Ухвала суду № 69659051, 13.10.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/1164/17 Справа № 205/1320/13-к Слідчий суддя - Стуковенков В.П. Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2017 року м.Дніпро

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Живоглядової І.К., Піскун О.П.,

за участю секретаря Старовойтова Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3, на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 лютого 2013 року,

за участю скаржника-захисника ОСОБА_2,

потерпілих ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

представника потерпілого

ОСОБА_5 ОСОБА_6,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, мотивуючи тим, що під час розгляду питання про арешт належного ОСОБА_3 нерухомого майна вона присутня не була, оскільки будь-які повідомлення про час та місце проведення розгляду їй не надходили, а копія ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 лютого 2013 року була отримана представником-адвокатом ОСОБА_2 12 вересня 2017 року, щодо апеляційних вимог просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області про арешт майна, а саме квартиру №1, розташовану в будинку №9-а по вулиці Будьонного в м. Дніпрі, та гараж № 246 по вулиці Будьонного, 14 в м. Дніпрі, залишити без задоволення.

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги посилається на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні проводиться більше чотирьох років і ОСОБА_3 не є підозрюваною або обвинуваченою у вказаному кримінальному провадженні, а має статус свідка. У кримінальному провадженні відсутні будь-які докази наявності її вини та завданих збитків, а навпаки наявна будівельно-технічна експертиза, яка повністю спростовує надані потерпілими показання та інші докази.

В запереченні на апеляційну скаргу потерпілі ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10 просять апеляційну скаргу повернути апелянту-адвокату ОСОБА_2, діючому в інтересах ОСОБА_3, мотивуючи тим, що порушено строк апеляційного оскарження, встановлений ст.395 КПК України. Вказують на те, що адвокат ОСОБА_2 не зазначив в апеляційній скарзі про подання ОСОБА_3 ще 22 квітня 2016 року до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська клопотання про скасування арешту майна. В клопотанні ОСОБА_3 чітко посилається на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 лютого 2013 року та її формулювання та просить скасувати арешт майна накладений саме цією ухвалою. Саме адвокат ОСОБА_2 був її представником і приймав участь в шести засіданнях, а отже адвокат ОСОБА_2 фактично був ознайомлений з ухвалю слідчого судді від 19 лютого 2013 року і знав її зміст задовго до подання апеляційної скарги.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 лютого 2013 року задоволено клопотання слідчого відділу Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області про накладення арешту на майно по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012040690000172 від 19 лютого 2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, та накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_3, а саме: квартиру №1, розташовану в будинку №9-а по вулиці Будьонного в м. Дніпропетровську, та гараж № 246 по вулиці Будьонного, 14 в м. Дніпропетровську.

Мотивуючи ухвалене рішення слідчий суддя посилався на те, що підставою для накладення арешту є забезпечення цивільного позову потерпілих, яким спричинено значні матеріальні збитки посадовими особами ОК «Вест-Тархпнкут».

Заслухавши доповідь судді, думку учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Вирішуючи питання про дотримання адвокатом ОСОБА_2 строку апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з того, що оскаржувана ухвала слідчого судді була постановлена без учасників судового провадження, а отже за правилами ч. 3 ст. 395 КПК України строк її апеляційного скарження обчислюється з дня отримання ним копії даної ухвали. Інших правил визначення моменту початку строку апеляційного оскарження у цих правовідносинах процесуальний закон не містить.

Оскільки з наданих матеріалів вбачається, що копія даної ухвали була отримана представником адвокатом ОСОБА_2 12 вересня 2017 року та в той же день подана апеляційна скарга, колегія суддів не вбачає підстав для висновку про пропущення строку апеляційного оскарження та необхідність розгляду і вирішення питання про його поновлення.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Цей перелік є вичерпним та розширювальному тлумаченню не підлягає.

Разом з тим, за правилами вказаної норми кримінального процесуального закону, а саме частин 3, 5, та 6, арешт на майно може бути накладено в разі відповідності такого майна критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, в разі наявності підстав вважати, що суд може застосувати до підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної особи, юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, в разі, якщо фізична чи юридична особа в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову або неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Як вбачається з клопотання слідчого, 30 листопада 2012 року до Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України надійшло звернення членів обслуговуючого кооперативу «Вест-Тарханкут» щодо неправомірних дій з боку посадових осіб вказаного кооперативу ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які своїми злочинними діями вчинили членам кооперативу значні матеріальні збитки, а саме ОСОБА_13 на суму 241660 гривень, ОСОБА_5 на суму 199856 гривень, ОСОБА_4 на суму 190390 гривень, а також іншим членам кооперативу.

За даним фактом було внесено відомості до ЄРДР за №12012040690000172 від 19 лютого 2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 лютого 2013 року задоволено клопотання слідчого відділу Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області про накладення арешту на майно по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012040690000172 від 19 лютого 2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, та накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_3, а саме: квартиру №1, розташовану в будинку №9-а по вулиці Будьонного в м. Дніпропетровську, та гараж № 246 по вулиці Будьонного, 14 в м. Дніпропетровську.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Зі змісту частини третьої статті 172 КПК України вбачається, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Вирішуючи по суті клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя не взяв до уваги, що воно не відповідає вищезазначеним вимогам закону.

Так, клопотання слідчого містить лише формулювання: « з метою забезпечення цивільного позову потерпілих, яким спричинено значні матеріальні збитки посадовими особами ОК «Вест-Тарханкут», без подальшої конкретизації мети арешту, з яких не вбачається за можливе встановити, чи є майно речовим доказом, або підлягає конфіскації чи спеціальній конфіскації, або пропонується забезпечити відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Зважаючи на те, що слідчим не визначені конкретні підстава та мета арешту майна, при розгляді цього клопотання неможливо встановити, чи входить ОСОБА_3 за своїм процесуальним статусом до кола осіб, майно яких може бути арештоване у даному випадку, та чи наведені достатні підстави для арешту майна відповідно до визначеної мети такої процесуальної дії.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає за необхідне оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати, клопотання повернути прокурору в порядку ч. 3 ст. 172 КПК України для усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3, задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 лютого 2013 року про накладення арешту на майно, а саме: квартиру №1, розташовану в будинку №9-а по вулиці Будьонного в м. Дніпропетровську, та гараж № 246 по вулиці Будьонного, 14 в м. Дніпропетровську, яке належить ОСОБА_3 скасувати.

Постановити нову ухвалу Апеляційного суду, якою клопотання слідчого Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області про арешт майна, яке належить ОСОБА_3, повернути прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин з моменту отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді

____ _______ ____

ОСОБА_1 ОСОБА_14 ОСОБА_15