Постанова № 69623604, 13.10.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2017 року Справа № 803/121/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шафранюк І.Ф.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурніро» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фурніро» (далі ТзОВ «Фурніро») звернулося в суд із адміністративним позовом до Рожищенського відділення Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі Рожищенське відділення Ківерцівської ОДПІ) про визнання протиправною бездіяльності щодо неподання висновку органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів в розмірі 1 197 967 грн., визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.01.2016 року №0000022200, зобов'язання подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок в розмірі 1 197 967 грн.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05.10.2017 року замінено неналежного відповідача, Рожищенське відділення Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, на належного Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області (далі Луцька ОДПІ).

05.10.017 року за вх. №10131/17 представником позивача подано клопотання в якому просили змінити третю позовну вимогу, а саме зобовязати Луцьку ОДПІ внести до внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування ТзОВ «Фурніро» суми податку на додану вартість за червень 2015 року у розмірі 1 197 967 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Ківерцівською ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Фурніро» з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість по декларації за червень 2015 року, про що складено акт від 07.10.2015 року №1402/1503/39174039.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі ПК України) та зроблено висновок, що ТзОВ «Фурніро» завищило податковий кредит всього в сумі 63 120,00 гривень, в тому числі за серпень 2014 року 13 625,00 грн., вересень 2014 року 4 320,00 грн., жовтень 2014 року 19 701,00 грн., листопад 2014 року 7 415,00 грн., грудень 2014 року 10 059,00 грн., січень 2015 року 8 000,00 грн.

Перевіркою не встановлено порушень при відображенні ТзОВ «Фурніро» у декларації за червень 2015 року бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 182 820 грн., відображеного у р. 23.2 декларації та у сумі 1 015 147 грн., відображеного у р. 30.

В подальшому на підставі вказаного акту перевірки Ківерцівською ОДПІ 28.08.2015 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №000765313, яким позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 63 120 грн. та застосовано 15 780 грн. штрафної (фінансової) санкції. Дане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, але рішенням Головного управління ДФС у Волинській області було залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 11.01.2016 року №65/10/03-2010-03-06 також встановлено, що перевіркою неправомірно підтверджено до бюджетного відшкодування задекларовану у р. 23.2 Декларації суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 182 820 грн. та визначений за результатами перевірки у р. 30 Декларації залишок відємного значення попередніх звітних податкових періодів, який підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку у сумі 1 015 147 грн.

В подальшому на підставі вказаного Рішення про результати розгляду первинної скарги від 11.01.2016 року №65/10/03-2010-03-06 Рожищенським відділенням Ківерцівської ОДПІ 25.01.2016 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000022200, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1 197 967 грн.

Позивач вважає висновки податкового органу, викладені рішені про результати розгляду первинної скарги, є неправомірними, оскільки товариство сформувало податковий кредит у звязку з придбанням обладнання та проведенням будівельно-монтажних робіт з реконструкції обєкта нерухомості, а саме: цех гарячого цинкування корпус №39 /Т-3/, що знаходиться по вул.. Селянській, 50 у м. Рожище та корпус №3 /виробнича частина/ (У-3) по вул.. Селянській, 46 у м. Рожище, який відноситься до основних засобів, крім того цей обєкт в експлуатацію ще не введений і обліковується на рахунку 15 «Капітальні інвестиції».

З наведених підстав просить суд визнати протиправною бездіяльність щодо неподання висновку органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів в розмірі 1 197 967 грн., визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.01.2016 року №0000022200, зобов'язання внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування ТзОВ «Фурніро» суми податку на додану вартість за червень 2015 року у розмірі 1 197 967 грн.

Представники позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні та в письмових запереченнях позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши зібрані докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до повного задоволення, враховуючи наступне.

Згідно з частиною 1 статті 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.

Частина 1 статті 17 КАС України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що ТзОВ «Фурніро» зареєстроване як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серія АБ №949430.

Товариство є платником податку на додану вартість, про що свідчить витяг №1403134500003 від 07.05.2014 року.

З матеріалів справи слідує, що на підставі наказу №455 від 18.09.2015 року та направлень №0000275, №0000276 та №0000277 від 22.09.2015 року співробітниками Ківерцівської ОДПІ у період з 22 по 30 вересня 2015 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Фурніро» з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість по декларації за червень 2015 року. За результатом якої складений акт №1402/1503/39174039 від 07.10.2015 року.

Відповідно до висновків акту перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем п.п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі ПК України) та зроблено висновок, що ТзОВ «Фурніро» завищило податковий кредит всього в сумі 63 120,00 гривень, в тому числі за серпень 2014 року 13 625,00 грн., вересень 2014 року 4 320,00 грн., жовтень 2014 року 19 701,00 грн., листопад 2014 року 7 415,00 грн., грудень 2014 року 10 059,00 грн., січень 2015 року 8 000,00 грн. (а.с.42).

Перевіркою не встановлено порушень при відображенні ТзОВ «Фурніро» у декларації за червень 2015 року бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 182 820 грн., відображеного у р. 23.2 декларації та у сумі 1 015 147 грн., відображеного у р. 30.

Вказані висновки мотивовані тим, що Товариство у період з 01.06.2014 року по 30.06.2015 року мало взаємовідносини з ПП «Квест+», який на підставі договорів підряду №3 від 03.06.2014 року та №4 від 28.07.2014 року зобовязувався провести монтажно-покрівельні роботи на обєктах зазначених у договорах.

При перевірці документів ПП «Квест+», договори підряду на виконання будівельно-монтажних робіт (договори на виконання покрівельних робіт) для ТзОВ «Фурніро» не містять кошторисної документації, необхідної для встановлення повного комплексу операцій для виконання визначеного виду робіт в усереднених умовах та призначених для визначення складу і кількості ресурсів при здійсненні будівництва, визначення прямих витрат у вартості будівництва, розрахунків за обсяги викопаних робіт, розроблення укрупнених ресурсних показників по конструктивних елементах і видах робіт на функціональну одиницю виміру. Також, серед документів, які були надані для перевірки відсутні локальні кошториси та кошторисні розрахунки, обєктні кошториси та розрахунки, кошторисні розрахунки на окремі види робіт, робочі проекти, креслення, тобто встановити фізичний обсяг будівельно-монтажних робіт або витрати праці на їх виконання неможливо. Будь-яких договорів про повну матеріальну відповідальність в ході перевірки надано не було.

У ході перевірки документів, які носять назву Матеріальний звіт (форма N М-19) або N М-29 «Звіт про витрати основних матеріалів у будівництві у співставленні з виробничими нормами» не було надано. Крім того, підприємством не надано в ході перевірки документів будь-яких типових форм первинного обліку, а саме журнал обліку вантажів, що надійшли (форма N М-1) - застосовується для обліку та контролю за надходженням та оприбуткуванням матеріальних цінностей. При перевірці не підтверджено сумарні витрати робочого часу на виконання робіт згідно наявних форм. Перевіркою встановлено відсутність працюючих, які були задіяні при самостійному виконанні ПП «Квест+» повного спектру робіт (послуг), який надавався ТзОВ «Фурніро».

Таким чином, у звязку з наявними ознаками дефектності первинних документів оформлених від ПП «Квест+» та відсутності первинних документів у ТзОВ «Фурніро» (проектно-кошторисної документації, проекту будівельних робіт, ТТН на перевезення ТМЦ, документів на внутрішнє переміщення будівельних матеріалів, що були використані при будівництві, документів, що свідчать про передачу будівельних матеріалів ПП «Квест+» для будівництва, документів, що дають можливість ідентифікувати витрачений робочий час на будівельні роботи, документів, що свідчать залучення трудових ресурсів (спеціалістів) для здійснення будівельних робіт), в звязку з цим суми податкового кредиту по деклараціях з податку на додану вартість сформовані позивачем від ПП «Квест+» є неправомірно задекларованими.

На підставі вищезгаданого акту перевірки відповідачем 28.10.2015 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000712200, яким позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 63 120,00 грн. та застосування 15 780,00 грн. штрафної (фінансової) санкції (а.с.64).

Дане податкове повідомлення-рішення позивачем оскаржувалось в адміністративному порядку (скарга вих. №58 від 11 листопада 2015 року), але рішенням Головного управління ДФС у Волинській області № 65/10/03-2010-03-06 від 11.01.2016 року було залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 11.01.2016 року №65/10/03-2010-03-06 також встановлено, що перевіркою неправомірно підтверджено до бюджетного відшкодування задекларовану у р. 23.2 Декларації суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 182 820 грн. та визначений за результатами перевірки у р. 30 Декларації залишок відємного значення попередніх звітних податкових періодів, який підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку у сумі 1 015 147 грн.

В подальшому на підставі вказаного Рішення про результати розгляду первинної скарги від 11.01.2016 року №65/10/03-2010-03-06 Рожищенським відділенням Ківерцівської ОДПІ 25.01.2016 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000022200, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1 197 967 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до таких висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платника податків та зборів, їх права та обовязки, компенсацію контролюючих органів, повноваження і обовязків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобовязання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Як передбачено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 03.06.2014 року між ТзОВ «Фурніро» (замовник) та ПП «Квест+» (підрядник) був укладений договір підряду. Відповідно до предмету даного договору, підрядник зобовязувався відповідно до затвердженої комерційної пропозиції з використанням своїх матеріалів та устаткування, або з використанням матеріалів замовника здійснити монтажно-покрівельні роботи на обєктах: 1) цех гарячого цинкування корпус №39 /Т-3/, що знаходиться по вулиці Селянській 50 у місті Рожище; 2) корпус №3 /виробнича частина/ (У- 3) - по вулиці Селянській 46 у місті Рожище. Загальна вартість робіт у відповідності до п.2.2 Договору становила 160 000 грн. з ПДВ.

Дані будівельні роботи здійснювалися із використанням матеріалів підрядника у відповідності до акту №1 від 24.11.2015 року та видаткових накладних №1 від 06.10.2014 року та № 2 від 01.12.2014 року та з використанням матеріалів замовника.

Роботи підрядником виконані в повному обсязі.

Також, 28.07.2014 року між ТзОВ «Фурніро» та ПП «Квест+» був укладений договір підряду №4 від 28.07.2014 року на виконання підготовчих робіт перед влаштуванням покрівлі та монтажно-покрівельних робіт на обєктах: корпус №3 /виробнича частина У-3/ та корпус №3 /виробнича частина Ф-1/, що знаходяться по вулиці Селянська 46 місті Рожище. Загальна вартість робіт у відповідності до Договору №4 становить 258 294 грн.

Позивачем в повному обсязі були оплачені виконані роботи та використані матеріали підрядника.

07.05.2015 року ТзОВ «Фурніро» припинило будь-які господарські відносини із ПП «Квест+» та розірвало договір підряду № 4 від 28.07.2014 року за згодою сторін.

Як встановлено судом, не погоджуючись з реальністю вказаних вище господарських операцій, Ківерцівською ОДПІ приймалось 28.10.2015 року податкове повідомлення-рішення №0000712200, яким позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 63 120 грн. та застосовувалось 15 780 грн. штрафної (фінансової) санкції

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням від 28.10.2015 року №000765313 ТзОВ «Фурніро» оскаржило його в судовому порядку.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11.02.2016 року в справі №803/42/16, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 року, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ківерцівської ОДПІ від 28.10.2015 року № 000765313.

Зобов'язано Ківерцівську ОДПІ скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню ТзОВ «Фурніро» за червень 2015 року.

Вказаним рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено та підтверджено, що виконання господарських операцій між ТзОВ «Фурніро» та ПП «Квест+» підтверджується видатковими та податковими накладними, а також документами, що підтверджують оприбуткування отриманого товару та виконання робіт для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, належним чином оформлені податкові накладні на вартість отриманого товару, який оплачено ТзОВ «Фурніро» в повному обсязі з урахуванням суми податку на додану вартість, свідчить про виконання позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по господарським операціям з ПП «Квест+».

Приймаючи оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення від 25.01.2016 року №0000022200, податковий орган виходив з тієї позиції, що ТзОВ «Фурніро» не мало права на отримання бюджетного відшкодування, оскільки у платника податку за останні 12 календарних місяців відсутні обсяги оподатковуваних операцій та до бюджетного відшкодування заявлено суму податку на додану вартість по сформованому податковому кредиту внаслідок поліпшення орендованих основних засобів, а не внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів, внаслідок чого перевіркою неправомірно підтверджено до бюджетного відшкодування задекларовану у р.23.2 декларації суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 182 820 грн. та визначений за результатами перевірки у р.30 декларації залишок відємного значення попередній звітних (податкових) періодів, який підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банках в сумі 1 015 147 грн. проте суд не погоджується з вказаною позицією відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК бюджетне відшкодування це відшкодування відємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум такого відшкодування за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Статтею 200 ПК встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Перелік осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування, визначений у пункті 200.5 зазначеної статті. Зокрема, це особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

За змістом цієї норми особи, які хоча і мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо податковий кредит, тобто сума, на яку платник ПДВ може зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, нарахована внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Статтею 198 ПК встановлено підстави для віднесення сум податку до податкового кредиту, визначено дату виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, а також суми сплаченого (нарахованого) податку, які відносяться до такого кредиту, та суми, що не входять до його складу.

Згідно з пунктом 198.3 зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з <…> придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Визначення поняття «капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи» міститься в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за № 288/4509; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі Положення «Основні засоби»). Це витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання обєктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану розрахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за № 893/4186; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), збільшення зазнаних витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів відображається за дебетом рахунку 15 «Капітальні інвестиції», а за кредитом цього рахунку їх зменшення (ведення в дію, прийняття в експлуатацію придбаних або створених нематеріальних активів тощо).

Водночас рахунок 10 «Основні засоби» призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди обєктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також обєктів інвестиційної нерухомості.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що відповідно до пункту 200.5 статті 200 ПК платники податку, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо за даними бухгалтерського та податкового обліку податковий кредит нарахований внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи). Передбачене зазначеною нормою право на отримання бюджетного відшкодування не повязане з моментом надходження основних засобів на баланс підприємства та відображенням їх на рахунку 10 «Основні засоби». Таким чином, якщо зазнані підприємством витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання обєктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) відображені на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», це підприємство має право на отримання бюджетного відшкодування.

Як вбачається із договору оренди нежитлових приміщень №1 від 18.04.2014 року, ТзОВ «Фурніро» орендує нежитлові приміщення обєктів нерухомого майна, а саме: цех гарячого цинкування корпус №39 /Т-3/, що знаходиться по вулиці Селянській 50 у місті Рожище, корпус №3 /виробнича частина/ (У- 3) - по вулиці Селянській 46 у місті Рожище, корпус №3 /виробнича частина/ (Ф-1) - по вулиці Селянській 46 у місті Рожище та корпус №41 /прохідна/ (Е-2) - по вулиці Селянській 50 у місті Рожище для здійснення господарської.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що ТзОВ «Фурніро» мало право на отримання бюджетного відшкодування, хоча обсяги його оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців і менші, ніж заявлена сума такого відшкодування.

Аналогічна правова позиція була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 20 січня 2015 року (справи № 21-316а14 та № 21-514а14).

Відповідно до частини 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Також, слід зазначити, що представник відповідача зазначив, що перевіркою неправомірно підтверджено до бюджетного відшкодування задекларовану у р.23.2 декларації суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 182 820 грн. та визначений за результатами перевірки у р.30 декларації залишок відємного значення попередній звітних (податкових) періодів, який підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банках в сумі 1 015 147 грн., хоча в акті перевірки п. 4.2 податковим органом не встановлено порушень при відображенні ТзОВ «Фурніро» у декларації за червень 2015 року бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 182 820 грн., відображеного у р.23.2 декларації та у сумі 1 015 147 грн. відображеного у р.30 декларації.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши податкове повідомлення-рішення від 25.01.2016 року №0000022200 на предмет відповідності частині третій статті 2 КАС України, суд приходить до висновку висновку, що воно винесене не на підставі, що передбачена Конституцією та Податковим кодексом України, без повного дослідження всіх обставин реальності господарських операцій, а також необґрунтовано.

Оскільки відповідач як субєкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 25.01.2016 року №0000022200, тому суд приходить до висновку, що зазначені в рішенні про результати розгляду первинної скарги від 11.01.2016 року №65/10/03-2010-03-06 висновки про те що ТзОВ «Фурніро» не мало права на отримання бюджетного відшкодування, оскільки у платника податку за останні 12 календарних місяців відсутні обсяги оподатковуваних операцій та до бюджетного відшкодування заявлено суму податку на додану вартість по сформованому податковому кредиту внаслідок поліпшення орендованих основних засобів, а не внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів, є необґрунтованими та безпідставними, а податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає чинному законодавству та підлягає скасуванню.

Крім того, Кабінет Міністрів України постановою від 17.01.2011 року №39 затвердив Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість (чинного на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір; далі - Порядок). Відповідно до пункту 9 цього Порядку на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

За змістом норм пункту 200.15 ст. 200 ПК України, пункту 9 Порядку бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК та Порядком, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.

Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування, або окремо від здійснення такого контролю.

Відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості. Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній, зокрема в постанові від 16.09.2015 року у справі №2а/0570/17001/2012, в постанові від 31.05.2016 року у справі №826/11379/14 та постанові Вищого адміністративного суду України від 07.12.2016 року у справі №К/9991/18842/12.

Відповідно до частини 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

З огляду на викладене, згідно з правовою позицією Верхового Суду України, викладеною в зазначених вище постановах, способом захисту права платника ПДВ на відшкодування за рахунок бюджетних коштів суми надмірно сплаченого податку є зобов'язання контролюючого органу виконати встановлений правовими нормами обов'язок прийняти висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, та направити такий висновок до органу державної казначейської служби.

Оскільки право позивача щодо бюджетного відшкодування ПДВ порушено, воно підлягає відновленню у встановлений законом спосіб, яким з врахуванням правової позиції Верховного Суду України щодо застосування норм пункту 200.15 ст. 200 ПК України та пункту 9 Порядку є зобов'язання Луцької ОДПІ прийняти висновок про виплату ТзОВ «Фурніро» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість за червень 2015 року в сумі 1 197967 грн. та направити цей висновок до органу Державної казначейської служби.

Судом встановлено, що вказаний порядок бюджетного відшкодування ПДВ діяв до 31.12.2016 року.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 року №1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», був прийнятий 21.12.2016 року та набрав чинності з 01.01.2017 року, були внесені зміни, зокрема до п.200.15 ст..200 Податкового кодексу України, згідно з якими, після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Оскільки відповідачем до 01.01.2017 року не був складений висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, тому з 01.01.2017 року відповідач зобов'язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника, так як діючим законодавством на момент винесення судом рішення у відповідача немає повноважень на подання органу казначейства висновку про відшкодування сум ПДВ, у звязку із зміною даної процедури.

Таким чином, виходячи із наданих частиною другою статті 162 КАС України суду повноважень та з урахуванням вимог частини третьої статті 2, частини другої статті 71 КАС України, правової позиції Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України, суд приходить до висновку, що слід визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.01.2016 року №0000022200, визнати протиправною бездіяльність Рожищенського відділення Ківерцівської ОДПІ щодо неподання висновку органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, із зазначенням суми у розмірі 1 197 967 грн. та зобов'язати Луцьку ОДПІ внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування ТзОВ «Фурніро2 суми податку на додану вартість за червень 2015 року у розмірі 1 197 967 грн.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином за рахунок бюджетних асигнувань Луцької ОДПІ на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 20 725,51 грн., сплачений відповідно до платіжних доручень №420 від 04.02.2016 року, №421 від 04.02.2016 року та№422 від 04.02.2016 року.

Керуючись статтями 11, 17, 71, 94, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (Рожищенське відділення) від 25.01.2016 року № НОМЕР_1.

Визнати протиправною бездіяльність Рожищенського відділення Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області щодо неподання висновку органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, із зазначенням суми у розмірі 1 197 967 грн., що підлягає відшкодуванню із бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурніро».

Зобов'язати Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Фурніро» суми податку на додану вартість за червень 2015 року у розмірі 1 197 967 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурніро» судовий збір у розмірі 20 725,51 грн. (двадцять тисяч сімсот двадцять пять грн. 51 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 18 жовтня 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий С.Ф. Костюкевич