Ухвала суду № 69619845, 12.10.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

12.10.2017 справа № 910/2526/14

За заявою публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"

до приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк"

за участю торгової біржі "Універсальний "Торговий Двір"

товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк Інвест Холдинг"

про визнання результатів аукціону недійсними

За заявою публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"

до приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк"

(ідентифікаційний код 31175895)

про банкрутство

Суддя Пасько М.В.

Представники:

від заявника Оснач О.П. - предст. за дов.,

від боржника не з'явились,

В судовому засіданні приймав участь: Бельмас А.О. - предст. за дов. ліквідатора боржника, Потапенко С.Ю. - предст. за дов. ПАТ "Енергобанк"

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заявник звернувся до суду з заявою про порушення справи про визнання боржника банкрутом, оскільки останній неспроможний сплатити борг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.14 порушено провадження у справі № 910/2526/14.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 19.12.14 затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 29.437.996, 68 грн. станом на 19.12.14.

Постановою господарського суду міста Києва від 24.06.15 визнано боржника банкрутом та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Степаненка М.М.

У зв'язку із закінченням строку повноважень судді господарського суду міста Києва Івченка А.М. справа передана на повторний автоматичний розподіл.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва призначено автоматичний розподіл справи.

Внаслідок вказаного розподілу справа № 910/2526/14 передана для розгляду судді Паську М.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.15 прийнято до провадження справу № 910/2526/14.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.03.16 затверджено реєстр вимог кредиторів станом на 17.03.16 на загальну суму 55.374.327, 85 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.08.16 продовжено строк ліквідаційної процедури у справі № 910/2526/14 та повноваження ліквідатора боржника до 18.11.16 та відкладено розгляд справи на 15.09.16.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.17 відхилено клопотання ОСОБА_7 про відкладення розгляду її заяви про залучення учасником провадження у справі № 910/2526/14, залишено без задоволення клопотання ОСОБА_7 про залучення учасником провадження у справі № 910/2526/14, продовжено ліквідатору боржника строк для подання суду на затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута на шість місяців, тобто до 20.10.17.

25.07.17 від публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" надійшла заява про визнання результатів аукціону недійсними в межах справи № 910/2526/14.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.17 ухвалу господарського суду м. Києва від 20.04.17 залишено без змін.

За резолюцією керівництва справу передано для розгляду судді Паську М.В.

Враховуючи викладене вище, розгляд заяви в межах справи призначено на 12.10.17.

12.10.17 від ліквідатора боржника надійшли заперечення на заяву в межах справи.

12.10.17 від публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" надійшли додаткові пояснення до заяви в межах справи.

12.10.17 від публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" надійшло клопотання про відкладення розгляду заяви в межах справи.

12.10.17 від публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" надійшло клопотання про витребування доказів.

12.10.17 від публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" надійшло клопотання про залучення до участі у розгляді заяви в межах справи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

12.10.17 від публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" надійшло клопотання про залучення до участі у розгляді заяви в межах справи товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк Інвест Холдинг".

12.10.17 від публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" надійшла заява про вжиття заходів щодо забезпечення позову.

Представник публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", у судовому засіданні, підтримав подане клопотання про відкладення розгляду заяви в межах справи та просив суд його задовольнити.

Дослідивши матеріали заяви в межах справи, суд визнав за доцільне відхилити подане клопотання, як необґрунтоване та не підтверджене належними доказами.

Також, у судовому засіданні, представник публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", підтримав подане клопотання про витребування доказів та просив суд його задовольнити.

Дослідивши матеріали заяви в межах справи, суд визнав за доцільне відхилити подане клопотання, оскільки в матеріалах справи № 910/2526/14 про банкрутство боржника, а також матеріалах заяви публічного акціонерного товариства "Енергобанк" про визнання результатів аукціону недійсними в межах справи № 910/2526/14 міститься достатньо доказів для повного та всебічного розгляду заяви публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про визнання результатів аукціону недійсними в межах справи № 910/2526/14.

Крім того, у судовому засіданні, розглянувши клопотання публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про залучення до участі у розгляді заяви в межах справи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", органи судової влади здійснюють свої повноваження виключно на підставах, у межах та порядку, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які відповідно до закону не є учасниками судового процесу, з приводу розгляду конкретних справ судом не розглядаються, якщо інше не передбачено процесуальним законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", учасниками провадження у справі про банкрутство є: сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника.

Враховуючи викладене вище, суд не вбачає підстав для задоволення поданого клопотання та вважає за доцільне його відхилити, оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є учасником провадження у справі в розумінні ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та не може приймати участь у розгляді заяви в межах справи.

Також, у судовому засіданні, дослідивши матеріали заяви в межах справи, суд визнав за доцільне відхилити клопотання публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про залучення до участі у розгляді заяви в межах справи товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк Інвест Холдинг", оскільки товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк Інвест Холдинг" може приймати участь у розгляді заяви в межах справи з моменту її прийняття до розгляду відповідно до ухвали суду від 13.09.17.

Представник публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", у судовому засіданні, підтримав подану заяву про визнання результатів аукціону недійсними в межах справи та просив суд її задовольнити.

Представник ліквідатора боржника, у судовому, доповів по суті поданих ліквідатором боржника заперечень на заяву в межах справи та просив суд відмовити в її задоволенні.

У судовому засіданні, розглянувши заяву публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про визнання недійсними результатів аукціону в межах справи № 910/2526/14 та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - скаржник) в поданій заяві просить суд визнати недійсними результати аукціону по лоту № 100190916/1 з продажу цілісного майнового комплексу приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк", проведеного 19.09.16.

На думку заявника аукціон з продажу майна банкрута відбувся з порушеннями, оскільки порушено процедуру визначення організатора аукціону, не погоджено порядок реалізації заставного майна боржника, заставне майно реалізовано за заниженою вартістю, а ліквідатором боржника та організатором аукціону порушено вимоги Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

На підтвердження своїх доводів заявник не надав суду жодних належних доказів.

Ліквідатор боржника арбітражний керуючий Степаненко М.М. надав суду обґрунтовані заперечення з додатковими поясненнями на заяву в межах справи № 910/2526/14, в яких зазначив про неможливість її задоволення, у з в'язку з її не обґрунтованістю та просив суд відмовити в її задоволенні.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин заяви в межах справи № № 910/2526/14 в їх сукупності, суд вважає, що подана заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини другої ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з частиною першою ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до частини третьої статті 55 Закону про банкрутство, результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Отже, підставою для визнання результатів аукціону недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення аукціону, визначених Законом про банкрутство, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону.

Щодо визначення організатора аукціону та визнання його учасником провадження у справі, слід зазначити наступне.

Скаржник неправильно застосував положення ст. 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) та безпідставно зазначив, що організатор аукціону діє на підставі ухвали господарського суду про визнання його учасником провадження у справі про банкрутство.

Положеннями ст. 49 Закону не передбачено, що організатор аукціону повинен призначатися ухвалою суду і визначатися учасником у справі. Частиною 1 ст. 1 Закону до переліку учасників у справі про банкрутство не включено організатора аукціону. Законом не визначено, що організатор повинен діяти на підставі ухвали суду про визнання його Сучасником провадження у справі про банкрутство.

Згідно ч. 2 ст. 44 Закону ліквідатор має право самостійно проводити торги на аукціоні відповідно до законодавства або залучити на підставі договору організатора аукціону - юридичну особу, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги.

Порядок визначення організатора аукціону врегульовано ч. 6 ст. 49 Закону, якою передбачається, що організатором аукціону є визначена замовником фізична або юридична особа, що має ліцензію на проведення торгів і з якою замовник аукціону уклав договір на проведення аукціону. Організатор аукціону визначається замовником за конкурсом, що проводиться в визначеному замовником порядку, основними критеріями якого вважаються наявність ліцензії, достатній, але не менш як три роки, досвід проведення аукціонів, запропонована найменша сума винагороди. Організатором аукціону не може бути заінтересована особа стосовно боржника, кредиторів та замовника аукціону.

Пунктом 33 Інформаційного листа ВГСУ від 28.03.013 №01-06/606/2013 визначено, що чинним законодавством не передбачено ліцензування діяльності з проведення торгів,

тому організатором аукціону може бути особа, яка відповідно до установчих документів має право на здійснення такої діяльності.

З моменту офіційної публікації повідомлення про визнання боржника банкрутом, на адресу ліквідатора надійшли заяви на участь у конкурсі з визначення організатора аукціону з продажу майна банкрута від наступних бірж: товариство з обмеженою відповідальністю "Електронні торги України", торгова біржа "Компанія з продажу активів" та торгова біржа "Універсальний "Торговий двір".

За результатами відбору, ліквідатором боржника організатором аукціону було обрано торгову біржу "Універсальний "Торговий Двір", яка запропонувала найвигідніші умови для реалізації майна боржника.

Відтак, ліквідатором боржника було чітко дотримано вимоги ст. 49 Закону щодо призначення організатора аукціону з продажу майна банкрута, відносини щодо організації аукціону врегульовані договорами і Законом.

Щодо реалізації майна частинами та реалізацією його за заниженою ціною, слід зазначити наступне.

Скаржник, посилаючись на ч. 5 ст. 43 Закону, зазначає, що не було розпочато процедуру продажу майна боржника частинами з проведенням оцінки майна і безпідставно вказує, що такі дії ліквідатора призвели до продажу майна банкрута за заниженою ціною

Зазначені доводи скаржником доводи можуть бути підставою для визнання аукціону недійсним, так як ліквідатор при реалізації майна врахував усі положення Закону і провів її згідно вимог Закону.

Зокрема, ч. ст. 43 Закону передбачається, що майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів.

Частиною 2 цієї ж статті передбачається, що під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю.

Частиною 1 ст.57 Закону передбачається, що під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю.

Ухвалою господарського суду м. Києва у справі № 910/2526/14 від 17.03.16 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 55.374.327, 85 грн.

Отже, початкова вартість майна на аукціоні була визначена відповідно до розміру вимог усіх кредиторів банкрута, які затверджено ухвалою суду, про що зазначено в договорі з організатором аукціону.

Частиною 5 ст. 44 Закону передбачається, що ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

Пунктом 31 Інформаційного листа ВГСУ від 28.03.13 №01-06/606/2013 визначено, що продаж майна боржника частинами здійснюється лише у випадку, коли не вдалося реалізувати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону, продаж майна боржника в проваджені у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому Законом про банкрутство, шляхом Проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів.

Відповідно до ст. 66 Закону, якщо інше не встановлено договором про проведення аукціону, аукціон проводиться без можливості зниження початкової вартості.

З урахуванням викладених норм Закону реалізація майна банкрута відбувалася у формі торгів (аукціону), у вигляді цілісного майнового комплексу з початковою вартістю - 55.374.327, 85 грн. без можливості її зниження.

11.05.16 організатором аукціону опубліковане оголошення про продаж майна на сайті ВГСУ та 13.05.16 - на сайті МЮ України. Проведення аукціону було призначено на 13.06.16., а кінцевим днем для прийняття заявок від учасників визначено - 20.05.2016.

У зв'язку із відсутністю учасників на участь у першому аукціоні організатором аукціону у відповідності до ч. 1 ст. 55 Закону було прийняте рішення про визначення аукціону таким, що не відбувся, про що 24.05.16 було опубліковано повідомлення № 31797.

Стаття 65 Закону передбачає, що якщо інше не встановлено договором, у разі закінчення аукціону без визначення переможця протягом місяця (у разі продажу нерухомого майна - двох місяців) організатор аукціону зобов'язаний провести повторний аукціон.

Якщо інше не встановлено договором, початковою вартістю повторного аукціону, другого повторного аукціону є вартість, зменшена на 20 відсотків щодо початкової вартості відповідно попереднього аукціону.

Частиною 2 ст. 66 Закону визначено, що повторний аукціон проводиться з можливістю зниження початкової вартості, але не нижче, ніж до граничної вартості, яка становить 50 відсотків початкової вартості, вказаної в оголошенні про проведення аукціону.

У відповідності до ст. ст. 65, 66 Закону для проведення повторного аукціону з продажу майна боржника між ліквідатором боржника та організатором аукціону було укладено договір про проведення повторного аукціону.

Із урахуванням положень ч. 1, 3 ст. 65, ч. 2 ст. 66 початковою вартістю повторного аукціону була визначена вартість в розмірі 44.299.462, 28 грн. (вартість зменшена на 20% від початкової вартості першого аукціону), про що також зазначено в договорі про проведення повторного аукціону з організатором торгів від 20.05.16.

25.05.16 організатором аукціону було опубліковане оголошення про продаж майна шляхом проведення повторного аукціону на сайті ВГСУ та на сайті МЮ України.

Проведення аукціону було призначено на 24.06.16, а кінцевим днем для прийняття "заявок від учасників визначено - 13.06.16.

У зв'язку із відсутністю учасників на участь у повторному аукціоні, організатором аукціону у відповідності до ч. 1 ст. 55 Закону було прийняте рішення про визначення аукціону таким, що не відбувся, про що 14.06.16 було опубліковане повідомлення № 32536.

Частиною 2 ст. 65 Закону визначено, що якщо інше не встановлено договором, у разі закінчення повторного аукціону без визначення переможця організатор аукціону зобов'язаний провести другий повторний аукціон. Згідно ч. 3 ст. 65 Закону початкова вартість другого повторного аукціону є вартість зменшена на 20 відсотків від вартості попереднього повторного аукціону. Частиною 3 ст. 66 Закону передбачається, що якщо інше не встановлено договором про проведення аукціону, другий потворний аукціон проводиться з можливістю зниження початкової вартості. Частиною 4 ст. 66 Закону визначено, що під час проведення аукціону з можливістю зниження початкової вартості, за відсутності бажаючих укласти договір ліцитатор знижує початкову вартість на крок аукціону доти, доки не виявиться бажаючий укласти договір.

Крім того, п. 33 Інформаційного листа ВГСУ від 28.03.13 № 01-06/606/2013 Передбачається, що другий повторний аукціон проводиться зі зниженням початкової вартості на 20 відсотків від вартості першого повторного аукціону та за відсутності бажаючих укласти договір початкова вартість знижується на крок аукціону доти, доки не виявиться бажаючий укласти договір.

Із урахуванням положень ч. 2, 3 ст. 65, ч. 3, 4 ст. 66 початкова вартість другого повторного аукціону була визначена в розмірі 35.439.569, 82 грн. (вартість зменшена на 20% від початкової вартості повторного аукціону), про що зазначено в договорі про проведення другого повторного аукціону від 24.06.16 в договорі між ліквідатором та організатором аукціону. Другий повторний Аукціон проводився із можливістю зниження початкової вартості.

30.06.16 організатором аукціону було опубліковане оголошення про продаж майна шляхом проведення другого повторного аукціону та сайті ВГСУ та на сайті МЮ України.

Проведення аукціону було призначено на 29.07.16, а кінцевим днем для прийняття заявок від учасників визначено - 15.07.16 (текст оголошення розміщений на сайтах ВГСУ та Мінюсту).

Частиною 1 ст. 54 Закону передбачається, що організатор аукціону має право відмовитися від проведення аукціону не пізніше, ніж за десять днів до його початку з негайним розміщенням повідомлення про це в друкованих ЗМІ, в яких публікувалося оголошення про проведення аукціону, із зазначенням причин.

Керуючись ч. 1 ст. 54 Закону, у зв'язку з технічними причинами організатором аукціону було прийняте рішення про скасування аукціону, призначеного на 29.07.16, про що опубліковано повідомлення № 33526.

18.08.16 організатором аукціону було опубліковане оголошення № 34566 про продаж майна шляхом проведення другого повторного аукціону на сайті ВГСУ та на сайті МЮ України. Проведення аукціону було призначено на 19.09.16, а кінцевим днем для прийняття заявок від учасників визначено - 02.09.16.

Для участі в другому повторному аукціоні було зареєстровано два учасника. Аукціон відбувся у зазначену в повідомленні дату - 19.09.16. Найвищу ціну, з урахуванням зниження початкової вартості на крок аукціону (354.395, 70 грн., що становить 1% від початкової вартості другого повторного аукціону), запропоновано учасником № 1 - 708.791, 22 грн. грн. (без ПДВ).

У відповідності до вимог ст. 69 Закону організатором торгів було складено протокол № 100190916/1 від 19.09.16.

22.09.16 було опубліковане оголошення № 35697 про результати проведення аукціону з продажу майна у справі № 910/2526/14.

Слід звернути увагу, що відомості про хід продажу майна банкрута відображено в оголошеннях, які публікувалися на офіційних сайтах Міністерства юстиції України та ВГСУ.

Частиною 5 ст. 51 Закону передбачається, що організатор аукціону опубліковує розміщує повідомлення про продаж майна боржника і повідомлення про результати проведення торгів.

Процедура офіційного оприлюднення відомостей про справу про банкрутство врегульована також Положенням про порядок офіційного оприлюднення відомостей про справу про банкрутство, яке затверджене Постановою пленуму ВГСУ від 17.12.13 № 16 (далі - Положення). Пунктом 2.2 Положення передбачається, що офіційному оприлюдненню, крім іншого, підлягають: оголошення про проведення аукціону з продажу майна боржника; повідомлення про результати аукціону з продажу майна боржника; повідомлення про скасування аукціону з продажу майна боржника.

Відповідно до вказаного положення офіційне оприлюднення відомостей про аукціон з продажу майна банкрутів здійснюється на офіційному веб-сайті державного органу з питань банкрутства (сайт Міністерства юстиції України) та Вищого господарського суду України.

На виконання вимог Закону організатором аукціону розміщено всі необхідні публікації на офіційному сайті ВГСУ та на офіційному сайті Міністерства юстиції України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ліквідатором боржника при реалізації майна боржника, в тому числі заставного, було дотримано положень ст. 43, 44, 49, 57, 65, 66 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та із залученням товарної біржі проведено реалізацію майна банкрута у вигляді цілісного майнового комплексу шляхом проведення першого, повторного та другого повторного аукціонів на якому і було визначено переможця торгів.

Отже, продаж майна частинами не відбувався у зв'язку з тим, що майно вдалося реалізувати у вигляді цілісного майнового комплексу, як це передбачено положеннями Закону.

В розумінні наведених положень Закону продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу передбачає продаж всіх активів банкрута одним лотом, і положення Закону про. банкрутство не містять окремої процедури продажу заставного майна, а приписи ч. 4 ст. 42 Закону стосуються для розподілу коштів, отриманих від продажу заставного майна банкрута, тому за наявності" згоди забезпеченого кредитора таке майно відчужується в порядку, передбаченому цим Законом.

Також, слід зауважити, що вартість майна визначена незалежним оцінювачем, що спростовую доводи скаржника щодо заниження вартості реалізованого майна боржника, оскільки вартість реалізованого майна становить 708.791, 22 грн., а його оціночна вартість становить 701.447, 97 грн.

Крім того, Законом про банкрутство не передбачено обов'язку ліквідатора визначати граничну межу, до якої на аукціоні може бути знижена початкова вартість майна у вигляді цілісного майнового комплексу, в тому числі і за вимогою заставного кредитора, про що також зроблено висновок у постанові ВГСУ від 23.08.16 у справі № 901/2968/13.

Щодо погодження реалізації майна боржника із заставним кредитором, слід зазначити наступне.

Скаржником безпідставно зазначається про те, що ліквідатором було порушено норми ч. 4 ст. 42 Закону та не було погоджено з публічним акціонерним товариством "Енергобанк", як заставодержателем витрат на реалізацію майна банкрута.

Частиною 4 ст. 42 Закону передбачається, що продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

На дотримання зазначеної вимоги Закону ліквідатором на адресу публічного акціонерного товариства "Енергобанк" було надіслано лист вих. № 02-03/216 від 14.04.16 про надання згоди на продаж заставного майна банкрута у складі цілісного майнового комплексу шляхом проведення торгів у формі аукціону, визначення початкової вартості майна на першому аукціоні як суму всіх кредиторських вимог, з можливістю проведення в порядку визначеному ст. ст. 65, 66 Закону повторного та другого повторного аукціону.

Листом вих. № 1048/5 від 21.04.16 публічне акціонерне товариство "Енергобанк" надало згоду на продаж майна банкрута та вчинення дій ліквідатором боржника передбачених чинним законодавством України і необхідних для проведення ліквідаційної процедури банкрута.

Слід звернути увагу на те, що Законом не передбачено вимоги погоджувати з заставним кредитором витрати на реалізацію майна банкрута, а передбачається погодження продажу заставного майна банкрута.

Крім того, ч. 4 ст. 42 Закону передбачається, що кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов'язаних із утриманням, збереженням га продажом предмета забезпечення, підлягають включенню до ліквідаційної маси.

Тобто, вказаною нормою Закону передбачається, що кошти, отримані від продажу майна спрямовуються на покриття витрат, пов'язаних із утриманням, збереженням і продажом предмета забезпечення і на задоволення забезпечених вимог. Законом не передбачається, що покриття витрат, пов'язаних з продажом майна за рахунок коштів, отриманих від самого продажу, має відбуватися за погодженням із заставним кредитора.

Крім того, за аналогією слід зазначити положення ч. 3 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", які регулюють порядок покриття витрат, пов'язаних із продажом заставного майна. Зокрема, у разі продажу Фондом заставленого майна (активів) кошти, отримані від реалізації такого майна (активів), спрямовуються на погашення вимог заставодержателя у розмірі не більше основної суми заборгованості за забезпеченим таким майном (активами) зобов'язанням разом з нарахованими процентами після відшкодування Фонду витрат на утримання та продаж такого майна. Решта коштів включається до ліквідаційної маси банку.

Законодавство про банкрутство не надає кредитору, вимоги якого забезпечені заставою майна, права встановлювати додаткові вимоги щодо початкової вартості майна, що продається, а також порядку її зниження про що також зроблено висновок у постанові ВГСУ від 19.04.16 у справі № 915/684/14.

Дозвіл заставного кредитора надається на реалізацію (майна боржника) в цілому, не на кожну окрему дію, спрямовану на реалізацію майна боржника (зокрема, не на проведення конкретного аукціону, а на продаж майна банкрута). Відповідної правової позиції дотримується ВГСУ у постанові від 17.09.15 у справі № 904/2578/14.

Крім того, надання згоди на продаж заставного майна забезпеченим кредитором не надає йому права обирати порядок та умови реалізації заставного майна, оскільки такий порядок та умови визначені законом (постанова ВГСУ 19.04.16 справа № 915/684/14).

Щодо порушення строків проведення аукціону, слід зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 52 Закону передбачається, що організатор аукціону повинен провести аукціон протягом двох місяців з дня укладення договору про проведення аукціону, якщо інше не встановлено законом або договором.

Скаржник безпідставно стверджує, що при проведенні аукціону з продажу майна боржника було порушено положення ст. 52 Закону, а саме продаж майна банкрута відбувся з порушенням двомісячного строку після дати укладення договору на проведення аукціону.

Потрібно зазначити, що продаж майна боржника відбувся на другому повторному аукціоні, який проводився 19.09.16.

Як вже зазначалося вище, між ліквідатором боржника та організатором аукціону укладено договір про проведення аукціону від 28.04.16 та в подальшому окремі договори та додаткові угоди до них.

Умови зазначених договорів організатором аукціону та ліквідатором порушено не було так само як і не порушено ч. 1 ст. 52, ст. 65 Закону,

Пунктом 8.3 Договору про проведення другого повторного аукціону від 24.06.16 передбачено, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань.

Крім того, 15.07.16 між ліквідатором та організатором аукціону було укладено додаткову угоду № 1 до договору про проведення аукціону від 24.06.16. В якому сторонами було змінено п.2.1.10 вказаного Договору, а саме встановлено термін для проведення другого повторного аукціону не більше, ніж 3 місяці з моменту укладення Договору.

Другий повторний аукціон було проведено 19.09.16., що не порушує строки встановлені договором на проведення другого повторного аукціону.

Отже, доводи скаржника щодо порушення строків проведення аукціону є безпідставними.

Щодо порушення ліквідатором боржника вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", слід зазначити наступне.

Згідно довідки Головного територіального управління юстиції у місті Києві № 34/05 47 від 05.04.17 та акту № 41/05-44 від 07.04.17, позаплановою невиїзною перевіркою діяльності арбітражного керуючого Степаненка М.М., порушень під час реалізації майна приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" не виявлено.

Крім того, доводи скаржника спростовуються письмовими запереченнями ліквідатора боржника та наявними матеріалами справи.

Також, слід наголосити на тому, що доводи публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", які викладенні у заяві про визнання результатів аукціону недійсними в межах справи № 910/2526/14, вже були предметом розгляду та вказані в ухвалі господарського суду м. Києва від 12.10.17 у справі № 910/2526/14 за заявою публічного акціонерного товариства "Енергобанк" про визнання результатів аукціону недійсними в межах справи № 910/2526/14.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу.

Згідно з приписами п. 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.11.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Так, за приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення заяви публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про визнання результатів аукціону недійсними в межах справи № 910/2526/14.

Крім того, враховуючи викладене вище, заява публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про вжиття заходів щодо забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки відсутні підстави для накладення арештів на реалізоване майно.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, суд -

УХВАЛИВ:

1.Відмовити публічному акціонерному товариству "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в задоволенні заяви про визнання результатів аукціону недійсними в межах справи № 910/2526/14.

2.Заяву публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про вжиття заходів щодо забезпечення позову - залишити без задоволення.

3.Копію ухвали надіслати сторонам та голові комітету кредиторів.

Суддя М.В. Пасько