Ухвала суду № 69642409, 17.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,

суддів: Мазурик О.Ф., Кравець В.А.

при секретарі: Борисенко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Київбуд», поданою через представника Цвігуна Ігоря Олександровича, на рішення Подільського районного суду м. Києва від 01 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Київбуд» про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а :

у листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Управляюча компанія «Київбуд», в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просила стягнути з останнього на свою користь заборгованість на підставі угоди про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав від 02.09.2016 року в розмірі 207 680 грн.

В обґрунтування позову зазначала, що 19.12.2014 року між нею та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу майнових прав, за умовами якого вона придбала майнові права на об'єкт нерухомості - однокімнатну квартиру з будівельним № 49, що розташована в житловому будинку на перетині АДРЕСА_1. У зв'язку з неналежним виконанням ТОВ «УК «Київбуд» своїх зобов'язань за договором щодо встановлених п. п. 2.7, 2.8 строків закінчення будівництва та введення об'єкту в експлуатацію, 02.09.2016 року між сторонами укладено угоду про розірвання даного договору та повернення їй сплачених нею грошових коштів в розмірі 282 680 грн.. Проте грошові кошти у повному обсязі у строк до 28.02.2017 року на її розрахунковий рахунок відповідач не перерахував.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 01.09.2017 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «Управляюча компанія «Київбуд» на користь ОСОБА_3 заборгованість за угодою від 02.09.2016 року про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав №19/12/14-С3-К49 від 19.12.2014 року в розмірі 207 680 грн.. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Справа № 758/14715/16-ц Апеляційне провадження № 22-ц-796/10762/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Супрун Г.Б.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.Не погоджуючись з даним рішенням суду, ТОВ «Управляюча компанія «Київбуд» через представника подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Посилається на неправильне застосування норми процесуального та матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, про розгляд справи відповідач не був повідомлений та суд позбавив їх можливості вчасно ознайомитися з матеріалами справи та надати до суду належні заперечення та докази.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Причини неявки відповідача визнані колегією суддів не поважними.

Вислухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.12.2014 року між ТОВ «Управляюча компанія «Київбуд» та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №19/12/14-С3-К49, за умовами якого остання придбала майнові права на об'єкт нерухомості - однокімнатну квартиру з будівельним № 49, 8 поверх, секція 3, загальною площею 46 кв. м, що розташована в об'єкті капітального будівництва на перетині просп. Правди і Радянської України у Подільському районі м. Києва.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що орієнтовна загальна вартість майнових прав на об'єкт нерухомості в день укладення договору складає 477 480 грн.

Відповідно до п. 4.2 договору покупець зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок або внести до каси продавця 187 680 грн. до 20.12.2014 року, решту, а саме 289 800 грн., покупець сплачує до 25.12.2019 року відповідно до графіку, який є невід'ємною частиною цього договору.

02.09.2016 року між ТОВ «Управляюча компанія «Київбуд» та ОСОБА_3 було укладено угоду, згідно якої сторони дійшли обопільної згоди з 02.09.2016 року розірвати договір купівлі-продажу майнових прав від 19.12.2014 року.

Відповідно до п. 2 угоди продавець зобов'язався повернути покупцю сплачені грошові кошти в розмірі 282 680 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 47 113, 33 грн., у наступному порядку: 1- й платіж - 52 680 грн. до 30.09.2016 року; 2- й платіж - 46 000 грн. до 31.10.2016 року; 3- й платіж - 46 000 грн. до 30.11.2016 року; 4- й платіж - 46 000 грн. до 31.12.2016 року; 5- й платіж - 46 000 грн. до 31.01.2017 року; 6- й платіж - 46 000 грн. до 28.02.2017 року.

Повернення грошових коштів згідно п. 2 даної угоди здійснюється шляхом перерахування на розрахунковий рахунок покупця ОСОБА_3 № 2 НОМЕР_1, картка № НОМЕР_2 (п. 3 угоди).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав у повному обсязі зобов'язань по поверненню грошових коштів позивачці у визначений сторонами строк.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач на виконання п. 2 угоди про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав від 19.12.2014 року перерахував на рахунок позивачки 75 000 грн.., а решту суми у строк до 28.02.2017 року не виплатив, а тому керуючись вимогами вищезазначених норм суд першої інстанції дійшов правильних висновків про підставність позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що згідно зворотного поштового повідомлення 14.01.2017 року ТОВ «Управляюча компанія «Київбуд» отримало ухвалу про відкриття провадження та копію позовної заяви разом з додатками (а.с. 13). У судовому засіданні 23.03.2017 року представник відповідача Цвігун І.О. був присутній та просив оголосити перерву для ознайомлення з матеріалами справи. По справі було оголошено перерву до 15.05.2017 року до 15.00 год., про що представник Цвігун І.О. був повідомлений під розписку (а.с. 21) та цього ж дня він ознайомився з матеріалами справи (а.с. 22). На судові засідання 31.07.2017 року та 01.09.2017 року представник відповідача Цвігун І.О. був повідомлений 24.06.2017 року та 08.08.2017 року, а також судова повістка була вручена іншому представнику відповідача Луцику М.М., що підтверджується зворотними поштовими повідомленнями (а.с. 34, 39, 40).

Відтак доводи апеляційної скарги про те, що суд не повідомляв відповідача про розгляд справи та позбавив останнього можливості ознайомитися з матеріалами справи та надати свої заперечення спростовуються матеріалами справи. Інших доводів апеляційна скарга не містить.

До суду апеляційної інстанції будь - яких заперечень щодо безпідставності позовних вимог не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Київбуд» відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 01 вересня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий

Судді