Ухвала суду № 69623190, 14.09.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5120/17

Номер справи місцевого суду: 499/78/17-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кононенко Н. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого: Кононенко Н.А.

суддів: Сегеди С.М., Цюри Т.В.

при секретарі: Лопотанові В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства "Хлібна база № 77" ДАРУ про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 26 квітня 2017 року, -

встановила:

25 січня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до державного підприємства "Хлібна база № 77" ДАРУ про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 з 10 травня 2016 року на підставі наказу № 57 к в.о. директора ДП «Хлібна база № 77» ОСОБА_3 ОСОБА_4 був призначений на посаду начальника елеватора вищевказаного підприємства. 23 листопада 2016 року згідно з наказом № 184-К позивача було звільнено з займаної посади, на підставі висновку члена комісії, тому вважає наказ про звільнення незаконним та просить суд визнати звільнення незаконним та поновити його на посаді начальника елеватора ДП «Хлібна база №77» ДАРУ та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 26 квітня 2017 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до державного підприємства "Хлібна база № 77 " ДАРУ про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу у якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що зявилися, перевіривши матеріали справи й обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив з того, що позивач, працюючи на посаді начальника елеватора, недобросовісно виконував свої посадові обовязки, у звязку з чим 7 та 9 листопада 2016 року притягався до дисциплінарної відповідальності. У обох випадках йому було оголошено догану, а 23 листопада 2016 року звільнено із займаної посади за п. 3 ст. 40 КЗпП України за невиконання обовязків згідно з посадовою інструкцією.

Про накладення дисциплінарних стягнень позивач був своєчасно повідомлений, але питання про їх скасування не ставив.

Позивач по справі ОСОБА_2 з 10 травня 2016 року на підставі наказу № 57 к в.о. директора ДП «Хлібна база № 77» ОСОБА_3 ОСОБА_4 був призначений на посаду начальника елеватора вищевказаного підприємства.

23 листопада 2016 року згідно з наказом № 184-К позивача було звільнено з займаної посади на підставі п.3 ст.40 КЗпП України та на підставі висновку члена комісії юрисконсульта 1 категорії ОСОБА_5

Позивач посилається на ту обставину, що 07 листопада 2016 року йому було на підставі службової записки юрисконсульта 1 категорії ОСОБА_5 оголошено догану за невиконання обовязків та попереджено про службову невідповідність займаній посаді, вважає зазначений наказ незаконним та таким, що порушує його права, оскільки його було прийнято на дану посаду з випробувальним строком один місяць, який він успішно пройшов. По друге дану догану було винесено на підставі службової записки юрисконсульта 1 категорії ОСОБА_5 при цьому ОСОБА_4 було створено комісію, по розгляду питання порушення позивачем трудової дисципліни у випадку, який стався з СТОВ «Злагода», а саме 03.11.2016 року відбулося змішування культур соняшника та пшениці. З висновку зазначеної комісії позивач зазначає, що не ознайомлений до теперішнього часу.

Представник відповідача пояснив, що позивач перебуваючи на посаді начальника елеватора 03 листопада 2016 року допустив порушення, а саме відбулося змішування культур соняшнику та пшениці, що призвели до значної шкоди підприємству.

03 листопада 2016 року технологом ОСОБА_6 директору ДП»Хлібна база № 77» ДАРУ було подано службову записку про виявлення підсору пшениці та невідповідності якості соняшника та інженером лаборантом ОСОБА_7, який вказав, що елеватор перешкоджає роботі із зерном, завдяки чому лабораторія не в змозі своєчасно виявити недоліки при зберіганні зерна.

За результатом розгляду даних службових записок ОСОБА_2В відповідно до наказу № 167-к від 03.11.2016 року було відсторонено від посади та призначено комісію для проведення службового розслідування по фактах порушень.

Під час роботи комісія виявила неодноразові порушення начальником елеватору ОСОБА_2 за результатом чого була складена службова записка ОСОБА_5 від 07.11.2016 року та відповідно виданий наказ про оголошення ОСОБА_2 догани та службова записка від 09.11.2016 року і відповідно видано наказ від 09.11.2016 року про оголошення ОСОБА_2 догани.

Із зазначеними наказами про оголошення доган ОСОБА_2 був ознайомлений під підпис, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні оригіналами зазначеених наказів, які позивачем не оскаржувались та на момент розгляду справи не скасовані та не відмінені.

Крім того в позовних вимогах позивач не ставить питання про скасування наказів про оголошення доган від 07.11.2016 та 09.11.2016 року та не надає жодного доказу їх незаконності та необґрунтованості.

В судовому засіданні зазначаені накази були досліджені в якості доказів порушення позивачем своїх посадових обовязків, що є обгрунтуванням заперечень відповідача проти позову.

Представник відповідача пояснив, що враховуючи наявність двох доган за невиконання своїх посадових обовязків та невідповідність посаді керівником ДП «Хлібна база №77» ДАРУ було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_2 про що видано відповідний наказ.

Позивач заперечував наявність свої вини у порушенні, яке мало місце 03 листопада 2016 року, оскільки він хоч є начальником елеватору, але не причетний до технологічного процесу та вважає звільнення незаконним оскільки він був звільнений у відсутність на роботі.

Проте суд з даною позицією погодитись не може, оскільки відповідно до п.2.14 Посадової інструкції начальника елеватора затвердженої 10.05.2016 року (далі Інструкція) начальник елеватору здійснює приймання, зберігання відвантаження зерна, п.2.15 Інструкції керує роботами з прийому зберігання та відпуску зерна, п.2.17 контролює точність зважування зерна, п.2.18 контролює дотримання умов зберігання зерна.

Крім того відповідно до п.5 Інструкції начальник елеватора несе відповідальність за приймання, збереження підробку, сушку, відпуск зерна; роботу елеваторного обладнання- забезпечує збереження кількісних та якісних показників зерна, яке надійшло йому на відповідальне збереження.

Судом встановлено, що з посадовою інструкцією позивач був ознайомлений під підпис, що підтверджується копією Інструкції, долученою до матеріалів справ. Отже посадовою інструкцією передбачені відповідальність та обовязки позивача, зокрема за випадок, що мав місце 03.11.2016 року під час змішування зерна.

Стосовно посилання позивача про його звільнення в той час, що він відсутній на роботі. З даними твердження суд погодитись не може, оскільки позивач, відсторонений від посадових обовязків начальника елеватора, але на протязі робочого дня ОСОБА_2 зобовязаний був перебувати на підприємстві.

До того ж, слід зауважити, що у відповідності до ч. 3 ст. 40 КЗпП України звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у віпустці. На момент звільнення позивач не перебував у відпустці і не був тимчасово непрацездатним, а тому у власника або уповноваженого ним органу не було перешкод у прийнятті рішення про звільнення працівника.

Представником відповідача зазначено, що з 03.11.2016 року по 23 листопада 2016 року позивач у робочі дні та робочий час перебував на підприємстві.

Суд враховуючи зазначене вважає, що відсутні підстави для визнання наказу про звільнення з тих підстав, що позивач був відсторонений від виконання обовязків, оскільки він був відсторонений від виконання обовязків начальника елеватора та технологічного процесу, а на роботі в робочі дні та робочий час перебував на підприємстві, зокрема і в день звільнення.

З урахуванням вищезазначеного та положень ст. 60 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ст. 11 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Застосовуючи норми матеріального права суд виходить з такого.

Пунктом 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема: систематичного невиконання працівником без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (систематичність).

Таким чином однією з умов звільнення за п.3 ст. 40 КЗпП України є попереднє застосування до працівника заходів дисциплінарного чи громадського стягнення.

Предметом дослідження в даному випадку в межах заявлених позовних вимог є систематичність допущених ОСОБА_2 порушень, які могли стати підставою для його подальшого звільнення за п.3 ст. 40 КЗпП України.

Частиною 1 статті 147-1 КЗпП України визначено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Як розяснив Пленум Верховного суду України у п.23 постанови № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не надав суду належні та допустимі докази у відповідності до ст.ст. 10, 60 ЦПК України в обґрунтування своїх позовних вимог.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовується сторонами, що звільнення позивача із займаної посади відбулось у відповідності з діючим трудовим законодавством, що встановлено судом першої інстанції, з висновками якого погоджується судова колегія.

Таким чином судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 213, 215 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись: ст. 303; 304; п. 1 ч. 1 ст. 307; ст. 308; 315; 317; 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Іванівського районного суду Одеської області від 26 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області:

ОСОБА_8

ОСОБА_9

ОСОБА_10