Рішення № 69653451, 18.10.2017, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/3931/17

Провадження № 2/552/1280/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.10.2017 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Васильєвої Л.М.

при секретарі Орламенко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовною завою Перев»язка ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат, річних, процентів за користування коштами ,-

В С Т А Н О В И В:

23.01.2017 року Перев»язко О.В. звернувся до суду із вказаним позовом. Посилався на те, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 15.11.2011 року на його користь з відповідача стягнута заборгованість за договором позики у розмірі 46848.50 грн., проценти за користування коштами 11043.56 грн., штрафні санкції в сумі 4 216.37грн., моральна шкода у розмірі 1500 грн., судові витрати по справі , а всього стягнуто 67744.43 грн. Рішення суду тривалий час не виконувалось відповідачем і тільки 16.02.2017 року відповідач виконав рішення суду, кошти у вказаній сумі надійшли на його рахунок у ПАТ « Приватбанк» 17 лютого 2017 року. Зазначав, що відповідач повинен сплатити йому за прострочення виконання рішення суду 3% річних, інфляційні витрати, відсотки за користування коштами. Вказані стягнення нараховані позивачем не на суму основного боргу, а на суму коштів , які стягнуті за рішенням суду у розмірі 67 744.43 грн. Таким чином позивач просив стягнути з відповідача на його користь інфляційні витрати у розмірі 72112. 95 грн., 3% річних 10690.63 грн., відсотки у розмірі 87401.21 грн., витрати по справі.

В хорді розгляду справи позивач змінив позовні вимоги.

Зазначав, що вказані нарахування повинні бути проведені не на всю суму коштів, яка стягнута за рішенням суду, а на суму боргу по договору позики. Так як відповідач за договором позики винен йому за договором позики кошти у розмірі 4300 ЄВРО, то з часу ухвалення рішення суду , з 16.11.20111 року по час повернення коштів, 16.02.2017 року, 3% річних повинні нараховуватись на суму боргу і становлять 19.507.92 грн., інфляційні витрати за вказаний період , враховуючи курс валют станом на час розгляду справи, становлять 131.591.24 грн., проценти за користування коштами по договору позики на вказаний період становлять 87401.21 грн.

Просив також стягнути витрати на правову допомогу 6000 грн, 120 грн. витрат понесених ним за оголошення у засобах масової інформації про виклик відповідача у судове засідання , та судовий збір.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити з підстав, що викладені в позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог.

Відповідач у судове засідання не з»явився будучи повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи.

Враховуючи клопотання позивача та його представника суд ухвалив розглядати справу у порядку заочного провадження.

Заслухавши позивача, його представника, дослідивши матеріали справи суд дійшов до наступних висновків.

Встановлено, що 01.08.2008 року між сторонами укладений договір позики. відповідно до якого відповідач отримав від позивача позику у розмірі 4300 ЄВРО, які зобов»язався повернути протягом трьох місяців ( а.с. 14).

У зв»язку з невиконанням умов договору позики позивач звертався до суду про стягнення з відповідача боргу за договором позики.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 15 листопада 2011 року по договору позики стягнуто з відповідача на користь позивача суму боргу 46848 грн. 50 коп., проценти за користування коштами у розмірі 11042 грн. 56 коп., штрафні санкції в сумі 4216 грн. 37 коп., моральну шкоду у розмірі 1500 грн., судові витрати , а всього 67744 грн.43 коп. (а.с.5)

Відповідач виконав рішення суду та повернув борг лише 16.02.2017 року, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження ( а.с. 10) .

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Грошове зобов'язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті.

Стаття 1050 ЦК України передбачає, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором позики, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання, передбаченої статтею 625 цього Кодексу. ( правова позиція ВСУ постанова від 22.03.2017 року)

У правовій позиції ВСУ у справі за № 6-771цс15 зазначено:

«Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобовязання, визначеного у гривнях.»

Отже до правовідносин, що розглядаються судом у вказаній справі ч. 2 статті 625 ЦК України може бути застосована тільки відносно вимог про стягнення 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 19507 грн. 92 коп.

Правовою позицією ВСУ у справі № 6-157цс16 передбачено, що

«Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту кредитного договору можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобовязання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу»

Отже підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій, передбачених статтею 1048 ЦК України, які становлять 87401 грн. 21 коп.

Таким чином загальна сума позовних вимог, які задовольняються судом становить ( 19507.92 грн. 3 відсотки річних + 87401.21 грн. штрафні санкції = 106909 .13 грн.) 106909 грн. 13 коп.

Враховуючи вимоги статті 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1% від суми задоволеного позову, що становить 1069.09 грн.

Підлягають стягненню з відповідача на користь позивач витрати понесені позивачем на правову допомогу у розмірі 6000 грн. та 120 грн. за публікацію в засобах масової інформації оголошення про виклик відповідача у судове засідання.

Керуючись ст.. 10, 11, 60, 88, 209, 213-215, 224, 225 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Перев»язка ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Перев»язка ОСОБА_1 за прострочення виконання грошового зобов»язпння 3% річних у розмірі 19507.92 грн., штрафні санкції у розмірі 87401.21 грн., витрати понесені за сплату судового збору у розмірі 1069.09 грн., витрати понесені позивачем на правову допомогу у розмірі 6000 грн. , 120 грн. за публікацію в засобах масової інформації оголошення про виклик відповідача у судове засідання, а всього 114098. 22 коп. ( сто чотирнадцять тисяч дев»яносто вісім грн.. 22 коп.)

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за заявою відповідача, яка подається протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Л.М. Васильєва