Постанова № 69625758, 18.10.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2017 р. Справа № 805/2119/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов Обласного

комунального підприємства «Донецьктеплокомунерго»

до відповідача Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного

управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

про скасування податкових повідомлень рішень

В С Т А Н О В И В:

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомунерго» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкових повідомлень рішень від 23.12.2016 року № 0002831203/20533/52/05-15-12-03-13-4 та від 23.12.2016 № 0002821203/20536/52/05-15-12-03-13-4 про нарахування штрафу за затримку сплати податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, приймаючи податкові повідомлення рішення, які оскаржуються, податковий орган діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Вважає, що при застосуванні штрафних санкцій відповідачем порушені строки давності, визначені ст. 102 Податкового кодексу України, оскільки, як вважає позивач, податкова декларація надана до податкового органу 11.02.2013 року, строк, встановлений зазначеною нормою для нарахування штрафних санкцій, сплинув 11.02.2016 року.

Вказує на помилки, допущені в акті перевірки від 08.12.2016 року, а саме, невірно зазначені номери справ та дати прийняття рішень суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу.

Наполягає на тому, що у податкового органу не було законних підстав для нарахування штрафу за платежами, здійсненими відповідно до рішень судів про розстрочення сплати суми податкового боргу.

Зазначає, що Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 та від 02.12.2015 року № 1275-р введене в дію Рішення РНБО України «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України».

Вказує на те, що Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення АТО» встановлює загальну процедуру звільнення платників податків від відповідальності за умови підтвердження обставин непереборної сили відповідним сертифікатом Торгово промислової палати України, який в свою чергу, має позивач.

Вважає, що, оскільки ОКП «Донецьктеплокомунерго» знаходиться на території, де здійснюється антитерористична операція, дія Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення АТО» розповсюджується на час проведення камеральної перевірки.

Враховуючи наведене, просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

02.08.2017 року позивач надав додаткові пояснення, в яких зазначив, що згідно вимог статті 75 Податкового кодексу України предметом камеральної перевірки не може бути питання своєчасності сплати грошових зобов??язань платниками податків, тому, як вважає позивач, здійснюючи саме камеральну перевірку з зазначеного питання, податковий орган діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений зазначеною нормою Закону.

Кім того, позивач наполягає на тому, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» контролюючим органам взагалі заборонено проводити перевірки платників податків у 2015, 2016 роках.

В запереченнях на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що податкові повідомлення рішення, які оскаржуються, прийняті податковим органом в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України по факту встановлених порушень норм Податкового кодексу України в частині своєчасності сплати узгодженої суми податкових зобов?язань з податку на прибуток.

Наполягає на тому, що норми п. 126.1 ст.126 Податкового кодексу України поширюються на випадки, коли погашення податкового боргу відбулось на підставі рішення суду.

Вважає неправомірним посилання позивача на норми Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», оскільки вони не містять положень про звільнення від сплати податку на прибуток або авансових внесків з податку на прибуток.

Враховуючи наведене, просить в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заперечення на адміністративний позов та заяву про розгляд справи за його участю не надав.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд зясував наступні обставини справи.

ОКП «Донецьктеплокомунерго» зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (ЄДРПОУ 03337119), місцезнаходження юридичної особи: 84307, Донецька область, м. Краматорськ, пров. Земляний, 2, перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області (а.с. 10-20).

ДПІ у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області здійснена камеральна перевірка податкової звітності з податку на прибуток ОКП «Донецьктеплокомунерго», на підставі якої складений акт від 08.12.2016 року № 1934/05-15-12-03-03337119(а.с. 21-24).

Під час перевірки податковим органом встановлені порушення ОКП «Донецьктеплокомунерго» вимог чинного законодавства, зокрема, порушення термінів сплати узгодженої суми грошового зобовязання протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме:

- щомісячні авансові внески з податку на прибуток за березень грудень 2013 року, по яким розстрочений податковий борг за рішенням суду про розстрочення податкового боргу від 20.12.2013 року № 805/17795/13-а;

- щомісячний авансовий внесок з податку на прибуток за січень 2014 року, по якому розстрочено податковий борг за рішенням суду про розстрочення податкового боргу від 06.02.2014 року № 805/1242/14

- щомісячний авансовий внесок з податку на прибуток за лютий 2014 року.

Як зазначено в акті перевірки:

1. Авансовий внесок з податку на прибуток за лютий 2014 року згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік № НОМЕР_1 від 11.02.2013 року в сумі 685790 грн. граничний термін сплати 28.02.2014 року, фактична дата сплати 11.03.2014 року, кількість днів затримки 11;

2. Розстрочений авансовий внесок з податку на прибуток за січень 2014 року згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік № НОМЕР_1 від 11.02.2013 року за рішенням про розстрочення податкового боргу від 30.01.2014 року у справі № 805/1242/14 в сумі 685790 грн. граничний термін сплати 30.01.2014 року, фактична дата сплати 11.03.2015 року, кількість днів затримки 405;

3. Розстрочений податковий борг з авансового внеску за грудень 2013 року згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік № НОМЕР_1 від 11.02.2013 року за рішенням про розстрочення податкового боргу від 20.12.2013 року у справі № 805/17795/13-а в сумі 685790 грн. граничний термін сплати 30.12.2013 року, фактична дата сплати 11.03.2015 року, кількість днів затримки - 436;

4. Розстрочений податковий борг з авансового внеску за березень-листопад 2013 року згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік № НОМЕР_1 від 11.02.2013 року за рішенням про розстрочення податкового боргу від 20.12.2013 року у справі № 805/17795/13-а:

·за листопад 2013 року в сумі 685790 грн. граничний термін сплати 02.12.2013 року, 16.12.2013 року, фактична дата сплати 10.04.2014 року, кількість днів затримки 129, 115

·за жовтень 2013 року в сумі 685790 грн. граничний термін сплати 16.12.2013 року, фактична дата сплати 10.04.2014 року, кількість днів затримки 115

·за вересень 2013 року в сумі 685790 грн. граничний термін сплати 16.12.2013 року, фактична дата сплати 10.04.2014 року, кількість днів затримки 115

·за серпень 2013 року в сумі 685790 грн. граничний термін сплати 16.12.2013 року, фактична дата сплати 10.04.2014 року, кількість днів затримки 115

·за липень 2013 року в сумі 685790 грн. граничний термін сплати 16.12.2013 року, фактична дата сплати 10.04.2014 року, кількість днів затримки 115

·за червень 2013 року в сумі 685790 грн. граничний термін сплати 16.12.2013 року, фактична дата сплати 10.04.2014 року, кількість днів затримки 115

·за травень 2013 року в сумі 685790 грн. граничний термін сплати 16.12.2013 року, фактична дата сплати 10.04.2014 року, кількість днів затримки 115

·за квітень 2013 року в сумі 600066 грн. 25 коп. граничний термін сплати 16.12.2013 року, фактична дата сплати 10.04.2014 року, кількість днів затримки 115

·за березень 2013 року в сумі 533392 грн. 22 коп. граничний термін сплати 16.12.2013 року, фактична дата сплати 10.04.2014 року, кількість днів затримки 115

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області прийняла податкові повідомлення рішення:

- від 23.12.2016 року № 0002831203/20533/52/05-15-12-03-13-4 про зобовязання сплатити штраф за затримку на 115,129,405,435 календарних днів сплати податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності в сумі 1461113 грн. 69 коп. ;

- від 23.12.2016 року № 0002821203/20536/52/05-15-12-03-13-4 зобовязання сплатити штраф за затримку на 11 календарних днів сплати податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності в сумі 68579 грн.(а.с. 33-34).

Як встановлено судом, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.12.2013 року у справі 805/17795/13-а позов Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення з рахунків відповідача, відкритих у банківських установах, що обслуговують цього платника податків, податкового боргу у сумі 25093621 грн. 38 коп. задоволений, встановлений порядок виконання постанови шляхом відстрочення до 01.12.2014 року стягнення з розрахункових рахунків ОКП «Донецьктеплокомуненерго» податкового боргу у розмірі 25093621 грн. 38 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06.02.2014 року у справі 805/1242/14 позов Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення грошових коштів з розрахункових рахунків, що належать платнику податків, на суму податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності в розмірі 865863 грн. 43 коп. задоволений.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2014 року у справі № 805/1242/14 виконання постанови суду від 06.02.2014 року в адміністративній справі за позовом державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області до обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення грошових коштів з розрахункових рахунків, що належать платнику податків, на суму податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності в розмірі 865863 грн. 43 коп. відстрочене строком на 12 місяців.

Крім того, судом, також, встановлено, що 28.08.2014 року Торгово промисловою палатою України на звернення ОКП «Донецьктеплокомунерго» виданий сертифікат (висновок) № 2644/05-4 про настання обставин непереборної сили (а.с. 42).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби.

Таким чином, відповідач у справі - субєкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані нормами Конституції України, Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 15.1. Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.

Таким чином, на позивача у справі покладений обовязок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як зазначалось раніше, під час перевірки встановлене порушення позивачем вимог п. 57.1 ст.57 Податкового кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми Закону платники податків (окрім знову створених) щомісячно сплачують авансовий внесок з податку на прибуток в порядку і терміни, встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний податковий рік без представлення податкової декларації. У складі річної податкової декларації платник податку представляє розрахунок щомісячних авансових внесків, які повинні сплачуватися в наступні 12 місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається погодженою сумою грошових зобов'язань.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується позивачем, щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності сплачені підприємством з порушенням граничного терміну сплати такого зобовязання.

Відповідальність за затримку сплати узгоджених сум податкових зобов??язань встановлена п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Оскільки під час перевірки встановлене порушення позивачем граничних строків сплати сум узгоджених податкових зобов?язань, суд вважає, що відповідач правомірно, на підставі зазначеної норми Закону та в межах повноважень, визначених чинним законодавством, застосував до позивача штраф за встановлене порушення.

Суд вважає неправомірним посилання позивача на порушення відповідачем строків застосування штрафу, визначених ст. 102 Податкового кодексу України, оскільки з системного аналізу зазначеної норми Закону вбачається, що цією нормою визначений загальний строк давності, який застосовується у податкових взаємовідносинах, 1095 днів.

Як вбачається з матеріалів справи, штрафні санкції застосовані відповідачем по факту встановленого порушення в межах строків, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Щодо доводу позивача про неправомірність застосування штрафу за платежами, здійсненими на підставі рішень судів, суд зазначає, що норми чинного Податкового кодексу України не містять винятків для застосування штрафу залежно від того, як сплачував платник податків свої податкові зобовязання добровільно чи на підставі судових рішень.

Виходячи з наведеного та враховуючи те, що сплата авансових внесків з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності здійснена позивачем з порушенням визначених законодавством термінів, а, також, беручи до уваги те, що судові рішення не змінювали встановлених законом строків сплати податку, суд вважає, що нарахування позивачу штрафних санкцій є обґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 18.09.2014 року у справі № 21-279а14.

Згідно ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Стосовно доводу позивача про помилки, допущені в акті перевірки, суд зазначає, що це є формальною ознакою порушення, яка не впливає на правомірність висновків податкового органу про встановлені під час перевірки порушення та така ознака не повинна сприйматися як безумовна підстава для висновку щодо протиправності акту перевірки та застосування штрафу за встановлені порушення.

Суд вважає, також, неправомірним довід позивача щодо того, що Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення АТО» передбачене звільнення субєктів господарювання від сплати штрафних санкцій за несвоєчасну сплати податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності, враховуючи наступне.

Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 введене в дію рішення РНБО України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення Антитеррористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Абзацем 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням від 02.12.2015 року № 1275-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, м. Добропілля Донецької області віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Статтею 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Згідно абз. 1 ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобовязань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

З системного аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що вони не ставлять перебіг строку, встановленому для сплати податку на прибуток, в залежність від проведення антитерористичної операції та не містять обмежень на виконання податковими органами функцій щодо нарахування штрафних санкцій за порушення таких строків.

Суд вважає, також, неправомірним посилання позивача на те, що предметом камеральної перевірки не може бути питання своєчасності сплати податкових зобов?язань, з наступних підстав.

Види перевірок контролюючих органів, порядок та підстави для їх проведення визначені главою 8 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України 75.1 контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно п.п.75.1.1 п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобовязання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Порядок проведення камеральної перевірки визначений статтею 76 Податкового кодексу України, відповідно до якої камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

З аналізу зазначених норм Закону вбачається, що камеральна перевірка це особливий вид перевірок, яка проводиться у приміщені податкового органу та її предметом є виключно данні податкових декларацій та данні системи електронного адміністрування податку на додану вартість, або своєчасність подання або реєстрації документів податкової звітності та своєчасність перерахування сум грошових зобов?язань платниками податків.

Щодо доводу позивача про відсутність у податкового органу права взагалі проводити перевірки платників податків у 2015, 2016 роках, суд враховує наступне.

Пунктом 3 розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік Державною фіскальною службою України та її територіальними органами, Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою субєкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки субєктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

З системного аналізу зазначеної норми Закону вбачається, що її положення стосуються заборони проводити документальні перевірки, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Оскільки камеральна перевірка це особливий вид перевірок, яка проводиться у приміщені податкового органу та її предметом є виключно данні податкових декларацій та данні системи електронного адміністрування податку на додану вартість, або своєчасність подання або реєстрації документів податкової звітності та своєчасність перерахування сум грошових зобов?язань платниками податків, під час такої перевірки документи фінансової, статистичної та іншої звітності, регістри податкового та бухгалтерського обліку, первинні документи та податкова інформація не досліджуються, суд вважає, що податковий орган не позбавлений права здійснювати такий вид перевірок у спірний період.

Згідно ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надані суду належні докази правомірності висновків про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування та застосування штрафу за встановлені порушення в розумінні зазначеної норми Закону.

Враховуючи наведене та те, що нормами чинного законодавства передбачений обовязок позивача сплачувати податки у межах строків, визначених Податковим кодексом України, під час розгляду справи встановлена правомірність висновків органу владних повноважень про порушення позивачем норм чинного законодавства та застосування штрафу за встановлені порушення, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України питання про перерозподіл судових витрат не розглядається.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення АТО», ст. 2, ст. 7 - 15, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 128, ст. 158 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомунерго» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкових повідомлень рішень від 23.12.2016 року № 0002831203/20533/52/05-15-12-03-13-4 та від 23.12.2016 № 0002821203/20536/52/05-15-12-03-13-4 відмовити повністю.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Давиденко Т.В.