Ухвала суду № 69653082, 12.10.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/1726/16-ц Головуючий у І інстанції Борець Є. О.Провадження № 22-ц/780/3005/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1.Категорія 46 12.10.2017

УХВАЛА

Іменем України

12 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Сушко Л.П.,

за участю секретаря Марченка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2017 року у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» до Київської обласної державної адміністрації, Бориспільської районної державної адміністрації, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, обслуговуючого кооперативу «Ідея», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Лісник», реєстраційна служба Бориспільського міськрайонного управління юстиції, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_21, про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, державних актів на право власності на земельні ділянки, рішень про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки; про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, -

встановила:

У лютому 2016 року перший заступник прокурора Київської області, діючи в інтересах держави в особі КМУ та ДП «Бориспільський лісгосп», звернувся до суду з даним позовом. У своєму позові перший заступник прокурора Київської області, з урахування заяв про часткову зміну предмета позову (а.с.105-130, 143-145 т.2) просив суд з метою відновлення законності: визнати недійсними розпорядження Київської ОДА №483 №498 від 09 квітня 2008 року, розпорядження Бориспільської РДА №1095 від 06 квітня 2009 року та №3857 від 27 грудня 2011 року; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №228630 №228631, видані 06 червня 2008 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5; державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №687045 №687053, видані 10 грудня 2008 року ОСОБА_4; та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №772061, виданий 20 липня 2009 року ОСОБА_2; визнати недійсним рішення РС Бориспільського МРУЮ №21148236 від 07 травня 2015 року; визнати недійсними рішення приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу №31237430 від 05 вересня 2016 року та рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу №20156112 від 20 березня 2015 року та №25034072 від 05 жовтня 2015 року; витребувати на користь КМУ та ДП «Бориспільський лісгосп» з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 Ю.С. та ОСОБА_5 земельні ділянки площею по 0,99 га з кадастровими номерами 3220882600:04:005:0024 та 3220882600:04:005:0025 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району; з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 земельні ділянки площею по 0,99 га з кадастровими номерами 3220882600:04:005:0026, 3220882600:04:005:0027, 3220882600:04:005:0032, 3220882600:04:005:0034 3220882600:04:005:0039 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району; з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,99 га з кадастровим номером 3220882600:04:005:0033 з цільовим призначенням для ведення садівництва, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району; з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку площею 3,0554 га з кадастровим номером 3220882600:04:005:0103 з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, розташовану на території Гнідинської сільської ради; з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,6546 га з кадастровим номером 3220882600:04:005:0102 з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, розташовані на території Гнідинської сільської ради; та з чужого незаконного володіння ОК «Ідея» земельні ділянки площею по 0,125 га з кадастровими номерами 3220882600:04:005:0100 3220882600:04:005:0101 з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним позовом, заступник прокурора Київської області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповноту зясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов та стягнути з відповідачів судові витрати на рахунок прокуратури Київської області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що брали участь у розгляді справи апеляційним судом, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статей 213, 214 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які було досліджено в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їхню належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам виходячи з наступного.

Встановлено, що розпорядженнями Київської ОДА №483 №498 від 09 квітня 2008 року з постійного користування ДП «Бориспільський лісгосп» були вилучені 16 земельних ділянок площею по 0,99 га, розташованих на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району; було змінено їх цільове призначення з категорії земель лісогосподарського призначення на категорію земель сільськогосподарського призначення; у власність ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_22, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_11, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 були передані земельні ділянки площею по 0,99 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району (а.с.29, 32, 35, 39, 43, 47, 51, 55, 59, 63, 67, 71, 76, 81, 86, 97 т.1).

06 червня 2008 року ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_22, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_19, ОСОБА_23, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_11, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 були видані державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №228630 №228645 (а.с.30, 34, 37, 41, 45, 49, 53, 57, 61, 65, 69, 73, 78, 83, 88, 98 т.1).

У такий спосіб вони набули право власності на земельні ділянки площею по 0,99 га з кадастровими номерами 3220882600:04:005:0024 3220882600:04:005:0039 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

Відповідно до п.5 ст.27, п.5 ст.31 ЗК України в редакції, що була чинною на той час, Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин передавав у власність, надавав в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею більш як 1 гектар, що перебували у державній власності. Обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передавали у власність, надавали у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебували у державній власності, а також припиняли права користування ними.

Згідно з ч.1 ст.57 цього ж Кодексу зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не повязаних з веденням лісового господарства, провадилась органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймали рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування.

З копії схеми розміщення земельних ділянок (а.с.27 зворот т.1) вбачається, що земельні ділянки, які були передані у власність ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_22, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_11, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, межують між собою та розташовуються поряд. Послідовна нумерація, а також одна і та ж дата прийняття оскаржуваних розпоряджень Київської ОДА свідчить про те, що вони були прийняті одночасно. Загальна площа земельних ділянок, переданих у власність вказаних осіб, становила 15,84 га (0,99 га х 16). Аналіз цих обставин в сукупності свідчить про те, що Київська ОДА не мала повноважень на зміну цільового призначення та передачу спірних земельних ділянок у власність громадян.

З огляду на це колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків про те, що розпорядження Київської ОДА №483 №498 від 09 квітня 2008 року були прийняті з порушенням п.5 ст.27, п.5 ст.31 та ч.1 ст.57 ЛК України в редакції, що була чинною на той час.

Як вбачається з узагальненого змісту ч.1 ст.256, ч.1 ст.257 та ч.1 ст.261 ЦК України, особа може звернутись до суду за захистом свого цивільного права або інтересу протягом трьох років від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права.

Згідно з ч.4 ст.267 цього ж Кодексу сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 361Закону України «Про прокуратуру»та ч.2ст.45 ЦПК Українипередбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абз.2 ч.2ст.45 ЦПК України).

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені уст.46 ЦПК України.

Згідно ч.1ст.46 ЦПК Україниоргани та інші особи, які відповідно дост.45 цього Кодексузвернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Таким чином, на позови прокурора, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, поширюється положення ст.257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч.1 ст.261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як субєкт владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного ОСОБА_24 України від 16 вересня 2015 року (справа №6-68цс15).

З копії листа директора ДП «Бориспільський лісгосп» №300 від 17 вересня 2015 року (а.с.27 т.1) вбачається, що ДП «Бориспільський лісгосп» надавав висновки про погодження проектів землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками, переведення їх із земель лісогосподарського призначення до категорії земель сільськогосподарського призначення та передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_22, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_11, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 Ця обставина свідчить про те, що ДП «Бориспільський лісгосп» було відомо про оскаржувані розпорядження Київської ОДА ще в квітні 2008 року.

Крім того, з копії листа першого заступника Київської ОДА №07/4-345вих від 17 лютого 2009 року (а.с.106 т.3) вбачається, що копії всіх без виключення розпоряджень Київської ОДА за 2008 рік передавались в управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури Київської області ще у 2008 році. Починаючи з того часу, прокуратура Київської області обєктивно могла перевірити законність оскаржуваних розпоряджень.

Аналіз викладених обставин свідчить про те, що строк позовної давності для оспорювання дійсності розпоряджень Київської ОДА №483 №498 від 09 квітня 2008 року розпочався саме 09 квітня 2008 року та закінчився 10 квітня 2011 року. Зі штампу, розміщеного на титульній сторінці позову (а.с.1 т.1), вбачається, що перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду лише в лютому 2015 року. Ця обставина свідчить про те, що він пропустив строк позовної давності.

Враховуючи вищезазначене, колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині вимог про визнання недійсними розпоряджень Київської ОДА №483 - №498 від 09 квітня 2008 року та державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №228630 - №228631, виданих 06 червня 2007 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Доводи апеляційної скарги прокуратури про те, що прокуратурою не було пропущено строк позовної давності не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки, як уже було зазначено вище, строк позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як субєкт владних повноважень довідалась або могла довідатись про порушення прав і законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст, правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За правилом ч.1 ст.21 ЦК України, суд також може визнати незаконним та скасувати правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У звязку тим, що розпорядження Київської ОДА №483 №498 від 09 квітня 2008 року не визнані недійсними, відсутні підстави вважати, що державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №228630 №228645 були видані безпідставно та також є недійсними. ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_22, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_11, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 мали право розпоряджатись приватизованими ними земельними ділянками та відчужити їх у власність ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 В свою чергу ОСОБА_3 також мав право розпоряджатись придбаними ним земельними ділянками та відчужувати їх у власність ОК «Ідея» та ОСОБА_7 Ці обставини свідчать про те, що договори купівлі-продажу земельних ділянок, укладені вказаними особами не суперечать ч.1 ст.319 ЦК України та підстави вважати їх недійсними відсутні. У звязку з цим, відсутні також підстави для визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №687045 №687053, виданих 10 грудня 2008 року ОСОБА_4; державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №772061, виданого 20 липня 2009 року ОСОБА_2; рішення РС Бориспільського МРУЮ №21148236 від 07 травня 2015 року, рішення приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу №31237430 від 05 вересня 2016 року, а також рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу №20156112 від 20 березня 2015 року та №25034072 від 05 жовтня 2015 року. Крім того, розпорядження Бориспільської РДА №1095 від 06 квітня 2009 року та №3857 від 27 грудня 2011 року не суперечать актам цивільного законодавства та не порушують жодного права держави на спірні земельні ділянки. Ця обставина свідчить про те, що підстави для визнання недійсними цих розпоряджень місцевого органу виконавчої влади відсутні також.

З огляду на це колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову в частині вимог про визнання недійсними розпоряджень Бориспільської РДА №1095 від 06 квітня 2009 року та №3857 від 27 грудня 2011 року; державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №687045 №687053, виданих 10 грудня 2008 року ОСОБА_4; державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №772061, виданого 20 липня 2009 року ОСОБА_2; рішення РС Бориспільського МРУЮ №21148236 від 07 травня 2015 року, рішення приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу №31237430 від 05 вересня 2016 року, а також рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу №20156112 від 20 березня 2015 року та №25034072 від 05 жовтня 2015 року.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, то вони не містять жодних доказів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції судового рішення. Колегія суддів не вбачає інших підстав для скасування та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, щодо пропущення позивачем строку позовної давності, а тому апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2017 року залишити без змін.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Волохов Л.А.

Судді: Матвієнко Ю.О.

ОСОБА_24