Постанова № 69619679, 11.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2017 р. Справа№ 910/3033/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників:

від позивача: Сідько О.С. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: Гуртова О.А. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: Кебкал В.Г. - за належним чином оформленою довіреністю;

від третьої особи-1: не з'явилиля;

від третьої особи-2: не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2017 року у справі № 910/3033/17 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан"

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Преміум"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

1. Святошинський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві

2. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кирилюк Дмитро Володимирович

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальнісю "Проскан" звернулось до господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Преміум" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2017 року в задоволені позову відмовлено повністю та скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.05.2017 року у справі №910/3033/17 про зупинення стягнення на підставі Виконавчого напису №155, вчиненого 27.01.2017 року на Договорі застави основних засобів №26/КЛ/13/3-1 від 23.10.2013 року.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його незаконним, необґрунтованим, таким що прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, а обставини, які місцевий господарський суд визнав встановленими, є недоведеними. Висновки місцевого господарського суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Апелянт зазначає, що згідно з нормами законодавства є 2 умови вчинення нотаріусом виконавчого напису, якщо подані нотаріусу документи підтверджують безспірність заборгованості та якщо з дня виникнення права вимоги у відносинах між підприємствами, установами та організаціями минуло не більше одного року.

У свою чергу, Вищий господарський суд України у постанові від 23.11.2016 р. у справі №910/2862/16 зазначив, що при розгляді позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, господарським судам необхідно перевірити належність банку, як кредитору, права звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) для задоволення його вимог за кредитним договором, та наявність (відсутність) обставин, за яких виконавчий напис не може бути вчинено.

Скаржник вказує, що оскаржуваний виконавчий напис вчинено 27.01.2017 року, тобто після спливу одного року з моменту виникнення у Відповідача права на звернення стягнення процентів, нарахованих за період з 31.06.2015 року по 31.12.2015 року. Відтак, спірний виконавчий напис вчинено за наявності обставин, за яких він не міг бути вчинений.

Додатковими угодами сторони змінили строк сплати процентів за Кредитним договором, у т.ч. нарахованих за період з 01.06.2015 по 04.10.2015 року. При цьому сторони встановили, що нараховані у вказаний період проценти Позивач зобов'язаний сплатити до 05.10.2015 року.

Апелянт зазначає, що місцевий господарський суд безпідставно встановив належність Відповідачу, як кредитору, права звернення стягнення на предмет застави для задоволення його вимог за кредитним договором, та відсутність обставин, за яких виконавчий напис не може бути вчинено, оскільки, як зазначено вище, в період, за яким відбувається стягнення за спірним виконавчим написом Відповідач не набув право вимоги до ТОВ «Проскан», а спірний виконавчий напис вчинено без належного підтвердження безспірності заборгованості та з порушенням законодавчо встановленого строку для його вчинення.

Відповідно автоматичного розподілу справ між суддями для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: Гончаров С.А. (головуючий), Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 06.09.2017 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 13.09.2017 року.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 13.09.2017 року від судді Скрипки І.М. надійшла заява про самовідвід.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 року заяву про самовідвід судді Скрипки І.М. від розгляду справи № 910/3033/17 задоволено.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.09.2017 року у зв'язку з задоволенням заяви про самовідвід судді Скрипки І.М., сформовано для розгляду зазначеної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А., судді Тищенко А.І.,Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2017 року. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 11.10.2017 року.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.10.2017 року у зв'язку з перебування судді Суліма В.В. на лікарняному, сформовано для розгляду зазначеної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 року у визначеному складі колегії суддів апеляційна скарга прийнята до провадження.

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, згідно з поданими до суду 04.09.2017 року запереченнями, вважає оскаржуване рішення законним та таким, що скасуванню не підлягає.

Нотаріус вказує, що безпірність заборгованості була підтверджена належними доказами, про що і було зроблено вірний висновок у суді першої інстанції.

Відповідач, згідно з поданими до суду 06.09.2017 року відзивом, проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечив з огляду на іх необґрунтованість та просить апеляційний суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2017 року у справі № 910/3033/17 без змін.

Треті особи, до судового засідання, що відбулось 11.10.2017 року, не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників третіх осіб не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності третіх осіб є можливим.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

04.07.2013 року між публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Преміум" (кредитодавець) та ТОВ "Проскан" (позичальник) укладено Кредитний договір на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії №26/КЛ/13 від 04.07.2013 року, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію, ліміт якої складає 2 073 000 доларів США, зі строком користування коштами до 05.10.2015 року відповідно до умов, що встановлені в пункті 2 Кредитного договору, зі змінами, внесеними додатковими угодами до Кредитного договору №1-9.

В якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором між відповідачем та позивачем укладено Договір застави основних засобів № 26/КЛ/13/3-1, посвідчений 23.10.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. за реєстровим № 8971 (із відповідними змінами та доповненнями) (далі - Договір застави), відповідно до якого позивач передав у заставу відповідачу обладнання, перелік якого міститься у Додатку № 1 до Договору застави.

В абзацах 1, 2 пункту 4.4 Кредитного договору визначено, що сторони погодилися, що кредитодавець має право у разі невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань, визначених цим Договором, вимагати погашення Кредиту/Траншу кредиту, сплати процентів за фактичний час користування Кредитом/траншем кредиту, комісій та штрафних санкцій, інших належних платежів згідно з цим Договором, а позичальник зобов'язаний виконати цю вимогу за реквізитами та у день, що вказані Кредитодавцем у письмовій вимозі. Після повного погашення заборгованості позичальника за цим Договором дія Договору припиняється. Якщо до дня зазначеного у письмовій вимозі Кредитодавця, позичальник не погасив заборгованості у повному обсязі, кредитодавець має право на позасудове звернення стягнення на предмет застави/іпотеки.

Відповідно до пункту 4.1 Договору застави право звернення стягнення на предмет застави для задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням та цим Договором, виникає у заставодержателя у випадках, обумовлених Кредитним договором, цим Договором та нормами чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 4.1.1 Договору застави заставодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет застави, зокрема, у наступних випадках:

- якщо у момент настання строку (терміну) виконання Основного зобов'язання за Кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні кредитних коштів (чергового платежу по сплаті кредитних коштів) та/або при несплаті або частковій несплаті процентів та/або при несплаті або частковій несплаті комісій та штрафних санкцій у строки (терміни), встановлені Кредитним договором;

- порушення заставодавцем та/або позичальником обов'язків за цим Договором та/або за Кредитним договором та невиконання вимоги Заставодержателя про дострокове виконання Основного зобов'язання.

Відповідно до пункту 4.2 Договору застави у разі виникнення у заставодержателя права на звернення стягнення на предмет застави, заставодержатель самостійно визначає спосіб реалізації предмета застави, а саме заставодержатель має право: реалізувати предмет застави за рішенням суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; в позасудовому порядку згідно із Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та чинним законодавством України.

27.01.2017 року приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис № 155 та запропоновано звернути стягнення на належне позивачу обладнання за списком, що містився в Додатку № 1 до Договору застави та в заяві на вчинення виконавчого напису. За рахунок вказаного майна приватним нотаріусом було запропоновано стягнути з позивача на користь відповідача заборгованість позивача в сумі розміром 183 402,92 доларів США, що еквівалентно 4 990 943,66 грн., яка складалася з простроченої заборгованості по процентам за період з 01.06.2015 року по 31.01.2016 року.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є визнання недійсним виконавчого напису від 27.01.2017 року №155 вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюк Д.В.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що виконавчий напис від 27.01.2017 року №155 вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюк Д.В. з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема виконавчий напис вчинено за вимогами відповідача з дня виникнення права на які минуло більше одного року, що порушує вимоги ст.88 Закону України "Про нотаріат"; відповідачем не було надано виписку з накопичувального рахунку, відкритого в НБУ для отримання грошових коштів; вимоги відповідача до позивача, за якими здійснено виконавчий напис нотаріусом не є безспірними, оскільки розглядаються Господарським судом міста Києва у межах справи №910/1613/17.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із статтею 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно статті 3 Закону України "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Правовим наслідком невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, відповідно до статті 589 Цивільного Кодексу України є звернення стягнення на предмет застави.

В положеннях частин 1, 2 статті 590 Цивільного Кодексу України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Аналогічне положення також міститься в статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Статтею 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, з-поміж яких обтяжувач має право на власний розсуд обрати один:

- передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

- продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

- відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

- переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери;

- реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до п. 4.7. Договору застави у разі звернення стягнення на предмет застави на підставі рішення суду чи виконавчого напису нотаріуса реалізація предмету застави здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах або одним із способів, передбачених у п.4.4. договору.

Порядок звернення стягнення на предмет застави визначено в Законі України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та в Договорі застави.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання.

Відповідно до пункту 4.4 Договору застави у випадку порушення заставодавцем та/або позичальником обов'язків за цим та/або за Кредитним договором або настання будь-якої з підстав для звернення стягнення на предмет застави заставодержатель надсилає заставодавцю (позичальнику) письмове повідомлення про порушення обов'язків за цим та/або за Кредитним договором та про звернення стягнення на Предмет застави у позасудовому порядку, в якому зазначається: зміст порушених зобов'язань або інша підстава для звернення стягнення; загальний розмір не виконаної вимоги; опис Предмету застави; визначення позасудового способу звернення стягнення на Предмет застави, який має намір застосувати заставодержатель (у разі прийняття рішення про продаж предмету застави третім особам, у повідомленні додатково зазначається місце, час проведення продажу та спосіб продажу: будь-якому покупцю або на публічних торгах); вимога про виконання порушеного зобов'язання і строк для його виконання та/або передачу в цей же строк предмета застави у володіння заставодержателю у разі невиконання зазначеної вимоги; попередження про застосування звернення стягнення на предмет застави на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса у разі не виконання заставодавцем та/або позичальником вищезазначених вимог заставодержателя протягом строку, встановленого у повідомленні.

Відповідно до пункту 6.6. Договору застави всі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, у разі якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними у цьому Договорі адресами сторін. Датою надіслання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв'язку відправлення.

29.08.2016 року відповідачем направлялося позивачу повідомлення про порушення зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет застави вих. № 01304/1901/3 від 22.08.2016 року, що підтверджується фіскальним чеком № 1435 та описом вкладення в цінний лист про відправлення повідомлення цінним листом від 29.08.2016 року № 0101412396830.

27.01.2017 року відповідач звернувся до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кирилюку Д.В. із заявою про вчинення виконавчого напису, до якої додані договір застави основних засобів №26/КЛ/13/3-1 із додатковими угодами до нього, кредитний договір №26/КЛ/13 від 04.07.2013 року із додатковими угодами до нього, розрахунок заборгованості за кредитним договором довідка фінансової установи про ненадходження заборгованості, виписки по особовим рахункам, повідомлення про порушення зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет застави №01304/1901/3 від 22.08.2016 року з доказами його направлення позивачу.

27.01.2017 року приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис № 155.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат " нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно із пунктом 3.4. Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5 (далі - Порядок) строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувана виникло право примусового стягнення боргу.

Оскільки сторонами Кредитного договору та Договору застави є юридичні особи, виконавчий напис може бути вчинено виключно протягом одного року. Строки, протягом яких нотаріус може вчинити виконавчий напис про стягнення заборгованості за рахунок заставленого майна, повинні обраховуватися не з дня, коли закінчився строк дії Кредитного договору, а з дня, коли у відповідача виникло право звернення до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, а таке право у відповідача виникло лише після надіслання письмового повідомлення позивачу у відповідності до п.4.4. Договору застави.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право звернення до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості за рахунок заставленого майна у відповідача виникло після надіслання повідомлення 29.08.2016 року, тому місцевим судом вірно встановлено, що саме з цього строку потрібно починати обраховувати річний строк встановлений в частині 1 статті 88 Закону України "Про нотаріат", який станом на 27.01.2017 року не скінчився.

З огляду на викладено колегія суддів не приймає доводів апелянта стосовно того, що оскаржуваний виконавчий напис вчинено 27.01.2017 року, тобто після спливу одного року з моменту виникнення у Відповідача права на звернення стягнення процентів, нарахованих за період з 31.06.2015 року по 31.12.2015 року.

Щодо доводів апелянта стосовно того, що місцевий господарський суд безпідставно встановив належність Відповідачу, як кредитору, права звернення стягнення на предмет застави для задоволення його вимог за кредитним договором, та відсутність обставин, за яких виконавчий напис не може бути вчинено, оскільки, як зазначено вище, в період, за яким відбувається стягнення за спірним виконавчим написом Відповідач не набув право вимоги до ТОВ «Проскан», а спірний виконавчий напис вчинено без належного підтвердження безспірності заборгованості та з порушенням законодавчо встановленого строку для його вчинення, колегією суддів не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В положеннях підпунктів 3.1, 3.2, 3.5 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи:

- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

- за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (підпункт 3.1).

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172 (далі - Перелік) (підпункт 3.2).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5).

Отже, нотаріус при вчиненні виконавчого напису перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

Відповідно до пункту 1 вказаного Переліку до документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, належать нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.

Для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченим договором подаються оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів) та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий напис було вчинено на Договорі застави, а тому відповідач відповідно до законодавчих вимог повинен був надати Договір застави, документи, що підтверджують наявність заборгованості на момент вчинення виконавчого напису, а також письмове повідомлення, яке надсилалося позивачу у відповідності до умов Договору застави.

Як вбачається із заяви на вчинення виконавчого напису від 27.01.2017 року №01304/37, поданої відповідачем приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу відповідачем до вказаної заяви було долучено: Договір застави основних засобів №26/КЛ/13/3-1, посвідчений 23.10.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. за реєстровим № 8971 (із Додатковими договорами до договору застави), Кредитний договір №26/КЛ/13 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії, укладений 04.07.2013 року між ПАТ "КБ "ПРЕМІУМ" та ТОВ "ПРОСКАН" (із додатковими угодами № 1-9 до Кредитного договору); розрахунки заборгованості ТОВ "ПРОСКАН" перед ПАТ "КБ "ПРЕМІУМ" за Кредитним договором №26/КЛ/13 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 04.07.2013 року станом на 22.08.2016 року та станом на 27.01.2017 року; виписки по особовим рахункам № 20621001006067 з 03.07.2015 по 27.01.2017 року; № 20631010106067 з 04.07.2013 по 27.01.2017 року; № 20675010106067 з 08.01.2014 по 27.01.2017 року; № 20686010106067 з 04.07.2013 по 27.01.2017 року; № 20694010206067 з 18.03.2014 по 27.01.2017 року; № 20697010106067 з 08.08.2013 по 27.01.2017 року; повідомлення про порушення зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет застави вих. № 01304/1901/3 від 22.08.2016 року (доказами направлення повідомлення є фіскальний чек № 1435 та опис вкладення в цінний лист про відправлення повідомлення цінним листом від 29.08.2016 року № 0101412396830); заяву на вчинення виконавчого напису.

Документи, які підтверджують безспірність заборгованості і на підставі яких нотаріус здійснює виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж стовідсотково підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме у такому розмірі.

Матеріали справи не містять доказів висловлення позивачем будь-яких заперечень у відповідь на надіслане повідомлення від 22.08.2016 року.

Доводи апелянта стосовно того, що вимоги відповідача не були безспірними на те, оскільки Господарським судом міста Києва розглядалася справа №910/1613/17 за позовом ПАТ "КБ "Преміум" до ТОВ "Проскан" про стягнення 97 557 917,53 грн. безпідставні, виходячи з того, що позовна заява у справі №910/1613/17 подана після вчинення виконавчого напису нотаріусом та 05.04.2017 року винесено рішення по даній справі, згідно якого позовні вимоги ПАТ "КБ "Преміум" задоволено в повному обсязі.

Таким чином, суд першої інстанції приходить до вірного висновку, що відповідачем були надані всі документи, які були необхідні для підтвердження безспірності заборгованості, в порядку визначеному в пункті 3 Порядку та в статті 87 Закону України "Про нотаріат".

Посилання позивача, як на підставу для задоволення позову, на відсутність підтвердження розміру заборгованості випискою з накопичувального рахунку, який був відкритий ПАТ "КБ "Преміум" в НБУ в зв'язку з ліквідацією відповідача необґрунтовані, оскільки на момент звернення до нотаріуса Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/2607/16 було визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України № 68/БТ від 10.02.2016 року "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "Преміум"; було зобов'язано НБУ повернути ПАТ "КБ "Преміум" Банківську ліцензію №236 від 03.11.2011 року та Генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій №236-3 від 23.03.2015 року (з додатками); визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 134 від 10.02.2016 року "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Преміум" та делегування повноважень ліквідатора банку", а відтак на момент вчинення виконавчого напису нотаріуса відповідач не перебував в процедурі ліквідації.

Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції прийшов до вірного віисново щодо відсутності підстав для визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконання, а відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Також, судом першої інстанції вірно враховано ст. 68 Господарського процесуального кодексу України якою встановлено, що питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі, тому оскільки, у позові про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню відмовлено, суд першої інстанції вірно скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.05.2017 року у справі №910/3033/17.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Заперечення позивача до уваги судом не приймається з підстав їх недоведеності та невідповідності фактичним обставинам справи і вимогам закону.

З огляду на викладене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" є необґрунтованими та такими, в задоволенні яких вірно відмовлено судом першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2017 року у справі № 910/3033/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" на рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2017 року у справі № 910/3033/17 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проскан" на рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2017 року у справі № 910/3033/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2017 року у справі № 910/3033/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/3033/17 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська