Постанова № 69626250, 09.10.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2017 року № 813/6350/15

о 17 год., 45 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Василько А.В., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу № 813/6350/15 за адміністративним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроном Центр», представник ОСОБА_1до Залізничної обєднаної державної податкової інспекції м. Львова ГУ ДФС у Львівській області, представник ОСОБА_2про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроном Центр» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001202202/15744, № 0001192202/15743 від 27.11.2015 року, та податкову вимогу № 6957-23 від 14.12.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не згідний із висновками акту перевірки на підставі яких прийняті спірні рішення, оскільки твердження про безтоварність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Рудос-Строй», ПП «Олвітехно», ТОВ «Промтексторг», ТОВ «Ехотранс-БГО», ТОВ «Буд-Інвестментз», ТОВ «Екос-ТМ», ТОВ «Ноттес», ТОВ «Літес», ТОВ «Фармопілс», ТОВ «Компанія Гарс», ТОВ «Лайтер Плюс», в тому числі і фізичними особами ґрунтується виключно на припущеннях та обставинах, за які відповідають виключно контрагенти - покупці. Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про порушення податкового законодавства, зазначені у акті податкової перевірки.

Позивач зазначає, що господарська діяльність позивача полягає у виробництві м'яса птиці та торгівлі ним.

У зв'язку із поставкою продукції контрагентам, позивач нараховував податкові зобов'язання з ПДВ, збільшував дохід, як базу оподаткування податком на прибуток підприємств.

Позивач також не згідний із спірною податковою вимогою, вважає її протиправною, оскільки така надсилається тільки у випадку наявності узгодженого грошового зобовязання, однак спірних рішеннях є неузгодженими відповідно така вимога є протиправно і підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та докази, просив суд позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченнях, відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю з підстав, що позивачем не надано до перевірки необхідних первинних документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із контрагентами ТОВ «Рудос-Строй», ПП «Олвітехно», ТОВ «Промтексторг», ТОВ «Ехотранс-БГО», ТОВ «Буд-Інвестментз», ТОВ «Екос-ТМ», ТОВ «Ноттес», ТОВ «Літес», ТОВ «Фармопілс», ТОВ «Компанія Гарс», ТОВ «Лайтер Плюс», а надані первинні документи містять недоліки та є дефектними. Проведеним аналізом податкових накладних АІС «Податковий блок» встановлено розрив ланцюга поставки (продажу) товарів за номенклатурою, оскільки контрагенти позивача придбавали у нього товар, реалізацію якого в подальшому не відображали. Також зазначає, що до перевірки не надано письмових договорів з покупцями фізичними особами, а подані до перевірки видаткові накладні не містять інформації про покупця. Стверджує, що у позивача відсутні у власності чи в оренді торгові приміщення для здійснення реалізації товарів фізичним особам, тому кошти, отримані від невстановлених фізичних осіб за товар відповідач вважає безповоротною фінансовою допомогою.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення підтримав, надав суду додаткові пояснення та докази, просив суд в задоволені позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

У період з 19.10.2015 року по 06.11.2015 року Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Агроном Центр» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.05.2013 року по 31.12.2014 року, за наслідками якої складено № 1609/13-03-22-01-13/38738473 від 13.11.2015 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- вимог п. п. 14.1.13., п. п. 14.1.36., п. п. 14.1.56., п. п. 14.1.202., п. п. 14.1.228., п. п. 14.1.257. п. 14.1. ст. 14, п. 135.1., п. 135.2., п. 135.4., п. п. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135, п. 137.10. ст. 137, п. 138.6., п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до завищення обєкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 2825449,67 грн., заниження обєкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1119564,00 грн., завищення валових витрат на загальну суму 2825449,67 грн.; п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення ПДВ на загальну суму 449981,00 грн.

27.11.2015 року відповідачем згідно вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення 0001202202/15744, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 562476,25 грн., в т.ч. за основним платежем: 449981,00 грн., за штрафними санкціями: 112495,25 грн., за порушення п.п. 189.1 ст.189, п. 198.5. ст. 198 ПК України.

27.11.2015 року відповідачем згідно вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001192202/15743, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем з податку на прибуток на загальну суму 262543,75 грн., в т.ч. за основним платежем: 210035,00 грн., за штрафними санкціями: 52508,75 грн., за порушення 14.1.13., п. п. 14.1.36., п. п. 14.1.56., п. п. 14.1.202., п. п. 14.1.228., п. п. 14.1.257. п. 14.1. ст. 14, п. 135.1., п. 135.2., п. 135.4., п. п. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135, п. 137.10. ст. 137, п. 138.6., п. 138.8. ст. 138 ПК України.

14.12.2015 року відповідачем винесено податкову вимогу № 6957-23 згідно якої станом на 13.12.2015 року сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобовязаннями становить 922998,21 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ПК України із змінами і доповненнями в редакції на час спірних правовідносин, КАС України.

Згідно п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 14.1.267. п. 14.1. ст. 14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Згідно п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно п. п. 135.4.1. п. 135.4. ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

Згідно п. п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) повязані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг( і охороною праці, тому право на зменшення обєкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Згідно п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 189.1. ст. 189 ПК України, У разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно п. 198.5 ст. 198 ПК України, Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього ж Кодексу. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

01.03.2016 року постановою Львівського окружного адміністративного суду по даній справі, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним і скасовано податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0001202202/15744, № 0001192202/15743 від 27.11.2015 року.

16.11.2016 року ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова залишено без задоволення, а вищевказану постанову без змін.

21.03.2017 року Ухвалою ВАС України по даній справі касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області задоволено частково.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2016 року по справі № 813/6350/15 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки і мотиви з яких скасовані вищевказані рішення наступні:

«При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Однак, податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо господарські операції між позивачем та його контрагентом не були реальними, а оформлялися лише документально.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Також, податкова вигода може визнаватись необґрунтованою зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). Слід зазначити, що діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак, податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Крім того, слід зазначити, що підприємницька діяльність здійснюються субєктом господарювання на власний ризик, а відтак, у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Так, належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.

Суд акцентує увагу на тому, що необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини «Булвес АД проти Болгарії», де зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, «обачний» платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової добросовісності за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

Відтак, з урахуванням наведеного, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій позивача з його контрагентами судам слід: з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, з урахуванням вищевказаної позиції Європейського Суду з прав людини; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

При цьому, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку».

Згідно ч. 5 ст. 227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обовязковими для суду першої чи апеляційної інстанцій при розгляді справи.

На новому розгляді судом встановлено, що в матеріалах справи є наступні докази:

- договору № 21 від 21.08.2013 року про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ «Рудос-Строй»;

- податкових та видаткових накладних про поставку товару відповідно до договору № 21 від 21.08.2013 року;

- договору № 07/01 від 07.10.2013 року про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ «Ехотранс-БГО»;

- податкових та видаткових накладних про поставку товару відповідно до договору № 07/01 від 07.10.2013 року;

- договору № 18/10 від 18.10.2013 року про поставку товарів, укладеного позивачем та ПП «Олвітехно»;

- податкової та видаткової накладних про поставку товару відповідно до договору № 18/10 від 18.10.2013 року;

- договору № 23 від 23.12.2013 року про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ «Буд-Інвестментз»;

- податкової та видаткової накладних про поставку товару відповідно до договору № 23 від 23.12.2013 року;

- договору № 25 від 25.12.2013 року про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ «Промтексторг»;

- податкової та видаткової накладних про поставку товару відповідно до договору № 25 від 25.12.2013 року;

- договору № 24/01/14 від 24.01.2014 року про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ «Фармопілс»;

- податкових та видаткових накладних про поставку товару відповідно до договору № 24/01/14 від 24.01.2014 року;

- договору № 28/01/14 від 28.01.2014 року про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ «Екос-ТМ»;

- податкових та видаткових накладних про поставку товару відповідно до договору № 28/01/14 від 28.01.2014 року;

- товарно-транспортних накладних про перевезення товару, придбаного за договором № 28/01/14 від 28.01.2014 року;

- договору № 07/02/14 від 07.02.2014 року про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ «Компанія Гарс»;

- податкових та видаткових накладних про поставку товару відповідно до договору № 07/02/14 від 07.02.2014 року;

- товарно-транспортних накладних про перевезення товару, придбаного за договором № 07/02/14 від 07.02.2014 року;

- договору № 19/02/14 від 19.02.2014 року про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ «Літес»;

- податкових та видаткових накладних про поставку товару відповідно до договору № 19/02/14 від 19.02.2014 року;

- товарно-транспортних накладних про перевезення товару, придбаного за договором № 19/02/14 від 19.02.2014 року;

- договору № 18/02/14 від 18.02.2014 року про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ «Ноттес»;

- податкових та видаткових накладних про поставку товару відповідно до договору № 18/02/14 від 18.02.2014 року;

- товарно-транспортних накладних про перевезення товару, придбаного за договором № 18/02/14 від 18.02.2014 року;

- договору № 10/04/14 від 10.04.2014 року про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ «Лейтер Плюс»;

- податкових та видаткових накладних про поставку товару відповідно до договору № 10/04/14 від 10.04.2014 року;

- товарно-транспортних накладних про перевезення товару, придбаного за договором № 10/04/14 від 10.04.2014 року;

- рахунків на оплату товару відповідно до договорів поставки, укладених з контрагентами ТОВ «Рудос-Строй», ПП «Олвітехно», ТОВ «Промтексторг», ТОВ «Ехотранс-БГО», ТОВ «Буд-Інвестментз», ТОВ «Екос-ТМ», ТОВ «Ноттес», ТОВ «Літес», ТОВ «Фармопілс», ТОВ «Компанія Гарс», ТОВ «Лайтер Плюс»;

- банківських виписок по особовому рахунку із зазначенням оплати за товар, поставлений контрагентам ТОВ «Рудос-Строй», ПП «Олвітехно», ТОВ «Промтексторг», ТОВ «Ехотранс-БГО», ТОВ «Буд-Інвестментз», ТОВ «Екос-ТМ, ТОВ «Ноттес», ТОВ «Літес», ТОВ «Фармопілс», ТОВ «Компанія Гарс», ТОВ «Лайтер Плюс» відповідно до укладених договорів поставки;

- реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за період з серпня 2013 року по грудень 2014 року;

- договору про співпрацю від 01.08.2013 року, укладеного позивачем та ТОВ «Агроком Центр» та додаткових договорів до нього про здійснення забою та транспортування птиці та продуктів забою та обробки птиці та актів-розрахунків.

Також позивачем долучено до матеріалів справи копії видаткових та податкових накладних, виписок із банківського рахунку, декілька паспортів громадянина України, карток фізичної особи платника податків та заяв на підтвердження здійснення господарських операцій (продажу продукції) фізичним особам, зазначених у акті податкової перевірки

Позивач по факту кожної поставки нарахував податкове зобовязання з податку на додану вартість та відображав всі нарахування податкових зобовязань в звітності з ПДВ.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом враховуються обґрунтування позовних вимог про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень № 0001202202/15744, № 0001192202/15743 від 27.11.2015 року, оскільки мету та реальність здійснення позивачем вищевказаних господарських операцій відповідачем не спростовані.

Позивачем до перевірки надані договори, акти наданих послуг, видаткові та податкові накладні розрахункові документи. Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із контрагентами надано суду вищевказані копії належних первинних документів за відповідні періоди.

Усі господарські операції щодо предмету спору по даній справі відображені у бухгалтерському та податковому обліку, як позивача так і вказаних контрагентів.

Суд також зазначає, складення акту перевірки є службовою діяльністю посадової особи чи посадових осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно обєкта перевірки. Посадова особа чи посадові особи відповідача при складанні акта перевірки, викладає чи викладають свою субєктивну оцінку результатів перевірки платника податків. Інформація про контрагента не створює будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обовязків в даному випадку позивача, оскільки обставини зазначені у такій інформації про контрагента мають бути встановлені за результатами перевірки саме позивача, та в акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, як платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Надані позивачем докази дають суду достатні підстави для висновку про правомірність формування податкового обліку, а тому вказані документи складені під час фактичного здійснення вищевказаних господарських операцій.

Щодо доводів відповідача, зазначених у акті перевірки від 13.11.2015 року про порушення податкового законодавства позивачем, які ґрунтуються на інформації АІС «Податковий блок» та актах податкових перевірок контрагентів позивача стосовно порушення податкового законодавства контрагентами позивача, суд зазначає, що позивач не несе відповідальності за дії підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обовязки, не передбачені чинним законодавством.

Платник податків, не може нести відповідальності за дії контрагентів за відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права, індивідуальний характер відповідальності - відповідати має саме той, хто припустився порушення.

Податковий кодекс України не ставить в залежність формування податкових зобовязань від податкового обліку (стану) інших осіб. Якщо контрагенти позивача не виконали свого податкового зобовязання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Відповідачем невиконання вказаного обовязку контрагентами позивач жодними належними та допустимими доказами не підтверджено.

Податковий орган формально підійшов до встановлення неправомірності формування позивачем податкового зобовязання, а викладені в акті перевірки від 13.11.2015 року висновки не ґрунтуються на дослідженні наданих до перевірки первинних документів, тому, висновки про відсутність реальності здійснення господарських операцій ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджених жодними доказами.

Суд вважає безпідставним твердження відповідача про відсутність у видаткових накладних, виданих фізичним особам, зазначення прізвища, імені та по-батькові покупця. Позивачем до матеріалів справи додано копії згаданих видаткових накладних, у яких міститься прізвище, імя та по-батькові покупця.

Судом не враховуються обґрунтування відповідача про те, що позивачем не здійснювалось транспортування товару його контрагентам. Відповідно до умов договорів поставки, обовязку позивача (продавця) здійснювати транспортування товару покупцю не встановлено.

Стосовно вироку Святошинського районного суду м. Києва від 09.09.2015 року про визнання винним засновника та керівника ТОВ «Вестес» та ТОВ «Літес» у пособництві у фіктивному підприємництві та підробленні офіційних документів суд зазначає, що у вказаному вироку не досліджувались господарські операції ТОВ «Вестес» та ТОВ «Літес» із ТОВ «Агроном Центр», не встановлено протиправних дій засновника та керівника ТОВ «Вестес» та ТОВ «Літес» стосовно господарських операцій вказаних контрагентів із ТОВ «Агроном Центр», відтак, судом не береться до уваги вказаний вирок.

В судовому засіданні представник відповідача старший державний ревізор-інспектор відділу перевірок у сфері аудиту в наданих поясненнях суду не змогла чітко пояснити схему нарахування податкових зобовязань по господарських операціях позивача та його контрагентів. Крім цього, представником відповідача не встановлено та не зазначено посилань в акті перевірки на первинні документи, а лише зазначено загальний перелік документів який використовувався під час перевірки

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_3, працівник позивача, зазначив, що у 2013-2014 роках продукцію контрагентам позивача та іншим фізичним особам відвантажував на підставі наданих керівником підприємства накладних, в яких було зазначено назву, кількість, вага товару.

Позивачем протягом періоду, що перевірявся, первинні документи складенні по взаємовідносинах із ТОВ «Рудос-Строй», ПП «Олвітехно», ТОВ «Промтексторг», ТОВ «Ехотранс-БГО», ТОВ «Буд-Інвестментз», ТОВ «Екос-ТМ», ТОВ «Ноттес», ТОВ «Літес», ТОВ «Фармопілс», ТОВ «Компанія Гарс», ТОВ «Лайтер Плюс» мають всі обовязкові реквізити, що свідчить про досягнення позивачем ділової мети в розумінні ПК України.

З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідача.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування податкової вимоги суд зазначає наступне.

Згідно листа Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області № 327/1303-2300 від 12.01.2016 року донараховані суми основного платежу, штрафних санкцій та пені по податковому повідомленню-рішенню № НОМЕР_1 від 27.11.2015 року вилучені з картки особового рахунку платника, в результаті чого податкова вимога № 6957-23 від 14.12.2015 року відкликана у звязку з відсутністю боргу.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що права позивача у спірних правовідносинах у зв'язку із відкликанням відповідачем оскаржуваної податкової вимоги № 6957-23 від 14.12.2015 року на час розгляду справи не порушені, а тому у задоволенні адміністративного позову у цій частині слід відмовити.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із врахуванням повноважень суду згідно ст. 162 КАС України, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 159-163, 167 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області № 0001202202/15744 від 27.11.2015 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області № 0001192202/15743 від 27.11.2015 року.

4. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Залізничної обєднаної державної податкової інспекції м. Львова ГУ ДФС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроном Центр» (вул. Сахарова, 43, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ 38738473) 12375,30 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 17.10.2017 року.

Суддя Гавдик З.В.