Постанова № 69627186, 17.10.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 жовтня 2017 року № 826/12548/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Велмед»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного

управління ДФС у м. Києві

про скасування податкового повідомлення - рішення, зобов'язання вчинити дії,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Акціонерне товариство закритого типу «Велмед» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про:

- скасування податкового повідомлення - рішення №0004861203 від 29.06.2016р. про встановлення порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичної особи та зобов'язання сплатити штраф у розмірі 65861,75грн.;

- визнання виконаним зобов'язання позивача по сплаті орендних платежів за землю (обов'язкових платежів до бюджету) у сумі 38949,77грн. в січні 2015 року згідно до договору оренди №АВІ 593720 від 25.04.2000р.;

- зобов'язання відповідача зарахувати суму 38949,77грн. в січні 2015 року в погашення заборгованості позивача орендних платежів за землю та зменшити відповідно суму штрафних санкцій та пені згідно до договору оренди №АВІ 593720 від 25.04.2000р.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваного рішення, оскільки позивачем своєчасно виконаний обов'язок по перерахуванню коштів до бюджету для сплати податків за землю, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи, однак з вини банку кошти своєчасно не були перераховані до бюджету.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, суд прийшов до переконання про можливість розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Акціонерне товариство закритого типу «Велмед» як платник податків перебуває на податковому обліку в ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Відповідачем проведено перевірку АТЗТ «Велмед» за результатами якої 09.06.2016р. складено акт камеральної перевірки податкової звітності з орендної плати за землю №8665/26-58-12-03/21627499 (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 287.3 статті 287 ПК України, а саме: позивачем протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання по орендній платі за землю за 2014 - 2016 роки, у зв'язку із чим відповідачем 29.06.2016р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0004861203, яким зобов'язано позивача за затримку до 30 календарних днів сплати 329308,75грн., сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 65 861,75грн.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням та у зв'язку із цим про зобов'язання вчинити певні дії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний адміністративний спір, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 Кодексу податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1. ст.49 Кодексу).

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1. ст. 57 Кодексу).

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1. ст. 59 Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 Кодексу, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 березня 2013 року між позивачем (Клієнт) та ПАТ «Златобанк» (Банк) укладено Договір №5800-ЮР банківського рахунку.

Відповідно до п. 1.1. Договору Банк відкриває Клієнту поточний рахунок в національній валюті та/або іноземній валюті на підставі окремої заяви Клієнта, з метою надання послуг щодо здійснення розрахунково-касового обслуговування Клієнта з використанням платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України та умов цього Договору, а Клієнт здійснює оплату наданих Банком за цим Договором послуг згідно з Тарифами на послуги на розрахункове - касове обслуговування юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з п. 3.3.6 Договору Банк зобов'язаний здійснювати касове обслуговування Клієнта, прийняття та видачу готівки відповідно до вимог чинного законодавства України та нормативно - правових актів Національного банку України.

Так, позивачем були подані до контролюючого органу податкові декларації з плати за землю за 2013 рік №303 від 22.01.2013р., за 2014 рік №1400004621 від 21.01.2014р., за 2015 рік №1500019988 від 17.02.2015р., за 2016 рік №1600015323 від 17.02.2016р., в яких самостійно визначені податкові зобов'язання на суму 329 308,75грн.

04 грудня 2014 року позивачем подано до Банку платіжне доручення №335 на суму оплати оренди за землю за 2014 рік у розмірі 12640,00грн.; 05 грудня 2014 року подані платіжні доручення №336 на суму 7580,00грн., №335 на суму 12640,00грн.; 09 грудня 2014 року подані платіжні доручення №335 на суму 12640,00грн., №336 на суму 7580,00грн.; 10 грудня 2014 року подані платіжні доручення №335 на суму 12640,00грн., №336 на суму 7580,00грн., 11 грудня 2014 року подано платіжне доручення №335 на суму 12640,00грн.; 12 грудня 2014 року подані платіжні доручення №335 на суму 12640,00грн., №336 на суму 7580,00грн., 15 грудня 2014 року подані платіжні доручення №335 на суму 12640,00грн., №336 на суму 7580,00грн., 17 грудня 2014 року подані платіжні доручення №335 на суму 12640,00грн., №336 на суму 7580,00грн., 18 грудня 2014 року подано платіжне доручення №336 на суму 7580,00грн.; 22 грудня 2014 року подані платіжні доручення №337 на суму 3800,00грн.; 23 грудня 2014 року подані платіжні доручення №335 на суму 12640,00грн., №336 на суму 7580,00грн., 24 грудня 2014 року подані платіжні доручення №335 на суму 12640,00грн., №336 на суму 7580,00грн., 25 грудня 2014 року подані платіжні доручення №335 на суму 12640,00грн., №336 на суму 7580,00грн., 26 грудня 2014 року подані платіжні доручення №335 на суму 12640,00грн., №336 на суму 7580,00грн., 29 грудня 2014 року подані платіжні доручення №335 на суму 12640,00грн., №336 на суму 7580,00грн., 30 грудня 2014 року подані платіжні доручення №335 на суму 12640,00грн., 28 січня 2015 року подані платіжні доручення №344 на суму 16335,00грн., №339 на суму 26500,00грн., №341 на суму 26330,00грн.; 29 січня 2015 року подані платіжні доручення №340 на суму 10000,00грн., №336 на суму 7580,00грн., 30 січня 2015 року подано платіжне доручення №340 на суму 10000,00грн., 02 лютого 2015 року №340 на суму 10000,00грн., 03 лютого 2015 року №340 на суму 10000,00грн., №344 на суму 16335,00грн., від 04 лютого 2015 року №344 на суму 16335,00грн., №340 на суму 10000,00грн., від 05 лютого 2015 року №340 на суму 10000,00грн., від 09 лютого 2015 року №340 на суму 10000,00грн., від 10 лютого 2015 року №344 на суму 16335,00грн., №340 на суму 10000,00грн., 11 лютого 2015 року №340 на суму 10000,00грн., №345 на суму 38900,00грн., від 29 травня 2015 року №346 на суму 38949,77грн., від 30 грудня 2014 року №336 на суму 7580,00грн., від 31 грудня 2014 року №335 на суму 12640,00грн., від 06 січня 2015 року №336 на суму 7580,00грн., від 22 січня 2015 року №340 на суму 10000,00грн., від 08 січня 2015 року №338 на суму 26500,00грн., від 27 січня 2015 року №340 на суму 10000,00грн., від 28 січня 2015 року №340 на суму 10000,00грн.

Вказані платіжні доручення отримані АТ «Златобанк» до виконання, що підтверджується матеріалами справи. Однак, як зазначає позивач, Банком не здійснено переказу коштів з невідомих йому причин.

Позивач неодноразово звертався до Банку з заявами щодо проведення оплати коштів згідно вказаних вище платіжних доручень.

Так, листом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк» Славкіна М.А. від 27.06.2017р. №БТ-71 повідомилено лише, що платіжні доручення №335 від 04.12.2014р. та №336 від 08.12.2014р. відхилено банком через місяць після їх подання, у зв'язку з закінченням термінів їх дії. Платіжне доручення №338 від 08.01.2015р. відхилено Банком 08.01.2015р. з не відомих позивачу причин.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії банківських виписок від 02.12.2014р., 03.12.2014р., 04.12.2014р., 22.12.2014р., 25.12.2014р., 26.12.2014р., 29.12.2014р., 30.12.2014р., 23.01.2015р., 26.01.2015р., 29.01.2015р., які підтверджують, що на рахунках АТЗТ «Велмед» була наявна сума 38949,77грн.

Таким чином, на виконання зобов'язання по орендній платі за землю позивач вчасно надав у банк розрахункові документи на перерахування платежу до бюджету, банк прийняв їх до виконання, проте, з незрозумілих суду причин, не провів операцію по перерахуванню коштів до бюджету.

Відповідно до п. 1.24. ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Згідно з пп. 1 п. 22.1., п. 22.2., п. 22.3., п. 22.4. ст. 22 зазначеного закону, ініціювання переказу здійснюється зокрема, платіжним дорученням.

Клієнт банку має право самостійно обирати види розрахункового документа (крім платіжної вимоги), які визначені цим Законом, для ініціювання переказу.

Розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує.

Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Таким чином, з отриманням позивачем документів з відміткою банка про одержання на виконання, ініціювання переказу вважається остаточно завершеним і за його подальший переказ відповідальність несе банк.

Відповідно до п. 129.6. ст. 129 Кодексу, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, порушення банком порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку.

Таким чином, неперерахування орендної плати за землю за вказаними вище платіжними дорученнями, не є наслідком безпосередньо дій позивача, отже відповідна сума не може бути визнана податковим боргом позивача.

Отже, суд дійшов висновків про протиправність застосування відповідачем до позивача заходів по стягненню податкового боргу у вигляді винесення податкового повідомлення - рішення від 29.06.2016р. №0004861203.

В частині позовний вимог щодо визнання виконаним зобов'язання позивача по сплаті орендних платежів за землю (обов'язкових платежів до бюджету) у сумі 38949,77грн. в січні 2015 року згідно до договору оренди №АВІ 593720 від 25.04.2000р. та зобов'язання відповідача зарахувати суму 38949,77грн. в січні 2015 року в погашення заборгованості позивача орендних платежів за землю та зменшити відповідно суму штрафних санкцій та пені згідно до договору оренди №АВІ 593720 від 25.04.2000р., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Крім того, згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2010 року № П-278/10, встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Отже, під дискреційним повноваженням необхідно розуміти таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, що визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. Суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

Отже, позовні вимоги про визнання виконаним зобов'язання позивача по сплаті орендних платежів за землю (обов'язкових платежів до бюджету) у сумі 38949,77грн. в січні 2015 року згідно до договору оренди №АВІ 593720 від 25.04.2000р. та зобов'язання відповідача зарахувати суму 38949,77грн. в січні 2015 року в погашення заборгованості позивача орендних платежів за землю та зменшити відповідно суму штрафних санкцій та пені згідно до договору оренди №АВІ 593720 від 25.04.2000р. задоволеними бути не можуть.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу «Велмед» підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням норм ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378,00грн. з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Акціонерного товариства закритого типу «Велмед» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 29.06.2016р. №0004861203 прийняте ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на користь Акціонерного товариства закритого типу «Велмед» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378,00грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук