Постанова № 69626971, 02.10.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

02 жовтня 2017 року №826/6943/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особа Головного управління Національної поліції у місті Києві (відповідач-1) атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у місті Києві №7 (відповідач-2) апеляційної атестаційної комісії Північного регіону центру рекрутингу Національної поліції (відповідач-3) Дарницьке управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування рішення від 04.01.2016, висновку від 18.01.2016 та наказу від 26.02.2016 №174 о/с в частині, зобов'язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві, атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у місті Києві №7, апеляційної атестаційної комісії Північного регіону центру рекрутингу Національної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Дарницьке управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у місті Києві від 04.01.2016 про те, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність;

- визнати протиправним та скасувати висновок апеляційної атестаційної комісії Північного регіону від 18.01.2016 про те, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню зі служби в поліції в поліції через службову невідповідність;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у місті Києві від 26.02.2016 №174 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з Національної поліції України;

- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції у місті Києві виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Під час судового розгляду справи неналежного відповідача - атестаційну комісію Головного управління Національної поліції у місті Києві центру рекрутингу Національної поліції - замінено на належного - атестаційну комісію Головного управління Національної поліції у місті Києві №7.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що питання, які були поставлені атестаційною комісію, носили поверховий та не першочерговий характер, а питання стосовно професійних здібностей, діяльності та досвіду роботи не задавались взагалі. Крім того, позивачем наголошено, що відповідачами було формально та поверхово проведено його атестацію, внаслідок чого складено необґрунтовані висновки та прийнято безпідставне рішення про звільнення його з поліції.

Представник Головного управління Національної поліції у місті Києві проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного наказу від 26.02.2016 №174 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, прийнятого у межах та на підставі наявних у відповідача-1 повноважень, з огляду на висновки (рішення) атестаційних комісій про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді.

Решта осіб, які беруть участь у справі, явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, заперечень та пояснень з приводу заявлених позовних вимог не надали, з огляду на що розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Наказом Головного управління Національної поліції у місті Києві від 26.02.2016 №174 о/с капітана поліції ОСОБА_1 (С-532471), інспектора Дарницького управління поліції, звільнено зі служби в поліції, згідно з пунктом 5 (через службову невідповідність) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Як вбачається зі змісту даного наказу, підставою для прийняття останнього слугував атестаційний лист ОСОБА_1 з висновком апеляційної атестаційної комісії від 18.01.2016.

Вважаючи вказані висновки (рішення) атестаційних комісій та наказ протиправними, а також такими, що підлягають скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, є Закон України «Про Національну поліцію» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом частини першої статті 57 Закону України «Про Національну поліцію», атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Приписами частини другої статі 57 Закону України «Про Національну поліцію» визначений вичерпний перелік підстав для проведення атестування поліцейських, до яких належить призначення на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Прийняття рішення про проведення атестування поліцейських з інших підстав, ніж зазначені у частині другій статті 57 Закону України «Про Національну поліцію», не передбачено, а, відтак, вказаний перелік є вичерпним, що відповідає правовій позиції, викладеній у пункті 2 висновків Аналізу судової практики оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації, затвердженого Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації» від 29.09.2016 №11.

Відповідно до частини четвертої статті 57 Закону України «Про Національну поліцію», рішення про проведення атестування, приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

При цьому, згідно з пунктом 2 висновків Аналізу судової практики оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації, затвердженого Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації» від 29.09.2016 №11, вказане положення у взаємозв'язку з положенням частини другої статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» необхідно розуміти таким чином, що у відповідному наказі керівника органу поліції щодо заходів із підготовки та проведення атестування повинно бути зазначено: ім'я поліцейського (перелік імен поліцейських), які підлягають атестуванню; необхідність та підстава атестування щодо кожного поліцейського, який включений до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.

На підтвердження вказаного відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду доказів прийняття керівником органу поліції наказу про проведення атестування позивача із зазначенням причин його проведення у відповідності до переліку, визначеного приписами частини другої статті 57 Закону України «Про Національну поліцію».

Порядок призначення на посади поліцейських працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, визначений у пункті 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якого працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Вимоги до кандидатів на службу в поліції визначені у статтях 49, 61 Закону України «Про Національну поліцію», до яких, зокрема, належать досягнення 18 років, наявність повної загальної середньої освіти, відповідність рівня фізичної підготовки вимогам, що затверджені Міністерством внутрішніх справ України.

Докази невідповідності позивача вимогам до кандидатів на службу в поліції у матеріалах справи відсутні, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано.

У відповідності до статті 58 Закону України «Про Національну поліцію», призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Доказів того, що позивач був призначений на одну з посад, передбачених частиною другою статті 58 Закону України «Про Національну поліцію», відповідачі не надали.

Отже, суд виходить з того, що позивач не був прийнятий на службу на тимчасовій основі. Іншого з матеріалів справи не вбачається, а відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, не доведено.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що проведення атестування відносно позивача не відповідає вимогам Закону України «Про Національну поліцію».

Крім того, на виконання вимог частини п'ятої статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» наказом Міністра внутрішніх справ України від 17.11.2015 №1465 була затверджена Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських (ту і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Приписами пункту 5 розділу І Інструкції передбачено, що атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Атестаційні комісії органів поліції, персональний склад яких затверджується наказом керівника відповідного органу за погодженням із Національною поліцією України (підпункт 2 пункту 2 розділу ІІ Інструкції №1465).

У той же час, наявними у матеріалах справи доказами не підтверджено того, що атестаційні комісії, які проводили атестацію позивача, створені за погодженням з Національною поліцією України, що є підставою для визнання такого складу комісії неповноважним, що відповідає правовій позиції, викладеній у пункті 5 висновків Аналізу судової практики оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації, затвердженого Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації» від 29.09.2016 №11.

У свою чергу, відповідно до пункту 8 розділу IV Інструкції, на поліцейського, який атестується, складається атестаційний лист, у якому зазначаються такі відомості: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації.

Згідно з пунктами 10-13 розділу IV Інструкції, з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Поліцейські, які проходять атестування, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі.

Згідно з пунктом 15 розділу IV Інструкції, атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Відповідно до пункту 16 розділу IV Інструкції, атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); показники службової діяльності; рівень теоретичних знань та професійних якостей; оцінки з професійної і фізичної підготовки; наявність заохочень; наявність дисциплінарних стягнень; результати тестування; результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Приписами частини першої статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що під час проведення атестування підлягають оцінці не тільки критерії, зазначені у пункті 16 розділу IV Інструкції, а також ділові та особисті якості поліцейського.

Усі рішення атестаційної комісії, згідно з пунктом 20 розділу IV Інструкції, оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

Згідно атестаційного листа від 23.12.2015 ОСОБА_3 внаслідок проходження тестування показав наступні результати: тестування загальних навичок - 48/60 балів, професійне тестування - 28/60 балів.

З наявної у матеріалах справи копії протоколу засідання атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у місті Києві №7 від 04.01.2016 вбачається, що під час проведення атестування позивача було досліджено атестаційний лист та інші матеріали, які було зібрано на поліцейського, перелічених у самій формі бланку, а саме: декларацію про доходи, послужний список (форма1), інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» та інформацію з відкритих джерел, за результатами розгляду яких вказано, що позивач займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Жодних інших документів (заяви чи скарги на дії позивача, акти службових розслідувань, відомості про притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо) атестаційна комісія не досліджувала.

Стосовно окремої думки від 04.01.2016, висловленої головою комісії, в якій зазначено, що ОСОБА_1 був затриманий патрульною поліцією за кермом в стані алкогольного сп'яніння, чинив супротив разом зі своїми колегами у формі, лаявся нецензурно, остання не є обґрунтованою, оскільки безпосередньо у даній окремій думці зазначено, що судового розгляду вказаного випадку не відбулось. При цьому, наявними у матеріалах справи копіями постанов Оболонського районного суду міста Києва від 02.02.2016 у справі №756/1512/16-п та Деснянського районного суду міста Києва від 29.12.2015 у справі №754/8363/15-п провадження у вказаних справах відносно ОСОБА_1 закрито за відсутністю в його діях складу правопорушення.

У той же час, у протоколі Апеляційної атестаційної комісії північного регіону від 18.01.2016, копія якого наявна у матеріалах справи, вказано про відхилення скарги поліцейського, з огляду на відсутність знань законодавчих та нормативно-правових актів, що регулюють діяльність на займаній посаді, відсутня мотивація та готовність до змін, систематичне порушення дисциплінарного статуту.

З огляду на викладене вбачається, що під час атестування позивача не досліджувалась можливість або неможливість переведення позивача за його згодою на іншу посаду чи роботу, що відповідає його професійному рівню, або направлення його на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією, з урахуванням того, що результатами тестування не є єдиним джерелом інформації, яким повинна керуватися атестаційна комісія при складенні висновків.

Під час судового розгляду відповідачі також не пояснили суду, які ж саме причини чи мотиви стали підставою для висновків про невідповідність позивача займаній посаді.

На підставі викладеного, враховуючи необґрунтованість висновку атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у місті Києві №7 від 04.01.2016, оформленого протоколом від 04.01.2016, та висновку апеляційної атестаційної комісії Північного регіону від 18.01.2016, оформленого протоколом від 18.01.2016, суд дійшов до висновку про протиправність та скасування останніх.

Слід одразу зазначити, що суд визнає необґрунтованим клопотання відповідача-1 від 21.07.2016 про залишення позовної заяви без розгляду, в якому останній просив суд залишити без розгляду позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування вказаних висновків комісій, з посиланням на те, що позивачем пропущено встановлений приписами частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до суду, з огляду на те, що дані рішення (висновки) атестаційних комісій мають свою форму вираження у наказі Головного управління Національної поліції у місті Києві від 26.02.2016 №174 о/с, відтак, враховуючи похідний характер таких рішень (висновків) від наказу про звільнення позивача з займаної ним посади та відсутність самостійного юридичного значення у таких висновків (рішень) атестаційних комісій (без наказу), суд дійшов до висновку про дотримання позивачем строку звернення до суду з даними позовними вимогами, враховуючи те, що оскаржуваний наказ, як завершальна стадія атестування позивача датований 26.02.2016 (дата ознайомлення з ним 12.04.2016), а із заявленими позовними вимогами ОСОБА_1 звернувся до суду 04.05.2016, тобто з дотриманням місячного строку, встановленого положеннями частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, виходячи з такого, що вказані висновки атестаційних комісій виступили єдиною підставою для прийняття наказу Головного управління Національної поліції у місті Києві від 26.02.2016 №174 о/с, яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції, а також враховуючи не підтвердження відповідачами наявності законодавчо обґрунтованих підстав для проведення атестації позивача та не підтвердження належними доказами результатів такого атестування, проведеного неповноважним складом комісії, суд дійшов до висновку про визнання протиправним та скасування даного наказу.

Пунктом 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначено, що задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.

При визначенні розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходить з того, що при обчисленні належної до виплати суми застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Так, згідно з вимогами пункту 2 Порядку, обчислення середньомісячної заробітної плати здійснюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

З урахуванням викладеного, на користь позивача підлягає стягненню сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 29.02.2016 (наступний робочий день за днем звільнення) по 02.10.2017 (день ухвалення судового рішення), кількість днів вимушеного прогулу станом на 02.10.2017 становить 400 робочих днів.

З довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції у м. Києві від 07.07.2016 №2726 вбачається, що за останні два повних календарних місяці роботи перед звільненням, грошове забезпечення позивача склало: по 5 805,00 грн. за грудень 2015 року та січень 2016 року.

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення складає 276,43 грн., обраховане як (5 805,00 грн. грошове забезпечення за грудень 2015 року + 5 805,00 грн. грошове забезпечення за січень 2016 року)/ 42 кількість робочих днів = 276,43 грн.

Отже, сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яку належить стягнути на користь позивача, становить: 276,43 грн. х 396 робочих днів = 109 466,28 грн.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходить з того, що за змістом пунктів 1.5 та 1.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 №499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби.

Враховуючи, що позивач проходив службу у Головному управлінні Національної поліції у місті Києві суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу слід стягнути саме з останнього.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у місті Києві від 04.01.2016 про те, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

3. Визнати протиправним та скасувати висновок апеляційної атестаційної комісії Північного регіону від 18.01.2016 про те, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню зі служби в поліції в поліції через службову невідповідність.

4. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у місті Києві від 26.02.2016 №174 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з Національної поліції України.

5. Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві.

6. Стягнути з Головного управління Національної поліції у місті Києві на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове утримання за час вимушеного прогулу за період з 27.02.2016 по 02.10.2017 у розмірі 109 466,28 грн. (сто дев'ять тисяч чотириста шістдесят шість грн. 28 копійок).

7. Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службу в Головному управлінні Національної поліції у місті Києві та в частині стягнення з Головного управління Національної поліції у місті Києві на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць 5805,00 грн. підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.