Ухвала суду № 69660383, 17.10.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1824/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Головань А. М.

УХВАЛА

Іменем України

17.10.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Голованя А.М.

суддів: Дьомич Л.М., Черненка В.В.,

за участю секретаря Діманової Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новоукраїнського районногосудуКіровоградської області від 02 серпня 2017 року, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач є батьком її неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з нею та перебуває на повному її утриманні.

Відповідач працює, отримує щомісячну заробітну плату, має постійний дохід і повинен надавати матеріальну допомогу на утримання дитини в розмірі 1/4 частини всіх своїх доходів до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Добровільно аліменти відповідач сплачувати відмовляється, тому вона змушена звернутися до суду про примусове стягнення аліментів на утримання дитини.

У звязку з наведеним просить задовольнити заявлений нею позов.

Рішенням Новоукраїнського районногосуду Кіровоградської області від 02 серпня 2017 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову у звязку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що судом під час ухвалення рішення не було враховано, що позивач самочинно змінила місце проживання дитини та не доведено, що він відмовляється від надання матеріальної допомоги на утримання дитини.

Сторони, які були належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи,взасідання апеляційного суду не з'явилися.

Відповідач ОСОБА_2 надіслав до суду письмове клопотання про відкладення розгляду справи, орієнтовно після 15 грудня 2017 року у звязку з хворобою - закритим переломом ноги.

Колегія суддів визнає, що відповідач не зявився в судове засідання апеляційного суду з поважних причин.

Разом з тим, заявлене відповідачем клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, згідно ч.1 ст. 303-1 ЦПК України, апеляційна скарги на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом двох місяців з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.202 ЦПК України суд може за заявою особи, яка бере участь у справі, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку захворювання сторони, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка сторін та компетентних органів, а також важливість предмета позову для сторін у справі.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Стаття 3 Конвенції ООН про права дитини зазначає, що в усіх діях щодо дітей, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України - регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зважаючи на принцип співмірності, насамперед бере до уваги інтереси малолітньої дитини ОСОБА_4, яка має право на своєчасне, а не відтерміноване в часі отримання від батька аліментів необхідних для її утримання, у звязку з чим розгляд даної справи не може бути відкладеним чи зупиненим.

При цьому, суд враховує, що відповідач будучи завчасно (більш ніж за місяць) повідомленим про день та час слухання справи, а саме 15 вересня 2017 року, мав можливість забезпечити участь в судовому засіданні свого представника за довіреністю, оформленою відповідно до ч.3 ст.245 ЦК України та скористатись своїм правом надати відповідні докази або заявити клопотання про їх витребування в разі неможливості надати самостійно.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із того, що оскільки на батьків покладено обов'язок утримувати неповнолітніх дітей, то ураховуючи, що дитина проживає матірю і утримується нею, то з відповідача, враховуючи відсутність домовленості між батьками та матеріальне становище відповідача слід стягнути аліменти у розмірі ? частки його заробітку.

Такі висновки суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції вважає такими, що відповідають встановленим фактам та ґрунтуються на вимогах закону.

Судом першої інстанції установлено, що сторони мають малолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який в даний час проживає із позивачем та перебуває на її утриманні.

З матеріалів справи убачається, що в суді першої інстанції відповідач ОСОБА_2 не заперечував проти стягнення з нього аліментів на утримання сина, однак просив суд стягувати щомісячно аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку.

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягненню нею повноліття.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч.ч.2, 6 ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання має також дружина, з якою проживає дитина, й в разі розірвання шлюбу.

Згідноч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно роз'яснень викладених в п.17постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 №3, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим за неоподаткований мінімум доходів громадян( ч. 2 ст. 182 СК України).

Відповідно до ч.1 до ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Враховуючи вказані норми матеріального права, суд першої інстанції визначив частку заробітку відповідача в розмірі 1/4, яку він повинен виплачувати на утримання дитини.

При цьому судом були враховані такі обставини, як стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, а тому порушень норм чинного законодавства при вирішенні справи не убачається.

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності факту ухилення відповідача та наявності даних щодо сплати аліментів в добровільному порядку висновків суду не спростовують.

Разом з тим, предметом спору є саме розмір аліментів, оскільки між батьками не досягнуто домовленості з цього питання. Суду не було надано доказів наявності укладеного між сторонами договору про сплату аліментів на дитину, у якому були б визначені розмір та строки виплати, а тому доводи апеляційної скарги щодо не з'ясування судом цих обставин є безпідставними.

Таким чином, суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив відповідність доводів і заперечень сторін зібраним у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.

Оскаржуване рішення постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити

Рішення Новоукраїнського районногосуду Кіровоградської області від 02 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: