Постанова № 69626607, 17.10.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

17 жовтня 2017 р. 11:55 год.справа № 820/4464/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Супруна Ю.О.,

при секретарі судового засідання Мурадли А.І.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправним рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить суд: визнати протиправним рішення Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22.06.2017 року № 54186074 про повернення ОСОБА_1 без прийняття до виконання виконавчого документа - виконавчого листа № 820/3559/16, виданого 08.12.2016 року Харківським окружним адміністративним судом про поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області з 23.06.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно повернуто виконавчий документ без прийняття його до виконання, про що складено відповідне повідомлення від 22.06.2017 року № 54186074, внаслідок невірного на думку позивача тлумачення Закону України "Про виконавче провадження".

Позивач в судовому засідання позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача в судовому засідання заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі посилаючись на зміст заперечень проти адміністративного позову. В обґрунтування своєї процесуальної позиції в запереченнях на адміністративний позов представник відповідача посилався на ч. 7 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" та п. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" зазначаючи, що у виконавчому листі повинні повністю зазначатись прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно з виконавчим листом Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2016 року по адміністративній справі № 820/3559/16 було встановлено: поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії ММ № 619045, виданий 30.08.2000 Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області, на посаді першого заступника начальника Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області з 23.06.2016 року.

ОСОБА_1 звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою від 12.06.2017 року, згідно з якою просив відкрити виконавче провадження про поновлення на роботі, прийнявши на примусове виконання виконавчий лист від 08.12.2016 року по адміністративній справі № 820/3559/16.

За результатами розгляду заяви позивача щодо примусового виконання виконавчого листа № 820/3559/16 виданого 08.12.2016 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято повідомлення від 22.06.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

В обґрунтування прийнятого рішення від 22.06.2017 року № 54186074 зазначено, що ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" встановлені вимоги до виконавчого документа. Зокрема п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у виконавчому документі зазначаються назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала.

На думку відповідача вимоги п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" не виконані при складанні виконавчого документа, та на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ був повернутий позивачу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному аналізі в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

В судовому засіданні представником відповідача зазначено, що виконавчий документ не відповідає п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки у виконавчому документі зазначені ініціали судді та помічника судді (секретаря), що склали та підписали виконавчий лист, замість повного зазначення прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи повністю.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача виходячи зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" де зазначено про вимоги до виконавчого документа, а саме: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала.

В матеріалах адміністративної справи наявний виконавчий лист від 08.12.2016 року по адміністративній справі № 820/3559/16 (а.с. 16), згідно з його змістом зазначений лист підписаний: суддею Нуруллаєвим І.С. та помічником судді (секретарем) Король Д.О.. Зважаючи на зміст виконавчого листа суд констатує, що виконавчий лист містить прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, що видала виконавчий лист. Щодо обгрунтувань правової позиції представника відповідача суд їх не приймає, внаслідок помилковості трактування діючого законодавства з боку останнього.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.

Враховуючи наведену норму та встановлені обставини в адміністративній справі суд приходить до висновку, що складання та підписання виконавчого листа відбулось уповноваженими особами із зазначенням їх прізвищ, ініціалів та посад посадових осіб і скріплення печаткою, іншого в ході розгляду адміністративної справи не встановлено, а уповноваженим представником відповідача не доведено.

Таким чином прийняте Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України рішення від від 22.06.2017 року № 54186074 про повернення ОСОБА_1 без прийняття до виконання виконавчого документа - виконавчого листа № 820/3559/16 є протиправним, оскільки суперечить Закону України "Про виконавче провадження".

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем.

Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" №192-VIII від 12.02.2015 року) висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є визнання протиправним та скасувати рішення Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22.06.2017 року № 54186074.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають повному задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправним рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622) від 22.06.2017 року № 54186074 про повернення ОСОБА_1 без прийняття до виконання виконавчого документа - виконавчого листа № 820/3559/16, виданого 08.12.2016 року Харківським окружним адміністративним судом про поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області з 23.06.2016 року.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 19.10.2017 року.

Суддя Супрун Ю.О.