Постанова № 69619736, 10.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2017 р. Справа№ 910/3492/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача: Перепелиця С.О.- представник;

Від відповідача: не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2017

у справі № 910/3492/17 (суддя Літвінова М.Є.)

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

про стягнення 129 347,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення 129 347,53 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач послався на таке. Між КП "Київкінофільм" та ФОП ОСОБА_3 укладено договори про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг, які залишено відповідачем без виконання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2017 у справі №910/3492/17 позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" 52 463 грн. 85 коп. основного боргу, 6 135 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 1 516 грн. 08 коп. 3 % річних, 9 288 грн. 99 коп. пені, 1 041 грн. 06 коп. судового збору.

У іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2017 у справі №910/3492/17 скасувати в частині відмови та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначив, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу, прийшов до помилкового висновку, оскільки штраф та пеня є видами штрафних санкцій, а отже не є самостійними видами юридичної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" у справі №910/3492/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І. та Скрипки І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.08.2017.

Розпорядженням начальника управління Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2017 № 09-53/3104/17, у зв'язку із перебування судді Скрипки І.М., яка не є головуючою суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/3492/17.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" у справі №910/3492/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2017 апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" прийнято до провадження новою колегією суддів.

В судове засідання, призначене на 10.08.2017, представник відповідача не з'явився.

Враховуючи наведене, у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважних представників відповідача, а також з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, нова колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, про необхідність відкладення розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" відкладено до 10.10.2017.

В судовому засіданні 10.10.2017 представник позивача надав свої пояснення по суті спору, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні штрафу і прийняти нове рішення у цій частині нове рішення, яким позовні задовольнити повністю.

10.10.2017 представники відповідача у вказане судове засідання не з'явилися.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвал Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвал.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.06.2013 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Кінотеатр "ІНФОРМАЦІЯ_1" було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1214.

Згідно із пунктом 1.1. Договору орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київської міської ради з питань оренди майна №12 від 11.02.2013 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об'єкт оренди, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для кафе-бару, що не здійснює продаж товарів підакцизної марки.

Відповідно до пункту 2.1. договору об'єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею: 36,00 кв.м.

01.07.2014 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 був укладений договір № 128/2 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг.

За умовами вказаного договору позивач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 2 192,65 кв.м. та сплачує податок на землю, а відповідач бере участь у витратах позивача на виконання вказаних робіт та пропорційно фактично спожитих послуг із постачання електричної енергії, холодного водопостачання та водовідведення, вивіз сміття, прибирання прилеглої території, інших послуг, необхідних для належної експлуатації будівлі, в порядку, на умовах та за тарифами, визначеними спеціалізованими комунальними підприємствами та обслуговуючими організаціями, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих позивачем за цим договором.

Пунктом 2.1 Договору № 128/2 визначено, що позивач щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, здійснює оплату вартості фактично спожитих послуг відповідачем у будівлі та прилеглій території комунальних послуг із: постачання електричної енергії, холодного водопостачання та водовідведення, вивіз сміття, прибирання прилеглої території, інших послуг, необхідних для належної експлуатації будівлі, в порядку, на умовах та за тарифами, визначеними спеціалізованими комунальними підприємствами та обслуговуючими організаціями.

Згідно із пунктом 2.2 Договору № 128/2, відповідач здійснює позивачу оплату вартості пропорційно спожитих послуг на підставі виставлених позивачем рахунків.

Відповідно до пункту 2.3 Договору № 128/2 розрахунки за спожиті послуги визначені в пункті 2.1 Договору, здійснюються відповідачем на поточний рахунок позивача в безготівковій формі.

Пунктом 3.2.3 Договору № 128/2 визначено, що відповідач зобов'язався не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок позивача, за обслуговування прилеглої території будівлі, технічне обслуговування будівлі, на ремонт будівлі, пропорційно фактично спожитим комунальним послугам - із постачання електричної енергії, холодного водопостачання та водовідведення, вивіз сміття, прибирання прилеглої території, інших послуг, необхідних для належної експлуатації будівлі.

Згідно із пунктом 5.7 Договору № 128/2За порушення строків оплати послуг, передбачених п. 2.1 Договору відповідач сплачує на користь позивача штраф в розмірі 100% від простроченого зобов'язання.

Відповідно до пункту 4.8 Договору № 128/2 за порушення строків оплати послуг, передбачених п. 2.1 договору відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 1% від несплаченої суми простроченого зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, за кожен день прострочення.

Пунктом 6.1. Договору № 128/2 визначено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторін від виконання взятих на себе обов'язків.

За період з вересня 2015 року по грудень 2015 року було надано послуги за Договором від 01.07.2014 № 128/2 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг на загальну суму 33 677,69 грн.

Відповідач частково розрахувався за надані послуги, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість в розмірі 14 069,92 грн. основного боргу.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 128/2, останньому нараховані пеня в розмірі 6 131,86 грн., штраф в розмірі 14 069,92 грн., 520,27 грн. 3 % річних, 2 008,68 грн. інфляційних втрат.

25.12.2015 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації ) "Київкінофільм" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 був укладений Договір № 377 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг.

Предмет Договору № 377 є ідентичним предмету Договору № 128/2.

Відповідно до пункту 2.1 Договору № 377 позивач щомісячно до 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, здійснює оплату вартості фактично спожитих послуг відповідачем у будівлі та прилеглій території комунальних послуг із: постачання електричної енергії, холодного водопостачання та водовідведення, вивіз сміття, прибирання прилеглої території, інших послуг, необхідних для належної експлуатації будівлі, в порядку, на умовах та за тарифами, визначеними спеціалізованими комунальними підприємствами та обслуговуючими організаціями.

Згідно із пунктом 2.2 Договору № 377, відповідач здійснює позивачу оплату вартості пропорційно спожитих послуг на підставі виставлених позивачем рахунків.

Розрахунки за спожиті послуги визначені в п.2.1 Договору, здійснюються відповідачем на поточний рахунок позивача в безготівковій формі до 20 числа наступного місяця за звітним.

Пунктом 3.2.3 Договору № 377 визначено, що відповідач зобов'язаний не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок позивача, за обслуговування прилеглої території будівлі, технічне обслуговування будівлі, на ремонт будівлі, пропорційно фактично спожитим комунальним послугам - із постачання електричної енергії, холодного водопостачання та водовідведення, вивіз сміття, прибирання прилеглої території, інших послуг, необхідних для належної експлуатації будівлі.

Відповідно до пункту 5.7 Договору № 377 за порушення строків оплати послуг, передбачених п. 2.1 Договору відповідач сплачує на користь позивача штраф в розмірі 100% від простроченого зобов'язання.

Згідно із пунктом 5.8 Договору № 377 за порушення строків оплати послуг, передбачених п. 2.1 договору відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 1% від несплаченої суми простроченого зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, за кожен день прострочення.

Пунктом 6.1. Договору № 377 визначено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 16.06.2016. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторін від виконання взятих на себе обов'язків.

Всього за період з січня 2016 року по червень 2016 року були надані послуги за Договором від 25.12.2015 № 377 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг на загальну суму 38 393,93 грн.

Відповідач не розрахувався за надані послуги, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість в розмірі 38 393,93 грн. основного боргу.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 377, останньому нараховані пеня в розмірі 10 637,54 грн., штраф в розмірі 38 393,93 грн., 995,81 грн. 3 % річних, 4 126,32 грн. інфляційних втрат.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Доказів сплати відповідачем наданих послуг у повному обсязі відповідно до договорів № 128/2 та № 377, матеріали справи не містять.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 52 463,85 грн. основного боргу підлягають задоволенню, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 6 135,00 грн. інфляційних втрат, 1 516,08 грн. 3 % річних, 52 463,85 грн. штрафу та 16 769,40 грн. пені.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наявного в матеріалах справи розрахунку 3 % річних та збитків від інфляції з урахуванням умов договору та періоду прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання, вбачається, що він є арифметично вірним, а тому зазначені вимоги підлягають задоволенню в розмірі 6 135,00 грн. інфляційних втрат та 1 516,08 грн. 3 % річних, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно із статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Згідно із пунктом 4.8. Договору № 128/2 та пунктом 5.8. Договору № 377 за порушення строків оплати послуг, передбачених пунктом 2.1. Договору, відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі 1 % від несплаченої суми простроченого зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, за кожен день прострочення.

Пунктом 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 9 288,99 грн. з урахуванням частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Проте, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що стягнення і пені і штрафу суперечить ст. 61 Конституції України, якою визначено, що ніхто не може бути притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, виходячи з наступного.

Статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із статтею 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, штраф та пеня є формами неустойки (видами штрафних санкцій), а отже не є самостійними видами юридичної відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом України, у Постанові від 09.04.2012 № 3-88гс11, та Постанові від 27.04.2012 № 3-24гс12 де зазначено, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини 1 статті 111-16 ГПК України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, вищенаведених вимог чинного законодавства не дотримався та допустив порушення норм матеріального права, що, в свою чергу, позбавило права позивача на захист своїх прав та законних інтересів, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що господарським судом повно досліджувалися матеріали справи.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з п. 10 ч. 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що апелянтом надано належні та допустимі докази на підтвердження своєї правої позиції, а також наведено переконливі аргументи у відповідності з нормами чинного законодавства та беручи до уваги викладені обставини, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" а саме в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 штрафу за Договорами № 128/2 та № 377.

Судові витрати за подання позову та апеляційної скарги розподіляються відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" задовольнити.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2017 у справі № 910/3492/17 в частині відмови у стягненні штрафу на загальну суму 52 463,85 грн. скасувати.

3.Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

4.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" (01004 , м. Київ, бульв. Т.Шевченка, б.3, код ЄДРПОУ 35531906), штраф за Договором № 128/2 від 01.07.2014 в сумі 14 069,92 грн., штраф за Договором № 377 від 25.12.2015 в сумі 38 393,93 грн., 1 940,23 грн. витрат по сплаті судового збору за подачу позовної заяви, 2 135,10 грн. витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги. Видати наказ.

5. В іншій частині рішення залишити без змін.

6.Видачу виконавчих документів доручити Господарському суду міста Києва.

7.Матеріали справи № 910/3492/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко