Постанова № 69619858, 10.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2017 р. Справа№ 911/134/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Скрипки І.М.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Даниленко Т.О.

від позивача: Нівінська Т.В. - за довір. № 07-8/05 від 12.04.2017 р.,

Сушиліна А.С. - за довір. № 07-8/07 від 29.05.2017 р.

від відповідача: (апелянт): Коваль Н.В. - за довір. № б/н від 15.03.2017 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа"

на рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2016р.

у справі №911/134/16 (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом Комунального підприємства "Боярка-Водоканал"

до Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа"

про стягнення 1986262,79 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Боярка-Водоканал" (далі - позивач, КП "Боярка-Водоканал") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради (далі - відповідач, КП "Києво-Святошинська тепломережа") про стягнення 1986262,79 грн., з яких 1114484,92 грн. основний борг, 516068,51 грн. інфляційні втрати, 86595,11 грн. 3% річних та 269114,25 грн. пеня (вимоги з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог від 29.02.2016 № 109). Під час розгляду справи у суді першої інстанції від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог від 25.04.2016р. № 200, якою він в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 728223,13 грн. основного боргу, 389763,34 грн. інфляційних втрат, 45643,55 грн. 3% річних та 40035,20 грн. пені.

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.04.2016р. (суддя Подоляк Ю.В.) у справі №911/134/16 позовні вимоги КП "Боярка-Водоканал" задоволено частково. Стягнуто з відповідача 728223,13 грн. основного боргу, 380215,57 грн. інфляційних втрат, 37139,07 грн. 3% річних, 40035,20 грн. пені та 17784,19 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016р. (колегією суддів у складі головуючого судді Власова Ю.Л., суддів:

Майданевича А.Г., Хрипуна О.О.) рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2016р. у справі №911/134/16 змінено. Викладено резолютивну частину рішення наступним чином: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради на користь Комунального підприємства "Боярка-Водоканал" основний борг в сумі 468857 грн. 27 коп., інфляційні втрати в сумі 277147 грн. 16 коп., 3% річних в сумі 28524 грн. 58 коп., пеню в сумі 40035 грн. 20 коп., судовий збір в сумі 12218 грн. 46 коп. В іншій частині у позові відмовити". Стягнуто з КП "Боярка-Водоканал" на користь КП "Києво-Святошинська тепломережа" судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 9008,55 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, КП "Боярка-Водоканал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій зазначаючи про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016р. скасувати та залишити без змін рішення господарського суду Київської області від 26.04.2016р.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.09.2017 року касаційну скаргу Комунального підприємства "Боярка-Водоканал" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016р. у справі №911/134/16 скасовано, а справу №911/134/16 передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду в іншому складі суду.

Надсилаючи справу №911/134/16 на новий розгляд колегія суддів Вищого господарського суду України зазначила, що колегія суддів апеляційної інстанції при винесенні постанови від 30.08.2016р. змінила резолютивну частину рішення суду першої інстанціїї без посилань на відповідні конкретні документи у справі, без здійснення аналізу періодів надання послуг окремо по кожному місяцю, без спростувань висновків суду першої інстанції стосовно наявної заборгованості відповідача перед позивачем за конкретними неоплаченими рахунками, не відхиливши доводи позивача про наявність заборгованості у розмірі 728223,13 грн., на арк.5 (абзац 7) оскаржуваної постанови лише зазначив, що "Відповідач не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги в період червень 2012р., грудень 2012р. - листопад 2015р. включно в строки визначені договором, у зв'язку з чим за ним рахується борг в розмірі 468857,27 грн."

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2017р. апеляційну скаргу Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів: Скрипки І.М., Гончарова С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017р. апеляційну скаргу Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" на рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2016р. у справі №911/134/16 прийнято до провадження у визначеному складі суддів та призначено розгляд справи на 26.09.2017.

26.09.2017р. через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В процесі розгляду апеляційної скарги у суду виникла необхідність витребувати додаткові докази по справі, а саме докази сплати за рахунком - фактурою № СФ 0003463 від 31.11.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017р. відкладено розгляд справи на 10.10.2017р.

У судовому засіданні від 10.10.2017р. представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити, рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині основного боргу в сумі 367588,94 грн.

Представники позивача у судовому засіданні 10.10.2017р. заперечили проти вимог викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути змінено, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 15.10.2011р. між Позивачем та Відповідачем, був укладений договір про надання послуг з водопостачання і водовідведення №75 (далі - договір), відповідно до умов якого Позивач зобов'язався надати Відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення, а Відповідач зобов'язався приймати ці послуги та своєчасно здійснювати оплату за надані послуги на умовах цього договору.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили найменування об'єктів водопостачання і водовідведення, обсяги водопостачання та водовідведення, ціну та режим (графік).

Відповідно до п.4.1 договору розрахунок за надані послуги проводиться платіжним дорученням на рахунок Позивача або за взаємним письмовим погодженням сторін - іншими формами розрахунків, які не заборонені чинним законодавством.

Положеннями п.4.2 договору встановлено, що до 05 числа звітного місяця Позивач виписує Відповідачеві рахунок на оплату, де оформляється фактична вартість наданих послуг за звітній місяць. Цим рахунком підтверджується надання абоненту послуг (акт про надання послуг може складатися на вимогу абонента). Кінцевий розрахунок проводиться до 10 числа наступного за звітним місяцем.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що у разі несвоєчасної або неповної оплати послуг, Відповідач сплачує Позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та три відсотки річних з урахуванням індексу інфляції від суми боргу, за кожен день прострочення.

Згідно умов п. 6.2.1 договору встановлено, що Відповідач зобов'язався своєчасно здійснювати оплату за послуги на умовах цього договору.

На виконання умов договору Позивач надавав Відповідачеві послуги з водопостачання і водовідведення, що підтверджується актами на прийом та передачу води по котельням, актами на прийом та передачу стоків, проте Відповідач здійснив оплату частково та має перед Позивачем заборгованість.

Звертаючись з даним позовом до суду Позивач зазначає, що він на виконання умов договору надав Відповідачу послуги з водопостачання і водовідведення в червні 2012р. та у період з листопада 2012р. по листопад 2015р., за які останній не розрахувався в повному обсязі, у зв'язку з чим за Відповідачем на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 728223,13 грн. - різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю наданих послуг у зазначеному періоді.

Так, Позивач зазначає, що в червні 2012р. ним було надано Відповідачеві послуги з водопостачання та водовідведення згідно рахунку-фактури №СФ-1869 від 27.06.2012р. на суму 30000,00 грн., згідно рахунку-фактурі №СФ-3463 від 30.11.2012р. на суму 37127,21 грн., проте зазначені послуги Відповідачем оплачені частково та з перериванням строку позовної давності.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог посилається на те, що вказані вимоги заявлені з пропуском строку позовної давності, у зв'язку з чим просить суд застосувати до вказаних вимог наслідки спливу строків позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України вбачається, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Підпунктом 4.2 пунктом 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013р. №10 встановлено, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Положеннями ст. 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Взявши до уваги викладене в постанові Вищого господарського суду від 05.09.2017р. та дослдивши матеріали справи колегія судів апеляційної інстанції зазначає наступне позивач звернувся до суду з даним позовом 05.01.2016р., що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті, в якому надійшла вказана позовна заява.

Виходячи з реквізитів платіжних документів, а саме "призначення платежу" зазначеного у банківських виписках, наданих на підтвердження часткового виконання Відповідачем свого обов'язку щодо оплати отриманих послуг, вбачається, що Відповідачем, в межах трирічного строку, здійснювались часткові оплати заборгованості за надані Позивачем послуги лише згідно рахунку-фактури №СФ-1869 від 27.06.2012р. на суму 30000,00 грн., а відтак строк позовної давності переривався лише щодо боргу в сумі 30000,00 грн. Разом з тим, жодних проплат на оплату послуг за листопад місяць 2012р. Відповідачем не здійснювалось та в матеріалах справи відсутні докази протилежного, сторонами на вимогу Київського апеляційного господарського суду не надано доказів сплати за рахунком-фактурою № СФ0003463 від 31.11.2012р., а тому трирічний строк позовної давності щодо цих вимог сплив.

Стосовно заявленої до стягнення суми заборгованості за надані послуги у період грудень 2012 - листопад 2015 колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне, в цій частині апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що позивач, враховуючи що позовна давність за позовними вимогами щодо стягнення заборгованості встановлюється тривалістю у три роки (загальна позовна давність), звернувся з вказаними вимогами в межах строків позовної давності, яка не сплила на час звернення Позивача з даним позовом до суду, який подано 05.01.2016р., а відтак у суду відсутні підстави щодо застосування строку позовної давності до вимог у вказаній частині.

Виходячи з матеріалів справи та відповідно до актів на прийом та передачу води по котельням, актів на прийом та передачу стоків, Позивачем в у період з грудня 2012р. по листопад 2015р. були надані послуги з водопостачання і водовідведення на суму 2499224,74 грн., проте, згідно з банківськими виписками (враховуючи призначення платежу), наданими Позивачем та Відповідачем, останнім було сплачено борг за вказаний період в сумі 2055251,45 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами ст.526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З аналізу норм ст.901 Цивільного кодексу України вбачається, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи підтверджується пропуск Позивачем строку позовної давності до заявлених позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 37127,21 грн. за надані послуги в листопаді 2012р., а тому в цій частині в позові слід відмовити.

Виходячи з вищенаведеного вбачається, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги в період червень 2012р., грудень 2012р. - листопад 2015р. включно в строки визначені договором, у зв'язку з чим за ним рахується борг в розмірі 468857,27 грн. Доказів сплати вказаного боргу Відповідач суду не надав.

Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши нарахування, здійснені Позивачем, апеляційний суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в цій частині частково, а інфляційні втрати в сумі 277147,16 грн. та 3% річних в сумі 28524,58 грн.

Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, стосовно того, що Позивач звернувся до суду з даним позовом 05.01.2016р., враховуючи заявлений Позивачем період нарахування інфляційних втрат та 3% річних, які здійснені на суми боргу за якими не сплила позовна даність та за якими строк позовної давності переривався, то Позивач звернувся з вказаними вимогами в межах строків позовної давності, яка не сплила на час звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтеє 258 Цивільного Кодексу України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивач заявляє до стягнення пеню в сумі 40035,20 грн. за загальний період прострочення з 11.06.2015р. по 30.11.2015р., яка нарахована на прострочені платежі за надані послуги в період травень - вересень 2015 року включно.

А тому апеляційний суд погоджується з місцевим судом, що Позивач звернувся з вказаними вимогами в межах строків позовної давності, яка не сплила на час звернення Позивача з даним позовом до суду.

Перевіривши розрахунок пені, наданий Позивачем, апеляційний суд вважає його таким, що підлягає задоволенню, в межах позовних вимог в сумі 40035,20 грн.

Враховуючи викладене та взявши до уваги викладене в постанові Вищого господарського суду від 05.09.2017р, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відповідача підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Київської області відповідній зміні.

Керуючись ст.ст. 32-34, 36, 43, 49, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" на рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2016р. у справі №911/134/16 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2016р. у справі №911/134/16 змінити. Викласти резолютивну частину рішення наступним чином:

"Позов задовольнити частково. Стягнути з Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. 50 років Жовтня, 9, ідентифікаційний код 23576122) на користь Комунального підприємства "Боярка-Водоканал" (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Білогородська, 19-Б, ідентифікаційний код 30687118) основний борг в сумі 468857 (чотириста шістдесят вісім тисяч вісімсот п'ятдесят сім) грн. 27 коп., інфляційні втрати в сумі 277147 (двісті сімдесят сім тисяч сто сорок сім) грн. 16 коп., 3% річних в сумі 28524 (двадцять вісім тисяч пятсот двадцять чотири) грн. 58 коп., пеню в сумі 40035 (сорок тисяч тридцять п'ять) грн. 20 коп., судовий збір в сумі 12218 (дванадцять тисяч двісті вісімнадцять) грн. 46 коп.

В іншій частині у позові відмовити.

4. Стягнути з Комунального підприємства "Боярка-Водоканал" (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Білогородська, 19-Б, ідентифікаційний код 30687118) на користь Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. 50 років Жовтня, 9, ідентифікаційний код 23576122) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 9008 (дев'ять тисяч вісім) грн.55 коп.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді І.М. Скрипка

С.А. Гончаров