Постанова № 69625898, 12.10.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2017 року м.Житомир справа № 806/2525/17

категорія 6.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попова О. Г.,

секретар судового засідання Мазур О.О.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання ненадання дозволу та зобов"язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить:

- визнати протиправним ненадання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для сінокосіння орієнтовною площею 50.0 га на території Брусилівської селищної об'єднаної громади (бувшої Осівецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області);

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для сінокосіння орієнтовною площею 50.0 га на території Брусилівської селищної об'єднаної громади (бувшої Осівецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області);

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду протягом 30-ти денного терміну з дня набрання рішення суду законної сили.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду по справі № 806/1132/17 надійшов лист відповідача від 24.07.2017 № Г-3586/0-8846/6-17 яким не надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою. Вважає, що відповідачем не розглянуто клопотання від 09.03.2017 у відповідності до вимог ст. 123 Земельного кодексу України та рішення суду від 26.06.2017 року, чим порушено право позивача, що передбачено статтею 42 Конституції України.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, заявлених у позові, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав викладених в письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.03.2017 року (зареєстровано 13.03.2017) ОСОБА_1 звернувся із клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому просив надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння орієнтовною площею 50 га з земель запасу розташованих за межами населених пунктів Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади (бувшої Осівецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області) (а.с. 6).

Листом від 07.04.2017 № Г-3586/0-3962/6-17 відповідачем було відмовлено у наданні даного дозволу у зв'язку з тим, що частина вказаної земельної ділянки зарезервована учасникам АТО та членам сімей загиблих, а інша частина передана громаді для громадських пасовищ.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.06.2017 частково задоволено позов і визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо неналежного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 09.03.2017, зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 09.03.2017 (а.с. 7-13).

На виконання вищевказаної постанови суду Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом від 24.07.2017 № Г-3586/0-8846/6-17 відмовило у наданні дозволу ОСОБА_1, мотивуючи відмову тим, що з наданих графічних матеріалів не можливо ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості. (а.с. 14-15).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

У відповідності до ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із ч. 3 ст. 22 Кодексу, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Згідно зі ч.3 ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Частиною першою статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Частиною другою статті 123 Земельного кодексу України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Нормами частини 3 статті 123 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

На підставі ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, 09.03.2017 (13 березня 2017 року) позивачем до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області було подано клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння орієнтовною площею 50.0 га з земель запасу розташованих за межами населених пунктів Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади (бувшої Осівецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області). Додатками до клопотання вказано: графічні матеріали, копія паспорта та ідентифікаційного номера.

Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області листом від 07.04.2017 № Г-3586/0-3962/6-17 відмовило у наданні даного дозволу. Рішення вмотивоване тим, що частина вказаної земельної ділянки зарезервована учасникам АТО та членам сімей загиблих, а інша частина передана громаді для громадських пасовищ.

Не погоджуючись з даним рішенням управління ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. Житомирським окружним адміністративним судом прийнято рішення, яким визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо неналежного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 09.03.2017 та зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання.

На виконання рішення суду відповідачем повторно розглянуто клопотання 09.03.2017 (зареєстровано 13.07.17) і надано відповідь листом від 24.07.2017 Г-3586/0-8846/6-17. По змісту листа позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв"язку з тим, що з доданих графічних матеріалів не можливо визначити місцерозташування затребуваної земельної ділянки.

У відповідності до ч. 8 ст. 186-1 Земельного кодексу України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

У зв'язку з зазначеним при повторному розгляді клопотання позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з інших підстав, а це, в свою чергу, суперечить нормам чинного земельного законодавства України та порушує права позивача.

Крім того суд зазначає, що графічні матеріали, які надавались разом з заявою, отримані позивачем з індексно-кадастрової карти Осівецької сільської ради і підписані начальником відділу Держгеокадастру у Брусилівському районі ОСОБА_4.

З цих підстав, відповідач відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, діяв всупереч наданим Земельним кодексом України повноваженням. Враховуючи вищевикладене, позовна вимога про визнання дій протиправними підлягає задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, то суд критично ставиться до тверджень відповідача, що дана вимога є втручанням в дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області визначені відповідними законами України та зазначає наступне.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Судом мають бути вжиті заходи щодо відновлення порушеного права ОСОБА_1 Юридичний захист має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У зв"язку з цим, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування.

Крім того, судове рішення має виключати можливість прийняття суб'єктом владних повноважень подальших протиправних рішень дій чи бездіяльності щодо позивача.

Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 50,0 га з земель запасу розташованих за межами населених пунктів Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади на підставі поданого ним клопотання та пакету документів, оскільки будь-яких перешкод для надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, крім тих, які вже розглянуті судом, відповідачем не зазначено та судом не встановлено.

Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст. 267 КАС України, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 267 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд ураховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 11, 71, 86, 158-163, 167, 186 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою ОСОБА_1 для сінокосіння орієнтовною площею 50,00 га на території Брусилівської селищної об'єднаної громади (бувшої Осівецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області) згідно клопотання ОСОБА_1 від 09 березня 2017 року, оформлену листом №Г-3586/0-8846/6-17 від 24.07.2017 року.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для сінокосіння орієнтовною площею 50,00 га на території Брусилівської селищної об'єднаної громади (бувшої Осівецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області) згідно клопотання ОСОБА_1 від 09 березня 2017 року.

В решті заявлених вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 18 жовтня 2017 р.