Постанова № 69636152, 10.10.2017, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/1429/17

П О С Т А Н О В А

іменем України

10 жовтня 2017 року, Житомирський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Зубчук І.В.

за участю секретаря судового засідання Гуцало Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третьої особи Житомирського обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він проходив дійсну військову службу у збройних силах по 7 вересня 1998 року, під час якої виконував обовязки військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. 10 серпня 2015 року йому було встановлено другу групу інвалідності безтерміново, внаслідок захворювання, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Зважаючи на те, щоЗаконом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, йому гарантовано право на отримання грошової допомоги. Позивач просить визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 23 червня 2015 року внаслідок захворювання, повязаного з виконанням обовязків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та зобовязати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, повязаного з виконанням обовязків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на дату встановлення інвалідності, а саме 23 червня 2015 року.

Представник позивача у судове засідання не зявився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність та просив задовольнити позовні вимоги (а.с.60).

Представник відповідача у судове засідання повторно не зявився, 17 липня 2017 року та 09 жовтня 2017 року направляв на адресу суду заяви про відкладення розгляду справи з різних підстав (а.с.54, 58). Суд визнає неявку представника відповідача неповажною, який не добросовісно користується своїми процесуальними правами, чим проявляє свою неповагу до суду, злісно ухиляється від явки в судові засідання та навмисно затягує розгляд справи, чим порушує розумні строки на розгляд справи по суті.

Представник третьої особи у судове засідання повторно не зявився. Про час, день і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з'ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про повне задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно з наказом командира Військової частини А 2090 №191 проходив дійсну військову службу у Збройних Силах України до 7 вересня 1998 року, під час якої виконував обовязки військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі Чорнобильська АЕС) (а.с.15).

Свідоцтвом про хворобу ВЛК Військової частини 33182 від 2 червня 1998 року №139 встановлено, що отримане ОСОБА_1 захворювання ТАК повязано з виконанням обовязків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.16-17).

Згідно з довідкою Житомирської обласної медико-соціальної експертної комісії №1 від 14 липня 1998 року №025151 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності, з 13 липня 1998 року, яка настала внаслідок захворювання повязаного з виконанням обовязків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.19).

Відповідно до довідки Житомирської обласної медико-соціальної експертної комісії №2 від 10 серпня 2015 року серія 12 ААА №206599 ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності, безтерміново з 23 червня 2015 року, яка настала внаслідок захворювання повязаного з виконанням обовязків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.20).

12 серпня 2015 року Управлінням праці та соціального захисту населення Управління праці та соціального захисту Корольовської районної ради м.Житомира позивачу встановлений статус інваліда війни другої групи безтерміново (а.с.21).

Згідно довідки Управління праці та соціального захисту Корольовської районної ради м.Житомира від 13 серпня 2015 року №674 ОСОБА_1, маючи право, як інвалід другої групи, на отримання грошової допомогивідповідно достатті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразову грошову допомогу або інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства, не отримував (а.с.22).

На думку позивача він як інвалід другої групи з 23 червня 2015 року набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до чиннихстатті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей"та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975).

22 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся із заявою та копіями необхідних документів до Міністерства оборони України, Житомирського обласного військового комісаріату через Житомирський обєднаний міський військовий комісаріат про виплату йому одноразової грошової допомоги що передбаченастаттею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як інваліду другої групи з 23 червня 2015 року (а.с.23).

Житомирський обласний військовий комісаріат направив документи (висновок) ОСОБА_1 до Міністерства оборони України для вирішення питання щодо можливості призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги.

23 березня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено у призначення та виплаті належної йому грошової допомоги як інваліду 2 групи.

Надаючи оцінку правовідносинам у даній справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 5статті 17 Конституції Українидержава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно доЗакону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІІ "Про військовий обов'язок і військову службу"(далі - Закон України №2232-ХІІІ).

Відповідно до статті 41 Закону України №2232-ХІІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановленихЗаконом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"(далі - Закон України №2011-XII).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначеніЗаконом України №2011-ХІІ.Розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

Приписамистатті 1 Закону України №2011-XIIвстановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідностатей 1-2 Закону України №2011-XIIвійськовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими вКонституції Українита законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначенізакономпільги, гарантії та компенсації.

Нормативними актами, якими врегульовано право на отримання одноразової грошової допомоги на момент встановлення позивачу другої групи інвалідності, єЗакон України №2011-XIIта Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду заяви позивача листом Міністерства оборони України від 23 березня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено у призначення та виплаті належної йому грошової допомоги як інваліду 2 групи.

Згідно частини 1статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п. 4 - встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до частини 1статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, одноразова грошова допомога призначається, зокрема:

військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обовязків військової служби або внаслідок захворювання, повязаного з виконанням ним обовязків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі:

250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;

200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;

150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Частиною 2 пункту 3 вищезазначеного Порядку встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно п.11 зазначеного Порядку військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Відповідно до пункту 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизуу збройних силах України, затвердженогоНаказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402(далі - Положення), за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періодиведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Також відповідно до пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

в) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, пов'язане з проходженням військової служби» - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення.

г) «Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії» - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затвердженоПостановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(із змінами), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Таким чином, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи виникло з моменту встановлення йому цієї інвалідності з 23 червня 2015 року.

При цьому, аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що особа набуває право на отримання одноразової грошової допомоги в разі встановлення їй інвалідності та не залежить від первинного чи повторного встановлення такої інвалідності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18.11.2014 року № 21-446а14 та від 21.04.2015 року № 21-135а15.

Відповідно до ч.1ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, яка набрала чинності 24.01.2014 року.

Згідно п.п.12, 13 Порядку №975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Отже, розпорядник бюджетних коштів, тобто відповідач, мав прийняти одне з двох рішень - про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Прийняття рішень про повернення на доопрацювання документів не передбачено Порядком №975.

Пунктом 8статті 16-3 Закону №2011-XIIвстановлено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Водночас ст.16-4 Закону встановлений вичерпний перелік підстав коли призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, а саме: якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку,що поданих позивачем документів достатньо для підтвердження його права на отримання одноразової грошової допомоги по ІІ групі інвалідності, яке виникло з моменту встановлення інвалідності, тому позовні вимоги позивача щодо визнання рішення відповідача протиправним, скасування його та зобовязати розглянути питання щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги є обґрунтованими.

Згідно з частиною 2статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до частини 2статті 71 Кодексу адміністративного судочинствав адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 2статті 11 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

У відповідності до пункту 2 частини другоїстатті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

При цьому у випадку, колизаконвстановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначеназаконом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити нормузакону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Зважаючи на викладене, а також беручи до уваги те, що відповідач наділений дискреційними повноваженнями з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги або прийняття рішення про відмову у їх видачі, то суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб'єкта владних повноважень.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 17-19, 69-72, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 23 червня 2015 року внаслідок захворювання, повязаного з виконанням обовязків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 14.04.2017 року №39.

Зобовязати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, повязаного з виконанням обовязків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на дату встановлення інвалідності, а саме 23 червня 2015 року, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський районний суд Житомирської області. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: І.В.Зубчук