Ухвала суду № 69628829, 17.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" жовтня 2017 р. К/800/22941/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Веденяпіна О.А. Юрченко В.П.,розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Укргазбуд»на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2013та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017у справі № 826/3357/13-аза позовомПублічного акціонерного товариства «Укргазбуд»доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової службипроскасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укргазбуд» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0005802202 від 05.11.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2013 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2013 та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.03.2017 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задоволено частково, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.1 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт №6600/22-217/14277604 від 11.10.2012;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.5.1 ч.4 п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 37830964 грн.;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0005802202 від 05.11.2012, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 37830964 грн.

Підставою для визначення позивачу спірних сум грошових зобов'язань слугував висновок відповідача про те, що позивачем не підтверджено реальність здійснення спірних операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Лугпромтройсантехмонтаж», ПП «Ново-Ком». Також, відповідач вважає безпідставним завищення позивачем задекларованих показників у рядку 04.9 «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» за 1 квартал 2011 року на суму 21920943 грн., оскільки відповідні суми валових витрат не були враховані позивачем у минулих податкових періодах, зокрема, за 2010 рік.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій погодилися з доводами податкового органу щодо наявності порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вважає їх передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, з огляду на таке.

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Податкового Кодексу України, які є тотожними з положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що, між позивачем (як покупцем) та ТОВ «Верес» (як продавцем) укладено договори купівлі-продажу від 01 лютого 2011 року, 01 березня 2011 року №03/01, 10 березня 2011 року №17/03, за умовами яких ТОВ «Верес» зобов'язується поставити (передати у власність) позивача обладнання та будівельні матеріали у строки, кількості, якості й асортименті та по ціні зазначених в Специфікаціях (додатках до договорів), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Також, встановлено, що кошти за придбані у ТОВ «Верес» ТМЦ були перераховані ПП «Ново-Ком» на підставі повідомлення від ТОВ «Верес» про відступлення права вимоги.

Суди попередніх інстанцій погодилися з доводами відповідача про завищення позивачем витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Ново-Ком», оскільки за даними проведеної перевірки підписи на видаткових накладних не скріплені печаткою покупця та не містять підписів особи, що отримала товар, позивачем не надано копій специфікацій та копій довіреностей на отримання товару та доказів оплати товару.

Судами першої та апеляційної інстанції також встановлено, що між позивачем та ТОВ «Лугпромстройтехмонтаж» укладено договір від 01.02.2011 №11а, на виконання якого було складено акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, договір субпідряду від 10.01.2011 №2, на виконання якого було складено довідку про вартість виконаних робіт, акт приймання виконаних робіт, податкову накладну, договір №69 від 29.06.2011, на виконання якого було складено акти здачі-приймання робіт, податкові накладні. На підтвердження факту оплати робіт за умовами вказаних договорів позивачем надано копії банківських виписок, які долучені до матеріалів справи.

Досліджуючи правомірність формування позивачем спірних показників податкового обліку по взаємовідносинах з ТОВ «Лугпромстройтехмонтаж», суди першої та апеляційної інстанції погодилися з доводами податкового органу щодо наявності порушень позивачем вимог податкового законодавства, оскільки позивачем не було надано первинних документів щодо формування витрат матеріалів, обліку використання будівельних машин, подорожніх листів, технічних паспортів на будівельні машини.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки передчасними, у зв'язку з чим зазначає, що наявний у платника податку неналежним чином оформлений первинний документ не може бути підставою для віднесення сплачених сум до валових витрат лише за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність здійснених господарських операцій.

При цьому, відсутність окремих документів за спірною операцією не є безумовною підставою для висновків про відсутність такої господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, колегія судів касаційної інстанції вважає, що з метою встановлення законності формування позивачем спірних сум валових витрат під час нового розгляду справи судам слід дослідити фактичне здійснення спірних господарських операцій сторонами спірних угод, тобто, встановити наявність ознак, які б свідчили про реальність їх здійснення, передбачених укладеними договором, встановити зв'язок між фактом придбання послуг, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції та встановити чи розкривають вони зміст господарських операцій за укладеними договорами та чи є вони належними доказами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідної операції, зміни у їх майновому стані як обов'язкова ознака господарської операції.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції, посилаючись на наявність вироку Алчевського районного суду Луганської області від 17 квітня 2012 року (яким директора ПП «Ново-Ком» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України) дійшов передчасного висновку про те, що податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської звітності є такими, що оформлені з порушенням вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не можуть доводити реальність виконання спірних господарських операцій, оскільки судом апеляційної інстанції не досліджено та не встановлено обставин щодо наявності зв'язку між фактом притягнення директора ПП «Ново-Ком» до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.367 КК України та здійсненням спірних операцій з позивачем.

Суд касаційної інстанції також дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції не перевірив висновки суду першої інстанції, який погодився з доводами податкового органу про завищення позивачем задекларованих показників у рядку 04.9 «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» за 1 квартал 2011 року на суму 21920943 грн., що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків суду першої інстанцій по суті спору в цій частині спірних правовідносин.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді О.А. Веденяпін

В.П. Юрченко