Ухвала суду № 69628849, 17.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2017 року К/800/20389/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Бившевої Л.І. Юрченко В.П.розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києвіна постановуОкружного адміністративного суду м. Києва від 28.03.2016та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016у справі № 826/22587/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Алігол»доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києвіпровизнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алігол» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про:

- визнання протиправною бездіяльності щодо невнесення інформації до електронної системи адміністрування ПДВ про збільшення розміру суми податкового кредиту ТОВ «Алігол» у липні 2015 року на суму 11242033,00 грн.;

- зобов'язання внести до системи електронного адміністрування ПДВ на електронний рахунок ТОВ «Алігол» № 37514000144692 суму від'ємного значення зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 11242033,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.03.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підставі розпорядження керівника апарату від 03.11.2016 № 1116 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2016 справа № 826/22587/15 була перерозподілена на суддю Борисенко І.В.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.1 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- 18.03.2015 позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за лютий 2015 року (реєстраційний номер № 9042465622), в рядку 26 якої відображено суму від'ємного значення ПДВ в розмірі 12985194 грн., яка зарахована на електронний рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ;

- позивачем було подано уточнюючі декларації, відповідно до яких остаточна сума від'ємного значення, що була зарахована на електронний рахунок платника, була визначена в розмірі 12954245 гри., що підтверджується Витягом з системи електронного адміністрування податку на додану вартість № 3 від 20.07.2015, згідно з яким сума від'ємного значення ПДВ, що була зарахована на рахунок платника в системі електронного адміністрування ПДВ, зазначається в рядку 9 Витягу, як сума збільшення, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- у податковій декларації з ПДВ за червень 2015 року (реєстраційний номер 9146817075 від 14.07.2015) позивач відобразив суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 24 декларації), в розмірі 11242033 грн.;

- 11 серпня 2015 року позивач звернувся до відповідача із запитом про надання Витягу з системи електронного адміністрування ПДВ; згідно Витягу №11327267 від 11.08.2015 на рахунку позивача відсутнє від'ємне значення ПДВ та, відповідно, сума, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні, має від'ємне значення;

- 22 вересня 2015 року позивач повторно звернувся до відповідача із запитом про надання Витягу з системи електронного адміністрування ПДВ; згідно Витягу №22329245 від 22.09.2015 показник від'ємного значення ПДВ дорівнює нулю, а сума збільшення, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні, має від'ємне значення.

Вважаю протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення інформації до електронної системи адміністрування ПДВ про збільшення розміру суми податкового кредиту ТОВ «Алігол» у липні 2015 року, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем не доведено правомірність допущеної бездіяльності щодо невнесення інформації до електронної системи адміністрування ПДВ про збільшення розміру суми податкового кредиту ТОВ «Алігол» у липні 2015 року на суму 11242033 грн.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Згідно п.200-1.1 ст.200-1 Податкового кодексу України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку:

- суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України;

- суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

- суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За змістом п.200-1.4 ст.200-1 Податкового кодексу України на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти:

а) з власного поточного рахунку платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу;

б) з власного поточного рахунку платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку.

Відповідно до пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що станом на третій робочий день після дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" зареєстрованим платникам податку значення суми податку (позитивне або від'ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначене пунктом 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу, та значення усіх її складових, визначених цим Кодексом, дорівнюють нулю, крім значень її складових S НаклОтр, S НаклВид та S Митн, що були сформовані починаючи з 1 липня 2015 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий орган, отримавши податкову декларацію позивача з податку на додану вартість за червень 2015р. (а.с.36), 14 липня 2015 року о 17:39:23, що підтверджується квитанцією № 2, не забезпечив відображення її показників у системі електронного адміністрування ПДВ.

Пунктом 49.9 ст.49 Податкового кодексу України встановлено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

- за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою (пп.49.9.1 п.49.9 ст.49 Податкового кодексу України);

- у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк (пп.49.9.1 п.49.9 ст.49 Податкового кодексу України).

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав безпідставними доводи відповідача про порушення позивачем строків подання декларації з ПДВ за червень 2015р. та про те, що подана позивачем декларація вважається неподаною (з огляду на наявність порушень порядку її оформлення, про що позивачу було надіслано лист від 16.07.2015), оскільки наявними у справі доказами підтверджено, що податковий орган 14.07.2015 о 17:39:23 згідно з квитанцією № 2 (а.с.44) отримав податкову декларацію позивача з податку на додану вартість за червень 2015р. При цьому, будь-яких доказів на підтвердження факту направлення контролюючим органом на адресу позивача листа про усунення порушень від 16.07.2015 відповідачем суду не подано.

Також суд апеляційної інстанції обгрунтовано не погодився з посиланнями відповідача на камеральну перевірку позивача, за результатами якої складено акт №184/1-26-50-28-02-37141945 від 13.10.2015 та прийнято відповідні податкові повідомлення-рішення, оскільки результати такої перевірки є предметом розгляду в іншій адміністративній справі №826/24922/15, а визначені позивачу за результатами вказаної перевірки суми грошових зобов'язань є неузгодженими.

За встановлених судами попередніх інстанцій обставин даної справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем у порушення вимог податкового законодавства допущено протиправну бездіяльність щодо невнесення інформації до електронної системи адміністрування податку на додану вартість про збільшення розміру суми податкового кредиту ТОВ «Алігол» у липні 2015 року на 11242033 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, обгрунтування касаційної скарги, поданої відповідачем, повністю та дослівно повторює зміст апеляційної скарги відповідача (в частині її обґрунтування), та не містить будь-яких доводів та міркувань, які не були враховані судом апеляційної інстанції при апеляційному розгляді справи.

З огляду на усе вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного, не спростованого доводами касаційної скарги, висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді Л.І. Бившева

В.П. Юрченко