Постанова № 69648787, 13.10.2017, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1859/17

Провадження № 2-а/645/95/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2017 року м. Харків

Фрунзенський районний суд міста Харкова у складі: головуючого судді Шарка О.П. при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей Колект» про визнання неправомірним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 24597163 від 21.09.2015 року,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей - Колект", в якому просить суд визнати неправомірним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексу номер: 24597163 від 21.09.2015 року.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 29.09.2008 року між ОСОБА_2 та АКІБ "УкрСиббанк" укладено договір про надання споживчого кредиту № 11399039000, відповідно до п. 1.1 якого банк надав, а він прийняв кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 92000,00 доларів США з метою придбання нерухомості. З метою забезпечення зазначеного договору споживчого кредиту від 29.09.2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та позивачем був укладений договір іпотеки 29.09.2008 року та банку в іпотеку був переданий житловий будинок, загальною площею 73,70 кв.м. за адресою - м. Харків, провулок Високовольтний, буд.№ 24, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, відповідно до умов п. 1.1 якого ОСОБА_2 передав, а банк прийняв в іпотеку житловий будинок за вказаною вище адресою. В листопаді 2015 р. позивач отримав через свого представника інформаційну довідку з Державного реєстру прав на нерухоме майно, відповідно до якої належний йому на праві власності житловий будинок, загальною площею 73,70 кв.м. за адресою- м. Харків, провулок Високовольтний, буд.№ 24, 21.09.2015 року належить ТОВ "Кей - Колект". Реєстрацію зазначеного права власності здійснив приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3. Позивач не погоджується з такими діями приватного нотаріуса, вважає їх неправомірними, оскільки він не укладав з іпотекодержателем окремого договору про задоволення вимог останнього відповідно до розділу 5 п.5.2.1 договору іпотеки. Також позивач зазначає, що на момент реєстрації приватним нотаріусом права власності на предмет іпотеки за ТОВ "Кей - Колект" діяли норми Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", яким введено мораторій, у відповідності до якого не може бути примусово стягнуте (відчужене) без згоди власника) нерухоме майно, яке вважається предметом застави або предметом іпотеки, якщо таке майно виступає як забезпечення зобовязання громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя, та загальна площа такого нерухомого майна не перевищує 250 кв.м. для житлового будинку. З урахуванням того, що предмет іпотеки був переданий банку в забезпечення виконання умов споживчого кредиту, виданого у доларах США, зважаючи, що площа належної позивачу будинку складає 73,70 кв.м, і використовується як місце постійного проживання іпотекодавця та його сім"ї, на думку позивача, до правовідносин сторін, які виникли з приводу звернення стягнення на предмет іпотеки повинен бути застосований ОСОБА_5 України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Крім того, окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателем відповідно до п.5.2.1. договору іпотеки не укладався.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити, надала суду заяву пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 у судове засідання не зявилася, повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи у призначене судове засідання не зявилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутністю.

Представник ТОВ "Кей - Колект" у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з посиланням на те, що сторони за договором іпотеки домовились про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання спору шляхом викладення у договорі іпотеки розділу 5 « застереження про задоволення вимог іпотекодержателя», що відповідає ст. 36 ЗУ « Про іпотеку». Мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання боржником зобовязань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати його, а примусове стягнення не здійснювалось.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно дост. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта Законами України.

Відповідно до ч 1ст. 9 КАС Українисуд, при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта Законами України.

Відповідно до ч 1ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цьогоКодексу.

Згідно ч 2ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

У ході судового розгляду встановлено, що 29.09.2008 року між ОСОБА_2 та АКІБ "УкрСиббанк" укладено договір про надання споживчого кредиту № 11399039000, відповідно до п. 1.1 якого банк надав, а він прийняв кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 92000,00 доларів США з метою придбання нерухомості.

З метою забезпечення зазначеного договору споживчого кредиту від 29.09.2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та позивачем був укладений договір іпотеки 29.09.2008 року та банку в іпотеку був переданий житловий будинок, загальною площею 73,70 кв.м. за адресою: м. Харків, провулок Високовольтний, буд.№ 24, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, відповідно до умов п. 1.1 якого ОСОБА_2 передав, а банк прийняв в іпотеку житловий будинок за вказаною вище адресою.

В послідуючим, як наголосив у судовому засіданні представник ТОВ "Кей - Колект" між ПАТ УкрСиббанк" та ТОВ "Кей - Колект" укладено договір відступлення прав вимоги, в тому числі договору іпотеки від 29.09.2008 року укладеного між АКІБ "УкрСиббанк" та позивачем.

Рішенням № 24597163 від 21.09.2015 року державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 проведено державну реєстрацію права власності на житловий будинок за ТОВ "Кей - Колект".

У спірному домоволодінні мешкає позивач з родиною.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частиною 3 цієї статті визначено, що правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1ст. 33 Закону України, «Про іпотеку» у разі невиконання або належного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У пункті 4.5 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки з застосуванням позасудового врегулювання здійснюється відповідно до розділу 5 цього договору та відповідно до Закону України "Про іпотеку". Розділ 5 договору іпотеки передбачає застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Зокрема п. 5.2 договору іпотеки позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки:

- передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов"язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленомуЗаконом України "Про іпотеку",

- отримання іпотекодержателю права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленомуЗаконом України "Про іпотеку".

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні Іпотекодавця, згідно з яким Іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1ст. 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частинами 1 та 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленомуст. 37 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Отже, передбачений вищевказаною нормою договір про задоволення вимог іпотекодеожателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, повинні відповідати загальним положенням про договір, установленим ЦК України.

При дотриманні цих умов іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень»

Як зазначалось судом вище, сторони погодили, що Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Тобто, у разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, при реєстрації прав власності на таке майно, правовстановлюючим документом повинен бути договір про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на предмет іпотеки було зареєстровано приватним нотаріусом на підставі договору іпотеки, а не на підставі вищезгаданого договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

З боку відповідачів суду не надано доказів, що на момент реєстрації приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 права власності на житловий будинок за адресою: м. Харків, провулок Високовольтний, буд. № 24, як на предмет іпотеки в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, такий договір був укладений між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем, що є порушення розділу 5 Договору іпотеки.

Преамбулою Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що цей ОСОБА_5 визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна. ОСОБА_5 згідно зі статтею 1 регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Згідно з частиною тринадцятою статті 15 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.

Кабінет Міністрів України затвердив Порядок реєстрації, який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію та необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком (пункти 8, 13 Порядку реєстрації").

Пунктом 15 Порядку реєстрації передбачено, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо наявності обтяжень на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону.

Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для такої відмови, що визначені ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(пункт 28 Порядку реєстрації").

Згідно з пунктом 5статті 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

Тобто, наявність в Реєстрі запису про арешт майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 Закону.

17.10.2013 р. КМ України було затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, під № 868. Відповідно п.15. порядку Державної реєстрації, під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1)обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2)повноважень заявника;

3)відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4)наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5)наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Пунктом 19 Порядку державної реєстрації, проведення державної реєстрації прав зупиняється у разі прийняття рішення суду про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією таких прав. Державний реєстратор приймає рішення про відмову в зупиненні державної реєстрації прав, якщо рішення суду про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією прав, не набрало законної сили або не завірене належним чином відповідно до законодавства.

Також, ч. 4ст. 5 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріус зобов'язаний відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що при проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме житлового будинку за адресою: м. Харків, провулок Високовольтний, буд. № 24, за ТОВ «Кей-Колект» приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 не були дотримані вимоги Закону «Про нотаріат» та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно дост.5 ЗУ «Про нотаріат», нотаріус, зокрема, зобов'язаний: здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги; сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду.

Крім того, на момент реєстрації приватним нотаріусом права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кей-Колект» діяли норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким введено мораторій, у відповідності до якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 ЗУ «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 ЗУ «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що 1) таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, та 2) загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку.

З врахуванням того, що предмет іпотеки був переданий Банку в забезпечення виконання умов споживчого кредиту, виданого у доларах США, зважаючи, що площа вказаного житлового будинку становить 73,70 кв.м. і дане майно використовується позивачем як місце постійного проживання Іпотекодавця та його сім'ї, то суд приходить до висновку, що до правовідносин сторін, які виникли з приводу звернення стягнення на предмет іпотеки повинен бути застосований ОСОБА_5 України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому відповідач в силу зазначених положень Закону не могли вчиняти дії щодо звернення стягнення на дане майно.

В силу положень ст. 37 Закону України «Про іпотеку», рішення про реєстрацію права власності Іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено Іпотекодавцем в суді.

Враховуючи викладене, оцінюючи всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що при зверненні ТОВ «Кей-Колект» стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на житловий будинок за адресою: м. Харків, провулок Високовольтний, буд.№ 24, та реєстрації приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 зазначеного права, останньою не були дотримані положення Закону України «Про іпотеку», Закону України Про нотаріат»,Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»,Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», в зв'язку з чим вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними і підлягають задоволенню.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача про визнання незаконними та скасувати рішення приватного нотаріуса ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.09.2015р., індексний номер: 24597163 та внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на житловий будинок в Харківській області м.Харків провулок Високовольтний буд. № 24, за ТОВ "Кей-Колект" (код ЄДРПОУ 37825968) підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 160 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей Колект» про визнання неправомірним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 24597163 від 21.09.2015 року задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексу номер: 24597163 від 21.09.2015 року.

Постанова може бути оскаржена повністю або частково протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а особами, які не брали участі у судовому засіданні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення з одночасним надісланням особою, яка подає апеляційну скаргу, її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Фрунзенського районного суду О. П. Шарко