Постанова № 69623775, 09.10.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2017 р. 13 год. 40 хвил.Справа №804/5304/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретарі судового засіданняОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 «Еплбей Інвестментс Лімітед» до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «АктаБанк» ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфатех», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресурс Придніпровя», ОСОБА_5, ОСОБА_3 «Авалей Інвестментс Лімітед» про визнання протиправними дій та вимог, -

ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2017 року ОСОБА_3 «Еплбей Інвестментс Лімітед» звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Актабанк» ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфатех», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресурс Придніпровя», ОСОБА_5, ОСОБА_3 «Авалей Інвестментс Лімітед», в якому з урахуванням уточнення позовних вимог, просила суд:

- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «АктаБанк» ОСОБА_4 щодо визнання нікчемним договору застави майнових прав №01-939/Т/7 від 31.07.2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «АктаБанк» та ОСОБА_3 «Еплбей Інвестментс Лімітед»;

- визнати протиправним та скасувати наказ «Щодо заходів, повязаних з наслідками виявлення нікчемних правочинів» від 1 серпня 2017 року №70, винесений Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «АктаБанк» ОСОБА_4.

В обґрунтування позову зазначено наступне:

- вартість предмету застави за договорами застави майнових прав дорівнює сумі зобовязань за договорами відступлення права вимоги. Отже, фактичне виконання банком умов договорів застави на свою користь (звернення стягнення на предмет застави) не може вважатись порушенням прав ПАТ «АктаБанк» чи відмови/зменшення ним власних майнових вимог;

- до моменту укладення договору про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «АктаБанк» здійснив відступлення свого права вимоги кредитора до боржника (ТОВ «АЛЬФАТЕХ») на користь нового кредитора (ОСОБА_3 «ЕПЛБЕЙ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТІД»), ПАТ «АктаБанк» задовольнив свій майновий інтерес до боржника шляхом звернення стягнення на майно нового кредитора, внаслідок чого зобовязання боржника перед первісним кредитором припинилось виконанням (згідно статті 599 Цивільного кодексу України) та виникло нове зобовязання боржника перед новим кредитором;

- укладення та фактичне виконання сторонами правочинів, які визнані відповідачем нікчемними, призвело до погашення зобовязання перед ПАТ «АктаБанк» за рахунок майнових прав позивача;

- як вбачається з договору про відступлення права вимоги та договору застави майнових прав, вони містять в собі умови, відповідно до яких відступлення прав вимоги ПАТ «АктаБанк» відбулось в інтересах як банку, так і нового кредитора - ОСОБА_3 «ЕПЛБЕЙ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТІД», оскільки погашення заборгованості на користь ПАТ «АктаБанк» було фактично здійснено. Позивач вчинив на користь ПАТ «АктаБанк» відповідні майнові дії, а саме: взяв на себе зобовязання щодо сплати коштів на користь банку та передав банку в заставу своє право грошової вимоги. Банк же не приймав на себе зобовязань взагалі, а навпаки - отримав погашення зобовязань на свою користь;

- банк не приймав на себе зобовязань, а вчинив дії, які призвели лише до задоволення його майнових інтересів. Сама суть правочинів свідчить про відсутність як прийняття банком на себе будь-яких зобовязань, так і відсутність окремих зобовязань «без встановлення обовязку контрагента вчинити майнові дії» на користь банку;

- відповідач також не зазначив посилань на будь-які докази, що підтверджують факт безоплатного відчуження майна з боку ПАТ «АктаБанк», або відмови останнього від майнових вимог, тому його твердження щодо нікчемності правочинів є лише припущенням. Така сама думка, що за відсутності доказової бази нікчемності правочину припущення Фонду не можуть братись до уваги, викладена в постанові ВАСУ від 9 лютого 2017 року по справі №826/9064/15: «Разом із тим відповідачами не наведено, а судом не встановлено доказів наявності підстав для визнання нікчемним договору банківського вкладу у досліджуваному випадку; ... За таких обставин твердження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» щодо нікчемності договору банківського вкладу є припущенням, яке не доведено належними доказами у встановленому законом порядку»;

- наслідком укладення договору про відступлення права вимоги та договору поруки та застави стало те, що ПАТ «АктаБанк» отримав повне погашення зобовязань. Тобто, внаслідок даних правочинів ПАТ «АктаБанк» в повному обсязі задовольнив свої вимоги отримавши з прибутковим показником погашення на свою користь. Уклавши зазначені вище договори банк не приймав на себе жодних зобов'язань, а навпаки, набув можливість задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення, а отже такі договори не могли призвести до неплатоспроможності банку або неможливості виконання його грошових зобов'язань перед кредиторами. Внаслідок укладення договору застави майнових прав, відбулось погашення заборгованості перед ПАТ «АктаБанк», за рахунок нового кредитора, та зменшення заборгованості банку по грошовим зобовязанням останнього. Вказане не тільки не може мати причинного звязку із настанням неплатоспроможності банку, а навпаки свідчить про прибуткову направленість дій ПАТ «АктаБанк»;

- така ж правова позиція застосування пункту 2 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI викладена в ухвалі ВАСУ від 12 січня 2017 року по справі №826/8273/16, де Вищий адміністративний суд України, дійшов аналогічних висновків при розгляді подібних правовідносин по визнанню нікчемним договору факторингу, зокрема, «...Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, постання скаржників на пункту 2 частини 3 статті 38 Закону є необґрунтованими, оскільки обставини справи свідчать про відсутність причино- наслідкового зв'язку між продажем прав вимоги позивачу та визнанням банку неплатоспроможним. У постанові Національного банку України № 14/БТ від 23 травня 2016 р. про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у підставах віднесення Банку до категорії неплатоспроможних не згадуються операції банку із позивачем та у оскаржуваних рішеннях не вказані кредитори, перед якими стало неможливим виконання банком своїх грошових зобов'язань, у зв'язку із взяттям банком зобов'язань за договором факторингу № 1905 від 19.05.2016 року. Положення договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 р. свідчать, що грошових зобов'язань за договором банк на себе не взяв, статусу боржника не набув. Тому, як вірно встановлено судами, існування підстави нікчемності договору факторингу №1905 від 19.05.2016 р. за п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» матеріалами справи не підтверджується»;

- звернення стягнення ПАТ «АктаБанк» на предмет застави, що належав ОСОБА_3 «ЕПЛБЕЙ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТІД», призвело до збільшення розміру грошових активів ПАТ «АктаБанк» за рахунок зменшення обсягу зобовязань банку. Таким чином, укладення та виконання вищевказаного договору, мало наслідком виключно покращення нормативів капіталу банку. Отже, зазначений договір не містить ознак нікчемності правочинів визначених пунктом 2 часини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з огляду на відсутність обовязкових складових, що вказують на їх нікчемність;

- згідно пункту 5 розділу 1 «Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями», затвердженого постановою правління НБУ від 30.06.2016 року №351, кредитна операція це вид активних банківських операцій, пов'язаних із розміщенням залучених банком коштів таким шляхом: надання їх у тимчасове користування або прийняття зобов'язань про надання певної суми коштів; надання гарантій, порук, акредитивів, акцептів, авалів; розміщення депозитів; проведення факторингових операцій та операцій фінансового лізингу; видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій зворотного репо; будь-якого продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання щодо сплати процентів та інших зборів за такою сумою (відстрочення платежу); розстрочення платежу за продані банком активи;

- виконання зобов'язання, згідно статті 546 Цивільного Кодексу України, забезпечується такими способами як неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток. Тому забезпечувати виконання грошових вимог в порядку здійснення кредитних операцій може лише установа, яка має право надавати відповідні послуги/здійснювати кредитні операції банк;

- договір про відступлення права вимоги не передбачає прийняття банком на себе зобовязань по забезпеченню грошових вимог. Договори поруки та застави майнових прав також не передбачають прийняття банком на себе зобовязань по забезпеченню грошових вимог, навпаки: банк набув майнове право та реалізував це право на свою користь шляхом звернення стягнення. Тобто правова сутність цих угод взагалі не стосується прийняття на себе зобовязань банком щодо забезпечення виконання грошових вимог в порядку іншому ніж здійснення кредитних операцій. Отже пункт 5 частини 3 статті 38 Закону взагалі не може бути застосований до вищезазначених договорів про відступлення права вимоги та застави майнових прав;

- крім того, якщо б банк за дослідженими правочинами прийняв би на себе будь-які зобовязання, то наведена в ухвалі від 15.06.2017 року по справі №К/800/14254/17 позиція Вищого адміністративного суду України спростовує наявність ознак нікчемності: «... діяльність банків не обмежена здійсненням кредитної діяльності, а законом не встановлено обмежень або прямої заборони на укладення банками договорів про отримання послуг та договорів застави в забезпечення виконання своїх зобовязань за такими договорами...», «... з огляду на викладене, договір застави майнових прав б/н від 01.09.2014 року не може вважатися нікчемним на підставі пункту 5 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки укладення договорів застави в забезпечення виконання зобовязань за договорами про надання послуг не суперечить закону. За спірним договором у банку не виникло додаткових грошових зобовязань при вже існуючому зобовязанні здійснити оплату послуг позивача як виконавця за договором про надання послуг від 01.09.2014 року. При цьому, обставини порушення порядку здійснення кредитних операцій при укладенні Договору застави майнових прав від 01.09.2014 року в оскаржуваному наказі не зазначено, як і постання на відповідний нормативно-правовий акт, яким такий порядок встановлено»;

- слід зазначити, що відповідачем взагалі не зазначено, яку саме норму закону порушено сторонами при укладенні досліджених ним правочинів, оскільки правовідносини Сторін та обставини укладення і виконання цих договорів під ознаки пункту 5 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не підпадають за їх правовою природою;

- аналогічна думка суду закріплена також в ухвалі ВАСУ від 12 січня 2017 року по справі №826/8273/16 «ОСОБА_2 вищезазначеного слідує, що Уповноважена особа Фонду наділена розпорядчими повноваженнями реагування за наслідками перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних. В той же час, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, таке право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину. Одного лише твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно, у випадку який розглядається, нівелюється протилежним твердженням особи про дійсність вкладу»;

- укладені договори поруки, застави майнових прав та договір про відступлення права вимоги не передбачають прийняття ПАТ «АктаБанк» на себе зобовязань, а, навпаки, передбачають прийняття банком погашення і припинення зобовязань перед банком, що свідчить про незастосовність до правовідносин сторін пункту 5 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та, відповідно, відсутність ознак нікчемності правочинів визначених даною нормою;

- договори застави майнових прав, договори поруки, договір про відступлення права вимоги за кредитним договором не є банківськими кредитами, визначення якого міститься в Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до якого банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми;

- укладений договір застави майнових прав та договір про відступлення права вимоги за Кредитними договорами не передбачають отримання будь-яких грошових коштів від ПАТ «АктаБанк», а навпаки передбачають отримання грошових коштів саме ПАТ «АктаБанк» від заставодавця;

- відповідно до «Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку», затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 №2, під наданням клієнтом пільг при здійсненні кредитних операцій, зокрема, розуміють - прийняття меншого виконання зобовязання, ніж вимагається від інших клієнтів;

- внаслідок укладення договорів поруки, застави майнових прав та договорів про відступлення права вимоги за кредитними договорами з ТОВ «АЛЬФАТЕХ», ПАТ «АктаБанк», не зазнав несприятливих наслідків, таких як погіршення фінансового стану банку або зниження його платоспроможності, не було надано переваги ТОВ «АЛЬФАТЕХ» або позивачу - ОСОБА_3 «ЕПЛБЕЙ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТІД», оскільки грошові кошти з банку виведені не були;

- при цьому, перехід до нового кредитора (він же й заставодавець) права вимоги не є пільгою, а правом, прямо передбаченим статтями 512, 576 Цивільного кодексу України для будь-якого кредитора (заставодавця), який виконав забезпечене заставою зобов'язання;

- факт укладання вказаних договорів не може свідчити про укладання банком правочину, умови якого передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

- відповідач взагалі не надав пояснення у чому саме полягає начебто отримана ОСОБА_3 «ЕПЛБЕЙ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТІД» перевага перед «іншими кредиторами банку». Отже звернення стягнення на заставлене право вимоги - грошові зобовязання Банку не є перевагами чи пільгами в контексті приписів пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;

- така ж правова позиція застосування пункту 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI викладена у постанові Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року по справі №3-869гс16, де Верховний суд України, дійшов аналогічних висновків, зокрема, що « ...оскільки у цьому разі не відбулося вчинення банком платежу на користь його кредитора чи передачі будь-якого майна, що належить банку, кредитор також не мав переваг перед іншими вкладниками, оскільки право нового кредитора вимагати від боржника повернення сплачених на виконання кредитного договору коштів передбачено нормами чинного законодавства, тому не було і підстав для встановлення нікчемності спірного договору»;

- за договорами застави майнових прав ПАТ «АктаБанк» здійснив погашення зобовязань на свою користь, тобто виключається наявність обставин, щодо надання банком пільг та/або переваг будь-кому, зокрема позивачеві або третім особам. Відсутні обставини передачі майна/здійснення банком платежу на користь його кредитора. Таким чином, договори поруки, застави майнових прав, договір про відступлення права вимоги за кредитним договором, досліджені відповідачем, не містять ознак нікчемності правочинів визначених пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є правомірними та дійсними, оскільки укладені відповідно до вимог діючого законодавства України;

- відповідно до пункту 5 розділу II «Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення», затвердженого Рішенням № 826 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.2016 року, перевірка правочинів (договорів) на предмет нікчемності проводиться комісією у період здійснення Фондом тимчасової адміністрації банку. У разі необхідності проведення перевірки протягом процедури ліквідації банку така перевірка повинна бути завершена не пізніше шести місяців з дня початку процедури ліквідації банку. За рішенням виконавчої дирекції Фонду перевірку може бути продовжено, але не більше, ніж на шість місяців;

- отже згідно діючого Порядку, навіть у разі необхідності продовження строку проведення перевірки правочинів ПАТ «АктаБанк» на предмет нікчемності, вона мала бути проведена та закінчена в річний (максимальний) термін від дня початку процедури ліквідації, а саме до 15.01.2016 року;

- але ж відповідно до постанови Правління НБУ від 15.01.2015 року №19 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Акта Банк» Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 16.01.2015 року №6 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «АктаБанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації банку та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку ОСОБА_6 строком на 1 рік з 16.01.2015 року по 15.01.2016 року включно;

- вказане обґрунтовує незаконність наказу, винесеного на підставі висновків перевірки Комісії.

Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Відповідач проти позову заперечив, зазначивши про повну відповідність вимогам закону та встановленому порядку процедури визнання правочинів нікчемними, просив у задоволенні позову відмовити повністю. Треті особи подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, підтримавши позовні вимоги.

Розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАТЕХ» було укладено з ПАТ «АктаБанк» кредитний договір №01-939/Н від 13.04.2012 року про надання кредиту в іноземній валюті в сумі 7000000 доларів США.

На забезпечення виконання позичальником зобовязань за кредитним договором №01-939/Н від 13.04.2012 року між ПАТ «АктаБанк» та ТОВ «АЛЬФАТЕХ» та іншими особами були укладені наступні договори:

- договір поруки №01-939/Т/6 від 14.05.2014 року між ПАТ «АктаБанк» та ТОВ «РЕСУРС ПРИДНІПРОВЯ»;

- договір застави товарів в обороті №01-939/Н/1 від 13.04.2012 року між ПАТ «АктаБанк» та ТОВ «АЛЬФАТЕХ»;

- договір застави майнових прав №01-939/Т/4 від 27.02.2014 року між ПАТ «АктаБанк» та ТОВ «АЛЬФАТЕХ», який розірвано за згодою сторін з 07.04.2014 року;

- договір поруки №01-939/Н/3 від 24.04.2013 року між ПАТ «АктаБанк» та ОСОБА_5, який розірвано за згодою сторін з 28.07.2014 року;

- договір застави майнових прав №01-939/Н/2 від 27.06.2012 року між ПАТ «АктаБанк», як заставодержателем, та ОСОБА_3 «АВАЛЕЙ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД», як заставодавцем. Договір розірвано за згодою сторін з 12.04.2013 року;

- договір застави майнових прав №01-939/Т/7 від 31 липня 2014 року між ПАТ «АктаБанк», як заставодержателем та заставодавцем ОСОБА_3 «ЕПЛБЕЙ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТІД», предметом якого визначено право вимоги на отримання грошових коштів відповідно до договору банківського вкладу з нерезидентом-інвестором в іноземній валюті №01-Д1271 від 15.05.2014 року, укладеного між заставодавцем та заставодержателем, заставною вартістю 5098392,52 доларів США.

Відповідно до статей 627, 628, 651 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

01.08.2014 року відбулося погашення зобовязань ТОВ «АЛЬФАТЕХ» перед ПАТ «АктаБанк» за кредитним договором №01-939/Н від 13.04.2012 року за рахунок звернення стягнення на предмет застави за договором застави майнових прав №01-939/Т/7 від 31 липня 2014 року, укладеним між заставодержателем ПАТ «АктаБанк» та заставодавцем ОСОБА_3 «ЕПЛБЕЙ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТІД».

ПАТ «АктаБанк», на виконання статті 512 Цивільного кодексу України, згідно із якою кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем), відступило право вимоги за кредитними договорами позивачу, про що між первісним кредитором ПАТ «АктаБанк», новим кредитором ОСОБА_3 «ЕПЛБЕЙ IHBEGTMEHTC ЛІМІТІД» та ТОВ «АЛЬФАТЕХ» укладено договір про відступлення права вимоги від 01.08.2014 року.

07.08.2014 року Правлінням Національного банку України ухвалено постанову №468/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «АктаБанк» до категорії проблемних».

На підставі постанови Правління Національного банку України від 16.09.2014 року №576 «Про віднесення ПАТ «АктаБанк» до категорії неплатоспроможних» Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 16.09.2014 року прийнято рішення №90 про запровадження з 17.09.2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «АктаБанк».

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15.12.2014 року №144 продовжено тимчасову адміністрацію в ПАТ «АктаБанк» на один місяць по 17.01.2015 року включно. Повноваження Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «АктаБанк» ОСОБА_6 також були продовжені до 17.01.2015 року включно.

15.01.2015 року Правлінням Національного банку України винесено постанову №19 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «АктаБанк».

16.01.2015 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №6 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «АктаБанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «АктаБанк» та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «АктаБанк» ОСОБА_6 строком на 1 рік з 16.01.2015 року по 15.01.2016 року.

Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 31.05.2017 року №2217 «Про заміну Уповноваженої особи фонду на ліквідацію ПАТ «АктаБанк», якою з 07.06.2017 року призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «АктаБанк» ОСОБА_4.

Термін ліквідації банку продовжено з 16.01.2015 року по 15.01.2018 року.

Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «АктаБанк» ОСОБА_4 у зв'язку із виявленням Комісією з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями правочинів, що мають ознаки нікчемності винесено оскаржуваний наказ «Щодо заходів, повязаних з наслідками виявлення нікчемними правочинів» від 1 серпня 2017 року №70.

Так, наказом від 1 серпня 2017 року №70 у звязку з виявленням Комісією з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом №25 від 30.06.2017 року, та затвердженням Протоколом №18 від 27 липня 2017 року правочинів (договорів), що мають ознаки нікчемності згідно з пунктами 1, 7, 8 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» при кредитуванні ТОВ «Альфатех» за кредитним договором №01-939/Н від 13.04.2012 року, а саме, договору застави майнових прав (грошові депозити) №01-939/Т/7 від 31.07.2014 року, укладеного між ПАТ «АктаБанк» та юридичною особою ОСОБА_3 «Еплбей Інвестменс Лімітед» в розмірі 6197557,72 доларів США, у зв'язку із чим наказано:

1. доручити головному бухгалтеру банку у строк до 02.08.2017 здійснити дії щодо:

1.1. поновлення у бухгалтерському обліку банку за рахунками для обліку кредитів (згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України) кредитної заборгованості ТОВ «Альфатех» за кредитним договором №01-939/Н від 13.04.2012 року (зі змінами та доповненнями) у кореспонденції аналітичного рахунку 3739 із відповідними рахунками для обліку складових кредитної заборгованості без врахування дисконтів та премій (із використанням технічних рахунків для обліку позиції банку, щодо іноземної валюти 3800 і 3801, за офіційним курсом на дату припинення визнання фінансових активів), у сумі на дату припинення визнання зазначених фінансових активів у сумі 5098392,52 доларів США. Суму курсових різниць (за період з дати припинення визнання фінансових активів до відновлення їх в балансі банку) віднести на відповідний аналітичний рахунок 6204. У разі необхідності, відкрити/створити кредитні угоди, відкрити необхідні аналітичні рахунки для обліку кредитів, нарахованих відсотків, застави, тощо;

1.2. відкриття балансових рахунків 2909 та врахування на них коштів, направлених на погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №01-939/Н від 13.04.2012 року на суму 5098392,52 доларів США ;

1.3. відновлення нарахування (з 01.08.2014 року) процентів за користування кредитом (на суму основної заборгованості за кредитом, погашеної поручителем та поновленої у обліку) у розмірах та спосіб, передбаченими кредитним договором №01-939/Н від 13.04.2012 року, укладеним з ТОВ «Альфатех»;

1.4. відновлення суми сформованого резерву під кредитну заборгованість, яка була б повязана із відповідним кредитним договором в операційному дні банку. Суму сформованого резерву на дату відображення в обліку вищезазначеного договору розформувати. Суму резерву під наданий кредит у розрахунковому його розмірі сформувати у загально встановленому порядку (Постанова НБУ №23) станом на 01.09.2014 року;

1.5. поновлення у бухгалтерському обліку банку (за позабалансовими рахунками) прав вимоги за укладеним договором поруки №01-939/Т/6 від 14.04.2014 року, що був укладений між ПАТ «АктаБанк» та ТОВ «Ресурс Придніпровя» (код ЄДРПОУ 37707690), заставною вартістю 7336611,69 доларів США;

1.6. поновлення у бухгалтерському обліку банку (за позабалансовими рахунками) прав вимоги за укладеним договором поруки №01-939/Н/3 від 24.04.2013 року, що був укладений між ПАТ «АктаБанк» та ОСОБА_7 (іпн.№2717700753), заставною вартістю 7084389,61 доларів США;

1.7 поновлення у бухгалтерському обліку банку (за позабалансовими рахунками) прав вимоги за укладеним договором застави товарів в обороті №01-939/Н/1 від 13.04.2012 року, що був укладений між ПАТ «АктаБанк» та ТОВ «Альфатех» (код ЄДРПОУ 35203852), заставною вартістю 156012104,80 грн.;

1.8. поновлення у бухгалтерському обліку банку (за позабалансовими рахунками) прав вимоги за укладеним договором застави майнових прав №01-939/Т/4 від 27.02.2014 року, укладеному між ПАТ «АктаБанк» та юридичною особою ТОВ «Альфатех» (код ЄДРПОУ35203852), заставною вартістю 4225080 грн.

2. доручити юридичному департаменту банку протягом одного робочого дня з дня підписання цього наказу направлення ТОВ «Альфатех», ОСОБА_3 «Авалей Інвестменс Лімітед», ТОВ «Ресурс Придніпровя», ОСОБА_7, ОСОБА_3 «Еплбей Інвестменс Лімітед» повідомлення про нікчемність правочину згідно статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»,

-у разі необхідності, розпочати претензійно-позовну роботу щодо застосування наслідків нікчемності правочину (договору),

-у разі необхідності, розпочати претензійно-позовну роботу щодо стягнення заборгованості за договором кредиту,

-у разі необхідності, розпочати роботу щодо поновлення/накладання нового обтяження та заборони відчуження за укладеним з ОСОБА_3 «Еплбей Інвестменс Лімітед» договором застави майнових прав №01-939/Т/7 від 31.07.2014 року;

-у разі необхідності, розпочати роботу щодо поновлення/накладання нового обтяження та заборони відчуження за укладеним з ТОВ «Альфатех» договором застави товарів в обороті №01-939/Н/1 від 13.04.2012 року заставною вартістю 156012104,80 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із того, що правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року №4452-VI (далі Закон №4452-VI).

Відповідно до статті 37 Закону №4452-VI Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 38 Закону №4452-VI Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку.

Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частиною 3 статті 38 Закону №4452-VI встановлені підстави, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, а саме:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

З матеріалів справи вбачається, що наслідком укладення договору про відступлення права вимоги та договору поруки та застави виявилось отримання банком повного погашення зобовязань, що призвело до задоволення вимог банку. Договір про відступлення права вимоги не передбачав прийняття банком зобовязань по забезпеченню грошових вимог. Договори поруки та застави майнових прав також не передбачають прийняття банком зобовязань по забезпеченню грошових вимог.

Суд зазначає, що фактично не відбулось вчинення банком платежу на користь його кредитора чи передачі будь-якого майна, що належить банку, кредитор також не мав переваг перед іншими вкладниками, оскільки право нового кредитора вимагати від боржника повернення сплачених на виконання кредитного договору коштів передбачено нормами чинного законодавства, тому не було і підстав для встановлення нікчемності спірного договору.

Внаслідок укладення договорів застави майнових прав, договорів поруки за кредитним договором, які не є банківськими кредитами, банк не прийняв на себе жодних зобов'язань, не зазнав несприятливих наслідків, таких як погіршення фінансового стану банку або зниження його платоспроможності, не було надано переваги третім особам щодо задоволення вимог за договором банківського вкладу, оскільки грошові кошти з банку виведені не були, а за їх рахунок було здійснено погашення зобов'язань за кредитним договором, а отже, на відповідну суму зменшились і зобов'язання банку перед третіми особами.

З системного аналізу матеріалів справи, пояснень сторін, вищенаведених норм права суд дійшов висновку про відсутність підстав визнання правочинів нікчемними із зазначених уповноваженою особою підстав, як в оскаржуваному наказі, так і в направлених повідомленнях.

Окремо суд зазначає про грубе порушення частини 2 статті 38 Закону №4452-VI, оскільки закон визначає обмеження строками проведення перевірок на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті, оскільки така перевірка проводиться виключно протягом дії тимчасової адміністрації.

Натомість, «Порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення», затверджений рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №826 від 26.05.2016 року та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.06.2016 року за №863/28993 (далі Порядок №826), розширив повноваження Фонду щодо перевірки правочинів на предмет нікчемності на період процедури ліквідації банку.

Так, відповідно до пункту 5 розділу ІІ наведеного Порядку №826 перевірка правочинів (договорів) на предмет нікчемності проводиться Комісією у період здійснення Фондом тимчасової адміністрації банку.

У разі необхідності проведення перевірки протягом процедури ліквідації банку така перевірка повинна бути завершена не пізніше шести місяців з дня початку процедури ліквідації банку. За рішенням виконавчої дирекції Фонду перевірку може бути продовжено, але не більше, ніж на шість місяців.

Проаналізувавши зазначене, суд приходить до висновку, що норми підзаконного нормативно-правового акту суперечать вимогам Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб», оскільки визначають не передбачені законом повноваження Фонду та Уповноваженої ним особи, наділяють додатковими повноваженнями Комісію з перевірки правочинів.

Суд наголошує, що перевірка правочинів на предмет їх нікчемності повинна бути проведена у період здійснення Фондом тимчасової адміністрації банку, а не у період його ліквідації.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову та наявність підстав для його задоволення.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 «Еплбей Інвестментс Лімітед» до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «АктаБанк» ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфатех», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресурс Придніпровя», ОСОБА_5, ОСОБА_3 «Авалей Інвестментс Лімітед» про визнання протиправними дій та вимог - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «АктаБанк» ОСОБА_4 щодо визнання нікчемним договору застави майнових прав №01-939/Т/7 від 31.07.2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «АктаБанк» та ОСОБА_3 «Еплбей Інвестментс Лімітед».

Визнати протиправним та скасувати наказ «Щодо заходів, повязаних з наслідками виявлення нікчемних правочинів» від 1 серпня 2017 року №70, винесений Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «АктаБанк» ОСОБА_4.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 22 вересня 2017 року.

Суддя ОСОБА_1