Рішення № 69660761, 19.10.2017, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 417/1242/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2017 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Бароніна Д.Б.,

за участю секретаря Бондаренко І.С.,

представника позивача Боровик О.О.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Племінний завод імені Літвінова», та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» про визнання поруки припиненою, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» звернулося до Сєвєродонецького міського суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Племінний завод імені Літвінова».

В обґрунтування первісного позову позивач посилається на те, що 28 лютого 2013 року між позивачем та ТОВ «Племінний завод імені Літвінова» було укладено кредитний договір № 12/13-Ю. В подальшому між сторонами договору неодноразово укладалися додаткові угоди до вищевказаного кредитного договору, а також між позивачем та ОСОБА_3 28 лютого 2013 року було укладено договір поруки з метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором. Станом на 23.07.2015 року загальна заборгованість ТОВ «Племінний завод імені Літвінова» по кредитному договору складає 1078237,82 грн.

У зв'язку із викладеним, позивач у первісному позові просить стягнути солідарно з ТОВ «Племінний завод імені Літвінова» та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1078237,82 грн.

Ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 10 травня 2017 року провадження у цій справі в частині вимог до ТОВ «Племінний завод імені Літвінова» було закрито, справу було передано за підсудністю до Сєвєродонецького міського суду Луганської області, у зв'язку із чим предметом розгляду Сєвєродонецького міського суду Луганської області за первісним позовом є виключно вимоги до ОСОБА_3.

Представник відповідача подала до суду зустрічний позов, в якому вказала, що жодних письмових вимог до ОСОБА_3 про сплату заборгованості за кредитом не надходило. Кредитним договором передбачено строк виконання основного зобов'язання до 18.09.2014 року, а отже строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення кредитних коштів мав би закінчитись 18.03.2015 року. На підставі викладеного, представник ОСОБА_3 просить визнати припиненим договір поруки № 06-13/ПЮ від 28 лютого 2013 року. В судовому засіданні представник ОСОБА_3 уточнила, що вона просить визнати припиненою поруку, а договір поруки.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримала у повному обсязі, позовні вимоги за зустрічним позовом не визнала, просила відмовити в їх задоволенні.

В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом позовні вимоги за первісним позовом не визнала, просила відмовити в їх задоволенні, позовні вимоги за зустрічним позовом підтримала. Також на запитання суду уточнила, що вона просить визнати припиненою поруку, а договір поруки.

В судове засідання представник третьої особи не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові матеріали справи, суд встанови наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

28.02.2013 року Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» в якості кредитодавця та Товариство з обмеженою відповідальністю «Племінний завод імені Літвінова» в якості позичальника уклали Кредитний договір № 12/13-Ю, згідно якого позивач за первісним позовом надав відповідачу за первісним позовом кредит у вигляді Відновлюваної кредитної лінії з Лімітом у розмірі 405000,00 грн. (п. 1.2. цього Договору) на поповнення обігових коштів (п. 1.5. цього Договору) до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором (п. 7.1. цього Договору). Плата за користування кредитом відповідно до п. 1.4 вищевказаного договору становить 24 % річних. Сторони погодились, що у разі непогашення Позичальником кредиту у строк, визначений п. 1.3. цього Договору, починаючи з наступного календарного дня за датою, вказаною п. 1.3. цього Договору, нарахування процентів за простроченою частиною Кредиту здійснюється за фіксованою процентною ставкою у розмірі 29 % річних. Строк дії договору - до 20 вересня 2013 року включно.

Відповідно до п. 2.6. вищевказаного кредитного Договору, за обслуговування Кредитної лінії Позичальник щомісяця сплачує Банку комісію у розмірі 2% (два) процента річних, яка нараховується на суму невикористаної Позичальником частини Ліміту Кредиту, встановленого п. 1.2. цього Договору.

Відповідно до п. 2.8. вищевказаного кредитного Договору, повернення Кредиту відбувається шляхом здійснення платежу на рахунок для погашення Заборгованості за Кредитом, відкритий Банком Позичальнику згідно з п. 2.12. цього Договору, не пізніше строку, зазначеного в п. 1.3. цього Договору.

Відповідно до п. 2.9. вищевказаного кредитного Договору, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку проценти за користування Кредитом, які розраховуються на основі процентної ставки, що вказана в п 1.4. цього Договору. Проценти нараховуються у валюті Кредиту, вказаної в п. 1.2. цього Договору, на суму фактичного залишку Заборгованості за Кредитом.

При розрахунку процентів враховується день надання Кредиту і не враховується день повернення Кредиту.

Для розрахунку процентів використовується фактична кількість днів у місяці та році.

Відповідно до п. 2.11. вищевказаного кредитного Договору, проценти Позичальник сплачує щомісяця до 7 (сьомого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення (у тому числі дострокового) заборгованості за Кредитом в повному обсязі.

Відповідно до п. 2.14. вищевказаного кредитного Договору, погашення заборгованості Позичальника за цим Договором здійснюється в наступній черговості: а) прострочена заборгованість за нарахованими процентами за користування Кредитом (якщо прострочення буде мати місце); б) прострочена заборгованість за комісіями (якщо прострочення буде мати місце); в) прострочена заборгованість по поверненню Кредиту (якщо прострочення буде мати місце); г) строкові проценти за користування Кредитом; д) строкова комісія; є) строковий платіж по поверненню Кредиту; ж) заборгованість за неустойкою, пенею, штрафами, у випадку її нарахування Банком; з) в останню чергу відшкодовуються інші витрати Банку.

Банк має право змінити порядок погашення заборгованості за Договором на власний розсуд і Позичальник згоден на таку зміну. При зміні Банком порядку погашення заборгованості за Договором Банк постфактум інформує Позичальника про черговість зарахування грошових коштів на погашення зобов'язань за Договором. Повідомлення надсилається Банком у письмовій формі, у порядку, який означений п. 8.7. цього Договору.

Відповідно до п. 5.1. вищевказаного кредитного Договору, незважаючи на інші положення цього Договору, Банк має право вимагати від Позичальника дострокового повернення Кредиту (в повному обсязі або у визначеній Банком частині) та іншої заборгованості за цим Договором у наступних випадках: а) прострочення сплати чергового платежу по Кредиту та/або процентам за користування Кредитом; б) використання Кредиту не за цільовим призначенням; в) виникнення обставин, які за обгрунтованим висновком Банку можуть призвести до того, що Позичальник не виконає свої зобов'язання по цьому Договору; г) неподання Позичальником, на вимогу Банку, даних, що стосуються його фінансового стану; д) виконання Позичальником будь-яких умов цього Договору; є) невиконання умов Договорів забезпечення Позичальником та/або невиконання умов Договорів забезпечення третіми особами (заставодавцями, іпотекодавцями (майновими поручителями), вручителями, страхувальниками, гарантами та ін.), втрата чи погіршення предметів Договорів забезпечення (зменшення ринкової вартості та інше); ж) пред'явлення платіжних вимог, виставлених на рахунки Позичальника, відкритих у Банку, арешт таких рахунків; з) зміна перших посадових осіб виконавчого органу Позичальника та/або зміна учасників (акціонерів) Позичальника; і) порушення справи про банкрутство відносно Позичальника та/або інших осіб, що є майновими поручителями (заставодавцями, іпотекодавцями), гарантами, поручителями Позичальника та ін.

Для реалізації цього права Банк надсилає письмове повідомлення Позичальнику із відповідною вимогою. Після спливу 30 (тридцяти) календарних днів та за умови, що порушення не усунуте, на 31 (тридцять перший) календарний день після направлення Позичальнику такої вимоги строк (термін) повернення Кредиту вважається таким, що настав і Позичальник зобов'язаний сплатити наявну заборгованість за Кредитом в повному обсязі.

Відповідно до п. 5.2. вищевказаного кредитного Договору, якщо Позичальник не здійснив повернення заборгованості відповідно до вимог п. 5.1. цього Договору, Банк має право вжити заходів по стягненню наявної заборгованості за цим Договором.

Згідно із копією меморіального ордеру № 3 від 06 березня 2013 року, Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» надало Товариству з обмеженою відповідальністю «Племінний завод імені Літвінова» кредит у вигляді Відновлюваної кредитної лінії з Лімітом у розмірі 405000,00 грн.

Також, 28.02.2013 року Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» в якості кредитора та ОСОБА_3 в якості поручителя уклали договір поруки № 06-13/ПЮ, відповідно до якого ОСОБА_3 взяла на себе обов'язок солідарно відповідати в повному обсязі за зобов'язаннями відповідача, що випливають з вищевказаного кредитного договору.

Відповідно до п. 2.4.1. вищевказаного Договору поруки, Поручитель зобов'язується виконати за Боржника Боргові зобов'язання за Кредитним договором в розмірі, в порядку та в строки, що визначені цим Договором та Кредитним договором, в тому числі при отриманні вимоги чи будь-якого іншого документа від Кредитора з вимогою виконання Боргових зобов'язань в повному обсязі або в частині, у випадку невиконання та/або неналежного виконання Боржником Боргових зобов'язань перед Кредитором.

Відповідно до п. 3.1. вищевказаного Договору поруки, сторони домовились, що у разі настання будь-якого або всіх наступних випадків буде вважатись порушенням умов цього Договору і в такому випадку Поручитель зобов'язаний за вимогою Кредитора здійснити дострокове виконання Боргових зобов'язань за Кредитним договором та зобов'язань за цим Договором:

3.1.1. у разі невиконання або неналежного виконання будь-якого із зобов'язань, умов, що випливають з Кредитного договору (в тому числі, але не виключно, щодо повернення Кредиту або його частини в строк, передбачений Кредитним договором, та/або сплати процентів за користування Кредитом, та/або комісійної винагороди, та/або виконання будь-яких інших грошових зобов'язань, передбачених Кредитним договором);

3.1.2. у разі невиконання або неналежною виконання будь-якого із зобов'язань, умов, що випливають з цього Договору, незалежно від настання строку (ів) виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором;

3.1.3 порушення гарантій, викладених у цьому Договорі;

3.1.5. в інших випадках, передбачених цим Договором та/або чинним законодавством України.

Відповідно до п. 5.1 вищевказаного Договору поруки, цей договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором та цим договором або до моменту припинення поруки з інших підстав, визначених законодавством України.

06.03.2013 року Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» в якості кредитодавця та Товариство з обмеженою відповідальністю «Племінний завод імені Літвінова» в якості позичальника уклали Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № 12/13-Ю від 28.02.2013 року, згідно із п. 1 якої в розрізі відкритої за Кредитним Договором Кредитної лінії Банк (позивач за первісним позовом) надав Позичальнику (відповідачу за первісним позовом) кошти (транш в межах Ліміту) в сумі 405000,00 грн.

20.09.2013 року Додатковою угодою № 2 до Кредитного договору № 12/13-Ю від 28.02.2013 року, змінено строк дії договору - до 18 вересня 2014 року включно та внесено зміни в статтю 2 Договору «Порядок надання, повернення кредиту та сплати процентів».

25.09.2013 року Додатковою угодою № 3 до Кредитного договору № 12/13-Ю від 28.02.2013 року, внесено зміни в статтю 2 Договору «Порядок надання, повернення кредиту та сплати процентів».

10.10.2013 року Додатковою угодою № 4 до Кредитного договору № 12/13-Ю від 28.02.2013 року, внесено зміни в статтю 2 Договору «Порядок надання, повернення кредиту та сплати процентів».

11.10.2013 року Додатковою угодою № 5 до Кредитного договору № 12/13-Ю від 28.02.2013 року, внесено зміни в статтю 2 Договору «Порядок надання, повернення кредиту та сплати процентів».

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Племінний завод імені Літвінова» станом на 23.07.2015 року порушив умови Кредитного договору і має прострочену заборгованість. Згідно розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 12/13-Ю від 28.02.2013 року, відповідач станом на 23.07.2015 року має заборгованість у загальній сумі 1078237,82 грн., яка складається з наступного: 405000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 152845,87 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 146787,53 грн. - заборгованість по пені за прострочення сплати основного зобов'язання, 40831,65 грн. - заборгованість по пені за прострочення сплати процентів, 263062,73 грн. - індексація простроченої заборгованості, 10219,32 грн. - розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовим коштами (основне зобов'язання), 2770,72 грн. - розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовим коштами (нараховані на неоплачені відсотки), 56720,00 грн. - штраф.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

В ч. 1 ст. 527 ЦК України зазначається, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 530 цього кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порука є одним із способів забезпечення зобов'язань при укладенні кредитних договорів та має зобов'язальний, договірний характер, тому на правовідносини поруки поширюють свою дію загальні положення про зобов'язання та про договори.

Відповідно до статті 553 ЦК України, під порукою розуміється договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем. Згода боржника на укладення договору поруки не вимагається.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно положень ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

У частині 2 ст. 554 ЦК України зазначено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

З спірного договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строк, після якого порука припиняється, а умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед Банком не може розглядатися як установлений строк дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України.

Умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника, не свідчать про те, що договором встановлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому у цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно, з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 21.05.2012 у справі № 6-68цс11, умови договору поруки про припинення поруки після повного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором не може вважатися встановленим сторонами договору поруки строком припинення поруки. За таких обставин, порука на підставі ч. 4 статі 559 ЦК України припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 21.05.2012 у справі № 6-69цс11, у випадку невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України на припинення зобов'язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України. При цьому звернення до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору. Термін «порука», застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України, використовується в розумінні зобов'язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки. Право поручителів не підлягає захисту шляхом припинення договору поруки, тобто за п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України, оскільки це суперечить положенням ч. 1 ст. 559 цього Кодексу. Таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання поруки припиненою.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

Разом із тим позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). При цьому відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Якщо порука припинилася (у тому числі й на підставі непред'явлення кредитором відповідної вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання), інститут позовної давності застосовано бути не може, тому що право кредитора на пред'явлення вимоги до поручителя та обов'язок поручителя відповідати перед кредитором за порушене позичальником зобов'язання припинилися.

Отже, непред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов'язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язанням.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Зі змісту цієї норми вбачається, що у тексті частини четвертої статті 559 ЦК України застосовуються поняття «пред'явлення вимоги» та «пред'явлення позову», як умови чинності поруки.

Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми слід дійти висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку (статті 61, 64 Господарського процесуального кодексу України, стаття 122 ЦПК України) протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року по справі № 6-53цс14.

У кредитній угоді по цій справі, із урахуванням внесених до неї змін та доповнень, строк виконання основного зобов'язання чітко визначений - 18 вересня 2014 року включно.

Оскільки, строк дії поруки договором не визначено, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, вимоги до поручителя могли бути заявлені у межах шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого порукою.

За таких обставин у Банку виникло право пред'явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту починаючи з 19 вересня 2014 року і протягом наступних шести місяців, тобто до 18 березня 2015 року включно (останній день шестимісячного строку).

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 уточнила, що вона просить визнати припиненою поруку, а договір поруки.

Таким чином, позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню шляхом визнання припиненою з 19 березня 2015 року поруки ОСОБА_3 за договором поруки № 06-13/ПЮ від 28 лютого 2013 року, укладеному між Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк», код ЄДРПОУ 19357489, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

З вищенаведених підстав, у зв'язку із припиненням поруки ОСОБА_3, належить також відмовити і у задоволенні первісного позову.

Стосовно клопотання представника позивача за первісним позовом про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

По-перше, чинне законодавство України не встановлює процесуального «строку звернення до суду» в подібних категоріях цивільних справ, на відміну від, наприклад, строку звернення до суду в адміністративних справах, які визначені Кодексом адміністративного судочинства України.

По-друге, суд повторює, що порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків. При цьому якщо порука припинилася (у тому числі й на підставі непред'явлення кредитором відповідної вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання), інститут позовної давності застосовано бути не може, тому що право кредитора на пред'явлення вимоги до поручителя та обов'язок поручителя відповідати перед кредитором за порушене позичальником зобов'язання припинилися.

Тобто, сплив преклюзивного строку поруки поновленню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Суд враховує, що у задоволенні первісного позову відмовлено, в той час як зустрічний позов задоволено. Суд також враховує, що понесення відповідачем за зустрічним позовом судових витрат підтверджується квитанцією про сплату судового збору в сумі 640,00 грн., у зв'язку із чим з ПАТ «Брокбізнесбанк» слід стягнути на користь позивача за зустрічним позовом судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні первісного позову Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Племінний завод імені Літвінова».

Зустрічний позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» про визнання поруки припиненою - задовольнити.

Визнати припиненою з 19 березня 2015 року поруку ОСОБА_3 за договором поруки № 06-13/ПЮ від 28 лютого 2013 року, укладеному між Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк», код ЄДРПОУ 19357489, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», код ЄДРПОУ 19357489, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Сєвєродонецький міський суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 19 жовтня 2017 року.

Суддя Д.Б. Баронін