Рішення № 69620454, 10.10.2017, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 133/1366/17

10.10.17 року

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

в складі головуючого судді Слободяного О.Є.

із секретарем Медик Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Козятині Вінницькій області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон» про захист прав споживача та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1, з урахуванням уточнення позовних вимог(а.с.29) просить стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» на його користь сплачені за договором фінансового лізингу № 005194 від 29.05.2017 року кошти та неустойку у загальній сумі 27900 грн., у зв'язку із розірванням договору, укладеного поза торговельним або офісним приміщенням відповідача.

Позивач посилається на те, що з метою придбання трактора він шукав оголошення про його продаж та натрапив на привабливе оголошення про продаж трактора у м. Житомирі. Зателефонувавши за зазначеним в оголошенні номером телефону, він отримав пропозицію прибути в м. Житомир. По прибутті в м. Житомир за вказаною адресою йому одразу повідомили, що потрібно внести передоплату, і через три дні трактор буде за його адресою, доставка безкоштовна. Менеджер виписала квитанцію на оплату та направила в банк, а сама повідомила, що тим часом буде заповнювати договір. Сплативши у АТ Ощадбанк філії Житомирського обласного управління 18000 грн., він повернувся до офісу та показав квитанцію менеджерові. Після цього 29.05.2017 року між ним та відповідачем був підписаний договір № 005194 фінансового лізингу з додатками. Менеджер наказала їхати додому та чекати на доставку трактора, який приженуть через три дні. Коли через три дні трактор не доставили, а телефони, за якими він натрапив на «Лізингову компанію Еталон» перестали відповідати, він вирішив розірвати договір. Керуючись ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів», 06 червня 2017 року він направив на зазначену у договорі адресу ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» заяву про розірвання договору з вимогою про повернення сплачених коштів у зв'язку із розірванням договору. Проте станом на дату подання позовної заяви відповідач ніяких дій щодо повернення сплачених на його користь коштів не вчинив та взагалі не надав ніякої відповіді на його повідомлення про розірвання договору та вимогу про повернення коштів. Такі дії відповідача є протиправними, так як обмежують його права споживача, гарантовані законом. Повідомлення про розірвання договору він направив протягом 14 днів з часу його підписання та свою вимогу про повернення сплачених коштів обґрунтував нормами Закону України «Пре захист прав споживачів». Але відповідач проігнорував вимоги закону, чим порушив його право, передбачене п. 4 статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів». Сплачені ним на користь відповідача кошти підлягають поверненню на підставі ч.ч. З, 4 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів». Водночас, згідно ч. 9 ст. 12 Закону якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей. Повідомлення про розірвання договору з вимогою повернути кошти він направив відповідачеві 06 червня 2017 року. 30 днів, протягом яких відповідач мав повернути йому сплачені кошти, з моменту направлення вимоги, минули 05 липня 2017 року. З 06 липня 2017 року (30 днів з дня направлення вимоги) на час подання заяви 28 серпня 2017 року- 54 дні. 1% від сплаченої ним відповідачеві суми 18000 грн. (+комісійній сбір банку 180 грн.), становить 180 грн., а неустойка за 54 дні - 9720 грн.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав та пояснив, що він укладав договір у м. Житомирі в приміщенні, яке розташоване у звичайному багатоповерховому будинку, на дверях якого навіть не було вивіски з назвою підприємства. Він на вимогу менеджера вніс в банк 18000 грн. Вартість трактора повинна була складати 50000 грн., однак в договорі була зазначена інша вартість - 180 000 грн. На його зауваження щодо завищеної вартості трактора менеджер пояснила, що це страхова оцінка, для нього вартість трактора становитиме 50000 грн. Коли через три дні після підписання договору трактор не доставили, він вирішив договір розірвати. Відповідь на свій лист про розірвання договору він не отримав. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав заперечення проти позову, в якому зазначив, що вимоги позивача є безпідставними. Зазначена в договорі адреса є місцем розташування офісу товариства, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи. У м. Житомирі товариство має офісне приміщення, в якому працюють його працівники. Офісне приміщення - будь-яке приміщення, в якому знаходиться суб'єкт господарювання або його філія, або його структурни підрозділ, або представництво. Товариство уклало договір з позивачем в офісному примішенні в розумінні ЗУ «Про захист права споживачів», а тому до зазначених правовідносин не можуть застосовуватись норми ст. 12 ЗУ «Про захист права споживачів». Просить відмовити у задоволенні позову, справу слухати без участі представника відповідача(а.с.45-46).

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, суд вваажає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 29.05.2017 року між ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон», в особі представника ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності №100 від 30.12.2016 року та ОСОБА_1 було укладено договір фінансового лізингу №005194. Відповідно до п.1.1 договору лізингодавець зобов'язується придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору. У відповідності до п.3.1 договору предметом Лізингу є міні трактор «DW 404 D»(а.с.3-12). В договорі зазначено, що його укладено у м. Києві(а.с.3). На виконання умов цього договору ОСОБА_1 сплатив комісію за організацію у сумі 18 000 грн., що підтверджено додатком № 1 до договору та квитанцією банку(а.с.10-13). 06.06.2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про розірвання договору фінансового лізингу № 005194, та з вимогою про поверненя сплачених коштів в розмірі 18 000 грн., у звязку з розірванням договору (а.с. 14). Проте відповідач ніяких дій щодо повернення сплачених позивачем коштів не вчинив та не надав ніякої відповіді на повідомлення позивача про розірвання договору та вимогу про повернення коштів.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються цим законом, положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовий лізинг віднесено до фінансових послуг.

Відповідно до ст. 1-1 ЗУ «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач має право вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках.

Відповідно до ч.ч.3 та 4 статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями споживач має право розірвати договір за умови повідомлення про це продавця (виконавця) протягом чотирнадцяти днів з дати одержання документа, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями чи прийняття продукції або першої поставки такої продукції, за умови, що така продукція є річчю, а прийняття чи поставка продукції відбувається пізніше часу одержання споживачем документа на їх продаж. У разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями продавець (виконавець) повинен повернути сплачені гроші без затримки не пізніше тридцяти днів з моменту повідомлення споживачем про розірвання договору.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» офісне приміщення - будь-яке приміщення (будівля тощо), в якому знаходиться суб'єкт господарювання або його філія, або його структурний підрозділ, або представництво.

З інформаційної довідки про юридичну особу вбачається, що ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон» розташована у м. Києві та не має відокремлених підрозділів в інших містах(а.с.31-33).

Відтак твердження представника відповідача про те, що у м. Житомірі товариство має офісне приміщення, яке відповідає вимогам п. 6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Зазначений висновок суду підтверджується також тим, що договір фактично був укладений у м. Житомирі, що не заперечується та підтверджено відповідачем, однак в договорі зазначено, що його укладено у м. Києві(а.с.3).

Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що договір фінансового лізингу № 005194 від 29.05.2017 року був укладений поза торговельними або офісними приміщеннями відповідача. відтак зазначений договір підппадає під дію ч.ч.3 та 4 статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів».

Договір фінансового лізингу №005194. між ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон» та ОСОБА_1 було укладено 29.05.2017 року. З вимогою про розірвання договору позивач звернувся до ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон» 06.06.2017 року, тобто в межах строку. передбаченого ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідач ніяких дій щодо повернення сплачених позивачем коштів не вчинив та не надав ніякої відповіді на повідомлення позивача про розірвання договору та вимогу про повернення коштів.

Відповідно до ч. 9 статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.

Відтак ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон» повинна повернути позивачеві сплачені ним грошові кошти у сумі 18000 грн., а також має сплатити на користь позивача неустойку за несвоєчасне повернення сплачених сум в розмірі 1% вартості продукції за кожен день затримки.

Повідомлення про розірвання договору з вимогою повернути кошти позивач направив відповідачеві 06 червня 2017 року. 30 днів, протягом яких відповідач мав повернути позивачеві сплачені кошти, минули 05 липня 2017 року. З 06 липня 2017 року по день подання заяви про уточнення позовних вимог від 28 серпня 2017 року(а.с.29) минуло 54 дні. 1% від сплаченої позивачем відповідачеві суми 18000 грн. становить 180 грн., а неустойка за 54 дні - 9720 грн.(180грн.х 54).

Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Правовідносини, які склались між сторонами, відповідають вимогам ч.ч.3 та 4 статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якими у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями споживач має право розірвати договір за умови повідомлення про це продавця (виконавця) протягом чотирнадцяти днів з дати одержання документа, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями чи прийняття продукції або першої поставки такої продукції, за умови, що така продукція є річчю, а прийняття чи поставка продукції відбувається пізніше часу одержання споживачем документа на їх продаж. У разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями продавець (виконавець) повинен повернути сплачені гроші без затримки не пізніше тридцяти днів з моменту повідомлення споживачем про розірвання договору, а також вимогам ч. 9 статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якими якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.

На підставі наведеного, керуючись ч.1 ст. 2, п.3 ч.1 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг». п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» , ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.209.212-215 ЦПК України. суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» (юридична адреса- вул. Кутузова, 18/7 оф.506 м.Київ, 01133, код ЄДРПОУ - 38865527) на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн., комісійний сбір банку в сумі 180 (сто вісімдесят) грн. та неустойку в розмірі 9720 (дев'ять тисяч сімсот двадцять ) грн..а всього стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_1 27 900 (двадцять сім тисяч дев'ятсот) грн..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» на користь держави 640 грн. судового збору, зарахувавши їх на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Вінницької обл. через Козятинський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, однак не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляцію протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя - підпис

Згідно оригіналу

Суддя

Секретар

Дата документу 10.10.17