Вирок № 69639697, 18.10.2017, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/586/17

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2017 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Венгерчук А.О.

секретар - Стаднікова А.Г.

з участю прокурора Калюжного Р.А.

потерпілої ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Острог Рівненської області кримінальне провадження № 12017180170000089 за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_5,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 286 КК України,

встановив

28 лютого 2017 року, близько 22 години ОСОБА_2, перед виїздом не перевіривши і не забезпечивши технічно справний стан, керував автомобілем ВАЗ-2109 державний реєстраційний номер В02676АІ з технічно несправною гальмівною системою, що є порушенням вимог пунктів 2.3(а), 31.4 та 31.4.1 (а) Правил дорожнього руху, що затвердженні постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 та рухаючись по вулиці Бельмаж в м.Острог Рівненської області в напрямку с. Межиріч Острозького району Рівненської області, в порушення вимог пунктів 2.3(б), 12.3 Правил дорожнього руху, що затвердженні постановою Кабінету міністрів України №1306 від 10.10.2001, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не впевнившись в безпеці руху та не вибравши безпечної швидкості руху, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1, яка рухались в попутному з ним напрямку, внаслідок чого потерпіла ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку та осаджень, розташованих в ділянці голови та обличчя, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи №97 від 11.05.2017 року відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоровя та тілесні ушкодження у вигляді підголовчастого перелому лівої малогомілкової кістки, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи №97 від 11.05.2017 року відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень по критерію довготривалого розладу здоровя.

Обвинувачений ОСОБА_2 винним себе визнав повністю щиро розкаявся і показав, що користується автомобілем марки ВАЗ-2109 державний реєстраційний номер В02676АІ.

28.02.2017 року близько 22:00 год., він, керуючи автомобілем марки ВАЗ-2109 державний реєстраційний номер В02676АІ, рухався в напрямку с.Межиріч по вул. Бельмаж зі швидкістю 50-55 км/год. та прямував в с.Новомалин Острозького району Рівненської області, де перебували його дружина з сином. Вказує, що керував автомобілем без посвідчення водія, так 09.10.1016 був позбавлений права керування транспортним засобом, та без документів на транспортний засіб, які забув вдома. На зустріч йому та в попутному напрямку транспортні засоби не рухались. Стверджує, що дорожнє покриття було сухе, без вибоїн та дорожньої розмітки. Вказує, що по дорозі ближче до с.Межиріч Острозького району Рівненської області відволікся від керування транспортним засобом, та коли подивився у перед, то перед автомобілем побачив двох пішоходів, які стояли на проїзній частині дороги. Пішоходи були повернуті спиною до автомобіля. Зазначив, що застосував екстренне гальмування, однак йому не вдалось уникнути наїзду на пішоходів. В результаті чого чоловік вдарився об ліву частину капота автомобіля, впав на капот та головою вибив переднє лобове скло. Крім того він почув голос жінки, яка закричала в ліву сторону. Злякавшись відповідальності, він залишив місце дорожньо-транспортної пригоди та поїхав в с.Новомалин Острозького району, де залишився ночувати. Вказує, що приїхавши у село він вживав алкогольні напої. Про те, що він збив двох пішоходів нікому не повідомляв. 01.03.2017 року вранці до господарства тещі приїхали поліцейські та попросили показати автомобіль. Він їм розповів, що дійсно вчинив ДТП та збив двох пішоходів після чого зник з місця пригоди. Про те, що у автомобіля були технічні несправності йому відомо не було.

У вчиненому розкаюється, попросив вибачення в потерпілої та просить суворо його не карати. Цивільний позов визнав частково, не заперечує проти стягнення з нього матеріальної шкоди- витрат на лікування в сумі 2544,47 грн. та 1000грн. моральної шкоди. Подав заяву в якій просив застосувати до нього ч.1 п.в ст1 ЗУ "Про амністію", оскільки має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Крім визнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини, його вина у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується сукупністю доказів, повно, всебічно досліджених в судовому засіданні.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні показала, що 28 лютого 2017 року близько 20 години вона разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_4 пішли в гості до їх знайомих. В гостях вони були приблизно до 22 год. 20 хв., після чого повертались до свого місця проживання в м. Острог на вул. Бельмаж,63А. Вказує, що вони з чоловіком ішли разом по правому узбіччю в правої сторони в напрямку на с.Межиріч Острозького району Рівненської області. Спочатку вони йшли по тротуару, пройшовши декілька метрів вони вийшли на проїзну частину дороги, так як їм необхідно було обійти колюжу. Обійшовши перешкоду, вони вийшли на тротуар, а так як там було розмокле покриття почали йти по узбіччю з правої сторони дороги, йшли один біля одного. Коли вони дійшли до господарства Горобця, то побачили світо фар під ногами, ніяких звукових сигналів вона не чула, після чого на них наїхав транспортний засіб. Від удару автомобіля її відкинуло на проїзну частину дороги і вона втратила свідомість. Коли вона прийшла до свідомості, то побачила, що лежить по середині проїзної частини дороги, а її чоловіка ніде не було, як і не було на місці події транспортного засобу що їх збив. Почали виходити сусіди, хтось викликав швидку допомогу. Коли приїхала швидка допомога її з чоловіком було госпіталізовано в Острозьку ЦРЛ, в звязку з виявленими забиттями та переломом лівої ноги. Зазначає, що під час її лікування, до неї приходив ОСОБА_2, який повідомив, що того вечора він керував власним автомобілем та допустив наїзд на неї та чоловіка, однак злякавшись відповідальності зник з місця пригоди. ОСОБА_5 попросив вибачення. Будь-яких грошових котів не надавав, в звязку з чим вона подала цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Цивільний позов підтримала в повгному об'ємі просить стягнути з обвинуваченого вартість лікування, вартість пошкодженого пальта, чобіт та телефону, що були пошкоджені під час ДТП та 10000 грн. моральної шкоди.

Щодо покарання покладається на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_4 суду показав, що 28 лютого 2017 року близько 20 години він разом зі ОСОБА_1 пішли в гості до сімї Столярів, які проживають в ІНФОРМАЦІЯ_6. В гостях вони були приблизно до 22 год. 20 хв., після чого повертались до свого помешкання. Вказує, що вони з ОСОБА_1 ішли разом по правому узбіччю з правої сторони в напрямку с.Межиріч Острозького району Рівненської області. Спочатку вони йшли по тротуару, потім змушені були вийти на проїзну частину дороги, щоб обійти калюжу. Коли вони йшли було темно, однак на вулиці було видно, так як було ввімкнене вуличне освітлення. Виходячи на дорогу, ніяких перешкод вони не бачили та будь-які транспортні засоби по проїзній частині дороги не рухались. Обійшовши перешкоду вони вийшли на тротуар, а так як там було розмокле покриття почали йти по узбіччю з правої сторони дороги. Вони йшли один біля одного, дружина йшла ближче до узбіччя, а він ішов з лівої сторони від неї. Коли вони дійшли до господарства Горобця, то побачили світо фар під ногами, при цьому будь-яких звукових сигналів він не чув. Повернувши голову назад побачив біля них легковий автомобіль темного кольору, який їхав на них. Від удару його відкинуло на протилежну сторону узбіччя під металеву огорожу, після чого він втратив свідомість. Коли приїхала швидка допомога їх з дружиною було госпіталізовано в Острозьку ЦРЛ.

Аналізуючи зазначені покази обвинуваченого, потерпілих та свідка, суд вважає їх допустимими, достовірними і достатніми для правильного вирішення справи по суті, оскільки вони не суперечать один одному, співвідносяться між собою та узгоджуються в деталях.

З матеріалів справи встановлено наступне.

Протоколом огляду місця порожньо-транспортної пригоди, та схемою до нього зафіксовано обстановку на місці події після дорожньо-транспортної пригоди 28.02.2017в м. Острог по вул Бельмаж, 46 (а.с.51-53).

За протоколом огляду і затримання транспортного засобу був затриманий автомобіль ВАЗ-2109 державний реєстраційний номер В02676АІ з виявленими несправностями.(а.с 67)

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №97 від 11.05.2017 року потерпіла отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку та осаджень, розташованих в ділянці голови та обличчя, що відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоровя та тілесні ушкодження у вигляді підголовчастого перелому лівої малогомілкової кістки, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи №97 від 11.05.2017 року відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень по критерію довготривалого розладу здоровя.(а.с.75-76)

За протоколом слідчого експерименту був проведений слідчий експеримент за участі потерпілої ОСОБА_1 від 24.04.2017(а.с. 77).

За висновком інженерно-транспортної експертизи від13.04.2017 №3.1.-210/17 робоча гальмівна система автомобіля ВАЗ-2109 державний реєстраційний номер В02676АІ знаходилася в стані часткової відмови, система рульового керування знаходилася в працездатному стані, права фара головного світла знаходилася в працездатному стані, а ліва фара головного світла через несправності знаходилася в стані часткової відмови. Несправності, які стали причиною відмови робочої гальмівної системи автомобіля виникли до данної ДТП, могли бути виявлені водієм перед виїздом, а несправності які стали причиної часткової відмови лівої фари головного світла вказаного автомобіля виникли під час данної ДТП.(а.с.98-99)

За висновком інженерно-транспортної експертизи від19.04.2017 №3.1.-224/17 автомобіль ВАЗ-2109 державний реєстраційний номер В02676АІ своєю передньою частиною (передній бампер, передній реєстраційний номер, решітка радіатора, облицювання радіатора, ліва фара головного світла, капот, передне вітрове (лобове скло) контактував з перешкодою (перешкодами) (а.с.106-107)

За протоколом слідчого експерименту від 24.04.2017 встановлено за схожих умов загальну видимість проїздної частини (а.с. 110)

За висновком інженерно-транспортної експертизи від 28.04.2017 №3.1.-279/17 в дорожній обстановці яка наведена в наданих на експертизу вихідних данних водій автомобіля ВАЗ-2109 державний реєстраційний номер В02676АІ для забезпечення безпеки дорожнього руху з технічної точки зору повинен був діяти у відповідності до вимог п.12.2.,12.3, 12.4, п.31.4,31.4.1.(а) ПДР. В дорожній обстановці, яка наведена у наданих на експертизу вихідних даних водій автомобіля ВАЗ-2109 державний реєстраційний номер В02676АІ ОСОБА_2 в момент винекнення перешкоди для руху мав технічну можливість уникнути наїзду на пішоходів шляхом своєчасного екстренного гальмування або безпечного маневру об'їзду перешкоди з лівої сторони. Дії водія не відповідають вимогам п.12.3,п.31.4,31.4.1.(а) ПДР, а невідповідність його дій вимогам п.12.3.ПДР з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з винекненням данної ДТП.(а.с.116-121)

Вказані дані повністю узгоджуються з показами обвинуваченого в частині часу, локалізації та механізму вчинення злочину.

Оцінивши досліджені в ході судового розгляду справи докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а також достатності та взаємозв'язку, Суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 доведеною повністю та кваліфікує його дії, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження за ч. 1 ст. 286 КК України.

При визначенні покарання ОСОБА_2, суд керується загальними засадами призначення покарання визначеними уст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Так, відповідно до ст.12 КК України, злочин передбачений ч.1 ст. 286 КК України, належить до злочинів невеликої тяжкості.

Обвинувачений до кримінальної відповідальності притягується вперше, притягався до адміністративної відповідальності, свою вину визнав, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується посередньо, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, на «Д» обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра КЗ «РОЦПЗН» не перебуває.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому, відповідно дост.66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно дост.67 КК України, судом не встановлено.

Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23.12.2005 року №14 при призначенні покарання за ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.

З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_2 основного покарання у виді обмеження волі.

Разом з тим, зважаючи на обставини скоєння злочину та особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, свою вину у скоєному визнав, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, приймаючи до уваги позицію потерпілого у даному кримінальному провадженні, суд вважає можливим застосувати до обвинуваченого положенняст.75 КК Українита звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням, що сприятиме досягненню мети покарання, буде необхідним й достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.

Крім того, на підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 КК України додаткове покарання у виді позбавлення спеціального права може бути застосоване, якщо з урахуванням характеру вчиненого злочину, особи обвинуваченого та інших обставин справи суд прийде до висновку про неможливість чи недоцільність збереження за засудженим цього права.

Відповідно до постанови Острозького районного суду від 17.03.2017 року, ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.122-4, ч.4 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмір однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Водночас, згідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічнийстанчи експлуатацію транспортних засобів, відповідно. Додаткове покарання, передбачене як обов'язкове ч. 3 ст. 286 КК, суд може відповідно до ст. 69 КК не призначати лише за наявності декількох обставин, які пом'якшують покарання та істотнознижуютьступінь тяжкості вчиненого злочину, і з урахуванням особи винного. Позбавлення правакеруватитранспортними засобами можна застосовувати як додаткове покарання незалежно від того, що особу вже було позбавлено такого права в адміністративному порядку.

Однак оскільки відповідно до постанови Острозького районного суду від 17.03.2017 року, ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.122-4, ч.4 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмір однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, за цією самою подією що мала місце 28.02.2017 суд не може застосувати до обвинуваченого додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами і накласти стягнення за теж саме порушення двічі.

Запобіжний захід в ході кримінального провадження відносно ОСОБА_2 не застосовувався і підстави для його застосування відсутні.

Окрім того, в судовому засіданні обвинувачений та його захисник подали клопотання про звільнення обвинуваченого від покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки на день набрання чинності цим Законом останній є батьком двох малолітніх дітей -ІНФОРМАЦІЯ_7,ІНФОРМАЦІЯ_8.

Прокурор та потерпіла в судовому засіданні не заперечували проти задоволення клопотання та звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання.

Відповідно до ст. 85 КК України на підставі закону про амністію або акту про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Статтею 86 КК України передбачено, що амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Відповідно до вимог п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», підлягають звільненню від відбування покарання особи, засуджені за умисні злочини, що не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про амністію у 2016 році», його дія поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на осіб, які вчинили триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності цим Законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості до набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році» і на день набрання цим Законом чинності є батьком двох малолітніх дітей - ІНФОРМАЦІЯ_7,ІНФОРМАЦІЯ_8, щодо яких не позбавлений батьківських прав, що підтверджується свідоцтвами про народження серії І-ГЮ №044989 від 03.03.2007 року, серії І-ГЮ №207760 від 23.04.2014 року.

Таким чином, ОСОБА_2 відноситься до осіб, які підпадають під дію п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Обставини, передбачені ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», які б виключали можливість застосування амністії до ОСОБА_2, судом не встановлені, амністія до нього не застосовувалась.

Враховуючи, що ОСОБА_2 є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році» у зв'язку з тим, що на день набрання чинності цим Законом він є батьком дитини віком до 18 років, стосовно якої не позбавлений батьківських прав, скоїв злочин який не є тяжким, за який не передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, а також те, що Закон України «Про амністію у 2016 році» поліпшує становище обвинуваченого, зокрема, передбачає звільнення його від призначеного покарання, суд вважає за можливе клопотання обвинуваченого та його захисника про його звільнення від відбування покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» задовольнити.

Одночасно суд роз'яснює обвинуваченому наслідки застосування амністії, а саме: застосування амністії не звільняє йоговід обов'язку відшкодувати потерпілому заподіяну злочином шкоду, а також те, що у разі застосування амністії в подальшому протягом останніх десяти років амністія до нього не може бути застосована.

Вирішуючи питання заявленого потерпілою ОСОБА_1 цивільного позову суд виходить з наступного.

ОСОБА_1 пред'явила позов до ОСОБА_2 в якому просить стягнути на її користь 9743 грн. 47 коп. на відшкодування майнової шкоди, та 10000 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Посилається на те, що ОСОБА_2, 28.02.2017р. в порушення вимог пунктів 2.3(6), 12.3 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не впевнившись в безпеці руху та не вибравши безпечної швидкості руху, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, допустив наїзд на пішохода, потерпілу - ОСОБА_1, яка рухалась в попутному з ним напрямку, внаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження легкого та середнього ступеня тяжкості.

Вищевказаним кримінальним правопорушенням, вчиненим ОСОБА_2, для неї, як потерпілої, було завдано майнової та моральної шкоди.

Зокрема, внаслідок вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення вона була змушена витратити 2 544,47 грн., які вона витратила на своє лікування, та також під час дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено належний їй мобільний телефон вартістю 2 899,00 грн., чоботи вартістю 1 500 грн. та пальто вартістю 2 800 грн., а всього на суму 9 743,47 грн., та цим розміром визначається завдана ОСОБА_2 майнова шкода, яка повинна бути стягнена з нього на користь потерпілої.

Окрім того, внаслідок вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення їй було завдано моральної шкоди, яка полягає у тому, що відносно неї було вчинено кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого вона відчувала біль, була змушена перебувати на лікуванні, перебувала на лікарняному, а також внаслідок кримінального правопорушення було пошкоджено належне їй майно. Вказані обставини завдали їй душевних страждань, змусили докласти значних зусиль для організації свого життя, змінили її усталений розпорядок життя. Розмір моральної шкоди оцінює в сумі 10000 грн. та вважає, що отримання саме такої суми зможе компенсувати їй втрати морального характеру, зокрема емоційні навантаження в звязку з ДТП, порушення звичайного способу життя та ритму життя і зможе відновити порушений пригодою та її наслідками її психоемоційний стан.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримала в повному об'ємі, посилаючись на обставини викладені в позові та просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь 9743,47 грн. майнової шкоди та 10000 грн. моральної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Вказує, що на даний час заподіяні злочином збитки їй не відшкодовані.

ОСОБА_2 позов визнав частково. Згідний відшкодувати потерпілій понесені нею витрати на лікування та 1000 грн. моральної шкоди.

Суд, вислухавши ОСОБА_1, ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи в частині цивільного позову, вважає, що позов доведений і підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 28 лютого 2017 року, близько 22 години ОСОБА_2, перед виїздом не перевіривши і не забезпечивши технічно справний стан, керував автомобілем ВАЗ-2109 державний реєстраційний номер В02676АІ з технічно несправною гальмівною системою, що є порушенням вимог пунктів 2.3(а), 31.4 та 31.4.1 (а) Правил дорожнього руху, та рухаючись по вулиці Бельмаж в м.Острог Рівненської області в напрямку с.Межиріч Острозького району Рівненської області, в порушення вимог пунктів 2.3(6), 12.3 Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не впевнившись в безпеці руху та не вибравши безпечної швидкості руху, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1, яка рухались в попутному з ним напрямку, внаслідок чого потерпіла ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку та осаджень, розташованих в ділянці голови та обличчя, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи №97 від 11.05.2017 року відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоровя та тілесні ушкодження у вигляді підголовчастого перелому лівої малогомілкової кістки, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи №97 від 11.05.2017 року відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень по критерію довготривалого розладу здоровя.

Відповідно до ч.2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що своїми умисними діями ОСОБА_2, грубо порушив п.п. 2.3(а), 2.3(б), 12.3, 31.4 та 31.4.1 (а) Правил дорожнього руху України, що знаходиться в причинному звязку з наставшими наслідками внаслідок вчиненої ним ДТП.

За вказаних обставин, та враховуючи, що потерпіла надала квитанції та товарні чеки, що підтверджують визначену нею суму завданих збитків в частині витрат на лікування, з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_1 слід стягнути 2 544,47 грн. на відшкодування заподіяної майнової шкоди.

Будь-яких доказів, що підтверджують несправність телефону, пошкодження речей (пальто, чоботи) та неможливість подальшого їх використання потерпілою суду не надано.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до обгрунтувань потерпілої щодо моральної шкоди, викладених в позовній заяві, завдана їй моральна шкода полягає у виникненні різного роду душевних страждань, котрі були викликані отриманням тілесних ушкоджень, а також сильним психотравмуючим стресом, викликаним хвилюванням. Вказує, що вчинення ОСОБА_2 ДТП призвело до порушення звичного способу її життя. Розмір моральної шкоди оцінює в сумі 10000 грн. та вважає, що отримання саме такої суми зможе компенсувати їй втрати морального характеру, зокрема перебування на лікуванні, емоційні навантаження в звязку з цим, порушення звичайного способу життя та ритму життя і зможе відновити порушений пригодою та її наслідками її психоемоційний стан.

Оскільки з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої потерпіла ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження та зазнала душевних страждань, відповідальним за заподіяння позивачу моральної шкоди є ОСОБА_2

Вирішуючи питання про визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд у відповідності з вимогами ст.23 ЦК України та виходячи з п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4, враховує характер правопорушення, глибину душевних і фізичних страждань позивача, ступінь вини особи, яка завдала моральну шкоду, а також враховуючи вимоги розумності і справедливості, вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди слід задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6000 грн. відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КПК України витрати, пов'язані із залученням експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про залучення експерта. Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України. Згідно ч.2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що витрати на проведення судових інженерно-транспортних експертиз по даному кримінальному провадженню становлять 4652 грн. 56 коп., а відтак суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 витрат, пов'язаних з проведенням експертиз.

Долю речового доказу автомобіля марки ВАЗ- 2109, державний реєстраційний номер В02676АІ, який знаходиться на майданчику тимчасово тримання транспортних засобів Острозького ВП ГУНП в Рівненській області, слід вирішити відповідно до вимог ч.9 ст. 100 КПК України, згідно якої при вирішенні питання про долю речових доказів і документів, гроші, цінності та інше майно, які були об'єктом кримінального правопорушення, повертаються законним володільцям, а відтак автомобіль слід повернути ОСОБА_2

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст.100, 369-371,374,376 КПК України, суд,

засудив

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК Українита призначити йому основне покарання у виді обмеження волі строком 2 роки.

На підставіст.75 КК УкраїнизвільнитиОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком два роки.

Повідомити ОСОБА_2, що він зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, попередити його, що він протягом іспитового строку не повинен вчиняти нового злочину.

На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

На підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році»ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнутиз ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 544,47 грн. як відшкодування майнової шкоди та 6000 (шість тисяч гривень 00 коп.), як відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на проведення експертиз в розмірі 4652 грн. 56 коп. (Отримувач: державний бюджет м.Острог, код отримувача 38043501, р/р 31112115700005, банк отримувача ГУДКУ в Рівненській області, МФО 833017).

Речовий доказ у кримінальному провадженні - автомобіль марки ВАЗ- 2109, державний реєстраційний номер В02676АІ, який знаходиться на майданчику тимчасово тримання транспортних засобів Острозького ВП ГУ НП в Рівненській області, після вступу вироку в законну силу повернути володільцю ОСОБА_2

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Рівненської області через Острозький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Острозького районного судуОСОБА_6