Ухвала суду № 69637758, 18.10.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 371/471/17 Головуючий у І інстанції Капшук Л. О.Провадження № 22-ц/780/4630/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 1 18.10.2017

УХВАЛА

Іменем України

18 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Мельника Я.С., Олійника В.І.,

при секретарі: Волошину В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Миронівського районного суду Київської області від 03 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Імексбанк», треті особи: ОСОБА_4, Миронівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання договору купівлі-продажу укладеним, визнання права власності на майно, звільнення його з-під арешту, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, обґрунтовуючи її тим, що між ним та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір купівлі продажу автомобіля. Відповідач склав розписку, відповідно до якої зобов'язався оформити нотаріальну довіреність на повне розпоряджання автомобілем та передачу автомобіля. На виконання досягнутих домовленостей позивач у ПАТ «Укрсоцбанк» (UniCredit Bank) замість відповідача щомісячно вносив платежі в рахунок погашення кредиту за кредитним договором № 021АІІ0130207001, укладеним відповідачем 07 лютого 2013 року. Загальний розмір платежів склав 135031,00 грн.. На підтвердження факту купівлі автомобіля ними було складено розписки про те, що він вносив в касу ПАТ «Укрсоцбанк» замість відповідача грошові кошти в рахунок погашення кредиту за укладеним ним кредитним договором, відповідач передав йому автомобіль. Зобов'язання за кредитним договором були виконані, тому кредитний договір та договір застави транспортного засобу, яким був спірний автомобіль, припинили дію. Станом на 23 червня 2016 року будь який арешт чи заборона на відчуження зазначеного автомобіля були відсутні. 31 липня 2013 року відповідач склав довіреність, якою уповноважив його експлуатувати, керувати, ремонтувати та слідкувати за технічним станом, а також розпоряджатися (продати, обміняти, здати в оренду) належним йому автомобілем марки «MG 6». Починаючи з 31 липня 2013 року автомобіль знаходиться у його володінні та користуванні. Переоформити автомобіль він не може, оскільки на нього державним виконавцем накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження. Про такі обставини він дізнався у березні 2017 року, коли звернувся до територіального сервісного центру регіонального сервісного центру МВС у Черкаській області. Ним було з'ясовано, що постанова про арешт та заборону відчуження рухомого майна відповідача винесена Миронівським районним відділом державної виконавчої служби на підставі виконавчих документів про стягнення з відповідача заборгованості на користь ПАТ «Імексбанк». Він є володільцем транспортного засобу автомобіля марки та моделі «MG 6», 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, обслуговує та правомірно експлуатує зазначений транспортний засіб (на підставі довіреності), проте позбавлений можливості розпорядитися вказаним майном. Оскільки на час накладення арешту на майно відповідача та оголошення заборони його відчуження автомобіль вже належав йому, то вважає, що арешт на автомобіль підлягає скасуванню. Тому, просив визнати укладеним договір купівлі продажу від 03 червня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки та моделі «MG 6», колір оранжевий, рік випуску - 2012, номер шасі (кузова) LSJW24G9XCS076591, державний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований 07 лютого 2013 року в ВВНТПРЕД ЦБДР та АС при МВС України, та виключити автомобіль марки та моделі «MG 6», колір оранжевий, рік випуску - 2012, номер шасі (кузова) LSJW24G9XCS076591, державний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований 07 лютого 2013 року в ВВНТПРЕД ЦБДР та АС при МВС України з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів рухомого майна.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 03 серпня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ПАТ «Імексбанк», треті особи: ОСОБА_4, Миронівський РВ ДВС ГТУЮ у Київській області про визнання договору купівлі-продажу укладеним, визнання права власності на майно, звільнення його з-під арешту відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неповне зясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що довіреність та договір купівлі продажу від 03 червня 2013 року, якими відповідач уповноважив позивача експлуатувати та розпоряджатися належним йому автомобілем, можна вважати документами, на підставі яких здійснився перехід права власності на транспортний засіб. Вказує, що договір купівлі продажу транспортного засобу є дійсним, в силу ст. 204 ЦК України, оскільки ПАТ «Укрсоцбанк» (заставодержатель) мав право звернутися до суду з вимогою про визнання даного правочину недійсним, проте таких вимог не заявляв. Зазначає, що виключення автомобіля з акту опису й арешту майна не призведе до істотного порушення прав та законних інтересів стягувачів ПАТ «Імексбанк» та ОСОБА_5

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що відсутні підстави для визнання договору купівля-продажу транспортного засобу укладеним, оскільки позивач не довів наявності юридичних фактів, з якими закон повязує виникнення у позивача права власності на арештоване майно чи право володіння ним (на підставі закону чи договору), а також факту порушення його права. Крім того, зазначає, що закон покладає обовязок на заставодавця отримати згоду заставодержателя на відчуження обтяженого майна.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором. Якщо законом або договором передбачена згода обтяжувача на відчуження боржником рухомого майна, яке є предметом обтяження, така згода не вимагається в разі переходу права власності на рухоме майно в порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки у спільному майні.

Якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком, в тому числі, випадку, коли обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження.

Відповідно до ч. 2 ст. 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про заставу» заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобовязані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 07.09.1998р. №1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації(перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з наданням сервісних послуг МВС.

Відповідно до ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САО №417648, виданого 07 лютого 2013 року власником автомобіля марки та моделі «MG 6», колір - оранжевий, рік випуску 2012, номер шасі (кузова) LSJW24G9XCS076591, державний номерний знак НОМЕР_1 є відповідач ОСОБА_3.

Встановлено, що у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 07 лютого 2013 року було вчинено запис про приватне обтяження на підставі договору застави транспортного засобу. Об'єктом обтяження є автомобіль марки та моделі «MG 6», колір - оранжевий, рік випуску 2012, номер шасі (кузова) LSJW24G9XCS076591, державний номерний знак НОМЕР_1. Обтяжувачем є ПАТ «Укрсоцбанк», боржником відповідач ОСОБА_6 Вказане обтяження вилучено із реєстру 23 червня 2016 року.

03 червня 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі - продажу автомобіля, відповідно до якого відповідач передав позивачу автомобіль марки та моделі «MG 6», колір оранжевий, рік випуску 2012, номер шасі (кузова) LSJW24G9XCS076591, державний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований 07 лютого 2013 року у ВВНТПРЕД ЦБДР та АС при МВС України.

Відповідно до пункту 5.2. вказаний договір є укладеним з моменту його підписання та діє до реєстрації автомобіля покупцем в органах ВВНТПРЕД ЦБДР та АС при МВС України.

Продаж вказаного транспортного засобу вчинено за кошти в сумі 16900,00 доларів США, що еквівалентно на день укладення договору 135031,00 грн.. Вказану суму коштів позивач як покупець зобов'язався внести в касу ПАТ «Укрсоцбанк» замість відповідача на виконання умов кредитного договору № 021АІІ0130207001 від 07 лютого 2013 року.

Відповідач склав розписку, відповідно до якої зобов'язався оформити нотаріальну довіреність на повне розпоряджання автомобілем та передачу автомобіля.

Також встановлено, що сторони у визначений законом спосіб транспортний засіб в МВС не зареєстрували.

10 червня 2013 року у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна вчинено запис про приватне обтяження рухомого майна ОСОБА_3 на підставі договору про надання кредиту, укладеного між ОСОБА_3 та АТ «Імексбанк» 28 січня 2013 року.

31 липня 2013 року відповідач ОСОБА_3 склав довіреність, якою уповноважив позивача експлуатувати, керувати, ремонтувати та слідкувати за технічним станом, а також розпоряджатися (продати, обміняти, здати в оренду) належним йому автомобілем марки «MG 6».

Відповідно до змісту розписок від 25 грудня 2013 року, 28 червня 2014 року, 22 січня 2015 року та 22 серпня 2015 року, складених позивачем та відповідачем, позивач замість відповідача вносив у касу ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти в рахунок погашення кредиту за укладеним кредитним договором.

08 серпня 2016 року у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна вчинено запис про публічне обтяження у виді арешту рухомого майна ОСОБА_3. Підставою обтяження є постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14 липня 2016 року, що ухвалена у виконавчому провадженні, відкритому 05 липня 2016 року на виконання виконавчого листа у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

Крім того, вказані обставини підтверджені відомостями з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, які містяться у Витягах з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 49831691 від 23 червня 2016 року та № 51862737 від 30 червня 2017 року.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що закон покладає на заставодавця обов'язок отримати згоду заставодержателя на відчуження обтяженого майна.

З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки відсутні підстави для визнання договору купівля-продажу транспортного засобу укладеним, позивач не довів наявності юридичних фактів, з якими закон повязує виникнення у позивача права власності на арештоване майно чи право володіння ним (на підставі закону чи договору), а також факту порушення його права. Крім того, закон покладає обовязок на заставодавця отримати згоду заставодержателя на відчуження обтяженого майна.

Колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги про те, що у позивача виникло право власності на автомобіль марки та моделі «MG 6», колір оранжевий, рік випуску 2012, номер шасі (кузова) LSJW24G9XCS076591, державний номерний знак НОМЕР_1 є безпідставними, оскільки сторонами не виконані вимоги закону щодо державної реєстрації права власності на транспортний засіб у спосіб визначений Постановою Кабінету Міністрів від 07.09.1998р. №1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації(перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів».

Доводи апеляційної скарги про те, що виключення автомобіля з акту опису й арешту майна не призведе до істотного порушення прав та законних інтересів стягувачів ПАТ «Імексбанк » та ОСОБА_5, відхиляються колегією суддів як такі, що не груртуються на вимогах закону.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 03 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: