Рішення № 69645404, 12.10.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 341/2059/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1312/2017

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Мула О. Д.

Суддя-доповідач Горейко

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Ясеновенко Л.В., Томин О.О.

секретаря Возняк В.Д.

з участю апелянта ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, позивача-відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Залуквянська сільська рада Галицького району Івано-Франківської області про дотримання правил добросусідства та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зобовязання вчинити певні дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 27 червня 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

29.11.2016 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Залуквянська сільська рада Галицького району Івано-Франківської області про дотримання правил добросусідства. В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона є власником садиби, що знаходиться по вул. Відродження, 5 в с. Залуква Галицького району Івано-Франківської області. Власником суміжної земельної ділянки по вул. Відродження, 3 в с. Залуква є її сусід ОСОБА_1 Відповідач не дотримується правил добросусідства, а саме вздовж межі насадив високорослі дерева, що призвело до затінення та засмічення листям її земельної ділянки. На її неодноразові прохання відповідач зрізав три високорослі дерева, однак залишилася груша, крони якої затіняють її земельну ділянку, що унеможливлює її використання за цільовим призначенням. Крім того, вздовж межі відповідач побудував суцільну без просвітів огорожу висотою понад 1,5 м. Дана огорожа розташована з південної сторони та перешкоджає проникненню сонячного проміння на її земельну ділянку, що не відповідає нормам природної інсоляції земельної ділянки та призводить до висихання насаджень на земельній ділянці і втраті урожаю. З даного приводу вона зверталася до Залуквянської сільської ради, якою відповідача зобовязано у місячний термін привести огорожу до відповідних будівельних норм. Однак приписи сільської ради відповідачем ОСОБА_1 не виконані. У звязку з наведеним просила зобовязати відповідача дотримуватися правил добросусідства, а саме: зрубати дерево грушу, що знаходиться на відстані двох метрів від суміжної земельної ділянки по вул. Відродження, 5 в с. Залуква Галицького району Івано-Франківської області; знизити висоту огорожі та замінити плити огорожі з металопрофілю без просвітів на світлопроникні матеріали, що не призводило б до затінення земельної ділянки по вул. Відродження, 5 в с. Залуква Галицького району Івано-Франківської області.

15.02.2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_3, в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_3 також не дотримується правил добросусідства, адже вздовж межі біля самої огорожі вона насадила кущі малини та фруктові дерева, які руйнують фундамент його огорожі. Крім того, при будівництві господарських будівель ОСОБА_3 не дотрималася відстані до межі, яка згідно проекту забудови її земельної ділянки повинна була бути 4 м, а фактично становить 2 м. Стікання дощових вод з її господарської будівлі призводить до підтоплення підвального приміщення в його житловому будинку та тріщин на задній стіні його кухні. У звязку з наведеним просив зобовязати ОСОБА_3 дотримуватися правил добросусідства, а саме зрубати дерева на відстані двох метрів та кущі на відстані одного метра на її земельній ділянці по вул. Відродження, 5 в с. Залуква Галицького району Івано-Франківської області, що знаходяться вздовж його огорожі.

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 27 червня 2017 року задоволено позов ОСОБА_3. Зобовязано ОСОБА_1 дотримуватися правил добросусідства, а саме:

зрубати (пересадити) фруктове дерево грушу, що знаходиться на відстані двох метрів, на відстань трьох метрів від суміжної земельної ділянки по вул. Відродження, 5 в с. Залуква Галицького району Івано-Франківської області;

знизити висоту огорожі 1,57 метра до 1,5 метра, замінивши плити огорожі з металопрофілю без просвітів на світлопроникні матеріали, що не призводило б до затінення земельної ділянки по вул. Відродження, 5 в с. Залуква Галицького району Івано-Франківської області.

Вирішено питання судових витрат.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобовязано ОСОБА_3 дотримуватися правил добросусідства, а саме:

зрубати (пересадити) фруктове дерево черешню, що знаходиться на відстані двох метрів, на відстань трьох метрів від суміжної земельної ділянки та кущі на відстані одного метра від межі суміжної земельної ділянки з ОСОБА_1 по вул. Відродження в с. Залуква Галицького району Івано-Франківської області.

В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне зясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема зазначає, що вирішуючи питання дотримання сторонами правил добросусідства суд першої інстанції керувався ст.ст. 11, 15, 16, 377, 391 ЦК України та ст.ст. 91, 106, 155, 212 ЗК України, які вказане питання не регулюють, а тому не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Також апелянт вказує, що за змістом позовної заяви ОСОБА_3 остання просила зобовязати його зрізати дерево грушу, яка знаходиться на відстані двох метрів від межі, однак не надала жодного доказу, що дерево груша чинить їй будь-які перешкоди в користуванні земельною ділянкою, як і не згадувала про те, що крони дерева знаходяться на її території і листя з дерева падає на її земельну ділянку. Крім того, позивач просила знизити висоту його огорожі 157 см до 150 см, проте не надала доказів, що саме перевищення висоти огорожі на 7 см перешкоджає проникненню сонячного проміння на її земельну ділянку. В законодавчому порядку не визначено на якій відстані від межі можуть рости дерева, а також не визначено якої висоти повинна бути огорожа. Якщо позивач та суд дійшли висновку про те, що висота огорожі повинна бути 150 см, то його огорожа висотою 157 см не є тією огорожею, яка перешкоджає використанню земельної ділянки. Більше того, на момент встановлення ним огорожі позивач не мала до нього жодних претензій, тобто це питання між ними погоджене. Позивач також не зверталася за висновком експерта з метою встановити, які неправомірні дії він вчинив, посадивши дерево грушу та встановивши огорожу, а орган місцевого самоврядування не вирішував питання дотримання правил добросусідства між ними, як це передбачено ст. 103, ч. 3 ст. 158 ЗК України.

З цих підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2017 року прийнято відмову ОСОБА_1 від апеляційної скарги на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 27 червня 2017 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про зобовязання зрубати (пересадити) фруктове дерево грушу, що знаходиться на відстані двох метрів, на відстань трьох метрів від суміжної земельної ділянки по вул. Відродження, 5 в с. Залуква Галицького району Івано-Франківської області, та закрито у звязку з цим апеляційне провадження в наведеній частині.

В засіданні апеляційного суду апелянт та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, що стосуються рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зобовязання дотримуватися правил добросусідства, а саме знизити висоту огорожі 1,57 метра до 1,5 метра, замінивши плити огорожі з металопрофілю без просвітів на світлопроникні матеріали, з наведених у апеляційній скарзі мотивів.

Позивач-відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги не визнала, рішення суду першої інстанції вважала законним і обґрунтованим.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Залуквянської сільської ради в судове засідання не з'явився, про час та день розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Причину неявки суду не повідомив. Надіслав суду письмове заперечення проти позову ОСОБА_1

З урахуванням положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за його відсутності.

В силу ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З урахуванням наведених норм процесуального права апеляційним судом переглядається рішення суду першої інстанції саме в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зобовязання дотримуватися правил добросусідства, а саме знизити висоту огорожі 1,57 метра до 1,5 метра, замінивши плити огорожі з металопрофілю без просвітів на світлопроникні матеріали.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що земельні ділянки сторін є суміжними. Позивачу-відповідачу ОСОБА_3 належить земельна ділянка по вул. Відродження, 5 в с. Залуква Галицького району Івано-Франківської області (а. с. 10), а відповідач-позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки та житлового будинку по вул. Відродження, 3 в с. Залуква Галицького району Івано-Франківської області (а. с. 43, 44).

Відповідач-позивач ОСОБА_1 спорудив вздовж межі суцільну огорожу, висотою понад 1,5 м.

11.07.2016 року ОСОБА_3 звернулася до Залуквянської сільської ради із заявою про проведення обстеження та надання оцінки діям її сусіда ОСОБА_1 (а. с. 4).

Згідно повідомлення Залуквянської сільської ради від 15.08.2016 року, адресованого ОСОБА_3 (а. с. 5), її заява розглянута, ОСОБА_1 зобовязано привести до норм огорожу з сусідою ОСОБА_3 в місячний термін (а. с. 5).

Відповідно до акта Залуквянської сільської ради від 01.11.2016 року, комісією сільської ради проведено обстеження огорожі, встановленої ОСОБА_1 на межі з господарством ОСОБА_3 в с. Залуква по вул. Відродження та виявлено, що висота огорожі становить 1,57 м від фундаменту огорожі, огорожа з металопрофілю суцільна без просвітів (а. с. 8).

Листом від 22.05.2017 року №134 Залуквянська сільська рада зобовязала ОСОБА_1 привести до норм огорожу з сусідкою ОСОБА_3 та рекомендувала ОСОБА_3 та ОСОБА_1 провести зрізування дерев та кущів згідно норм (а. с. 60).

За даними листа від 26.06.2017 року №168 (а. с. 71) Залуквянська сільська рада, враховуючи заяву ОСОБА_3, рекомендувала ОСОБА_1 привести до норм огорожу з сусідкою ОСОБА_3 та зрізати або пересадити грушу (згідно норм 3 м від межі). ОСОБА_3 зрізати або пересадити черешню згідно вказаних норм (3 м від межі).

Задовольняючи позов ОСОБА_3 в частині позовних вимог про зобовязання ОСОБА_1 знизити висоту огорожі 1,57 метра до 1,5 метра, замінивши плити огорожі з металопрофілю без просвітів на світлопроникні матеріали, суд першої інстанції виходив з того, що згідно норм по огорожах між сусідніми ділянками повинно бути огородження висотою до 1,5 м. При цьому суд зіслався на положення СНІП 30-02-97.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

В силу дії ч.ч. 1, 2 ст. 8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

В даній справі суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, зокрема нормативний акт СНиП 30-02-97 «Планировка и застройка территорий садоводческих объединений граждан, здания и сооружения», який є Будівельними нормами і правилами Російської Федерації, введений в дію з 01.01.1998 року. Тобто СНІП 30-02-97 є нормативним актом іноземної держави.

За змістом ч. 6 ст. 8 ЦПК України норми права інших держав суд застосовує лише у разі, коли це встановлено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Оскільки СНІП 30-02-97 є нормативним актом іншої держави, згода на обов'язковість якого не надана Верховною Радою України, то він не підлягав застосуванню до наведених спірних правовідносин.

Згідно п. 9 ч. 1, ч. 2 ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», огорожі є різновидом малих архітектурних форм та є елементом благоустрою.

Як зазначено у листі Державної архітектурно-будівельної інспекції від 24.04.2015 року №40-203-19/3733, планування окремої земельної ділянки, будівництво на ній будівель та споруд власниками або користувачами здійснюється з урахуванням законних інтересів інших власників або користувачів земельних ділянок, будівель і споруд. Також враховуються містобудівні та планувальні вимоги, обмеження щодо гранично допустимої висоти будинків, мінімально допустимої відстані від об'єктів, які проектуються, до меж земельної ділянки, існуючих будівель, споруд та огорожі. Встановлення огорожі на межі між сусідніми землекористувачами регламентується ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

Згідно абзацу 2 п. 3.19* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» поверховість забудови, граничні розміри житлових будинків, площа забудови, вимоги до господарських будівель, їх складу, огорожі ділянок, благоустрою території встановлюються місцевими правилами забудови.

Розроблення таких правил та їх затвердження здійснюється відповідно до норм законів «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про регулювання містобудівної діяльності».

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить в тому числі і підготовка та подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Положеннями ст. 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Відповідно до ст. 9 цього закону нормативне регулювання планування та забудови територій здійснюється шляхом прийняття нормативно-правових актів, правил, державних та галузевих будівельних норм, національних (державних) стандартів, кодексів усталеної практики.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури, забезпечує розроблення, затвердження, перегляд, внесення змін і скасування державних будівельних норм.

Всупереч наведених норм законів, Залуквянською сільською радою не приймалися місцеві правила забудови, в яких би визначались вимоги щодо встановлення огорож присадибних земельних ділянок, що підтверджується листом сільської ради від 05.10.2017 року за №269 (а. с. 124).

Відповідно до Національного Стандарту України «Настанова з проектування огорож майданчиків і ділянок підприємств, будинків і споруд» ДСТУ-Н Б В.2.6-188:2013, якого прийнято та надано чинності наказом Мінрегіону України від 14.01.2014 року №4 та від 02.06.2014 року №160 з 01.11.2014 року у звязку зі скасуванням в Україні санітарних норм СН 441-72 «Вказівки з проектування огорожі майданчиків і ділянок підприємств, будівель і споруд», вимоги такого поширюються на огорожі майданчиків і ділянок знов споруджуваних і реконструйованих підприємств, будівель і споруд різного призначення, крім спеціальних видів огорож і охоронних зон режимних підприємств і об'єктів.

Згідно п. 2 ДСТУ-Н Б В.2.6-188:2013 висота огорож повинна бути не більше 2-х метрів.

Вимог щодо світлопроникності матеріалу огорожі вказаний національний стандарт не містить.

За даними акту Залуквянської сільської ради від 04.10.2017 року (а. с. 125) комісією проведено заміри висоти огорожі, встановленої ОСОБА_1 на межі присадибних земельних ділянок сторін, і висота огорожі від рівня поверхні земельної ділянки ОСОБА_3 становить 1 м 80 см.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що висота огорожі, встановленої ОСОБА_1 на межі сусідньої земельної ділянки ОСОБА_3, не відповідає вимогам ДБН, оскільки перевищує 1,50 м.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 41 Конституції України право приватної власності є непорушним.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Так, у постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, який здійснюється згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК шляхом, в т.ч. відновленням стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (п. 7).

Відповідно ч. 1 ст. 91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов'язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням, додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.

Як передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Матеріали справи не містять доказів та судом першої інстанції не встановлено обставин, що огорожа, споруджена ОСОБА_1, перешкоджає проникненню сонячного проміння на земельну ділянку ОСОБА_3, не відповідає нормам природної інсоляції земельної ділянки та призводить до висихання насаджень на її земельній ділянці і втраті урожаю.

В силу дії ст. ст. 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про зобовязання ОСОБА_1 знизити висоту огорожі, встановлену ним на межі суміжної земельної ділянки ОСОБА_3 до 1,5 м, замінивши плити огорожі з металопрофілю без просвітів на світлопроникні матеріали.

А тому в наведеній частині рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення. По суті встановленого в позові ОСОБА_3 про зобовязання ОСОБА_1 дотримуватися правил добросусідства, а саме знизити висоту огорожі та замінити плити огорожі з металопрофілю без просвітів на світлопроникні матеріали слід відмовити.

Питання судових витрат судом першої інстанції правильно вирішено відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, а тому в решті рішення підлягає залишенню без змін.

На підставі наведеного, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ч. 2 ст. 386, ст. 391 ЦК України, ч. 1 ст. 91, ч. ч. 1, 2 ст. 103, ч. ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України, ст. ст. 10, 60, 61, 88 ЦПК України, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 27 червня 2017 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зобовязання дотримуватися правил добросусідства, а саме знизити висоту огорожі 1,57 метра до 1,5 метра, замінивши плити огорожі з металопрофілю без просвітів на світлопроникні матеріали, скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зобовязання дотримуватися правил добросусідства, а саме знизити висоту огорожі та замінити плити огорожі з металопрофілю без просвітів на світлопроникні матеріали відмовити.

В решті рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 27 червня 2017 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Ясеновенко Л.В.

ОСОБА_4