Постанова № 69619822, 10.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2017 р. Справа№ 911/1555/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зеленіна В.О.

Ткаченка Б.О.

при секретарі Позюбан А.С.

за участю представників

від позивача: Гусєва Ю.М. за дов. № 03-02/1363 від 02.06.2017р.

від відповідача: Борщук Р.Р. за дов. № 108 від 03.10.2017р.

Скульський Є.М. за дов. № 108 від 03.10.2017р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Гостомельської селищної ради Київської області

на рішення Господарського суду Київської області

від 23.06.2017р.

у справі № 911/1555/17 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Гостомельської селищної ради Київської області

до Публічного акціонерного товариства "Ветропак

Гостомельський склозавод"

про стягнення 1 470 000 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Гостомельська селищна рада Київської області звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Ветропак Гостомельський склозавод" про стягнення 1 470000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в ході ревізії Державної фінансової інспекції в Київській області окремих питань селищного бюджету та фінансово-господарської діяльності Гостомельської селищної ради за період з 01.01.2013 року по 01.07.2016 року було виявлено ПАТ "Ветропак Гостомельський склозавод" 29.05.2013 року зареєстрував декларацію про готовність об'єкта до експлуатації (склад-навіс для зберігання готової продукції в сел. Гостомель, площа Рекунова, 2) без укладення договору про пайову участь з Гостомельською селищною радою, що суперечить вимогам ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" в частині залучення коштів до селищного бюджету від пайової участі забудовників у розвитку інфраструктури.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.06.2017р. у справі № 911/1555/17 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Гостомельська селищна рада Київської області звернулась до Київського апеляційного господарського суду скаргу з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2017р. у справі № 911/1555/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2017р. апеляційну скаргу Гостомельської селищної ради Київської області було прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 10.10.2017р.

05.10.2017р. через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2017р. у справі № 911/1555/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив суд відмовити в її задоволенні.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав повністю та просив її задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Позивач стверджує, що в ході ревізії Державної фінансової інспекції в Київській області окремих питань селищного бюджету та фінансово-господарської діяльності Гостомельської селищної ради за період з 01.01.2013 року по 01.07.2016 року було виявлено, що ПАТ "Ветропак Гостомельський склозавод" 29.05.2013 року зареєстрував декларацію про готовність об'єкта до експлуатації (склад-навіс для зберігання готової продукції в сел. Гостомель, площа Рекунова, 2) без укладення договору про пайову участь з Гостомельською селищною радою, що суперечить вимогам ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" в частині залучення коштів до селищного бюджету від пайової участі забудовників у розвитку інфраструктури.

Частинами 2, 3, 5 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування.

Позивач звернувся з претензією до Відповідача з вимогою підписати договір про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно- транспортної і соціальної інфраструктури селища Гостомель та сплатити кошти пайового внеску в сумі 1 470 000,00 грн., яка була залишена останнім без задоволення.

Відповідач заперечуючи проти позову, подав клопотання про застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що декларація про готовність об'єкта до експлуатації (склад-навіс для зберігання готової продукції на території АТ "Ветропак Гостомельський Склозавод"), копія якої долучена до матеріалів справи, була зареєстрована 29.05.2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області без жодних зауважень, оскільки відповідно до положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" саме на нього покладено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль, тому право звернення до суду з даною позовною заявою у позивача виникло з моменту реєстрації вказаної декларації.

Згідно ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частинами 2, 9 ст. 40 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Як зазначалось вище склад-навіс знаходиться на території відповідача, земельна ділянка під забудову не виділялась, об'єкт введений в експлуатацію 29.05.2013р.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язують його початок.

При цьому відповідно до частин першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Пунктом 2.2. Постанови № 10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Декларація про готовність об'єкта до експлуатації (склад-навіс для зберігання готової продукції на території АТ "Ветропак Гостомельський Склозавод") була зареєстрована 29.05.2013р., тому трирічний строк позовної давності почав свій перебіг з 30.05.2013р., а строк позовної давності сплинув 30.05.2016р. Претензія була направлена позивачем тільки 03.11.2016р., а з позовом до суду звернувся 22.05.2017 р., тобто з пропуском строку позовної давності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, в зв'язку з застосуванням строку позовної давності.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2017р. у справі № 911/1555/17 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає, а отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Гостомельської селищної ради Київської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2017р. у справі № 911/1555/17 - без змін.

2. Матеріали справи № 911/1555/17 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді В.О. Зеленін

Б.О. Ткаченко