Ухвала суду № 69631458, 18.10.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/5177/17

У Х В А Л А

18 жовтня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого-судді: Мацунича М.В.

суддів: Джуги С.Д., Куштана Б.П.

з участю секретаря: Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат ОСОБА_2 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 21 липня 2017 року про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Ужгородської міської ради, Виконавчого комітету Ужгородської міської ради де третіми особами, які не заявляють майнових вимог щодо предмету спору є: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 про визнання рішень Ужгородської міської ради незаконним, визнання недійсним та скасування права власності на земельні ділянки,

встановила:

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 21 липня 2017 року накладено арешт на земельні ділянки за кадастровим номером 2110100000:58:001:0188 площею 0,0076 га. та за кадастровий номером 2110100000:58:001:0187 площею 0,0010 га, що знаходяться за адресою в м. Ужгород по вул. Українська, 2/1 "а", та перебувають у власності ОСОБА_1.

Представник ОСОБА_1 в особі адвоката ОСОБА_2 оскаржив в апеляційному порядку зазначену ухвалу суду. В апеляційній скарзі просить скасувати дану ухвалу суду та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову. Зокрема, вказує на те, що відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту. Вказує, що суд безпідставно послався на існування судового рішення, оскільки при новому судовому розгляді позов ОСОБА_1 залишено без розгляду. Вказує, що земельна ділянка площею 0,0076 га знаходиться під квартирою ОСОБА_1, а тому ніяким чином не впливає на права співвласників. Тобто, суд не мав підстав для накладення арешту на цю земельну ділянку. Також посилається на порушення ст. 1 Протоколу 1 ЄКЗПЛ. Крім того, вважає, що заходи забезпечення позову є ідентичними позовним вимогам, а тому, позивачем повинні були бути обрані інші заходи забезпечення позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що скарги підлягає відхилення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Частиною 3 ст. 151 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно може зникнути, зменшитись, погіршитись або може бути відчуженим.

У даній справі позивачем предявлено позов про:

- визнання протиправним та скасування п. 1.14 рішення Ужгородської міської ради від 29.11.2016 року №478 «Про затвердження та відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що знаходяться по вул. Українській, 2/1 "а" у м. Ужгород: кадастровий номер 2110100000:58:001:0187 площею 0,0010 га та кадастровий номер 2110100000:58:001:0188 площею 0,0076 га та передачу у власність ОСОБА_1;

- визнання протиправним та скасування п. 2.8 рішення Ужгородської міської ради від 21.04.2016 року №182 «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки з подальшою передачею їх у власність ОСОБА_1, а саме: земельної ділянки площею 0,0086 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Українській, 2/1 «а»;

- визнання недійною та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно зареєстроване за ОСОБА_1, що знаходиться в м. Ужгород по вул. Українська, 2/1 "а", а саме земельну ділянку, кадастровий номер 2110100000:58:001:0187 площею 0,0010 га;

- визнання недійною та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно зареєстроване за ОСОБА_1, що знаходиться в м. Ужгород по вул. Українська, 2/1 "а", а саме земельну ділянку, кадастровий номер 2110100000:58:001:0188 площею 0,0076 га.

Оскільки майно, на яке накладено арешт, є предметом позову, то у суду першої інстанції були усі, передбачені процесуальним законодавством підстави, для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб визначений позивачем. Доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та підлягають відхиленню.

Посилання апелянта на помилковість посилання суду на інше судове рішення є безпідставним, оскільки суд послався не на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду (при новому розгляді), а на ухвалу суду касаційної інстанції, якою вирішено по суті касаційну скаргу скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції та передано справу на новий розгляд. Така ухвала суду касаційної інстанції може мати преюдиційне значення.

Щодо твердження апелянта на безпідставність накладення арешту на земельну ділянку площею 0,0076 га через те, що така ділянка знаходиться під квартирою апелянта та не порушує прав позивачів, колегія суддів констатує, що встановлення таких обставин стосується вирішення справи по суті, а відтак не може враховуватися на стадії вжиття заходів забезпечення позову.

З приводу доводів апеляційної скарги щодо порушення ст. 1 Протокол 1 ЄКЗПЛ, колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно зажди певним чином обмежують правомочності власника цього майна. Разом з тим, вжиття таких заходів забезпечення позову завжди переслідує значний суспільний інтерес, а саме, забезпечення можливості у майбутньому виконання судового рішення. Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, за наявності для цього підстав, загалом не порушує право особи на вільне володіння майном.

Стосовно посилання апелянта на ідентичність вжитих заходів забезпечення позову, позовним вимогам, то такі є абсолютно безпідставними, позаяк жодної ідентичності не вбачається. Позивачем у позові ставиться питання про скасування рішень органу місцевого самоврядування та державної реєстрації прав власності. Натомість, судом вжито заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне майно, що не є ідентичним позовним вимогам.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував процесуальний закон та дотримався процедури розгляду справи, що у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення ухвали суду першої інстанції без зміни.

Приймаючи до уваги наведене та керуючись приписами статей 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат ОСОБА_2, відхилити.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 21 липня 2017 року про забезпечення позову, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач

Судді