Постанова № 69626311, 17.10.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2017 року справа № 813/2748/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Новак Л.М.

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

Встановив:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1М.) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 23.06.2017 № 2116 в частині накладення дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції старшого сержанта поліції поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Львів» Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_1;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 13.07.2017 № 548 о/с в частині звільнення зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», старшого сержанта поліції поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Львів» Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_1;

- поновити ОСОБА_1 з 14.07.2017 на посаді старшого сержанта поліції поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Львів» Головного управління Національної поліції у Львівській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення (середній заробіток) за час вимушеного прогулу починаючи з 14.07.2017 по день ухвалення судом рішення (постанови) у цій справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що підставою для видачі оскаржених наказів стали висновки службового розслідування про те, що будучи відрядженим згідно наказу ГУ НП у Львівській області від 22.03.2017№ 224 о/с дск «Про відрядження» в зону проведення антитерористичної операції на території Донецької області м. Маріуполь, перебуваючи у внутрішньому наряді за місцем дислокації зведеного загону, ГУ НП у Львівській області, ОСОБА_1 самовільно без дозволу керівництва підрозділу покинув приміщення дислокації підрозділу, чим грубо порушено службову дисципліну, вимоги ст. 18 Закону України «Про національну поліцію» щодо неухильного дотримання законів України та інших нормативно правових актів, що регламентують діяльність поліції, що стали можливим унаслідок особистої недисциплінованості та ігнорування чинного законодавства. Стверджує, що 21.05.2017 за вказівкою заступника командира роти № 2 БП СП ОП «Львів» ГУ НП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 позивача забрано для допомоги завантаження продуктів харчування. Звертає увагу, що виконував вказівку керівництва, тому звільнення позивача з займаної посади є незаконним та таким, що порушує його законні права та інтереси.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з мотивів, вказаних в позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, заперечень на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Суд, заслухавши думку представника позивача, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 перебував на службі в органах Національної поліції, остання посада старший сержант поліції поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Львів» Головного управління Національної поліції у Львівській області.

Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 22.05.2017 № 1665 призначено службове розслідування.

Начальником Головного управління Національної поліції у Львівській області 19.06.2017 затверджено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівниками поліції БПСП ОП «Львів» ГУ НП у Львівській області.

Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 23.06.2017 № 2116 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників БПСП ОП «Львів» ГУ НП у Львівській області» за грубі порушення службової дисципліни, основних обовязків поліцейського передбачених ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», в частині неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, які регламентують діяльність поліції та присяги поліцейського, що виразилось у самовільному залишені місця несення служби в зоні проведення АТО, на поліцейського роти № 3 батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Львів» Головного управління Національної поліції у Львівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення звільнення зі служби в поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 13.07.2017 № 548 о/с «По особовому складу» старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0061177) поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Львів» Головного управління Національної поліції у Львівській області звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Головного управління Національної поліції у Львівській області.

Не погоджуючись із вказаними наказами позивач оскаржив їх до суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з 2 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби поширюється юрисдикція адміністративних судів. Пунктом 15 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з п. 4 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України Про Національну поліцію до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, до затвердження відповідним законом Дисциплінарного статуту Національної поліції України підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 за № 3460-ІV (далі - Дисциплінарний статут ОВС України).

Відповідно до положень ст.ст. 2, 5 Дисциплінарного статуту ОВС України, підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку - невиконання чи неналежне виконання ним службової дисципліни.

Згідно з ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Відповідно до ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Згідно з ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Пунктом 6 частиною 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за № 541/23073 (далі - Інструкція) службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.

За пунктом 8.3 Інструкції, в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла(и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

Таким чином, висновок службового розслідування повинен містити привід для призначення службового розслідування, суть встановленого порушення та його наслідки, чим підтверджується чи виключається вина працівника, обставини, що пом'якшують і посилюють його відповідальність, причини та умови, що сприяли порушенню, прийняті або запропоновані заходи по їх усуненню, пропозиції про застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення або міри громадського впливу, направлення матеріалів в слідчі органи або про припинення службового розслідування.

З матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено зі служби в поліції у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни, що виразилось у самовільному залишені місця несення служби в зоні проведення АТО.

Так, у висновку службового розслідування зазначено, що 21.05.2017 поліцейський роти № З БПСПОП «Львів» ГУНП старший сержант поліції Meric В.М., поліцейський роти № 2 БПСПОП «Львів» ГУНП старший сержант поліції ОСОБА_4 та поліцейський роти № 1 БПСПОП «Львів» ГУНГП сержант поліції ОСОБА_5, будучи відрядженими в зону проведення антитерористичної операції на території Донецької області, перебуваючи у внутрішньому наряді за місцем дислокації зведеного загону ГУНП у Львівській області, самовільно, без дозволу керівництва підрозділу покинули приміщення дислокації підрозділу, чим грубо порушили службову дисципліну, вимоги ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» щодо неухильного дотримання законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, що стало можливим унаслідок особистої недисциплінованості останніх та ігнорування ними чинного законодавства.

Крім того суд звертає увагу, що у висновку службового розслідування зазначено, що дана подія стала можливою унаслідок самоусунення від виконання службових обов'язків щодо належного повсякденного та дієвого контролю за дотриманням службової дисципліни і законності підпорядкованим особовим складом зі сторони заступника командира роти № 2 БПСП ОП «Львів» ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 та командира батальйону ПСПОП «Львів» ГУНП у Львівській області підполковника поліції ОСОБА_6, які у відповідності до ст. 8 Дисциплінарного статуту ОВС несуть персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинні постійно його контролювати. Однак, як встановлено службовим розслідуванням дії лейтенанта поліції ОСОБА_3 сприяли самовільному залишенню працівниками БПСПОП «Львів» ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 приміщення дислокації підрозділу під час несення служби в зоні проведення АТО.

Суд не знаходить належного підтвердження висновку відповідача про самовільне залишення ОСОБА_1 приміщення дислокації підрозділу під час несення служби в зоні проведення АТО, оскільки, за свідченнями позивача за вказівкою заступника командира роти № 2 БПСП ОП «Львів» ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 його було забрано для допомоги завантаження продуктів харчування.

При цьому, відповідачем не було надано до суду жодних доказів на підтвердження того, що 21.05.2017 відбувалися якісь інші події, аніж ті, які були повідомлені позивачем.

Враховуючи наведене, суд вважає, що обставини, які слугували підставою для накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення та його звільнення не знайшли свого обґрунтованого підтвердження та не вказують у достовірний спосіб на протиправну поведінку поліцейського, яка може мати своїм наслідком звільнення в порядку дисциплінарної відповідальності.

Окрім того, суд враховує, що відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Зокрема, такі відомості повинні бути викладені у висновку службового розслідування.

Проте, ні у висновку службового розслідування, ні у спірних наказах не зазначено яка шкода була заподіяна позивачем внаслідок допущених ним порушень, чим це підтверджується, не вказано, що характеризує проступок позивача саме з найтяжчої сторони, враховуючи те, що згідно з ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Отже, дотримання вказаних вимог закону не було підтверджено відповідачем в ході розгляду справи, хоча такі обставини є істотними при вирішенні питання про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності та їх неврахування вказує на порушення встановленої процедури накладення стягнення.

Суд звертає увагу на ту обставину, що згідно наявної в матеріалах справи копії трудової книжки, позивач дисциплінарних стягнень не мав, нагороджувався грамотою за тісну співпрацю зі Збройними Силами України, професіоналізм, старанність, сумлінне виконання службових обовязків, рішучі та професійні дії, під час виконання службових (бойових) завдань у складі сил Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Також, відповідач звільняючи ОСОБА_1 порушив ст. 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", ч. 1 ст. 104 Закону України "Про національну поліцію" - без відповідного погодження з профспілковою організацією членом якої являється ОСОБА_1

Судом встановлено, що профспілкова організація відповідно до Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" згоди на його звільнення з Національної поліції України не надавала і запиту з цього приводу з Головного управління Національної поліції у Львівській області не отримувала.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В пункті 42 рішення «Бендерський проти України» від 15.11.2007 Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (рішення «Руїз Торійа проти Іспанії» від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення «Артіко проти Італії» від 13.05.1980).

Головне управління Національної поліції в Львівській області, як суб'єкт владних повноважень, не довело правомірності своїх дій щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції.

Враховуючи наведене наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 23.06.2017 № 2116 в частині накладення дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції старшого сержанта поліції поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Львів» Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_1 та наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 13.07.2017 № 548 о/с в частині звільнення зі служби в поліції за ст. 77 ч. 1 п. 6 Закону України «Про Національну поліцію», старшого сержанта поліції поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Львів» Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_1 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на те, що судом встановлено протиправність звільнення позивача зі служби в поліції, суд дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та в тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді старшого сержанта поліції поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону патрульної служби поліції особливого призначення Львів Головного управління Національної поліції у Львівській області з 14.07.2017.

Частиною 2 статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт "з" пункту 1). У відповідності до ч. 3 п. 2 Порядку, збереження заробітної плати "у всіх інших випадках". До яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до наказу МВС № 260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням суми заробітної плати за фактично відпрацьовані 2 місяці на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки про доходи від 31.08.2017 № 476/68 заробітна плата позивача за травень 2017 року складає 7614,12 грн, за червень 2017 року 9644,97 грн, отже середньомісячне грошове забезпечення позивача становить 8629,55 грн, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 282,93 грн.

Таким чином, розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 14.07.2017 по 17.10.2017, що підлягає виплаті позивачу становить у сумі 27161,28 грн (282,93 грн * 96 календарних днів).

Відповідно до ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, постанова суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць підлягають негайному виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 33-35, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167, 256 КАС України, суд, -

Постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 23.06.2017 № 2116 в частині накладення дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції старшого сержанта поліції поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Львів» Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_1.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 13.07.2017 № 548 о/с в частині звільнення зі служби в поліції за ст. 77 ч. 1 п. 6 Закону України «Про Національну поліцію», старшого сержанта поліції поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Львів» Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 з 14.07.2017 на посаді старшого сержанта поліції поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Львів» Головного управління Національної поліції у Львівській області.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 27161 (двадцять сім тисяч сто шістдесят одна) гривня 28 копійок.

Постанову суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 8629 (вісім тисяч шістсот двадцять дев'ять) гривень 55 копійок звернути до негайного виконання.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 19.10.2017.

Суддя Р.М. Брильовський