Постанова № 69619494, 17.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2017 р. Справа№ 910/6332/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Буравльова С.І.

за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 29.08.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення Господарського суду

міста Києва від 06.06.2017

у справі №910/6332/17 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна";

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3;

про стягнення 55 400,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 55 400,00 грн помилково перерахованих коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в призначені платежу у платіжному дорученні, відповідно до якого були перераховані кошти, було вказано за оренду житлового приміщення згідно договору №16/145 від 01.05.2016. Однак, позивач вказував, що у останнього відсутні будь-які укладені з відповідачем договори оренди житлового приміщення, також будь-які житлові приміщення від відповідача не передавались.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.06.2017 у справі №910/6332/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" 55 400 (п'ятдесят п'ять тисяч чотириста) грн 00 коп. безпідставно отриманих коштів та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 06.06.2017 у справі №910/6332/17.

В обґрунтування своєї скарги, апелянт зазначив, що між ТОВ "Модуль-Україна" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договір оренди житлового приміщення від 01.05.2016 №16/145, згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, наймодавець передає наймачеві у користування за плату житлове приміщення (квартира) розташоване за адресою, АДРЕСА_1 на строк з 01.05.2016 до 01.05.2017. Приміщення орендується для проживання працівників, представників позивача. На виконання умов договору оренди позивачем на розрахунковий рахунок відповідача здійснювались щомісячні платежі з призначенням платежу «за оренду житлового приміщення згідно договору №16/145 від 01.05.2016». Крім того відповідач зазначив, що на підтвердження виконання договору оренди житлового приміщення між сторонами складено акти здачі-приймання робіт (надання послуг). Отже, на думку скаржника обставини справи спростовують твердження позивача та суду першої інстанції про безпідставність набуття грошових коштів відповідачем з посиланням на ст. 1212 ЦК України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2017, для розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 у справі №910/6332/17 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Андрієнко В.В., судді Власов Ю.Л., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 05.10.2017.

02.10.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (прийом документів) Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, де останній просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення суду лишити в силі.

В судове засідання, яке відбулось 05.10.2017 з'явились представники позивача та відповідача, які надали суду усні пояснення стосовно доводів наведених в апеляційній скарзі. На запитання головуючого судді представникам позивача та відповідача «чи було між сторонами підписано акти про повернення майна наймачем наймодавцю?», представник позивача не зміг відповісти на вказане питання, представник відповідача зазначив, що у останнього відсутні вказані акти, у судовому засіданні було оголошено перерву до 17.10.2017 для надання можливості подання відповідних доказів учасниками судового процесу.

17.10.2017 в судове засідання не з'явився представник позивача.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення, встановила наступне.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що враховуючи відсутність між сторонами будь-яких господарських правовідносин, на підставі яких у позивача існує обов`язок по перерахуванню відповідачу грошових коштів, в тому числі у якості оплати за оренду приміщення, відповідач є особою, яка набула майно (грошові кошти) без достатньої правової підстави у розумінні ст. 1212 ЦК України, і, як наслідок, зобов`язана повернути потерпілому (позивачу) це майно (кошти).

Однак, колегія суддів не може погодитись із вищенаведеним висновком суду виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" (наймач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (наймодавець) було укладено договір №16/145 оренди (найму) житлового приміщення, саме, квартира за адресою АДРЕСА_1 (п. 1.1. договору оренди).

Пунктом 3.11. Договору оренди визначено, що останній укладається на період з 01 травня 2016 року по 01 травня 2017 року.

Також, 01.05.2016 між сторонами було підписано Додаток №1 до Договору оренди, де в Акті передачі майна було зазначено, яке саме майно передавалось за договором. Вказаний Акт підписаний сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

В матеріалах справи наявні копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме:

- Акт №4 від 31.05.2016;

- Акт №5 від 30.06.2016;

- Акт №6 від 31.07.2016;

- Акт №10 від 30.09.2016;

- Акт №11 від 30.10.2016;

- Акт №12 від 30.11.2016;

- Акт №10 від 30.12.2016;

Вказані Акти підписані сторонами по Договору оренди, та скріплені печаткою позивача. Тобто, вказана обставина підтверджує наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підставами виникнення зобов'язань є юридичні факти або їх сукупність (юридичний склад). Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до виписки з АТ «ОТП БАНК» наданої відповідачем, з 02.05.2016 по 01.03.2017 позивачем перераховувались платежі із зазначенням призначення «за оренду житлового приміщення згідно договору №16/145 від 01.05.2016».

Позивач зазначає, що між ним і відповідачем не існує договірних відносин, і тому просить останнього повернути кошти перераховані згідно платіжного доручення від 04.01.2017 №21402, як помилково перераховані. При цьому позивач посилається на п. 8 ст. 181 ГК України, зазначаючи, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже, відповідним актом приймання-передачі має бути посвідчене повернення предмету найму наймачем. Разом з об'єктом нерухомості наймач повертає наймодавцеві всі документи та інші речі (обладнання, устаткування, меблі тощо), які передавалися йому. Договір найму вважається припиненим з моменту підписання сторонами такого акта.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судом було встановлено, що вказані акти сторонами не підписувались.

Тобто, обставини справи спростовують твердження Товариства у позовній заяві про безпідставність набуття грошових коштів відповідачем з посиланням на ст. 1212 ЦК України, оскільки до правовідносин договірного характеру положення вказаної статті Кодексу не застосовуються.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові ВГСУ від 04.10.2017 у справі №922/438/17, де зокрема судом було зазначено. Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовується також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти як: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Відповідно до змісту ст. 1212 ЦК України ця норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України. Такі ж правові висновки в подібних правовідносинах наведено в постановах Верховного Суду України від 22.01.2013 у справі № 5006/18/13/2012, від 17.06.2014 у справі № 13/096-12, від 14.10.2014 у справі № 922/1136/13, від 25.02.2015 у справі № 910/1913/14.

Натомість суд першої інстанції зазначеного не врахував та, неправильно застосувавши до правовідносин договірного характеру положення ст. 1212 ЦК України, дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" належить відмовити повністю.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Господарського суду м. Києва від 06.06.2017 у справі №910/6332/17 та про задоволення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 " задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 06.06.2017 у справі №910/6332/17 скасувати.

3. В позові відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" (32300, м. Кам'янець-Подільський, пр.Грушевського, 1/14, код ЄДРПОУ 37863825) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) 1760,00 грн судових витрат за розгляд справи апеляційною інстанцією.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови у справі №910/6332/17 доручити Господарському суду м. Києва.

6. Матеріали справи № 910/6332/17 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді Ю.Л. Власов

С.І. Буравльов