Постанова № 69649849, 11.10.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 року м. КиївСудова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Жайворонок Т.Є., суддів:Берднік І.С., Ємця А.А., за участю представника позивача - Михайловського А.С., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Запорізької міської ради про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду Запорізької області від 25 лютого 2016 року, постанови Донецького апеляційного господарського суду від 18 травня 2016 року та постанови Вищого господарського суду України від 20 липня 2016 року у справі № 908/6333/15 за позовом Запорізької міської ради до фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_5 про стягнення 6 000,00 грн,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року Запорізька міська рада звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ФОП ОСОБА_5 є замовником будівельних робіт і відповідно до вимог Закону України 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» від (далі - Закон № 3038-VI) та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 24 грудня 2012 року № 77. у редакції рішення Запорізької міської ради від 10 вересня 2014 року (далі - Порядок), зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя шляхом укладення договору про пайову участь. Однак у порушення вимог закону ФОП ОСОБА_5 договору про пайову участь із Запорізькою міською радою не уклав і не сплатив пайового внеску, внаслідок чого позивачеві завдано збитків у виді упущеної вигоди в розмірі 6 000,00 грн, які позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25 лютого 2016 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18 травня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20 липня 2016 року постанову апеляційного суду залишено без змін.

У заяві про перегляд із підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), Запорізька міська рада, просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанови судів апеляційної та касаційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на невідповідність постанови Вищого господарського суду України висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України щодо застосування ст.ст. 1, 2, 26, 40 Закону № 3038-VI, ст.ст. 9, 10 Закону України від

20 травня 1999 року № 687-XIV «Про архітектурну діяльність» (далі -

Закон № 687-XIV), ст.ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК),

ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши наведені у заяві обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 23 вересня 2014 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області (далі - ІДАБК Запорізької області) зареєстровано декларацію № ЗП 082142650235 про початок виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва «Реконструкція адміністративної будівлі з вбудованими виробничими приміщеннями» за адресою: 69050, АДРЕСА_1. Замовником будівництва є ФОП ОСОБА_5

5 листопада 2014 року ІДАБК Запорізької області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ЗП 142143070200.

ФОП ОСОБА_5 у встановленому законом порядку із заявою про укладення договору про пайову участь не звертався.

2 квітня 2015 року позивач направив відповідачеві лист № 01/02-21/00940, в якому вимагав сплатити збитки у розмірі пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, що становить 6 000,00 грн, посилаючись на вимоги ст. 40 Закону № 3038-VI та Порядку.

У справі, що розглядається, Вищий господарський суд України погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що дії відповідача не містять елементів складу цивільного правопорушення, а тому немає і підстав для відшкодування позивачеві збитків у виді упущеної вигоди. При цьому Вищий господарський суд України зазначив про помилковість посилання апеляційного суду на те, що відповідач здійснював лише реконструкцію наявної будівлі без забудови нової земельної ділянки, а отже не є замовником будівництва у розумінні норм Закону № 3038-VI та не зобов'язаний укладати договір про пайову участь і сплачувати пайовий внесок, проте це не вплинуло на правильність висновків суду, адже невиконання відповідачем обов'язку щодо укладення договору про пайову участь є підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом, а не для стягнення з відповідача збитків.

Разом із тим у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року в аналогічній справі № 908/312/16 (№ 6-1553гс16) висловлено правову позицію, згідно з якою реконструкція будівлі без забудови нової земельної ділянки не звільняє замовника від обов'язку укласти договір про пайову участь, а також від перерахування коштів пайової участі. Крім цього, неправомірна бездіяльність замовника щодо його обов'язку взяти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населеного пункту є протиправною формою поведінки, внаслідок якої міськрада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів (упущена вигода), що перебуває у безпосередньому причинному зв'язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача, сукупність наведених елементів є підставою для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків.

Викладене свідчить про невідповідність постанови суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 40 Закону № 3038-VІ замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

За змістом положень ч. 1 ст. 40 Закону № 3038-VI порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

На виконання цього Закону Порядком урегульовано організаційні та економічні відносини, пов'язані із залученням, розрахунком розміру, використанням коштів пайової участі замовників будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя та укладання договорів про пайову участь (п. 1.2 цього Порядку). Зокрема, п. 3 Порядку (як у первісній редакції, так і в редакції від 10 вересня 2014 року) встановлено, що замовник, який має намір укласти договір про пайову участь, зобов'язаний звернутися із заявою до міського голови.

Відповідно до ч. 9 ст. 40 Закону № 3038-VI та п. 4 Порядку договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Таким чином, Законом № 3038-VI і зазначеним Порядком встановлено, що саме на замовника покладено обов'язок укладення договору про пайову участь і сплати відповідних коштів.

Замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву (ст. 1 Закону № 3038-VI).

За змістом ст.ст. 2, 10 Закону № 3038-VI, ст.ст. 4, 9 Закону № 687-XIV під забудовою території слід розуміти діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_5 є замовником будівельних робіт на об'єкті будівництва «Реконструкція адміністративної будівлі з вбудованими виробничими приміщеннями» за адресою: 69050, АДРЕСА_1.

Отже, реконструкція, здійснена відповідачем, охоплюється законодавчим визначенням забудови, а виходячи із наведених положень законодавства, відповідач є замовником.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на замовника забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті покладено зобов'язання взяти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури на підставі договору про пайову участь між замовником та органом місцевого самоврядування, укладення якого є обов'язковим.

Укладення договору про пайову участь в силу прямої вказівки закону є обов'язком відповідача, від виконання якого він ухиляється. Строк, визначений законом для укладення договору пайової участі - протягом 15 днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, встановлено саме для добровільного виконання стороною вказаного обов'язку, і невиконання такого зобов'язання не звільняє замовника від виконання обов'язку з перерахування коштів пайової участі, передбаченого законом, та не може надавати йому переваг перед замовником, який виконав обов'язок.

За таких обставин у справі, яка розглядається, висновок апеляційного суду про те, що реконструкція наявної будівлі без забудови нової земельної ділянки звільняє відповідача від обов'язку укласти із Запорізькою міською радою договір про пайову участь, а також від перерахування коштів пайової участі, є помилковим.

Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду України від 1 лютого 2017 року у справі № 3-1441гс16, від 22 березня 2017 року у справі № 3-1553гс16.

Отже, у справі № 908/6333/15, яка розглядається, суди дійшли помилкових висновків, що дія Закону № 3038-VI не поширюється на ФОП ОСОБА_5, оскільки відповідний договір про пайову участь між сторонами укладено не було, відповідач здійснював лише реконструкцію наявної будівлі без забудови нової земельної ділянки.

Таким чином, постанова Вищого господарського суду України від 20 липня 2016 року, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 18 травня 2016 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 25 лютого

2016 року у справі № 908/6333/15 підлягають скасуванню.

Разом із тим згідно зі ст. 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини.

У справі, яка розглядається, суди не перевірили доводів ФОП ОСОБА_5 і не встановили у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення для покладення на нього обов'язку відшкодувати збитки, не з'ясували правильності нарахування розміру цих збитків.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст.ст. 32-34, 43, 82, 84 ГПК, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів.

Водночас відповідно до ст. 11123 ГПК Верховний Суд України розглядає справи за правилами перегляду судових рішень у касаційному порядку, а тому не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Відсутність у Верховного Суду України процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухваленню нового рішення, в якому необхідно дати висновок про правильність застосування норм матеріального права залежно від встановлених судами попередніх інстанцій обставин відповідно до наданих їм процесуальних повноважень.

Зважаючи на викладене, справу слід передати на розгляд суду першої інстанції згідно з пп. «а» п. 1 ч. 2 ст. 11125 ГПК.

Керуючись п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 11123 , 11124 , 11125 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву Запорізької міської ради задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 25 лютого 2016 року, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18 травня 2016 року та постанову Вищого господарського суду України від 20 липня 2016 року у справі № 908/6333/15 скасувати.

Справу № 908/6333/15 передати на розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 11116 ГПК.

Головуючий Т.Є. Жайворонок Судді:І.С. Берднік А.А. Ємець