Вирок № 69648073, 18.10.2017, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Горчакова О. І..

Справа № 644/12013/15-к

Провадження № 1-кп/644/134/17

18.10.2017

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2017 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горчакової О.І.,

при секретарі судових засідань - Білієнко Г.Г.,

за участю:

прокурора - Гладуна Д.В., Савчук О. Р.

представника потерпілої строни - ДП «Завод «Електроважмаш»

ОСОБА_2, потерпілий ОСОБА_3 - надав заяву;

обвинуваченого - ОСОБА_4 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Орджонікідзевського районного суду міста Харкова у м. Харкові обвинувальний акт матеріалу кримінального провадження за №12014220000000847 від 26.09.2014 (військова прокуратура Харківського гарнізону) та за № 12014220530003408 від 23.12.2014 року, щодо громадянина:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженого села Нове Джамбульського району Північно-Казахстанської області, громадянина України, освіта середня технічна, не працюючого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, мешкав за адресою: АДРЕСА_2 (раніше мешкав:АДРЕСА_1), раніше судимого:

-25.05.1993 року Великобурлуцьким районним судом Харківської області за ст. 186ч.3 КК України до 1 року 6 місяців виправних робіт, з утриманням в прибуток держави 20% заробітної платні. Звільнений 21.11.1994 року за постановою начальника Великобурлуцького районного відділу УМВС України у Харківській області на підставі Указу Президента України від 18.08.1994 року «Про амністію з нагоди третьої річниці незалежності України» на невідбутий строк;

- 31.01.1995 року Великобурлуцьким районним судом Харківської області за ст. 89ч.3 КК

України до 8 років позбавлення волі з відбуттям покарання у виправно-трудовій колонії

посиленого режиму. Звільнений 28.11.2002 року за відбуттям строку покарання;

- 13.05.2004 року Великобурлуцьким районним судом Харківської області за ст. 187ч.1 КК

України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від

відбування покарання з випробуванням, іспитовий строк встановлено на 3 роки;

-06 березня 2006 року Великобурлуцьким районним судом Харківської області за ст. 194 ч.2 КК України до 9 років позбавлення волі. Звільнений умовно-достроково 22.08.2014 року за Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 14.08.2013 року на 1 (один) рік 2 місяці 22 дні.

за обвинуваченням у вчинені злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України та ч. 2 с. 185 КК України, -

в с т а н о в и в:

10.09.2014 рок, близько 23 год. 00 хв. ОСОБА_4, маючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вступив в злочинну змову з іншою особою, матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, з метою викрадення кольорових металів, які перебувають на території Державного підприємства Завод «Електроважмаш», розташованого за адресою: м. Харків пр. Московський, 299, діючи з єдиною метою і відповідно до досягнутої домовленості, в цей же день, з корисливих мотивів та з метою збагачення, за рахунок майна підприємства, близько 23 год. 50 хв. ОСОБА_4 і особа, матеріали виділені в окреме провадження, підійшли до тильної сторони ДП Завод «Електроважмаш», перелізли через периметрову огорожу, тим самим, проникли на охоронювану територію підприємства, підійшли до цеху №12 де через відчинені двері, потрапили до приміщення вказаного цеху, в якому вони вилучили два полувитки котушки ротора турбогенератора ТГВ-200, що виготовлені з мідного профілю маркуванням МС 26,7x6,0, які в подальшому перекинули через периметрову огорожу заводу і з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд. Вказаними діями ОСОБА_4 та його співучавсник, заподіяли ДП Завод «Електроважмаш» матеріальну шкоду на загальну суму 2124 грн. 80 коп.

Крім того, 25.09.2014 року, близько 23 години 20 хвилин ОСОБА_4, маючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вступив в злочинну змову з особою, провадження щодо якої виділено в окреме провадження, з метою викрадення кольорових металів, які перебувають на територію Державного підприємства Завод «Електроважмаш», розташованого за адресою: м. Харків, пр.Московський, 299, діючи з єдиною метою і відповідно до досягнутої домовленості, з корисливих мотивів та з метою збагачення за рахунок майна підприємства, 26.09.2014 року близько 02 години 50 хвилин ОСОБА_4 зі співучасником підійшли до тильної сторони ДП Завод «Електроважмаш», перелізли через периметрову огорожу, тим самим проникли на охоронювану територію підприємства, підійшли до цеху №129 де пролізли під металевими воротами, потрапивши до приміщення вказаного цеху, в якому вони вилучили та зібрали 8 (вісім) брикетованих відходів бронзи (металева стружка), що перебувають на балансі підприємства, вартістю 2675 грн., які вони в подальшому хотіли перекинути за периметрову огорожу підприємства, однак довести свій злочинний умисел до кінця не змогли, з причин, що не залежали від їх волі, і вони не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки були зупинені співробітниками охорони ДП Завод «Електроважмаш» при спробі покинути територію заводу, та майно яке намагались викрасти вилучено.

Крім того, 07.11.2014 року, близько 18.00 годин, точний час не встановлено, ОСОБА_4, знаходячись у приміщенні виробничої пилорами, що розташована за адресою: АДРЕСА_4, діючи з прямим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що за його протиправними діями ніхто не спостерігає таємно викрав бензопилу Stihl MS 361 вартістю 7920 гривень. Викраденим ОСОБА_4 розпорядився на власний розсуд. Потерпілому спричинив матеріальну шкоду на 7920 гривень 00 копійок.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав повністю та дав показання про обставини, аналогічно, викладеним в обвинувальних актах. Відповів, що розумів характер скоєного, але коштів на прожиття не вистачало, офіційно на постійну роботу ніхто не брав - тому і скоював злочини. Цивільні позови визнав повністю, у вчиненому щиро кається.

Враховуючи показання підсудного, а також те, що учасники судового провадження не оскаржують фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміють зміст цих обставин, не наполягають на дослідженні інших доказів у справі, розуміють неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду немає сумнівів в добровільності та істинності їх позицій, тому відповідно до ч.3 ст.349 КПК України дослідження доказів, відносно фактичних обставин справи, визнано судом недоцільним. Суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого та дослідженням даних, які характеризують його особу.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_4 в інкримінованих йому злочинах доведена.

Суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 скоїв злочини, передбачені:

1.за епізодом від 10.09.2014 року - за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в приміщення, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб;

2. по епізоду від 25.09.2014 року - за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, а саме, незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб, що поєднане з проникненням у приміщення;

3. за епізодом від 07.11.2017 року - за ч.2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повтороно.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного ОСОБА_4 дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують чи обтяжують покарання.

Відповідно до ч.4 ст. 12 КК України, скоєний обвинуваченим злочин за ч.3 ст. 185 КК України - є тяжким злочином; скоєний злочин за ч.3 ст.15 - ч. 3 ст. 185 КК України - відповідно до ч.4 ст. 12 КК України э тяжким злочином; відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України, скоєний ОСОБА_4 злочин за ч. 2 ст. 185 КК України - э злочином середньої тяжкості.

Дослідженням особи ОСОБА_4, установлено, що він ІНФОРМАЦІЯ_1, народився в селі Нове Джамбульського району Північно-Казахстанської області; громадянин України, освіта середня технічна; не працює; одружений, але не проживає з сім'єю; на обліку в закладах охорони здоров'я не перебуває, не інвалід; неодноразово судимий, останній раз 2006 році Великобурлуцьким районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 194 , ст. 71 КК України до 9 років позбавлення волі, 22.08.2014, умовно-достроково звільнений на 1 (один) рік 2 місяці 22 дні - скоїв злочини в період умовно-дострокового звільнення; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, мешкає за адресою: АДРЕСА_2, раніше мешкав: АДРЕСА_1 (т.1 виділеного провадження а.с. 161-167, 172-174).

Відповідно до вимог ст.66 КК України обставинами, пом'якшуючими покарання, суд визнає щиросердне розкаяння в скоєному, а також сприяння у розкритті злочину.

Відповідно до вимог ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання - є рецидив злочинів.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, не зменшують їх суспільну небезпеку до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст.69 КК України - призначення більш м'якого покарання, яке передбачено законом. Підстав для застосування обвинуваченому ст.69-1 КК України - не вбачається.

Враховуючи наведене, тяжкість та суспільну небезпеку скоєного, - суд приходить до висновку, що для виправлення ОСОБА_4 та попередження здійснення ним нових злочинів необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст.185 КК України та ч. 2ст. 185 КК України за правилами ч. 1 ст. 70 КК України, ст. 72 КК України. Суд враховує, що злочини обвинуваченим вчинені в період умовно-дострокового звільнення на невідбутий строк 1 рік 2 місяці 22 дні за вироком від 06 березня 2006 року Великобурлуцького районного суду Харківської області, а тому, згідно ст.71 КК України, остаточне покарання обвинуваченому слід призначати за сукупністю вироків, з урахуванням вимог ст. 72 КК України.

Вирішуючи цивільні позови суд виходить з наступного:

Відповідно до ст.128 КПК України, особа, яка зазнала шкоди від злочину має право пред'явити позов до особи, яка вчинила злочин.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з вимогами ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Заявлений потерпілим ОСОБА_3 цивільний позов на суму 8600 грн. 00 коп. слід залишити без розгляду, оскільки в позовній заяві не зазначено відповідача та відсутні обгрунтування вимог. При цьому суд розяснює право подати позов у порядку цивільного судочинства (т.1 виділеного провадження а.с. 20).

Оскільки, в судовому засіданні знайшла своє підтвердження провина ОСОБА_4 за епізодом від 10.09.2014 року ( ч. 3 ст. 185 КК України) - таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в приміщення, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб та спричинення матеріальної шкоди ДП «Завод «Електроважмаш» на загальну суму 2124 грн. 80 коп. - суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» підлягають задоволенню. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_4 злочином, викраденням 2 полу-витків котушки мідної проволоки з ротору турбогенератора ТГВ-200 з цеху № 12, спричинив шкоду на загальну суму 2124 грн.80 коп. Вказана сума обґрунтована та підлягає стягненню з обвинуваченого у повному обсязі (т.1 виділеного провадження а.с. 169).

Враховуючи існування ризиків, передбачених п.1, п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з призначенням покарання у вигляді позбавлення волі та з метою забезпечення виконання вироку - міру запобіжного заходу, до вступу вироку в законну силу, ОСОБА_4 суд змінює на тримання під вартою у Харківському слідчому ізоляторі.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 слід рахувати з моменту його фактичного затримання - тобто 18 жовтня 2017 року з 15 години 18 хвилин.

Питання щодо речових доказів судом вирішується у відповідності з положеннями ст. 100 КПК України - речові докази, що знаходяться на відповідальному зберіганні у потерпілої сторони, після набрання вироком законної сили, слід вважати такими що повернуті потерпілій стороні.

Судові витрати, згідно вимог п. 3 ст. 118, ст.122, ч.2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню із засудженого в дохід Держави, але враховуючи що вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова (головуючий суддя Шевченко С. В.) від 07.07.2015 року справа № 644/38/14-к номер провадження 1-кп/644/140/15 судові витрати вже стягнуто з іншого засудженого, - то за цим вироком вони не підлягають стягненню з засудженого ОСОБА_4 (т.1 виділеного провадження а. с.175-179).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374, 375 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України та ч. 2 с. 185 КК України та призначити покарання:

- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі,

- за ч. 3 ст. 15 - ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі,

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 (двох) років 1 (одного) м'ясця позбавлення волі.

В силу ст. 70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом повного поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Відповідно до ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_4, за цим вироком, покарання частково приєднати, із урахуванням положень ч. 1 ст. 72 КК України, не відбуту частину покарання, призначеного йому вироком Великобурлуцького районного суду Харківської області від 06 березня 2006 року і остаточно призначити покарання за сукупністю вироків у виді 3 (ТРЬОХ) років 2 (ДВОХ) місяців позбавлення волі.

Взяти ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, під варту в залі суду негайно для поміщення його у Харківській установі виконання покарань Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№27). Початок строку відбуття покарання обчислювати з 18 жовтня 2017 року з 15 години 18 хвилин, тобто з моменту фактичного взяття під варту.

Цивільний позов Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» задовільнити. Стягнути з засудженого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1, на користь Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» спричинену матеріальну шкоду у розмірі 2124 грн.80 коп. (двох тисяч ста двадцяти чотирьох гривень 80 копійок), перерахувавши на: розрахунковий рахунок 26004000036141, АТ «Укрексімбанк» філія м. Харкова, МФО 322313, ОКПО 00213121.

Цивільний позовпотерпілого ОСОБА_3 залишити без розгляду, роз'яснити право подати позов у порядку цивільного судочинства.

Речові докази, що знаходяться на відповідальному зберіганні у потерпілої сторони, після набрання вироком законної сили, слід вважати такими що повернуті потерпілій стороні.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженими - в той же строк з часу отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченим та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя О. І. Горчакова