Рішення № 69647269, 12.10.2017, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/16022/16-ц

н/п 2/640/458/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2017 року

Київський районний суд м. Харкова:

головуючий - суддя Золотарьова Л.І.

за участю секретаря - Бломберус С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користування житлом шляхом вселення,

ВСТАНОВИВ:

17.10.2016 року ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом, в якому просить: зобов'язати відповідача не чинити перешкоди у користування їм житловим будинком з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1; усунути перешкоди у користуванні житлом шляхом їх вселення у вказаний будинок; стягнути судовий збір.

В обґрунтування вимог зазначила, що вона з перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 08.07.2006 року. Від сумісного проживання у них є неповнолітня дитина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час перебування у шлюбі сім'я проживала за адресою: АДРЕСА_1. Вказаний житловий будинок вони використовували для постійного місця проживання. Однак відповідач чинить перешкоди у користуванні вказаним житловим будинком, обмежуючи її доступ до будинку та доступ дитини. З питання неправомірних дій відповідача по здійсненню перешкоди у користуванні житлом вона 30.06.2016 зверталась з заявою до Київського ВП ГУНП в Харківській області, та з повідомленням про кримінальне правопорушення від 15.09.2016. Права власника житлового будинку, квартири визначені ст, 383 ЦК України та 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Згідно зі ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише на підставах, передбачених законом.

У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали. Позивачка пояснила, що її чоловік (відповідач) 15 липня 2016 року вигнав її з дитиною з вказаного будинку. Вона викликала поліцію з цього приводу. Після цього, чоловік змінив замки на двері, та більше не пускає їх туди. Вона з донькою намагалися багато разів вселитися до квартири, однак чоловік не дозволяє їй це зробити, вона не може потрапити в квартиру, вона ж не може взяти квартиру штурмом. Всі її речі, одяг, взуття, та речі дитини залишитися в квартирі, там же залишилися її посуд, предмети биту. Після цього, чоловік бив її, на теперішній час є кримінальні провадження за фактом її побиття чоловіком, які розслідуються Київським ВП ГУНП в Харківській області. Вона проживала в спірній квартирі з 2004, дитина також проживала в цій квартирі, вона перебуває на реєстраційному обліку за цією адресою. Іншого місця проживання вона не має. Наразі вона з чоловіком перебуває у зареєстрованому шлюбі, рішення про розірвання шлюбу не набуло чинності. Цю квартиру вона з чоловіком придбали в 2004 році, коли спільно проживали з 2003 року. Наразі вона з донькою вимушені проживати у подруг, за таких умов у неї та її доньки немає нормальних умов для існування. В першу чергу, все робиться для дитини, їй необхідні належні умови проживання, у донки наразі немає своєї кімнати. А спірна квартира є чотирьохкімнатною, там створені належні умови для проживання доньки.

Відповідач не з'явився вдруге поспіль, про день та місце слухання справи був повідомлений належним чином та своєчасно, причини неявки не відповідача та його представника є неповажними, розгляд справи триває з жовтня 2016 року, враховуючи, що вирішується спір з приводу вселення, то суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача.

Суд, вислухавши пояснення позивача, її представника, допитавши свідка, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з копії свідоцтва про шлюб, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 08 липня 2006 року зареєстрували шлюб.

На час розгляду цієї справи, рішення суду про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не набуло законної сили.

Від сумісного проживання у подружжя народилася донька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження.

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 02.04.2004 року та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.04.2004 року, відповідач ОСОБА_3 є власником ? частки житлового будинку з надвірними побудовами по АДРЕСА_1

Згідно з довідкою Відділу реєстрації місця проживання у Київському районі м. Харкова від 11.04.2017, у житловому будинку по АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3 (власник ? частки будинку), позивачка ОСОБА_1 з 06.09.2006 року як дружина (наймач), донька ОСОБА_2 з 23.01.2008 року (наймач).

Отже, позивачка з донькою вселилися та проживали у спірному житловому будинку як члени сім'ї власника будинку (відповідача), за його згодою, будучи однією сім'єю.

Ще в жовтні 2016 року ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої доньки, звернулася до суду з позовом про усунення перешкод у користування житлом шляхом вселення.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона проживає з 1980-х років в будинку АДРЕСА_1, є співвласницею іншої частини житлового будинку. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали разом, були однією сім'єю, мають доньку ОСОБА_2. Частину будинку сім'я ОСОБА_7 придбала десь 12 років назад. Вона є сусідкою цієї будівлі. З літа 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не проживають у цьому будинку. ОСОБА_6 в цьому домі проживає з іншою жінкою. ОСОБА_3 чинить перешкоди ОСОБА_1 та дитині у користуванні частиною будинку по АДРЕСА_1. ОСОБА_3 поміняв замки в дверях вже десь рік назад. ОСОБА_1 стукала в двері, намагалися відкрити двері будинку ключами, однак не виходило, замки змінені. Вона бачила, що ОСОБА_5 приходила в 2016 році до будинку, однак потрапити туди не могла.

Як вбачається з листа начальника Київського ВП ГУНП в Харківській області від 17.08.2016 року, позивачка звернулася 30.06.2016 до відділу поліції з заявою про вчинення кримінального провадження з приводу неправомірних дій відповідача по здійсненню перешкоди у користуванні житлом.

15.09.2016 року позивачка знову звернулася до Київського ВП ГУНП в Харківській області з заявою про вчинення відповідачем відносно неї злочину за фактом нанесення їй 09.09.2016 року легких тілесних ушкоджень та систематичного перешкоджання їй та доньці у проживанні в АДРЕСА_1, зазначила, що вона з донькою через такі дії відповідача не може проживати у вказаному будинку.

Як вбачається з висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи від 26.08.2016, позивачці за подіями, які відбулись 09.09.2016 року, як стверджує ОСОБА_1, між нею та її чоловіком (відповідачем), позивачці завдані легкі тілесні ушкодження.

З приводу заяви позивачки від 15.09.2016 про вчинення злочину, У листі начальника Київського ВП ГУНП в Харківській області від 01.11.2016 зазначено, що провадження припинено, з'ясувати події не вдалося, оскільки ОСОБА_3 на неодноразові запрошення до НП не приходив, при відвідуванні за місцем проживання був відсутній. Роз'яснено право звернення до суду, оскільки вбачається цивільно-правові відносини.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 64 ЖК УРСР до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

На час звернення позивачка з позовом та на час розгляду цієї справи, позивачка та відповідачка є чоловіком та дружиною, оскільки рішення суду, яке б набуло законної сили, про розірвання шлюбу - відсутнє, а згідно з ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 156 ЖК УРСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 10 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Як вбачається з досліджених матеріалів справи показань свідка, з кінця червня 2016 року позивачка з донькою не проживає у спірному житлову будинку, оскільки відповідач перешкоджає цьому, змінив замки до будинку, а тому позивачка 30.06.2016 року, 15.09.2016 року зверталася за захистом порушених прав до відділу поліції з метою відновлення своїх прав.

Таким чином, позивачка з донькою через дії відповідача не проживає у спірному житловому будинку з 30.06.2016 року через поважні причини, а вже 17.10.2016 року звернулася за захистом своїх прав та прав малолітньої доньки з позовом до суду.

Відповідачем не надано доказів відсутності відповідача з донькою у спірному житловому без поважних причин понад один рік.

В зустрічному позові, який залишено без розгляду, ОСОБА_3 зазначив, що ОСОБА_1 добровільно за власною волею у березні 2016 року зібрала речі та пішла з будинку до іншого чоловіка, та він не чинить їй перешкоди у користуванні спірним житлом.

При цьому, позивачка заперечує вказані обставини.

Разом з тим, вказані твердження відповідача щодо нездійснення перешкод у користуванні житлом спростовуються матеріалами справи (зверненнями позивачки до правоохоронних органів) та показаннями свідка.

Крім того, навіть у разі, якщо позивачка і залишила добровільно житло в березні 2016 року, про що зазначає відповідач, то позивачка з донькою вже через чотири місці (30.06.2016 року) була позбавлена можливості користуватися спірним житлом через дії відповідача, тобто позивачка не втратила право користування спірним житлом за вказаний період (чотири місяці).

Більш того, ч. 4 ст. 156 ЖК УРСР передбачено, що припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Таким чином, сам по собі факт припинення шлюбних відносин не позбавляє позивачку права користування житловим будинком.

Відповідач посилається на те, що позивачка не є членом його сім'ї з березня 2016 року, оскільки він з позивачкою не проживає з цього часу, тому згідно зі ст.ст. 71,72 ЖК УРСР позивачка втратила право користування спірним житлом.

Вказані посилання є необґрунтованими, оскільки у статтях 71, 72 ЖК УРСР визначено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а у разі спору - судом.

Однак, навіть у разі, якщо позивачка і залишила добровільно житло в березні 2016 року, про що зазначає відповідач, то позивачка з донькою через чотири місці, тобто не більше шести місяців, вже була позбавлена можливості користуватися спірним житлом через дії відповідача, тобто позивачка не втратила право користування спірним житлом за період чотири місяці.

Згідно з вимогами ст.ст. 395, 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, зокрема, право користування, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Враховуючи, що відповідач чинить позивачці та доньці перешкоди у користування спірним житловим будинком, а позивачка з донькою мають право на користування цим житлом, то позовні вимоги про зобов'язання відповідача не чинити перешкоди у користування житлом та усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення - підлягають задоволенню.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1102 грн. 40 коп.

Суд постановляє рішення в межах заявлених вимог та на підставі наявних у справі доказів.

Керуючись ст.ст. 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст. 64 ЖК УРСР, ст.ст. 16, 396, 405 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2, задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди у користування ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_2 житловим будинком з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1.

Усунути перешкоди у користуванні житловим будинком з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, шляхом вселення ОСОБА_1 та малолітню ОСОБА_2 у житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір 1102 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий -