Ухвала суду № 69619422, 17.10.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

17.10.2017 Справа № 917/1704/16

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат"

про відстрочку виконання рішення суду від 14.12.2016р. у справи №917/1704/16, порушеної

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукоренергомонтаж" (вул. Горького, буд. 1-А, с. Софіївська Борщагівка, Києвосвятошинський район, Київська область, 08131)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" (вул. Героїв Майдану, буд.82, офіс 24, м. Гадяч, 37300)

про стягнення заборгованості та пені за договором підряду

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача : не з"явився

від відповідача : ОСОБА_1

Розглядається заява про відстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 14.12.2016р. на 12 місяців.

Стягувач відзив на заяву не надав.

Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином.

Неявка представника стягувача не перешкоджає розгляду даної заяви.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

За результатом розгляду справи № 917/1704/16 господарським судом Полтавської області прийнято рішення від 14.12.2016р., яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукоренергомонтаж" 331249грн. 71 коп. основного боргу, 44828грн. 82 коп. пені, 5641грн. 18 коп. витрат з оплати судового збору (т.1 а.с. 148-151).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.02.2017р. рішення господарського суду Полтавської області від 14.12.2016р. у справі № 917/1704/16 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (т.2 а.с.36-40).

Касаційні скарги на вказане судове рішення сторонами не подавалися.

Отже, рішення господарського суду Полтавської області набрало законної сили 08.02.2017р.

На виконання вказаного рішення господарським судом Полтавської області був виданий відповідний наказ від 27.02.2017р. (т.2 а.с. 45).

Боржник звернувся до суду з заявою про відстрочку виконання рішення суду.

В обґрунтування заяви боржник посилається на те, що основним ринком збуту продукції відповідача був ринок Російської Федерації та Республіка Казахстан. Проте Російською Федерацією було введено заборону на імпорт продукції, сировини та продуктів споживання, країною походження яких є Україна; дана заборона розповсюджується і на товари відповідача; також введено обмеження на транзит української продукції. На даний час Товариство шукає нові ринки збуту товарів, укладено договори про поставку товару з підприєстмвами Грузії та Республіки Латвія. Органами виконавчої служби відкрито декілька виконавчих проваджень з виконання судових рішень. Підприємство перебуває в скрутному фінансовому становищі, залежне від залучених коштів,має низькі значення ліквідних активів, недостатньо обігових коштів. Примусове стягнення заборгованості призведе до зупинення діяльності підприємства, а в майбутньому - до банкрутства. Товаритсво планує погасити заборгованість через 12 місяців.

Згідно ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб-стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, відстрочка або розстрочка виконання рішення суду чи зміна способу його виконання можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характерну обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх обєктивний вплив на виконання судового рішення. Крім того, повинні враховуватися інтереси обох сторін, зокрема їх матеріальний стан.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 червня2013року в справі №5-рп/2013 за конституційним зверненням акціонерної компанії "Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконання судового рішення є невід"ємною складовою права кожного на судових захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012року № 18-рп/2012)4 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012року № 11-рп/2012).

У рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року в справі № 5-рп/2013 зазначено, що аналіз положень ст. 121 ГПК України дає підстави вважати, що ухвала господарського суду про розстрочку виконання рішення спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом (документом) реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна сторона має право на виконання рішення суду протягом розумного строку.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005р. у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п.1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

Відповідно до статті 42 та абз. 5 статті 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

А отже, наведені заявником обставини передусім є наслідком господарської діяльності відповідача, його власного комерційного розрахунку та ризику, тобто не виникли в силу якихось об'єктивних, незалежних від боржника обставин.

Боржник не надав суду доказів відсутності грошових коштів на банківських рахунках та відсутності або недостатності майна для погашення боргу, за якого можливе стягнення.

Стягувач суду згоди на відстрочку виконання рішення не надав.

Рішенням суду у даній справі встановлено, що заборгованість у відповідача перед позивачем виникла ще в 2015 році, тобто борг не сплачений майже 2 роки. Доказів часткової сплати боргу відповідач суду не надав.

Суд, зазначає, що надання відстрочки ще на 12 місяців матиме наслідком зупинення виконавчого провадження з виконання рішення суду у даній справі, і як наслідок- ненадходження позивачу присуджених за рішенням коштів. Зазначене може призвести до ущемлення інтересів стягувача.

Таким чином, відсутні підстави для надання відстрочки виконання судового рішення у даній справі.

Враховуючи викладене, у задоволені заяви про відстрочку виконання рішення по справі № 917/1704/16 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 121, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Відмовити в наданні відстрочки Товариству з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" з виконання судового рішення у справі № 917/1704/16.

Суддя Т. М. Безрук