Рішення № 69652556, 09.10.2017, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/176/17

Провадження № 2-391/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2017 року м.Обухів

Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Зінченка О. М. ,

при секретарях Абашідзе Т.П., Михайлова Я.Г., Євдокімова В.С., Василенко О.С.,

представників ОСОБА_11., Костюк В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про поділ спільного майна подружжя, в якій зазначає, що 30 червня 2001 року уклав шлюб з ОСОБА_4, від шлюбу мають доньку ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1. 05 лютого 2007 року рішенням Обухівського районного суду, шлюб між сторонами розірваний. Під час спільного проживання однією сім'єю у зареєстрованому шлюбі, позивач та відповідач, спільно нажиті гроші, відповідно до угоди про зміну договору № 1041 від 20.07.2005 року та договору № 1041 від 04.06.2004 року «На придбання загальної площі житла в порядку дольової участі», у сумі 91630 гривень 11 копійок вклали у будівництво квартири АДРЕСА_2. 29.07.2005 року відповідачка підписала Акт № 50 прийому-передачі вищевказаної квартири. 09.11.2005 року Обухівською міською радою, на квартиру АДРЕСА_1 видане свідоцтво про право власності, відповідно до якого власником квартири є ОСОБА_4. 10.11.2005 року право власності на вказану квартиру ОСОБА_4 зареєстроване Обухівським бюро технічної інвентаризації за № 1272257. Не зважаючи на те, що шлюб між позивачем та відповідачем був офіційно розірваний, вони з відповідачкою примирилися і продовжували у зазначеній квартирі проживати спільно, однією сім'єю та вести спільне господарство.

У серпні 2016 року відповідачка заявила про те, що вона розриває з позивачем будь-які стосунки та має намір проживати з іншим чоловіком.

Починаючи з 6 січня 2017 року відповідачка не допускає позивача у квартиру, заявляє, що квартира є її особистою власністю, оскільки свідоцтво про право власності оформлене на неї. Крім того відповідачка повідомила, що вона має намір квартиру продати. Домовитися з відповідачкою про порядок поділу квартири позивачу не вдалося. Тому, у нього немає іншої можливості, окрім як вирішувати дане питання у судовому порядку.

Під час розгляду справи відповідач ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю, в якій зазначає, що перебуваючи в шлюбі було придбано квартиру АДРЕСА_1 за її особисті кошти, які позивач отримала в результаті продажу майна, що було у власності позивача до реєстрації шлюбу із ОСОБА_3, а тому є особистою приватною власністю позивача.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_11. підтримали первісні позовні вимоги повному обсязі, проти зустрічного позову заперечили повністю, посилаючись на те, що відповідач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог, а також не вказала правових підстав для їх задоволення. Також позивач зазначив, що квартира була придбана за спільні кошти батьків сторін в час спільного проживання, проте зареєстрували її на відповідача ОСОБА_4

Представник відповідача ОСОБА_5 проти первісного позову заперечує, зустрічний позов підтримав у повному обсязі, подав заяву про застосування строку позовної давності, в якій зазначає, що сторони розірвали шлюб 05 лютого 2007 року, свідоцтво про розірвання шлюбу відповідачем ОСОБА_4 було оформлено 18.05.2012 року, таким чином закінчення строку позовної давності в даній справі настало 05 лютого 2010 року.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що є батьком позивача ОСОБА_3, разом з батьками відповідача за спільні кошти придбали однокімнатну квартиру, яку оформили на відповідача ОСОБА_4. В 2007 року сторони розлучилися, але продовжували проживати разом. Двохкімнатну квартиру ОСОБА_3 та ОСОБА_4 купували за спільні кошти.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що є сестрою позивача ОСОБА_3, батьки позивача продали свою квартиру і разом з батьками відповідача придбали їм однокімнатну квартиру. Двохкімнатну квартиру ОСОБА_3 та ОСОБА_4 купували за спільні кошти.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що є мамою відповідача ОСОБА_4, продала квартиру в Києві та надала кошти на придбання однокімнатної квартири. Батьки позивача ніяких коштів на її придбання не надавали.

Свідок ОСОБА_8. в судовому засіданні показала, що є сусідкою та тіткою відповідача ОСОБА_4, квартиру купила мати відповідачки за власні кошти, батьки позивача ОСОБА_3 кошти на її придбання не надавали.

Вислухавши позивача,відповідача, представників сторін, свідків, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги за обома позовами не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 червня 2001 року між сторонами було укладено шлюб, який був зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Обухівського районного управління юстиції у Київській області, про що зроблений актовий запис №106.

05 лютого 2007 року рішенням Обухівського районного суду Київської області шлюб був розірваний, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_1 виданого Обухівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про що складено актовий запис №37.

Згідно ч.1 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 23Постанови від 21 грудня 2007р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Як вбачається з наявного договору на придбання житла в порядку дольової участь №1041 від 04 червня 2004 року він укладений з іншою особою, а не сторонами по справі та на квартири №46, де в подальшому в неустановлений спосіб має виправлення номеру квартири, що ставить під сумнів належність вказаного договору. В подальшому укладено угоду про внесення змін до вказаного договору (а.с.11), яким дольовиком вважається ОСОБА_4.

Згідно п. 3.1 договору №1041 від 04 червня 2004 року розрахунок між сторонами повинен бути проведено до 14 червня 204 року, що сторонами було виконано.

Відповідно до корінця прибуткового ордеру ОСОБА_4 було сплачено кошти за договором на придбання житла в порядку дольової участь №1042, що в свою чергу не має відношення до попереднього договору.

Таким чином, розглянувши справу в межах визначеного предмету спору, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилаються сторони як на підставу для задоволення їх позовів, не знайшли свого повного підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд прийшов до висновку, що у задоволенні первісного та зустрічного позову слід відмовити в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.15,60,212-214 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя відмовити повністю.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю відмовити повністю

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Обухівській районний суд на протязі десяти днів з дня проголошення рішення, особи які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення .

СуддяЗінченко О. М.