Постанова № 69625871, 09.10.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2017 року Житомир справа № 806/2444/17

категорія 11.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Липа В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної служби України з питань праці в особі Управління Держпраці у Житомирській області до Андрушівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання незаконними дій та бездіяльність, скасування повідомлення від 04.08.2017 р., зобов'язання вчинити дії,-

встановив:

Державна служба України з питань праці в особі Управління Держпраці у Житомирській області звернулася до суду з позовом до Андрушівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання незаконними дій та бездіяльність, скасування повідомлення від 04.08.2017 р., зобов'язання вчинити дії.

В обгрунтування позову зазначив, що позивач звернувся до Андрушівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області із заявою про прийняття до виконання постанови про накладення штрафу від 28.04.2017 р., однак, 04.08.2017 року відповідачем було винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання відповідно до п.3 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження". Вважає зазначені дії відповідача незаконними.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Проти позову заперечує з мотивів, викладених в письмових запереченнях та просив розгляд справи проводити без його участі.

Справа розглядається судом за наявними у ній доказами на підставі положень ч. 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 28 квітня 2017 року начальником Управління Держпраці у Житомирській області було прийнято постанову про накладення штрафу №ЖИ 98/06-01-012/0226 на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за порушення трудового законодавства.

27.07.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про прийняття до виконання постанови про накладення штрафу №ЖИ 98/06-01-012/0226.

04.08.2017 року державним виконавцем Андрушівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_2 повернуто виконавчий документ без виконання, про що зазначено у повідомленні про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання, оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам передбачених п.3 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", а саме відсутній обов'язковий реквізит дата народження боржника.

Позивач не погоджуючись з таким діями відповідача звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

В силу приписів ст. 1 даного Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Вимоги до виконавчого документа встановлені статтею 4 Закону № 1404-VIII. Зокрема, згідно ч.1 цієї статті у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред'явлення рішення до виконання.

Пунктом 6 ч.4 ст.4 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем пред'явлено до виконання постанову, видану начальником управління Держпраці у Житомирській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю.

Відповідно до ст. 283 Кодексу України про адміністративні провопорушення постанова про адміністративне правопорушення повинна містити:

найменування органу (прізвище, імя та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;

дату розгляду справи;

відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, імя та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;

опис обставин, установлених під час розгляду справи;

зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;

прийняте у справі рішення.

Матеріалами справи підтверджено, що виконавчий документ, а саме: постанова про накладення штрафу №ЖИ 98/06-01-012/0226 не містить дати народження особи, стосовно якої розглядається справа.

Таким чином, суд вважає, що дії державного виконавця та винесене ним повідомлення узгоджуються з приписами п.6 ч.4 ст.4 Закону № 1404-VIII.

Суд приходить до висновку, що Андрушівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.71, 122, 159-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Липа