Рішення № 69655837, 27.09.2017, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/3396/17

Категорія 4

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2017 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Калашніковій Л.Д.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивачів - адвоката Короті Р.О.,

представників відповідача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (надалі ТОВ «Кей-Колект»), третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просять скасувати рішення ПН КМНО Кобелєвої А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.03.2016 р., яким було здійснено за ТОВ «Кей-Колект» державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2

Позов мотивований тим, що 19.12.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11271766000. В забезпечення виконання даного кредитного договору 19.12.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачем-1 було укладено договір іпотеки №73220, згідно з яким в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_2, яка належала їй на праві приватної власності. 08.02.2017 року з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачам стало відомо, що 23.03.2016 року приватним нотаріусом КМНО Кобелєвою А.М. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 28886594, згідно якого проведено державну реєстрацію права власності на вищезазначену квартиру за ТОВ «Кей-Колект». Позивачі вважають вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя вони не укладали з жодною юридичною особою, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для реєстрації права власності на належну їм квартиру за ТОВ «Кей-Колект». Крім того, вказують, що спірна квартира є їх спільною сумісною власністю, а тому перереєстрацією права власності на ТОВ «Кей-Колект» порушені права обох позивачів, оскільки майно було придбано в шлюбі.

В судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним в позові обставинам.

Представники третьої особи ТОВ «Кей-Колект» у судовому засіданні заперечували проти позову в повному обсязі, посилаючись на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося шляхом позасудового врегулювання, право власності на квартиру позивача-1 оформлено на підставі застереження, що міститься в іпотечному договорі, що відповідає вимогам ст. 36 Закону України «Про іпотеку», а тому не вбачається підстав для задоволення позову.

Третя особа ПН КМНО Кобелєва А.М. своє право на участь у судовому засіданні не використала, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася відповідно до вимог чинного законодавства. Надала до суду заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази, оцінивши їх у сукупності, приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 19.12.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11271766000.

В забезпечення виконання даного кредитного договору 19.12.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №73220, згідно з яким в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_2, яка є власністю іпотекодавця на підставі одночасно укладеного договору купівлі-продажу квартири (а.с. 6-8, 9-10).

Як пояснили у судовому засіданні представники відповідача, між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір Факторингу № 1 та договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, відповідно до яких ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект» свої права вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту та договором іпотеки.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 23.03.2016 року приватним нотаріусом КМНО Кобелєвою А.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 28886594, згідно якого проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ТОВ «Кей-Колект» (а.с. 12-13).

Не погоджуючись з діями приватного нотаріуса КМНО Кобелєвої А.М. по прийняттю рішення про реєстрацію права власності на спірну квартиру, позивачі звернулися до суду з даним позовом до ТОВ «Кей-Колект».

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (ч.1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Особливості укладення договору факторингу регулюється Главою 73 ЦК України.

У відповідності з нормою ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За загальним правилом, встановленим ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вказано в ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даноговиду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною 1 статті 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону (ч. 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку»).

При цьому, можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку визначені частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку».

Так, за приписами ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Зі змісту договору іпотеки від 19.02.2007 року, зокрема, з п. 4.2 вбачається, що сторони дійшли згоди щодо підстав звернення стягнення на предмет іпотеки, однією з яких сторони визначили застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Порядок застосування зазначеного позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки регламентовано в розділі 5 Іпотечного Договору.

Позивачами не надано доказів оспорення договору Іпотеки повністю або у частині застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

В ході розгляду справи встановлено, що договір Іпотеки укладений між сторонами добровільно. Укладаючи вказаний договір позивач надала згоду на перехід права власності (відчуження) до іпотекодержателя в майбутньому у разі настання чітко визначених обставин.

Крім того, в матеріалах справи міститься заява від імені ОСОБА_1, якою остання визнає право власності на квартиру АДРЕСА_2 за ТОВ «Кей-Колект» та визнає, що реєстрація права власності на дану квартиру була здійснена ТОВ «Кей-Колект» на законних підставах та з дотриманням норм ст. 37 Закону України «Про іпотеку», без порушення її особистих прав та інтересів, а також прав та інтересів її сім»ї ( а.с. 59).

Аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, забезпечених іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових - на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Таким чином, оскільки сторонами дійшли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, а відповідне застереження вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч.2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку») суд, вважає, що переоформлення права власності на спірну квартиру було здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема ст. 36-37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Вказана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернувся позивач, так і від характеру його порушення.

Доводи позивача грунтуються на протиправності дій нотаріуса, як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, та полягають у тому, що нотаріус не мав права прийняти спірне рішення та вчинити спірну реєстраційну дію. Однак, вимоги позивачі заявляють до ТОВ «Кей-Колект».

Тобто, зі змісту позовних вимог та обраному способу захисту порушених прав вбачається, що дослідженню підлягають не спірні договірні правовідносини, а дії нотаріуса, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

Отже, з'ясувавши характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає специфіці правовідносин.

Приписами ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, оскільки позовні вимоги є безпідставними.

Постановою Верховного Суду України від 14.06.2016 р. у справі № 826/4858/15 були скасовані прийняті судові рішення за справою даної категорії, розглянутої в порядку адміністративного судочинства, із закриттям провадження у справі. Даною постановою вищої судової інстанції України вказано на те, що спір про визнання дій державного реєстратора щодо перереєстрації нерухомого майна за договором іпотеки не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватись судами за правилами ЦПК України.

В зв'язку з чим, вищевказаний позов розглянутий в порядку цивільного судочинства з постановленням судового рішення по суті.

На підставі ст.ст. 24, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», ст. 15, 16 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 11, 15, 58, 59, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в повному обсязі в позові ОСОБА_1, ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна про скасування рішення ПН КМНО Кобелевої А.М. про державну реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ 37825968) права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через Подільський районний суд м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н. М. Ларіонова