Постанова № 69626416, 12.10.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/352/17Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Скорика С.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

позивача ОСОБА_3до відповідача Лубенської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській областіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення В С Т А Н О В И В:

06.03.2017 ОСОБА_3 (надалі ОСОБА_3, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавські області (надалі Лубенська ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (з урахуванням уточнень позовних вимог від 03.08.2017) від 24.11.2015 № 11529-17.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначає про протиправність нарахування відповідачем земельного податку з фізичних осіб згідно з податковим повідомленням-рішенням від 24.11.2015 № 11529-17, оскільки відповідно до інформації Управління Держегокадастру у Лубенському районі Полтавської області він не є власником або користувачем земельної ділянки, за користування якої відповідачем нараховано податок. За твердженням позивача, він не має відношення до земельної ділянки за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Василя Барки, буд. 66, будь-які відомості щодо реєстрації за позивачем права користування вказаною земельною ділянкою у Державному реєстрі відсутні.

Представник позивача у судовому засіданні 12.10.2017 позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, просила суд відмовити у їх задоволенні. У письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач зазначив, що відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання земель є платним; згідно з договором купівлі - продажу будівель і споруд від 24.05.2013, укладеного між ОСОБА_3 та ПП "Віка-плюс", позивачем придбано у власність будівлі та споруди, які знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Василя Барки, буд. 66. За твердженням відповідача, позивач відповідно до підпункту 1.1. указаного договору на умовах, визначених статтею 377 Цивільного кодексу України, набуває право користування земельною ділянкою, кадастровий номер: 5310700000:07:038:0001, на якій розташовано будівлі та споруди площею 1,5313 га, цільове призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд переробної, машинобудівної та іншої промисловості. У зв'язку з чим, на виконання вимог Податкового кодексу України Лубенською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення, яким позивачеві нараховано земельний податок за 2013-2015 роки у сумі 51112,07 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 24.05.2013 згідно з договором купівлі-продажу будівель та споруд, посвідченого нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за № 459, ОСОБА_3 придбав у власність у ПП "Віка-плюс" будівлі та споруди, які знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Василя Барки, буд. 66, та складаються з: адмін. корпуса з підвалом, А-2, 901,6 кв.м.; гаража-склада, Б, 593,1 кв.м.; гаража, В, 257,0 кв.м.; вбиральні, Г; складу ГСМ (погріб), Д; складу ГСМ (погріб), Е; пилорами, Ж, 164,9 кв.м.; виробничого цеху, З, 1487,8 кв.м.; трансформаторної, К; воріт, №1,2; огорожі, №3,4 /а.с. 88-89/.

Право власності ОСОБА_3 на будівлі та споруди за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Василя Барки, буд. 66 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 2553759 /а.с. 84/.

Листом від 02.11.2015 №5-1602-0.5-3952/2-15 Управління Держгеокадастру у Лубенському районі Полтавської області повідомило контролюючий орган, що вартість 1 м2 земель промисловості, розташованих за адресою: м. Лубни, вул. Василя Барки, буд. 66, становить 145,91 грн. /а.с. 85/.

27.11.2015 Лубенською ОДПІ складено податкове повідомлення-рішення № 11529-17, згідно з яким ОСОБА_3 нараховано суму податкового зобовязання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 51112,07 грн /а.с. 65/.

27.11.2015 ОСОБА_3 отримано корінець податкового повідомлення-рішення від 24.11.2015 № 11529-17 /а.с. 64/.

Позивач не погодився із указаним податковим повідомленням-рішенням та звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам ОСОБА_3, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 269 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі ПК України) платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до частини першої статті 79 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з пунктом 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до пункту 287.6 статті 287 ПК України (у редакції, чинній до 01.01.2015) при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Отже, з урахуванням правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 07.07.2015 у справі № 826/12388/13-а (реєстраційний номер рішення в ЄДР судових рішень 46872174), незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, обов'язок зі сплати земельного податку виник у ОСОБА_3 з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

При цьому, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, внесено зміни до пункту 287.6 статті 287 ПК України.

Так, відповідно до цього пункту (у редакції, яка набрала чинності з 01.01.2015) при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Так, згідно з частиною першою статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 126 Земельного кодексу України).

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (стаття 202 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 15 Закону України "Про державний земельний кадастр" від 07.07.2011 №3613-VІ (далі Закон №3613-VІ) передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною першою статті 20 вказаного Закону №3613-VІ відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Як вищезазначено, позивач є власником будівель та споруд, які знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Василя Барки, буд. 66.

При цьому, ОСОБА_3 право власності чи користування земельною ділянкою під вказаними будівлями та спорудами, належними йому на праві власності, у встановленому законодавством порядку не реєстрував.

Також матеріали справи містять лист-відповідь Управління Держгеокадастру у Лубенському районі Полтавської області від 16.02.2016 № 0-1602-0.6-553/2-16, у якому зазначено, що згідно з реєстром других примірників державних актів на право власності на землю та договорів оренди, книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування, договорів оренди землі станом на 31.12.2012, державну реєстрацію земельної ділянки не було проведено, відомості про право власності або користування відсутні /а.с. 41/.

Таким чином, матеріали справи не містять документів, які б підтверджували те, що земельна ділянка, на якій розташовані належні ОСОБА_3 будівлі та споруди за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Василя Барки, буд. 66, є власністю чи орендується останнім у встановленому законодавством порядку.

Крім того, у ході судового розгляду справи встановлено, що постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03.02.2017 у справі №539/3325/16-а скасовано кадастровий номер 5310700000:07:038:0001 з державного реєстру /а.с. 72/.

Також суд зазначає, що у ході судового розгляду справи встановлено, що Лубенською ОДПІ за основу при нарахуванні земельного податку контролюючим органом взято договір купівлі-продажу будівель та споруд від 24.05.2013 № 459, згідно з яким громадянин ОСОБА_3 придбав у ПП "Віка-Плюс" будівлі та споруди в м. Лубни по вул. В. Барки, 66, які розташовані на земельній ділянці площею 1,5313 га, а також лист-відповідь Управління Держгеокадастру у Лубенському районі Полтавської області від 02.11.2015 №5-1602-0.5-3952/2-15, згідно з яким Управління Держгеокадастру у Лубенському районі Полтавської області повідомило, що відповідно до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Лубни вартість 1 м2 земель промисловості, розташованих за адресою: м. Лубни, вул. Василя Барки, 66, становить 145,91 грн /а.с. 85/.

Водночас стаття 65 Земельного кодексу України передбачає, що землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Отже, при нарахуванні позивачу земельного податку з фізичних осіб відповідачем не враховано вищевикладене та неправомірно нараховано земельний податок за землі промисловості.

Крім того, у матеріалах справи міститься укладений між Лубенською міською радою Полтавської області та ПП "Віка-Плюс" договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) у 2000 році, згідно з якими розмір земельної ділянки, що надавалася міською радою підприємству на умовах довгострокової оренди терміном на 10 років для обслуговування приміщень та споруд столярно-теслярського виробництва, становить 1,5891 га /а.с. 107/.

Таким чином, розмір земель, зазначений у абзаці 3 пп.1.1 договору купівлі-продажу будівель та споруд від 24.05.2013 №459, укладеному між ОСОБА_3 (покупець) та ПП "Віка-Плюс" (продавець), не відповідає розміру земельної ділянки, що надавалася міською радою ПП "Віка-Плюс" на умовах довгострокової оренди терміном на 10 років для обслуговування приміщень та споруд столярно-теслярського виробництва.

Також суд зазначає, що відповідачем надано до суду корінець податкового повідомлення - рішення за № 11529-17 із зазначенням різних дат, а саме: 24.11.2015 та 27.11.2015.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Отже, наявні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24, 27 листопада 2015 року № 11529-17 про нарахування ОСОБА_3 грошового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 51112,07 грн.

Згідно зі статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 94, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавські області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавські області від 24 та 27 листопада 2015 року № 11529-17.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавські області (код ЄДРПОУ 38728800) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640,00 грн (шістсот сорок гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 17.10.2017.

Суддя Т.С. Канигіна