Постанова № 69649337, 19.09.2017, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/7386/17

провадження № 2-а/753/364/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2017 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т.О. з секретарем судового засідання Расуловою А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 р. ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2, позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (далі по тексту - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання прийняти рішення про надання статусу інваліда війни та видати відповідне посвідчення.

Позов обґрунтований такими обставинами. Позивач є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії інвалідом 2 групи, щодо якого встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою. Під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС позивач працювала вчителем у Чорнобильській середній школі № 1 і у період з 28.04. по 02.05.1986 у складі формувань Цивільної оборони залучалась до виконання робіт по навантаженню піску у мішки для гасіння пожежі на Чорнобильській АЕС. Керуючись пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивач звернулася до відповідача із заявою щодо встановлення їй статусу інваліда війни, проте листом від 05.04.2017 відповідач у наданні їй статусу інваліда війни відмовив.

Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у наданні їй статусу інваліда війни неправомірними вказуючи, що положення пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюються на всі без виключення формування Цивільної оборони, в тому числі й ті, що створювались у складі підприємств, установ і організацій.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнала пославшись на такі обставини. Відповідно до пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 1770-IV, згідно з яким частину 2 статті 7 вищевказаного Закону було доповнено пунктом 9, до осіб, залучених до складу формувань належать особи, залучені до мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, які на той час знаходились в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню. Згідно зазначеної пояснювальної записки метою внесених змін є захист нечисленної категорії осіб спецзахисту формувань Цивільної оборони, які виконували ті ж роботи, що і особи, мобілізовані військкоматами. Оскільки у наданих позивачем документах не міститься жодного посилання на наказ чи розпорядження штабу Цивільної оборони, контракт тощо, позивач є особою, постраждалою в мирний час внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не дає підстав для поширення на неї положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Заслухавши представників сторін та дослідивши письмові докази, суд вважає встановленими такі обставини.

Позивач ОСОБА_2 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 5).

28.03.2017 ОСОБА_2 звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про встановлення їй статусу інваліда війни та видачу відповідного посвідчення встановленого зразка.

Листом від 05.04.2017 відповідач повідомив позивача про відмову у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідченняпосилаючись на відсутність первинних документів, які б підтверджували участь позивача у складі формувань Цивільної оборони (а.с. 6).

Даючи оцінку діям відповідача суд керується чинними законодавчими нормами, які визначають підстави та умови надання особі статусу інваліда війни.

Так, відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни, крім інших категорій громадян, належать також особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано:

трудову книжку, з якої вбачається, що з 03.12.1985 по 26.08.1986 вона працювала вчителем англійської мови у Чорнобильській середній школі № 1 (а.с. 17-18);

довідку ЛТЕК та експертний висновок, складений Центральною міжвідомчою експертною радою по встановленню причинного зв'язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і їх професійного характеру, згідно яких ОСОБА_2 встановлено 2 групу інвалідності внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 15, 16);

довідки, видані Іванківським відділом народної освіти Київської області, згідно з якими ОСОБА_2 працювала на посаді вчителя у Чорнобильській середній школі № 1, а в період з 28.04. по 02.05.1986 залучалась до робіт по навантаженню піску у зоні ЧАЕС (а.с. 19-20);

довідку, видану Іванківською районною державною адміністрацією, яка доводить факт роботи позивача у зоні відчуження в період з 28.04. по 02.05.1986 та нарахування за вказаний період заробітної плати за підвищеними тарифними ставками (посадовими окладами) з урахуванням коефіцієнта «4» (а.с. 21);

маршрутний лист, згідно якого ОСОБА_2 в період з 28.04. по 02.05.1986 працювала у м. Чорнобилі, здійснювала навантаження піску у мішки для гасіння пожежі на Чорнобильській АЕС (а.с. 22);

протокол засідання комісії з питань підтвердження участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони від 14.11.2007 № 26/2007 та довідку, видану на підставі цього протоколу Управлінням з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації, згідно з якими ОСОБА_2 приймала участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування ЦО Чорнобильського району в період з 28.04. по 02.05.1986 (а.с. 23, 24).

Таким чином факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони є доведеним, а тому посилання представника відповідача на відсутність наказу або розпорядження про залучення позивача до формувань Цивільної оборони з огляду на надані позивачем докази суд вважає необґрунтованими.

Більш того чинні на час аварії на Чорнобильській АЕС нормативні акти колишнього СРСР, а саме: Положення про цивільну оборону Союзу РСР, затверджене постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 № 201-78, Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами, введене в дію наказом начальника ЦО СРСР - заступника Міністра оборони СРСР від 06.06.1975 № 90, Розпорядження начальника ЦО СРСР від 26.04.1986, Розпорядження начальника ЦО УРСР від 28.04.1986, розпорядження начальника ЦО Київської області за 1986 р., передбачали організацію цивільної оборони по територіально-виробничому принципу, створення невоєнізованих формувань цивільної оборони в кожному міністерстві та відомстві, на кожному підприємстві, установі, в організації, можливість зарахування до складу невоєнізованих формувань цивільної оборони громадян СРСР, зокрема, жінок від 16 до 55 років, за виключенням військовозобов'язаних, інвалідів 1 та 2 груп, вагітних і жінок, що мають дітей до 8-річного віку, і не містили однозначної вимоги щодо обов'язковості видання розпорядчого документу про залучення кожної конкретної особи до роботи у складі таких формувань.

Не заслуговують на увагу і посилання представника відповідача на пояснювальну записку до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 1770-IV та роз'яснення Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту наведення від наслідків Чорнобильської катастрофи, оскільки роз'яснення (листи) за своєю правовою природою не є нормативно-правовими актами, а чинна редакція пункту 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чітко і недвозначно визначає, що до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, при цьому не передбачає жодних виключень і обмежень, зокрема щодо підпорядкування таких осіб військовому командуванню.

Відтак факт участі позивача ОСОБА_2 у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони підтверджений належними і достатніми доказами, а оскільки їй встановлено 2 групу інвалідності внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вона має право на отримання статусу інваліда війни.

Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.94 № 302, визначено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинністьЗакону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (пункт 2).

"Посвідчення інваліда війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина (пункт 7 Положення).

Пунктом 10 зазначеного Положення передбачено, що "Посвідчення інваліда війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у встановленні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, діяв необґрунтовано та з порушенням вимог частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням наведеного порушені права та інтереси позивача підлягають поновленню у спосіб, передбачений пунктом 2 частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, - шляхом зобов'язання відповідача встановити позивачу статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 158, 160, 161, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_2 у встановленні статусу інваліда війни.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації встановити ОСОБА_2 статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя: