Постанова № 69626132, 27.09.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2017 року № 810/2381/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій,

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.06.2017 №0010661311, від 16.06.2017 №0010621311, від 16.06.2017 №0010711311, від 16.06.2017 №0010651311, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.06.2017 №Ф-0010591311 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 16.06.2017 №0010601311.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, не відповідають дійсності, є надуманими, не підтверджуються доказами та зроблені без дослідження первинних документів. Звертала увагу на наявність у неї усіх необхідних оформлених первинних і бухгалтерських документів, які взагалі не були досліджені податковим органом у ході перевірки. Також, позивач звертала увагу суду, що нею правомірно було визначено суму виручки, що підлягала оподаткуванню єдиним податком, суму отриманого доходу та витрат за перевіряємий період та, відповідно, правильно нараховані та сплачені до Бюджету грошові зобовязання з податку з доходів фізичних осіб та з єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними.

Відповідач будь-яких письмових пояснень або заперечень проти позову до суду не надав.

У судове засідання представники сторін, які належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, не зявились.

Натомість, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи, зясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією 22.09.2009, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії В02 №729864.

Як платник податків позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві з 24.09.2009 за №11739 та здійснює господарську діяльність на загальній системі оподаткування.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є діяльність кафе, діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

У період з 10.05.2017 по 29.05.2017 посадовими особами Головного управління ДФС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності самозайнятої особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 01.01.2014 по 31.12.2016, єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2011 по 31.12.2016.

За результатами перевірки ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 06.06.2017 №226/26-15-13-11/НОМЕР_1, згідно висновків якого встановлено наступні порушення, а саме:

- п. 291.4 ст. 291, п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України, в результаті чого самозайнятою особою ОСОБА_1 занижено суми виручки, що підлягає оподаткуванню єдиним податком у розмірі 4 % на загальну суму 564744,50 грн.

Самозайнятій особі ОСОБА_1 визначено суму податкового зобовязання з єдиного податку за І-ше півріччя 2015 рік у розмірі 22589,78 грн.

- п. 177.1, п. 177.2 та п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого самозайнятою особою ОСОБА_1 за період з 01.07.2015 по 31.12.2015, в звязку з заниженням суму отриманого доходу на суму 347627,00 грн. та завищенням суми витрат на суму 79760,00 грн., занижено суму чистого оподатковуваного доходу на 427387,00 грн. та у 2016 році в звязку завищенням суми витрат, занижено суму чистого оподатковуваного доходу на 130000,00 грн.

За результатами перевірки самозайнятій особі ОСОБА_1 донараховано податку з доходів фізичних осіб за період з 01.07.2015 по 31.12.2015 - 84673,89 грн. та у 2016 році 23400,00 грн.

- п.п.1.2, п.п.1.4 п.16.1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого перевіркою донараховано військового збору з урахуванням сплачених сум військового збору на чистий оподатковуваний дохід встановлений за результатами перевірки, згідно чинного законодавства за 2015 рік - 6410,81 грн. та за 2016 рік - 1950,00 грн.

- п. 181.1 ст. 181, п. 183.1 ст. 183, п. 200.1 ст. 200 Податкової кодексу України, самозайнята особа ОСОБА_1 не зареєструвалася платником ПДВ, тому несе відповідальність за нарахування або несплату податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту або отримання бюджетного відшкодування. Самозайнятою особо ОСОБА_1 не нараховано та не сплачено до бюджету податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 467456.00 грн., у т.ч. за грудень 2015 року - на 19470,00 грн. та у 2016 році - на 447986,00 грн., а саме: січень - 23981,00 грн., лютий - 32646,00 грн., березень - 16279,00 грн., квітень - 57135,00 грн., травень - 48448,00 грн., червень - 31381,00 грн., липень - 31923,00 грн., серпень - 38972,00 грн., вересень - 22652,00 грн., жовтень - 48426,00 грн., листопад - 43845,00 грн., грудень - 52325,00 грн.

- п. 1 ст. 4, п. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", самозайнятій особі ОСОБА_1 донараховано єдиного соціального внеску, з урахуванням сплачених сум ЄСВ, на чистий оподатковуваний дохід встановлений за результатами перевірки у сумі 890312,00 грн. (2015 рік - 484397,00 грн., 2016 рік - 405915,00 грн.).

В результаті перевірки донараховано ЄСВ на загальну суму 28054,25 грн., у т.ч. за 2015 рік - 23327,40 грн. та у 2016 році - 4726,85 грн.

На основі висновків, встановлених актом перевірки, Головним управлінням ДФС у місті Києві прийнято наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 16.06.2017 №0010661311, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем "єдиний податок" на загальну суму 28237,23 грн., у т.ч. за основним платежем - 22589,78 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5647,45 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 16.06.2017 №0010621311, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок на доходи фізичних осіб" на загальну суму 135092,36 грн., у т.ч. за основним платежем - 108073,89 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 27018,47 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 16.06.2017 №0010711311, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 584320,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 467456,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 116864,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 16.06.2017 №0010651311, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем "військовий збір" на загальну суму 10451,01 грн., у т.ч. за основним платежем - 8360,81 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2090,20 грн.

- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 16.06.2017 №Ф-0010591311, згідно з якою позивачу нараховано суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 28054,25 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 16.06.2017 №0010601311, згідно з яким до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 2805,43 грн.

Однак, не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Відносно податкового повідомлення-рішення від 16.06.2017 №0010661311, яке прийнято відповідачем у звязку з висновком про заниження суми виручки, що підлягає оподаткуванню єдиним податком, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки, в період з 01.01.2014 по 30.06.2014 самозайнята особа ОСОБА_1 - оподаткування одержаних доходів від здійснення господарської діяльності здійснювала на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності як платник єдиного податку II групи за ставкою 20%, в період з 01.07.2014 по 31.12.2014 - III група за ставкою 5%, а в період з 01.01.2015 по 30.06.2015- III група за ставкою 4 %.

В період з 01.07.2015 по 31.12.2016 самозайнята особа ОСОБА_1 здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування.

В період з 01.01.2014 по 31.12.2016 обсяг виручки самозайнятої особи ОСОБА_1 формувався за рахунок виручки, отриманої як в готівковій формі, отриманої від кінцевого споживача в касу підприємця від реалізації продуктів харчування, так і в безготівковій формі від надання послуг з виготовлення та постачання комплексних обідів ТОВ «Тева Україна».

Так, при перевірці правильності відображення самозайнятою особою ОСОБА_1 доходу (виручки) від кінцевого споживача в касу підприємця від реалізації продуктів харчування та виготовлення і постачання комплексних обідів в безготівковій формі, співставлення даних центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів самозайнятій особі ОСОБА_1 податковими агентами за І та II кварталах 2015 р. та наданого самозайнятою особою ОСОБА_1 до перевірки руху коштів по розрахунковому рахунку встановлено, що отриманий дохід (виручка) складає:

- задекларована - 743485,23 грн. (виручка отримана від кінцевого споживача в касу підприємця від реалізації продуктів харчування та діяльності ресторанів).

- виручка, яка фактично отримана підприємцем за результатами перевірки - 1306798,50 грн. (виручка отримана від кінцевого споживача в касу підприємця від реалізації продуктів харчування, діяльності ресторанів та кошти, що надійшли на розрахунковий рахунок підприємця за виготовлення та постачання комплексних обідів від ТОВ «Тева Україна»).

Податковий орган в Акті зазначив, що розбіжність між задекларованою сумою виручки та фактичною становить 564744,50 грн., яка виникла, на думку останнього, внаслідок того, що підприємцем до виручки не включені кошти у розмірі 564744,50 грн., отримані від ТОВ «Тева Україна» за надані послуги харчування.

Виходячи з вищезазначеного, за результатами перевірки встановлено заниження суми виручки, що підлягає оподаткуванню єдиним податком у розмірі 5 % на загальну суму 564744,50 грн., чим порушено п. 291.4 ст. 291 та п. 292.1 ст.292 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою

Як вбачається з Акту перевірки, позивач здійснював оподаткування одержаних доходів від здійснення господарської діяльності за І, ІІ кв. 2015 року на спрощеній системі оподаткування на третій групі платника єдиного податку.

Так, між ТОВ «Тева Україна» (Замовник комплексних обідів)» та самозайнятою особою ОСОБА_1 (Постачальник) був укладений договір про надання послуг харчування б/№ від 18.07.2014, відповідно до якого Постачальник зобовязується виготовляти та постачати комплексні обіди, відповідно до попередньо складених замовлень на харчування.

Розрахунки між субєктами господарювання проводились у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок «Постачальника».

При цьому, відповідач в Акті перевірки зазначив, що при детальному аналізі наданих до перевірки договорів про надання послуг харчування, актів виконаних робіт, рахунків - фактур, руху коштів по розрахунковому рахунку, за період з 01.01.2015 по 30.06.2015 самозайнятою особою ОСОБА_1 до доходу не включені кошти у розмірі 564744,50 грн., отримані на розрахунковий рахунок від ТОВ «Тева Україна» за комплексні обіди.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, згідно Договору про надання послуг харчування б/н від 18.07.2014 ФОП ОСОБА_1 надавала послуги з приготування та доставки комплексних обідів для співробітників ТОВ "Тева Україна".

Комплексні обіди готувалися у кав'ярні "Альфредо" згідно заявок, наданих замовником, безпосередньо ОСОБА_1, що має відповідну освіту, досвід роботи та санітарний допуск згідно вимог чинного законодавства України.

Обіди, зафасовані порційно в одноразову герметичну тару, доставлялися за адресою: м. Київ, бульвар Дружби народів, 19. Доставка здійснювалася власними силами співробітниками ФОП ОСОБА_1

Протягом 2014-2015 р.р. згідно наданих заявок щомісячно позивачем надавались Замовнику в середньому близько 1630 комплексних обідів, які сплачувалися на підставі наданих ФОП ОСОБА_1 рахунків-фактур безготівковим перерахунком згідно умов Договору.

Щомісячно Замовнику надавався Акт прийому-передачі послуг з приготування комплексних обідів з зазначенням загальної кількості наданих послуг приготування комплексних обідів та зазначена загальна вартість наданих послуг.

Однак, судом встановлено, що відпуск Послуг з приготування комплексних обідів щодня пробивався через РРО як відпуск продукції, оплачений кредитними картками з одночасним зарахуванням на розрахунковий рахунок оплати на підставі наданих Рахунків-фактур.

Рахунки виставлялися періодично 1 раз на тиждень, оплата яких здійснювалася з відстрочкою платежу до 20 днів.

Зазначене підтверджується наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 01.01.2015 у ТОВ «Тева Україна» залишилась заборгованість перед позивачем за надані послуги з приготування комплексних обідів у сумі 17840,00 грн.

05 та 06 січня 2015 року позивачем було здійснено відпуск комплексних обідів ТОВ «Тева Україна», які зафіксовано через РРО як оплата кредитною карткою: 05.01.2015 2820,00 грн.; 06.01.2015 2580,00 грн., які на підставі Рахунку №1 від 06.01.2015 на суму 23220,00 грн. оплачені ТОВ «Тева Україна» на розрахунковий рахунок підприємця 14.01.2015.

У період з 12.01.2015 по 17.01.2015 позивачем було здійснено відпуск комплексних обідів ТОВ «Тева Україна», які зафіксовано через РРО як оплата кредитною карткою: 12.01.2015 4920,00 грн.; 13.01.2015 4920,00 грн., 14.01.2015 5040,00 грн., 15.01.2015 6060,00 грн., 16.01.2015 5340,00 грн., 17.01.2015 4380,00 грн., які на підставі Рахунку №2 від 17.01.2015 на суму 30660,00 грн. оплачені ТОВ «Тева Україна» на розрахунковий рахунок підприємця 03.02.2015.

У період з 19.01.2015 по 23.01.2015 позивачем було здійснено відпуск комплексних обідів ТОВ «Тева Україна», які зафіксовано через РРО як оплата кредитною карткою: 19.01.2015 4980,00 грн.; 20.01.2015 5220,00 грн., 21.01.2015 5160,00 грн., 22.01.2015 5160,00 грн., 23.01.2015 5040,00 грн., які на підставі Рахунку №3 від 23.01.2015 на суму 25620,00 грн. оплачені ТОВ «Тева Україна» на розрахунковий рахунок підприємця 03.02.2015.

У період з 26.01.2015 по 31.01.2015 позивачем було здійснено відпуск комплексних обідів ТОВ «Тева Україна», які зафіксовано через РРО як оплата кредитною карткою: 26.01.2015 4440,00 грн.; 27.01.2015 4680,00 грн., 28.01.2015 5760,00 грн., 30.01.2015 4380,00 грн., 31.01.2015 2520,00 грн., які на підставі Рахунку №4 від 31.01.2015 на суму 21780,00 грн. оплачені ТОВ «Тева Україна» на розрахунковий рахунок підприємця 09.02.2015.

У період з 02.02.2015 по 06.02.2015 позивачем було здійснено відпуск комплексних обідів ТОВ «Тева Україна», які зафіксовано через РРО як оплата кредитною карткою: 02.02.2015 4560,00 грн.; 03.02.2015 4920,00 грн., 04.02.2015 4860,00 грн., 05.02.2015 4680,00 грн., 06.02.2015 4620,00 грн., які на підставі Рахунку №5 від 06.02.2015 на суму 23640,00 грн. оплачені ТОВ «Тева Україна» на розрахунковий рахунок підприємця 13.02.2015.

У період з 09.02.2015 по 14.02.2015 позивачем було здійснено відпуск комплексних обідів ТОВ «Тева Україна», які зафіксовано через РРО як оплата кредитною карткою: 09.02.2015 4260,00 грн.; 10.02.2015 4620,00 грн., 11.02.2015 4440,00 грн., 12.02.2015 4620,00 грн., 13.02.2015 4680,00 грн., 14.02.2015 2760,00 грн., які на підставі Рахунку №6 від 14.02.2015 на суму 25380,00 грн. оплачені ТОВ «Тева Україна» на розрахунковий рахунок підприємця 24.02.2015.

У період з 16.02.2015 по 20.02.2015 позивачем було здійснено відпуск комплексних обідів ТОВ «Тева Україна», які зафіксовано через РРО як оплата кредитною карткою: 16.02.2015 5220,00 грн.; 17.02.2015 5280,00 грн., 18.02.2015 5340,00 грн., 19.02.2015 5160,00 грн., 20.02.2015 5040,00 грн., які на підставі Рахунку №7 від 20.02.2015 на суму 26040,00 грн. оплачені ТОВ «Тева Україна» на розрахунковий рахунок підприємця 05.03.2015.

У період з 23.02.2015 по 27.02.2015 позивачем було здійснено відпуск комплексних обідів ТОВ «Тева Україна», які зафіксовано через РРО як оплата кредитною карткою: 23.02.2015 5340,00 грн.; 24.02.2015 5160,00 грн., 25.02.2015 5100,00 грн., 26.02.2015 5100,00 грн., 27.02.2015 5100,00 грн., які на підставі Рахунку №8 від 27.02.2015 на суму 25800,00 грн. оплачені ТОВ «Тева Україна» на розрахунковий рахунок підприємця 10.03.2015.

У період з 02.03.2015 по 06.03.2015 позивачем було здійснено відпуск комплексних обідів ТОВ «Тева Україна», які зафіксовано через РРО як оплата кредитною карткою: 02.03.2015 5640,00 грн.; 03.03.2015 6277,50 грн., 04.03.2015 5602,50 грн., 05.03.2015 5602,50 грн., 06.03.2015 5670,00 грн., які на підставі Рахунку №9 від 06.03.2015 на суму 28792,50 грн. оплачені ТОВ «Тева Україна» на розрахунковий рахунок підприємця 12.03.2015.

У період з 10.03.2015 по 13.03.2015 позивачем було здійснено відпуск комплексних обідів ТОВ «Тева Україна», які зафіксовано через РРО як оплата кредитною карткою: 10.03.2015 5602,50 грн.; 11.03.2015 5602,50 грн., 12.03.2015 5467,50 грн., 13.03.2015 5332,50 грн., які на підставі Рахунку №10 від 13.03.2015 на суму 22005,00 грн. оплачені ТОВ «Тева Україна» на розрахунковий рахунок підприємця 26.03.2015.

У період з 16.03.2015 по 20.03.2015 позивачем було здійснено відпуск комплексних обідів ТОВ «Тева Україна», які зафіксовано через РРО як оплата кредитною карткою: 16.03.2015 5400,00 грн.; 17.03.2015 5467,50 грн., 18.03.2015 5400,00 грн., 19.03.2015 5250,50 грн., 20.03.2015 5517,50 грн., які на підставі Рахунку №11 від 20.03.2015 на суму 27035,00 грн. оплачені ТОВ «Тева Україна» на розрахунковий рахунок підприємця 02.04.2015.

У період з 23.03.2015 по 27.03.2015 позивачем було здійснено відпуск комплексних обідів ТОВ «Тева Україна», які зафіксовано через РРО як оплата кредитною карткою: 23.03.2015 5805,00 грн.; 24.03.2015 5467,50 грн., 25.03.2015 5467,50 грн., 26.03.2015 6007,50 грн., 27.03.2015 5400,00 грн., які на підставі Рахунку №12 від 27.03.2015 на суму 28147,50 грн. оплачені ТОВ «Тева Україна» на розрахунковий рахунок підприємця 02.04.2015.

У період з 30.03.2015 по 03.04.2015 позивачем було здійснено відпуск комплексних обідів ТОВ «Тева Україна», які зафіксовано через РРО як оплата кредитною карткою: 30.03.2015 6277,50 грн.; 31.03.2015 6366,00 грн., 01.04.2015 6277,50 грн., 02.04.2015 6412,50 грн., 03.04.2015 6480,00 грн., які на підставі Рахунку №13 від 03.04.2015 на суму 31590,00 грн. оплачені ТОВ «Тева Україна» на розрахунковий рахунок підприємця 07.04.2015.

У період з 06.04.2015 по 10.04.2015 позивачем було здійснено відпуск комплексних обідів ТОВ «Тева Україна», які зафіксовано через РРО як оплата кредитною карткою: 06.04.2015 6277,50 грн.; 07.04.2015 7030,50 грн., 08.04.2015 5940,00 грн., 09.04.2015 5872,50 грн., 10.04.2015 5197,50 грн., які на підставі Рахунку №14 від 10.04.2015 на суму 30318,00 грн. оплачені ТОВ «Тева Україна» на розрахунковий рахунок підприємця 21.04.2015.

У період з 14.04.2015 по 17.04.2015 позивачем було здійснено відпуск комплексних обідів ТОВ «Тева Україна», які зафіксовано через РРО як оплата кредитною карткою: 14.04.2015 5400,00 грн.; 15.04.2015 6277,50 грн., 16.04.2015 6075,00 грн., 17.04.2015 7202,50 грн., які на підставі Рахунку №15 від 17.04.2015 на суму 24955,00 грн. оплачені ТОВ «Тева Україна» на розрахунковий рахунок підприємця 05.05.2015.

У період з 20.04.2015 по 24.04.2015 позивачем було здійснено відпуск комплексних обідів ТОВ «Тева Україна», які зафіксовано через РРО як оплата кредитною карткою: 20.04.2015 5925,50 грн.; 21.04.2015 5467,50 грн., 22.04.2015 5872,50 грн., 23.04.2015 6109,50 грн., 24.04.2015 5745,50 грн., які на підставі Рахунку №16 від 24.04.2015 на суму 29120,50 грн. оплачені ТОВ «Тева Україна» на розрахунковий рахунок підприємця 05.05.2015.

У період з 27.04.2015 по 30.04.2015 позивачем було здійснено відпуск комплексних обідів ТОВ «Тева Україна», які зафіксовано через РРО як оплата кредитною карткою: 27.04.2015 5737,50 грн.; 28.04.2015 5602,50 грн., 29.04.2015 4657,50 грн., 30.04.2015 4522,50 грн., які на підставі Рахунку №17 від 30.04.2015 на суму 20520,00 грн. оплачені ТОВ «Тева Україна» на розрахунковий рахунок підприємця 14.05.2015.

У період з 05.05.2015 по 08.05.2015 позивачем було здійснено відпуск комплексних обідів ТОВ «Тева Україна», які зафіксовано через РРО як оплата кредитною карткою: 05.05.2015 4252,50 грн.; 06.05.2015 4050,00 грн., 07.05.2015 4117,50 грн., 08.05.2015 3847,50 грн., які на підставі Рахунку №18 від 08.05.2015 на суму 16267,50 грн. оплачені ТОВ «Тева Україна» на розрахунковий рахунок підприємця 19.05.2015.

У період з 12.05.2015 по 15.05.2015 позивачем було здійснено відпуск комплексних обідів ТОВ «Тева Україна», які зафіксовано через РРО як оплата кредитною карткою: 12.05.2015 5497,50 грн.; 13.05.2015 5400,00 грн., 14.05.2015 5872,50 грн., 15.05.2015 6750,00 грн., які на підставі Рахунку №19 від 15.05.2015 на суму 23422,50 грн. оплачені ТОВ «Тева Україна» на розрахунковий рахунок підприємця 21.05.2015.

У період з 18.05.2015 по 22.05.2015 позивачем було здійснено відпуск комплексних обідів ТОВ «Тева Україна», які зафіксовано через РРО як оплата кредитною карткою: 18.05.2015 10173,00 грн.; 19.05.2015 9855,00 грн., 20.05.2015 8172,50 грн., 21.05.2015 7181,00 грн., 22.05.2015 5965,00 грн., які на підставі Рахунку №20 від 22.05.2015 на суму 42546,50 грн. оплачені ТОВ «Тева Україна» на розрахунковий рахунок підприємця 02.06.2015.

У період з 25.05.2015 по 29.05.2015 позивачем було здійснено відпуск комплексних обідів ТОВ «Тева Україна», які зафіксовано через РРО як оплата кредитною карткою: 25.05.2015 5197,50 грн.; 26.05.2015 5332,50 грн., 27.05.2015 5130,00 грн., 28.05.2015 5130,00 грн., 29.05.2015 5265,00 грн., які на підставі Рахунку №21 від 29.05.2015 на суму 26055,00 грн. оплачені ТОВ «Тева Україна» на розрахунковий рахунок підприємця 11.06.2015.

У період з 02.06.2015 по 04.06.2015 позивачем було здійснено відпуск комплексних обідів ТОВ «Тева Україна», які зафіксовано через РРО як оплата кредитною карткою: 02.06.2015 4320,00 грн.; 03.06.2015 4387,50 грн., 04.06.2015 3105,00 грн., які на підставі Рахунку №22 від 04.06.2015 на суму 11812,50 грн. оплачені ТОВ «Тева Україна» на розрахунковий рахунок підприємця 16.06.2015.

У період з 08.06.2015 по 12.06.2015 позивачем було здійснено відпуск комплексних обідів ТОВ «Тева Україна», які зафіксовано через РРО як оплата кредитною карткою: 08.06.2015 3577,50 грн.; 09.06.2015 5452,50 грн., 10.06.2015 4995,00 грн., 11.06.2015 4590,00 грн., 12.06.2015 4657,50 грн., які на підставі Рахунку №23 від 12.06.2015 на суму 22072,50 грн. оплачені ТОВ «Тева Україна» на розрахунковий рахунок підприємця 02.07.2015.

У період з 15.06.2015 по 19.06.2015 позивачем було здійснено відпуск комплексних обідів ТОВ «Тева Україна», які зафіксовано через РРО як оплата кредитною карткою: 15.06.2015 4995,00 грн.; 16.06.2015 5265,00 грн., 17.06.2015 5922,50 грн., 18.06.2015 5130,00 грн., 19.06.2015 4252,50 грн., які на підставі Рахунку №24 від 19.06.2015 на суму 25700,00 грн. оплачені ТОВ «Тева Україна» на розрахунковий рахунок підприємця 02.07.2015.

У період з 22.06.2015 по 26.06.2015 позивачем було здійснено відпуск комплексних обідів ТОВ «Тева Україна», які зафіксовано через РРО як оплата кредитною карткою: 22.06.2015 5670,00 грн.; 23.06.2015 5400,00 грн., 24.06.2015 6276,00 грн., 25.06.2015 5503,00 грн., 26.06.2015 5332,50 грн., які на підставі Рахунку №25 від 26.06.2015 на суму 28181,50 грн. оплачені ТОВ «Тева Україна» на розрахунковий рахунок підприємця 07.07.2015.

У період з 30.06.2015 по 03.07.2015 позивачем було здійснено відпуск комплексних обідів ТОВ «Тева Україна», які зафіксовано через РРО як оплата кредитною карткою: 30.06.2015 4792,50 грн.; 01.07.2015 5535,00 грн., 02.07.2015 5332,50 грн., 03.07.2015 5062,50 грн., які на підставі Рахунку №26 від 03.07.2015 на суму 20722,50 грн. оплачені ТОВ «Тева Україна» на розрахунковий рахунок підприємця 07.07.2015.

Зазначені обставини підтверджуються розрахунковим рахунком, оскільки суми, які були зафіксовані через РРО як оплата кредитною карткою, у день надання послуг на розрахунковий рахунок не поступали, а були оплачені Замовником на розрахунковий рахунок підприємця на підставі рахунків.

Отже, з наведеного слідує, що кошти у розмірі 564 744,50 грн., отримані на розрахунковий рахунок від ТОВ «Тева Україна» за комплексні обіди, були зафіксовані в РРО як оплата кредитною карткою, у звязку з чим доводи податкового органу про заниження суми виручки у розмірі 564 744,50 грн., що підлягає оподаткуванню єдиним податком, є необґрунтованим та таким, що не підтверджується документально.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що прийняття податкового повідомлення-рішення від 16.06.2017 №0010661311 та донарахування єдиного податку на загальну суму 28237,23 грн. є неправомірним, а вказане податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відносно податкового повідомлення-рішення від 16.06.2017 №0010621311, яке прийнято відповідачем у звязку з висновком про заниження суми отриманого доходу та завищення суми витрат, що призвело до заниження суми чистого оподатковуваного доходу, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки, в період з 01.07.2015 по 31.12.2016 самозайнята особа ОСОБА_1 здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування.

В період з 01.01.2014 по 31.12.2016 обсяг виручки самозайнятої особи ОСОБА_1 формувався за рахунок виручки, отриманої як в готівковій формі, отриманої від кінцевого споживача в касу підприємця від реалізації продуктів харчування, так і в безготівковій формі від надання послуг з виготовлення та постачання комплексних обідів ТОВ «Тева Україна».

Так, при перевірці правильності відображення самозайнятої особи ОСОБА_1 валового доходу за рахунок грошових надходжень отриманих від кінцевого споживача в касу підприємця від реалізації продуктів харчування та діяльності ресторанів і коштів, отриманих на розрахунковий рахунок, за виготовлення та постачання комплексних обідів та даних центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів самозайнятій особі ОСОБА_1 податковими агентами за III- IV кв. 2015р. та наданого самозайнятою особою ОСОБА_1 до перевірки руху коштів по розрахунковому рахунку отриманий дохід складає:

- задекларована 898456,00 грн. (виручка отримана від кінцевого споживача в касу підприємці від реалізації продуктів харчування та діяльності ресторанів).

- виручка, яка фактично отримана підприємцем за результатами перевірки 1246083,00 грн. (виручка отримана від кінцевого споживача в касу підприємця від реалізації продуктів харчування, діяльності ресторанів та кошти, що надійшли на розрахунковий рахунок підприємця за виготовлення та постачання комплексних обідів від ТОВ «Тева Україна».

Податковий орган в Акті зазначив, що розбіжність між задекларованою сумою виручки та фактичною становить 347627,00 грн., яка виникла, на думку останнього, внаслідок того, що підприємцем до виручки не включені кошти у розмірі 347627,00 грн., отримані від ТОВ «Тева Україна» за надані послуги харчування.

Виходячи з вищезазначеного, за результатами перевірки встановлено, що в порушення вимог п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України підприємцем при формуванні суми доходу за ІІ-ге півріччя 2015 року не включені кошти у розмірі 347627,00 грн., отримані від ТОВ «Тева Україна» за надані послуги харчування, чим занижено дохід на суму 347627,00 грн.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регламентується положеннями статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла в період, що перевірявся).

За змістом пункту 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно з абз.2 п. 164.1 ст. 164 ПК загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.164.1.1 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як вбачається з Акту перевірки, позивач здійснював оподаткування одержаних доходів від здійснення господарської діяльності з ІІІ-го кварталу 2015 року на загальній системі оподаткування.

Так, між ТОВ «Тева Україна» (Замовник комплексних обідів)» та самозайнятою особою ОСОБА_1 (Постачальник) був укладений договір про надання послуг харчування б/№ від 18.07.2014, відповідно до якого Постачальник зобовязується виготовляти та постачати комплексні обіди, відповідно до попередньо складених замовлень на харчування.

Розрахунки між субєктами господарювання проводились у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок «Постачальника».

При цьому, відповідач в Акті перевірки зазначив, що при детальному аналізі наданих до перевірки договорів про надання послуг харчування, актів виконаних робіт, рахунків - фактур, руху коштів по розрахунковому рахунку, за період з 01.07.2015 по 31.12.2015 самозайнятою особою ОСОБА_1 до доходу не включені кошти у розмірі 347627,00 грн., отримані на розрахунковий рахунок від ТОВ «Тева Україна» за комплексні обіди.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, суд виходить з наступного.

Як було встановлено судом, згідно Договору про надання послуг харчування б/н від 18.07.2014 ФОП ОСОБА_1 надавала послуги з приготування та доставки комплексних обідів для співробітників ТОВ "Тева Україна".

Комплексні обіди готувалися у кав'ярні "Альфредо" згідно заявок, наданих замовником, безпосередньо ОСОБА_1, що має відповідну освіту, досвід роботи та санітарний допуск згідно вимог чинного законодавства України.

Обіди, зафасовані порційно в одноразову герметичну тару, доставлялися за адресою: м. Київ, бульвар Дружби народів, 19. Доставка здійснювалася власними силами співробітниками ФОП ОСОБА_1

Протягом 2014-2015 р.р. згідно наданих заявок щомісячно позивачем надавались Замовнику в середньому близько 1630 комплексних обідів, які сплачувалися на підставі наданих ФОП ОСОБА_1 рахунків-фактур безготівковим перерахунком згідно умов Договору.

Щомісячно Замовнику надавався Акт прийому-передачі послуг з приготування комплексних обідів з зазначенням загальної кількості наданих послуг приготування комплексних обідів та зазначена загальна вартість наданих послуг.

Однак, судом встановлено, що відпуск Послуг з приготування комплексних обідів щодня пробивався через РРО як відпуск продукції, оплачений кредитними картками з одночасним зарахуванням на розрахунковий рахунок оплати на підставі наданих Рахунків-фактур.

Рахунки виставлялися періодично 1 раз на тиждень, оплата яких здійснювалася з відстрочкою платежу до 20 днів.

Зазначене підтверджується наступним.

У період з 06.07.2015 по 10.07.2015 позивачем було здійснено відпуск комплексних обідів ТОВ «Тева Україна», які зафіксовано через РРО як оплата кредитною карткою: 06.07.2015 11740,00 грн.; 07.07.2015 5400,00 грн., 08.07.2015 5040,00 грн., 09.07.2015 5535,00 грн., 10.07.2015 4860,00 грн., які на підставі Рахунку №27 від 10.07.2015 на суму 32935,00 грн. оплачені ТОВ «Тева Україна» на розрахунковий рахунок підприємця 17.07.2015.

У період з 13.07.2015 по 17.07.2015 позивачем було здійснено відпуск комплексних обідів ТОВ «Тева Україна», які зафіксовано через РРО як оплата кредитною карткою: 13.07.2015 4792,50 грн.; 14.07.2015 4860,00 грн., 15.07.2015 5142,50 грн., 16.07.2015 6750,00 грн., 17.07.2015 5197,50 грн., які на підставі Рахунку №28 від 17.07.2015 на суму 27742,50 грн. оплачені ТОВ «Тева Україна» на розрахунковий рахунок підприємця 23.07.2015.

У період з 20.07.2015 по 24.07.2015 позивачем було здійснено відпуск комплексних обідів ТОВ «Тева Україна», які зафіксовано через РРО як оплата кредитною карткою: 20.07.2015 5806,00 грн.; 21.07.2015 5766,50 грн., 22.07.2015 5715,00 грн., 23.07.2015 6048,50 грн., 24.07.2015 5728,00 грн., які на підставі Рахунку №29 від 24.07.2015 на суму 29064,00 грн. оплачені ТОВ «Тева Україна» на розрахунковий рахунок підприємця 05.08.2015.

У період з 27.07.2015 по 31.07.2015 позивачем було здійснено відпуск комплексних обідів ТОВ «Тева Україна», які зафіксовано через РРО як оплата кредитною карткою: 27.07.2015 4995,00 грн.; 28.07.2015 4927,50 грн., 29.07.2015 4927,50 грн., 30.07.2015 4927,50 грн., 31.07.2015 4860,00 грн., які на підставі Рахунку №30 від 31.07.2015 на суму 24570,00 грн. оплачені ТОВ «Тева Україна» на розрахунковий рахунок підприємця 12.08.2015.

У період з 03.08.2015 по 07.08.2015 позивачем було здійснено відпуск комплексних обідів ТОВ «Тева Україна», які зафіксовано через РРО як оплата кредитною карткою: 03.08.2015 4522,50 грн.; 04.08.2015 4725,00 грн., 05.08.2015 4522,50 грн., 06.08.2015 4455,00 грн., 07.08.2015 4455,00 грн., які на підставі Рахунку №31 від 07.08.2015 на суму 22680,00 грн. оплачені ТОВ «Тева Україна» на розрахунковий рахунок підприємця 14.08.2015.

У період з 10.08.2015 по 14.08.2015 позивачем було здійснено відпуск комплексних обідів ТОВ «Тева Україна», які зафіксовано через РРО як оплата кредитною карткою: 10.08.2015 4252,50 грн.; 11.08.2015 4522,50 грн., 12.08.2015 4522,50 грн., 13.08.2015 4252,50 грн., 14.08.2015 4252,50 грн., які на підставі Рахунку №32 від 14.08.2015 на суму 21802,50 грн. оплачені ТОВ «Тева Україна» на розрахунковий рахунок підприємця 21.08.2015.

У період з 17.08.2015 по 21.08.2015 позивачем було здійснено відпуск комплексних обідів ТОВ «Тева Україна», які зафіксовано через РРО як оплата кредитною карткою: 17.08.2015 5265,00 грн.; 18.08.2015 5265,00 грн., 19.08.2015 5062,50 грн., 20.08.2015 5062,50 грн., 21.08.2015 4725,00 грн., які на підставі Рахунку №33 від 21.08.2015 на суму 20115,00 грн. оплачені ТОВ «Тева Україна» на розрахунковий рахунок підприємця 02.09.2015.

У період з 25.08.2015 по 28.08.2015 позивачем було здійснено відпуск комплексних обідів ТОВ «Тева Україна», які зафіксовано через РРО як оплата кредитною карткою: 25.08.2015 5227,00 грн.; 26.08.2015 5332,50 грн., 27.08.2015 5197,50 грн., 28.08.2015 5197,50 грн., які на підставі Рахунку №34 від 28.08.2015 на суму 20954,50 грн. оплачені ТОВ «Тева Україна» на розрахунковий рахунок підприємця 04.09.2015.

У період з 31.08.2015 по 04.09.2015 позивачем було здійснено відпуск комплексних обідів ТОВ «Тева Україна», які зафіксовано через РРО як оплата кредитною карткою: 31.08.2015 5467,50 грн.; 01.09.2015 5602,50 грн., 02.09.2015 5535,00 грн., 03.09.2015 5535,00 грн., 04.09.2015 5062,50 грн., які на підставі Рахунку №35 від 04.09.2015 на суму 27202,50 грн. оплачені ТОВ «Тева Україна» на розрахунковий рахунок підприємця 09.09.2015.

У період з 07.09.2015 по 11.09.2015 позивачем було здійснено відпуск комплексних обідів ТОВ «Тева Україна», які зафіксовано через РРО як оплата кредитною карткою: 07.09.2015 4739,00 грн.; 08.09.2015 5152,00 грн., 09.09.2015 4908,50 грн., 10.09.2015 5034,00 грн., 11.09.2015 4050,00 грн., які на підставі Рахунку №36 від 11.09.2015 на суму 23883,50 грн. оплачені ТОВ «Тева Україна» на розрахунковий рахунок підприємця 18.09.2015.

Зазначені обставини підтверджуються розрахунковим рахунком, оскільки суми, які були зафіксовані через РРО як оплата кредитною карткою, у день надання послуг на розрахунковий рахунок не поступали, а були оплачені Замовником на розрахунковий рахунок підприємця на підставі рахунків.

Отже, з наведеного слідує, що кошти у розмірі 347627,00 грн., отримані на розрахунковий рахунок від ТОВ «Тева Україна» за комплексні обіди, були зафіксовані в РРО як оплата кредитною карткою, у звязку з чим доводи податкового органу про заниження оподатковуваного доходу на вказану суму, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, є необґрунтованим та таким, що не підтверджується документально.

Також, податковим органом в ході проведення перевірки було встановлено, що позивачем в порушення вимог п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України включено до складу витрат витрати на загальну суму 209760,0 грн., у т.ч. за ІІ півріччя 2015 року 79760,00 грн., за 2016 рік 130000,00 грн., які не підтвердженні первинними, розрахунковими, платіжними та іншими документами.

При цьому, податковий орган в Акті перевірки зазначив, що фізичні особи-підприємці не ведуть бухгалтерський облік та не можуть обліковувати основні засоби на балансі, визначати їх первісну та залишкову вартість, а також частку їх використання саме у господарській діяльності, такі платники не можуть включати до складу витрат суми, сплачені у звязку з придбанням (спорудженням) та утриманням основних засобів.

Виходячи з вищенаведеного, податковий орган дійшов до висновку, що враховуючи те, що перевіркою не зясовано які ремонтно-будівельні роботи здійснено ПП «Зірка будівництва» для кавярні «Альфредо», власником якої є ТОВ «Зелений гай», а не самозайнята особа ОСОБА_1, відповідно до вимог п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України витрати на обслуговування основних засобів (ремонтні роботи) у перевіряємому періоді не можуть бути включені до складу витрат самозайнятої особи ОСОБА_1

Загальний порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, врегульовано статтею 177 Податкового кодексу України.

Так, згідно п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

За приписами п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо повязаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного обєкта витрат;

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обовязкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обовязкове страхування життя або здоровя працівників у випадках, передбачених законодавством;

- суми єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що повязані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги звязку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, повязані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо повязаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Таким чином, згідно з п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат фізичних осіб-підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, які повязані з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх обєднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз вищевикладених норм свідчить про те, що витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, та такі витрати мають бути пов'язані з отриманням доходу фізичною особою-підприємцем.

Зокрема, як вбачається з Акта перевірки, висновки податкового органу про завищення позивачем витрат по сплаті послуг за ремонтно-будівельні роботи на загальну суму 209760,00 грн., у т.ч. за ІІ півріччя 2015 року 79760,00 грн., за 2016 рік 130000,00 грн. ґрунтуються на тому, що такі витрати відповідно до положень п.177.2, п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування.

Однак, суд не погоджується із такими доводами податкового органу, з огляду на наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, основним видом діяльності позивача є діяльність кафе та діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

Зокрема, в період з 01.01.2014 по 31.12.2014 самозайнята особа ОСОБА_1 здійснювала діяльність в нежитловому приміщенні площею 90,70 кв.м., розташованому за адресою: м. Київ, бульвар Дружби Народів, 21, літера «А» (кавярня «Альфредо»), яке орендується у ТОВ «Зелений гай» згідно договорів оренди нежилої будівлі від 01.01.2014 №80/14, від 01.01.2015 №62/15, від 01.01.2016 №01/16.

Це також відображено в Акті перевірки.

У перевіряємому періоді позивачем до складу витрат включено вартість послуг по сплаті за ремонтно-будівельні роботи на загальну суму 209760,00 грн., у т.ч. за ІІ півріччя 2015 року 79760,00 грн., за 2016 рік 130000,00 грн., які були придбані у ПП «Зірка будівництва».

Факт понесення позивачем витрат на придбавання у вказаного субєкта господарювання послуг по за ремонтно-будівельні роботи підтверджується первинними документами, які були надані до перевірки, а саме: договором підряду на виконання малярних послуг від 15.07.2015 №4/15, змінами та доповненнями до договору підряду від 31.03.2016, актами виконаних робіт, квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Так, відповідно до умов Договору підряду на виконання малярних послуг від 15.07.2015 №4/15, ПП «Зірка будівництва» (Виконавець) зобовязується на свій ризик та відповідно до завдань ФОП ОСОБА_1 (Замовник), з використанням власних засобів, матеріалів, персоналу у період липень 2015 року березень 2016 року здійснювати роботи, повязані з керівництвом та контролем за будівельно-ремонтними роботами, а саме: поточний та капітальний ремонт приміщення, фасад та літню терасу кавярні «Альфредо», що знаходиться за адресою м. Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 21, загальна площа приміщення 90,7 кв.м., площа літньої тераси з прилеглою територією 64 кв.м., відповідно до умов цього Договору, а Замовник зобовязується прийняти й оплатити вказані роботи.

Як вбачається з Акту перевірки, реальність фінансово-господарських взаємовідносин між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Зірка будівництва» під час перевірки контролюючим органом не заперечувалась.

Враховуючи те, що позивач здійснювала діяльність в нежитловому приміщенні площею 90,70 кв.м., розташованому за адресою: м. Київ, бульвар Дружби Народів, 21, літера «А» (кавярня «Альфредо»), яке орендується нею у ТОВ «Зелений гай» згідно договорів оренди нежилої будівлі від 01.01.2014 №80/14, від 01.01.2015 №62/15, від 01.01.2016 №01/16 та яке використовується для здійснення господарської діяльності у сфері кафе та ресторанів, то витрати по ремонтно-будівельним роботам у вказаному приміщенні пов'язані з отриманням ФОП ОСОБА_1 доходу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що прийняття податкового повідомлення-рішення від 16.06.2017 №0010621311 та донарахування податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результати річного декларування на загальну суму 135092,36 грн. є неправомірним, а вказане податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо висновків відповідача про неутримання та неперерахування в рахунок бюджету суми єдиного соціального внеску в сумі 28054,25 грн., суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до ч. 11 ст. 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Отже, єдиний внесок нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Як встановлено вище, в акті перевірки від 06.06.2017 №226/26-15-13-11/НОМЕР_1 відповідачем зазначено, що ОСОБА_1 було порушено вимоги п. 1 ст. 4, п. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування".

Так, зокрема, податковим органом зауважено, що позивачем занижено суми чистого оподатковуваного доходу за 2015-2016 роки в сумі 890312,00 грн., що в свою чергу призвело до заниження суми єдиного соціального внеску, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 28054,25 грн.

На підставі такого висновку відповідачем було прийнято вимогу від 16.06.2017 №Ф-0010591311 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 28054,25 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 16.06.2017 №0010601311, відповідно до якого до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 2805,43 грн.

Отже, підставою для прийняття вказаної вимоги та рішення слугували твердження податкового органу про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2015-2016 роки в сумі 890312,00 грн., і на основі яких були прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.06.2017 №0010221311 та від 16.06.2017 №0010621311.

Враховуючи спростування судом правомірності збільшення відповідачем суми оподатковуваного доходу позивача за 2015-2016 роки за результатом перевірки, яка була оформлена актом від 06.06.2017 №226/26-15-13-11/НОМЕР_1, неправомірним є також донарахування позивачу суми єдиного внеску на вказану суму доходу, що тягне за собою також визнання протиправними та скасування оскаржуваних вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій.

Щодо висновків відповідача про заниження позивачем військового збору, суд зазначає наступне.

З 1 січня 2015 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 28.12.2014 №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" до Податкового кодексу України, в частині оподаткування військовим збором доходів фізичних осіб-підприємців.

Так, відповідно до п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, а саме:

- фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

- фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

При цьому, об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Податкового кодексу України: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до п.п.164.1.3 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходу, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність згідно зі статтею 178 цього Кодексу.

Згідно п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Отже, військовий збір нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Як зазначено в акті перевірки, ФОП ОСОБА_1 було порушено вимоги п..п.1.2, п.п.1.4 п. 16.1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.

Так, зокрема, податковим органом зауважено, що позивачем занижено суми чистого оподатковуваного доходу, що в свою чергу призвело до заниження суми військового збору, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 8360,81 грн.

На підставі такого висновку відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.06.2017 №0010651311, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем "військовий збір" на загальну суму 10451,01 грн., у т.ч. за основним платежем - 8360,81 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2090,20 грн.

Отже, підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення слугували твердження податкового органу про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2015-2016 роки, і на основі яких були прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.06.2017 №0010661311 та від 16.06.2017 №0010621311.

Враховуючи те, що висновки податкового органу є необґрунтовані та спростовані щодо заниження позивачем оподатковуваного доходу, неправомірним є також донарахування позивачу суми військового збору на вказану суму доходу, що тягне за собою також визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.06.2017 №0010651311.

Відносно податкового повідомлення-рішення від 16.06.2017 №0010711311, яке прийнято відповідачем у звязку з висновком про заниження податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

В Акті перевірки від 06.06.2017 №226/26-15-13-11 зазначено, що позивачем порушено вимоги п. 181.1 ст.181, п. 183.1 ст.183 та п. 200.1 ст. 200 Податкової кодексу України, а саме самозайнята особа ОСОБА_1 не зареєструвалася платником ПДВ тому, несе відповідальність за і нарахування або несплату податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахувань податкового кредиту або отримання бюджетного відшкодування. Самозайнятою особо ОСОБА_1 не нарахувало та не сплачено до бюджету податкове зобов'язання з податі на додану вартість у розмірі на загальну суму 467456.00 грн.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки, за період з 01.07.2015 по 30.11.2015 у самозайнятої особи ОСОБА_1 загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/ послуг, що підлягають оподаткуванню сукупно складає 1 040 299,00 грн., а саме :

- грошові надходження, отримані від кінцевого споживача в касу складають 413206,00 грн. (звіти РРО );

- сума коштів, отриманих на розрахунковий рахунок, за виготовлення та постачання комплексних обідів складає 627092,00 грн.

У відповідності до вимог п. 183.1 ст.183 Податкового кодексу України підприємець з 11.12.2015р. повинна зареєструватися платником ПДВ.

У звязку з тим, що самозайнята особа ОСОБА_1 у встановлений період не зареєструвалася платником ПДВ, тому відповідно до п. 183.10 ст.183 Податкового кодексу України несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту або отримання бюджетного відшкодування.

При цьому, до таких висновків податковий орган дійшов у звязку з тим, що ФОП ОСОБА_1 було занижено суму виручки.

Однак, в ході розгляду справи судом були спростовані доводи податкового органу про заниження позивачем суми виручки за перевіряємий період, у звязку з чим ФОП ОСОБА_1 не зобовязана подавати до податкового органу заяву про реєстрацію її платником ПДВ, оскільки відповідачем помилково встановлений факт не дотримання гранично допустимої загальної суми (в сукупності) від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, нарахованої (сплаченої) протягом останніх 12 календарних місяців.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що прийняття податкового повідомлення-рішення від 16.06.2017 №0010711311 є неправомірним, а тому воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідачем, як субєктом владних повноважень, обовязку доказування правомірності спірних рішень не виконано та не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем валових витрат, доходу та обчислення єдиного внеску.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 16.06.2017 № НОМЕР_2, від 16.06.2017 № НОМЕР_3, від 16.06.2017 № НОМЕР_4 та від 16.06.2017 № НОМЕР_5

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 16.06.2017 № Ф-0010591311.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 16.06.2017 № НОМЕР_6.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у сумі 7889 (сім тисяч вісімсот вісімдесят девять) грн. 61 коп. за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.