Ухвала суду № 69660052, 18.10.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1819/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Головань А. М.

УХВАЛА

Іменем України

18.10.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської областіу складі:

головуючого - Голованя А.М.

суддів - Дьомич Л.М., Черненка В.В.,

за участь секретаря - Діманової Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Верес», на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської від 28 липня 2017 року, за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Верес», третя особа Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в особі відділу Держгеокадастру в Онуфріївському районі про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2017 року ОСОБА_2 звернулась в суд з зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 20 січня 2005 року між нею та ТОВ «Верес» було укладено договір оренди від 20.01.2005 року строком на десять років. Договір був зареєстрований у встановленому порядку 31.05.2005 року у Державному реєстрі за № 129, а тому строк його дії закінчився 31.05.2015 року.

Пізніше їй стало відомо про те, що існує додаткова угода від 10.03.2009 року до договору оренди землі № 129 від 31.05.2005 року, згідно якої десятирічний строк оренди землі слід рахувати не з дня реєстрації договору оренди землі від 20.01.2005 року, а з дня реєстрації додаткової угоди від 10.03.2009 року до договору оренди землі від 31.05.2005 року № 129.

Додаткова угода була зареєстрована 26.03.2009 року, тобто відповідачем навмисно продовжено дію договору на 4 роки замість 2015 року до 2019 року.

Додаткову угоду вона не підписувала і не надавала доручення будь-який особі здійснити це від її імені.

Посилаючись на відсутність вільного волевиявлення на укладення договору просила суд визнати вказану додаткову угоду до договору оренди недійсною.

Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської від 28 липня 2017 року позов задоволено повністю. Визнано недійсною додаткову угоду від 10 березня 2009 року до договору оренди землі № 129 від 31.05.2005 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Верес». Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ "Верес" просить скасувати рішення суду першої інстанції як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Зокрема, зазначає, що вирішуючи справу суд безпідставно не застосував позовну давність.

Представник ТОВ «Верес» та третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в особі відділу Держгеокадастру в Онуфріївському районі, які були належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання апеляційного суду не прибули.

Згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача та її представника, які заперечили проти доводів скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах встановлених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Визнаючи недійсним правочин суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог, встановивши, що додаткову угоду до договору оренди землі позивач не підписувала.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду.

За правилами ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу ОСОБА_2 належить на праві особистої приватної власності земельна ділянка площею 6.01 га., яка розташована на території Василівської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області. (а.с.9 -10)

20.01.2005 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Верес» був укладений договір оренди від строком на 10 календарних років. Договір був зареєстрований у встановленому порядку 31.05.2005 року.(а.с. 16-19)

У 2016 році позивачу стало відомо про існування додаткової угоди від 10.03.2009 року до договору оренди землі № 129 від 31.05.2005 року, згідно якої строк оренди землі продовжено до 2019 року і яку вона не підписувала.(а.с. 21)

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 1048 від 01.06.2017 року підпис в графі «орендодавець», що у нижньому лівому куті лицевої сторони додаткової угоди від 10.03.2009 року до договору оренди землі № 129 від 31.05.2005 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Верес», виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою. Підпис в графі «орендодавець», що у нижньому лівому куті лицевої сторони додаткової угоди від 10.03.2009 року до договору оренди землі № 129 від 31.05.2005 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Верес», виконаний ОСОБА_3 (а.с.98-111)

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦПК України, є підставою для визнання його недійсності.

Відтак, суд обґрунтовано визнав недійсною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки площею 6.01 га., укладену між ОСОБА_2 та ТОВ «Верес».

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Правильне визначення моменту початку перебігу строку позовної давності визначає наскільки правильно буде вирішено спір. Неправильне визначення цього моменту призводить до штучного скорочення або подовження строку позовної давності.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України особа, яка подає позов, (позивач) повинна довести в суді, що вона не мала можливості довідатися про порушення свого права раніше.

Згідно матеріалів справи та пояснень ОСОБА_2 про порушення свого права, а саме про укладення додаткової угоди до договору оренди, вона дізналася лише у вересні 2016 року з листа на її адресу голови ТОВ «Верес». (а.с. 14)

Таким чином, лише ознайомившись зі спірною додатковою угодою позивач довідалася про порушення свого права, а тому з цього часу отримала можливість реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Отже, немає підстав вважати, що ОСОБА_2 було чи могло бути відомо про існування додаткової угоди до договору оренди землі, яку вона не підписувала, а тому є всі підстави вважати, що строк позовної давності позивачем пропущено не було.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для всіх судів України.

Доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що ОСОБА_2 знала про укладення додаткової угоди до договору оренду з часу її укладення, оскільки вона була підписаною її чоловіком і, крім того, вона почала з того часу отримувати збільшену орендну плату не спростовують висновків суду.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції зміні чи скасуванню не підлягає з підстав передбачених ст. 308 ЦПК України як ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Верес» відхилити.

Рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської від 28 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскарженою в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: