Ухвала суду № 69651078, 19.10.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/12502/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В.Ф. Провадження № 22-ц/773/1355/17 Категорія: 27 Доповідач: Киця С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі :

головуючого судді Киці С.І.,

суддів Грушицького А.І., Шевчук Л.Я.,

секретар Вергун Т.С.

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 травня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 травня 2017 року позов у даній справі задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2., ОСОБА_4 в користь ПАТ Дельта Банк 969776, 33 грн. заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11300342001 від 18.02.2008 року станом на 28.07.2015 року.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_4 в користь ПАТ Дельта Банк по 1218 грн. судового збору з кожного.

Відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції, в якій, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 порушила умови кредитного договору, несвоєчасно погасила суму простроченого кредиту за договором, в звязку з чим утворилась заборгованість, яка в добровільному порядку відповідачем не погашена, а тому вона підлягає стягненню солідарно з неї та ОСОБА_4, як поручителя, за рішенням суду.

Такі висновки суду є правильними, відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.02.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступник АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11300342000, відповідно до умов якого їй було надано кредит в розмірі 25800 доларів США, зі сплатою 13,4% річних за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення 16.02.2018 року.

09.02.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступник АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 була укладена додаткова угода до договору про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якої сторони домовились про зміну реєстраційного номеру Договору - Договір про надання споживчого кредиту № 11300342001, про зміну кінцевого терміну повернення кредиту 18.02.2028 року, перенесення строків виконання зобовязань позичальника зі сплати процентів за договором, зміну розміру ануїтетного платежу за договором.

Відповідно до п. 1.1.2. кредитного договору позичальник зобовязаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку № 1 до Договору.

Згідно п.п.1.3., 1.3.32, 1.3.4 договору нарахування процентів за цим договором здійснюється щомісячно, у два етапи за методом «30/360» відповідно до вимог нормативно- правових актів НБУ та чинного законодавства України. Проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком позичальнику і які ще не повернуті останнім відповідно до умов договору. Позичальник згідно умов договору сплачує банку комісію на умовах, зазначених у договорі.

18.02.2008 року в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступник АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 був укладений договір поруки W11300342000/1 та 09.02.2009 року додаткова угода до нього, за умовами якого поручитель взяв на себе зобовязання перед банком відповідати по зобовязаннях ОСОБА_2, які виникають з умов кредитного договору від 18.02.2008 р.

08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого АТ «УкрСиббанк» відступило АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» став новим кредитором у зазначених зобовязаннях.

Банк умови договору виконав, надав відповідачу ОСОБА_2 кредит в сумі 25800 доларів США, однак ОСОБА_2 належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів шляхом внесення ануїтентних платежів і, станом на 28.07.2015 року утворилась заборгованість в сумі 969776,33 грн, з яких: 535806,25 грн. заборгованість по тілу кредиту, 433970,09 грн. заборгованість за відсотками, що підтверджується письмовим розрахунком заборгованості (а.с.21,22).

07.08.2015 р. за вих. №31.4-08/3986/15 та за вих № 31.4-08/3987/15 банком були направлені відповідачам вимоги про погашення простроченої заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, які ними були залишені без задоволення.

За змістом ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 2 ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частина 1 ст. 554 ЦК України зазначає, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором у розмірі 969776,33грн. підтверджується розрахунком заборгованості від 28.07.2015 року і не спростована відповідачами.

З матеріалів витребуваної на вимогу апеляційного суду цивільної справи № 161/4194/14-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки встановлено, що з метою забезпечення виконання зобовязань, між банком та відповідачем ОСОБА_2 18.02.2008 року був укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого остання надала в іпотеку належне їй на праві власності майно, а саме: земельну ділянку в с. Струмівка, Луцького району, Волинської області площею 0, 1150 га, кадастровий номер 0722884800:03:001:3658.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2014 року позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно задоволено. В рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11300342001 від 09.02.2008 року, укладеного між АКІБ «Укрсиббанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_2 в сумі 38772, 71 доларів США, що по курсу НБУ становить 342673, 22 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, відповідно до Договору іпотеки від 18.02.2008 року, а саме на земельну ділянку площею 0, 1150 га, що знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Струмівка, що належить ОСОБА_2, шляхом передачі ПАТ «Дельта Банк» права власності на майно. Визнано за ПАТ «Дельта Банк» право власності на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку площею 0, 1150 га, що знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Струмівка. Припинено право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Струмівка.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 травня 2015 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2014 року за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно відмовлено. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна від 03.02.2017 року земельна ділянка, яка перебуває в іпотеці, належить відповідачу ОСОБА_2

З наявних у справі матеріалів справи встановлено, що на момент розгляду справи заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2014 року не виконано, предмет іпотеки не реалізовано, відповідно, погашення вимог кредитора за рахунок предмета іпотеки не відбулося.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст. 575 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобовязанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Звернення стягнення на предмет іпотеки має задовольнити вимоги кредитора за основним зобовязанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобовязання, що вважається виконаним згідно зі ст.599 ЦК України.

Забезпечувальне зобовязання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобовязання на забезпечувальне. Задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки не є перешкодою для задоволення позову про стягнення заборгованості за тим самим договором, оскільки заборгованість за кредитом на час розгляду справи не погашена. Наявність двох судових рішень не свідчить про подвійність стягнення з боржника. У випадку, якщо рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки буде реалізовано, то відповідно це буде враховуватись при виконанні рішення про стягнення заборгованості.

Отже, за таких обставин є можливим стягнення суми заборгованості і це не призведе до подвійного стягнення боргу за вказаними кредитним договором.

Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 травня 2017 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді