Постанова № 69619379, 09.10.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2017 Справа № 912/1189/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. доповідач;

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 представник, довіреність від 06.01.2017 №20/12/06/1;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Олександрійської міської ради Кіровоградської області на рішення господарського суду Кіровоградської області від 03.07.2017 по справі № 912/1189/17 (суддя Макаренко Т.В.)

за позовом Олександрійської міської ради Кіровоградської області, м. Олександрія, Кіровоградської області

до Закритого акціонерного товариства «Агроавтосервіс», м. Олександрія, Кіровоградської області

про стягнення 309461,66 грн., -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 03.07.2017 по даній справі в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що перехід права на земельну ділянку не відбувається автоматично, а потребує оформлення відповідачем, який не надав суду доказів звернення за оформленням відповідних прав на земельну ділянку на підставі рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 26.12.1996 № 771, у двомісячний термін, що передбачено п. 2 означеного рішення, ні в подальшому, ні під час розгляду справи.

Разом з тим, місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову, предметом якого є відшкодування збитків у розмірі орендної плати, розрахованої відповідно до нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, посилався на не дотримання позивачем п. 3.1. наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 № 110, яким визначено порядок фіксації правопорушення та перелік документів необхідних для підтвердження факту самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем, що свідчить про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами реального розміру збитків, а також не доведенням з боку позивача всіх складових цивільного правопорушення з боку відповідача.

Також, місцевий господарський суд зазначив у своєму рішення про те, що факт невилучення земельної ділянки з постійного користування унеможливлює прийняття Олександрійською міською радою рішення про надання земельної ділянки площею 1,5990 га в оренду, що саме по собі робить неможливим укладення договору оренди землі та відповідно вказує на безпідставність обрахування позивачем збитків, завданих внаслідок використання спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів саме у вигляді недоотриманої орендної плати.

Оскільки земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні відповідача, а останній не порушує жодних приписів законодавства, вказане унеможливлює встановлення протиправної поведінки ЗАТ «Агроавтосервіс» та причинного зв'язку між протиправною шкодою та завданими збитками.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду Олександрійська міська рада Кіровоградської області звернулася до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована незгодою позивача з рішенням, оскільки останнє прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до того, що відповідач користується наданою йому у постійне користування земельною ділянкою без належного оформлення права такого користування.

Зокрема, апелянт у своїй скарзі посилається на те, що несвоєчасне оформлення документів на право користування земельною ділянкою виникло з вини відповідача внаслідок його бездіяльності. Відсутність своєї вини у спричиненні збитків відповідач належним чином не довів, що є підставою для нарахування йому збитків за використання земельної ділянки без належного правового оформлення у вигляді орендної плати, яку б міг отримати позивач за умови оформлення відповідачем договору оренди.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 колегією суддів у складі: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач), суддів: Верхогляд Т.А., Пархоменко Н.В. апеляційну скаргу прийнято до розгляду у судовому засіданні на 04.09.2017.

04.09.2017 на підставі протоколу від 04.09.2017 здійснено автоматичну заміну судді Пархоменко Н.В. (перебувала у відпустці) на суддю Білецьку Л.М.

04.09.2017 на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшов відзив ЗАТ «Агроавтосервіс», в якому останній просив суд залишити оскаржуване позивачем рішення місцевого господарського суду по даній справі без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

04.09.2017 у судовому засіданні оголошувалася перерва до 20.09.2017.

20.09.2017 на підставі протоколу автоматичної зміни колегії суддів, здійснено заміну судді Білецької Л.М. (перебувала у відпустці) на суддю Чередка А.Є.

20.09.2017 у судовому засіданні оголошувалася перерва до 09.10.2017.

Протоколом автоматичної зміни колегії суддів від 09.10.2017 суддю Верхогляд Т.А. (перебувала у відпустці) замінено на суддю Коваль Л.А.

09.10.2017 справа розглянута у судовому засіданні у складі колегії суддів Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є. Коваль Л.А. У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, а апеляційну скаргу задовольнити з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, згідно з розпорядженням Олександрійської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 01.06.1994 № 157 зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «Олександрійське автотранспортне підприємство», яке створене шляхом перетворення малого підприємства «Темп» та є його правонаступником.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Олександрійської районної ради народних депутатів від 16.03.1995 № 58 у звязку зі зміною назви проведена перереєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійське автотранспортне підприємство» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромфірма МАЗтранссервіс» та зареєстровано статут Товариства у новій редакції.

Згідно з розпорядженням Олександрійської районної державної адміністрації кіровоградської області від 18.03.1996 № 114-р проведена державна реєстрація Дочірнього підприємства «Автотранспортне підприємство» при Товаристві з обмеженою відповідальністю «Агрофірма МАЗтранссервіс».

Згідно з розпорядженням Олександрійської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 28.07.1996 № 310-р проведена державна реєстрація Закритого акціонерного товариства «Агроавтосервіс». За п. 2 вказаного розпорядження Закрите акціонерне товариство «Агроавтосервіс» є правонаступником Дочірнього підприємства «Автотранспортне підприємство» при Товаристві з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма МАЗтранссервіс».

Рішенням загальних зборів засновників Агропромислової фірми «МАЗтранссервіс» (протокол № 12 від 28.08.1996) вирішено безоплатно передати приміщення й споруди, а також об'єкти незавершеного будівництва по вул. Дніпропетровське шосе, 4 в м. Олександрія, Кіровоградської області у власність Акціонерному товариству закритого типу «Агроавтосервіс».

18 грудня 1996 року видано Реєстраційне посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, за даними якого Олександрійське міжміське бюро технічної інвентаризації посвідчує, що нерухоме майно, яке складається з основних та допоміжних приміщень і споруд: адмінкорпус, виробничі приміщення, овочесховище, заправка, навіс, туалет, за адресою: м. Олександрія, вул. Дніпропетровське шосе, 4 в цілому зареєстровано за Акціонерним товариством закритого типу «Агроавтосервіс» на праві колективної власності на підставі протоколу № 12 загальних зборів засновників Агропромислової фірми «МАЗтранссервіс».

На підставі Державного акту на право постійного користування землею від 03.12.1993 серії КР № 17 земельна ділянка площею 1.599 га по вулиці Дніпропетровське шосе, 4 в м. Олександрії Кіровоградської області перебувала в постійному користуванні Малого підприємства «Темп», яке на момент видачі Державного акту було також власником виробничих будівель та споруд.

Закритому акціонерному товариству «Агроавтосервіс» на підставі Свідоцтва про право власності виданого виконкомом Олександрійської міської ради 19.07.2004 належать об'єкти нерухомого майна, а саме: виробничі будівлі і споруди по вул. Дніпропетровське шосе № 4 в м. Олександрія, що відповідачем не заперечується.

Після набуття права колективної власності на виробничі будівлі та споруди по вул. Дніпропетровське шосе, 4 в м. Олександрії, ЗАТ «Агроавтосервіс» звернулося до виконавчого комітету Олександрійської міської ради із клопотанням про передачу у користування земельної ділянки за зазначеною адресою.

Рішенням виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 26.12.1996 № 771 (п. 1.1), вирішено надати в постійне користування Акціонерному товариству закритого типу «Агроавтосервіс» земельну ділянку площею 1,5990 га по вул. Дніпропетровське шосе, 4 (територія виробничих та адміністративно-побутових приміщень).

Одночасно, рішенням виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 26.12.1996 № 776, земельну ділянку площею 1,599 га по вул. Дніпропетровське шосе, 4 вилучено з постійного користування Малого підприємства «Темп» за його згодою, а Державний акт на право постійного користування землею від 03.12.1993 серії КР № 17, визнано недійсним (а. с. 109).

Рішенням Олександрійської міської ради від 16.09.2016 № 163 «Про зобовязання звернутись до міської ради для оформлення права користування земельними ділянками, користувачів (згідно з додатком до рішення) які використовують земельні ділянки без правовстановлюючих документів (договорів оренди), було зобовязано протягом 2-х місяців звернутися до міської ради для оформлення оренди земельних ділянок під об'єктами нерухомості, які їм належать на праві власності.

На підставі даного рішення позивач направив відповідачу претензію від 11.11.2016 № 391/10/06/2, за змістом якої позивач наполягав на вирішенні питання щодо укладення договору оренди вказаної земельної ділянки в досудовому порядку, проте така вимога була залишена відповідачем без задоволення.

Відповідач не заперечує факт отримання рішення позивача від 16.09.2016 № 163, а також претензії від 11.11.2016 № 391/10/06/2. При цьому, відповідач посилається на п. 1 Розділу Х «Перехідні положення» земельного кодексу, який набрав чинності з 01 січня 2002 року, яким передбачено, що рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Доказів отримання відповідачем Державного акту на право постійного користування землею відповідно до рішення від 26.12.1996 № 771 відповідач господарському суду не надав.

У звязку з зазначеним, відповідач вважає не втраченим право користування вищевказаною земельною ділянкою, а відсутність у ЗАТ «Агроавтосервіс» Державного акту на право постійного користування цією земельною ділянкою не може розцінюватися, як правопорушення, що виключає можливість застосування до ЗАТ «Агроавтосервіс» юридичної відповідальності у вигляді упущеної вигоди, зокрема, у розмірі неодержаної плати за оренду спірної земельної ділянки.

Предметом спору по даній справі є користування відповідачем земельною ділянкою, наданою йому в постійне користування на підставі рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 26.12.1996 № 771 без належного оформлення права постійного землекористування вказаною ділянкою, що стало підставою для нарахування позивачем збитків у вигляді упущеної вигоди, у розмірі неодержаної плати за оренду спірної земельної ділянки, розрахованої відповідно до нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обовязковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, обєднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Пунктом «б» ч. 1 ст. 80 Земельного кодексу України визначено, що субєктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування на землі комунальної власності.

Статтею 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Як зазначено у ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 377 Цивільного кодексу України визначено зміст прав на земельну ділянку особи при придбанні житлового будинку, будівлі або споруди, що розміщені на ній, які відповідають видам прав на землю згідно з розділом ІІІ «Права на землю» Земельного кодексу України; відповідні права та наслідки переходу права власності на нерухоме майно визначено ст. 120 Земельного кодексу України.

З аналізу вказаних норм вбачається, що перехід права на земельну ділянку не відбувається автоматично, а потребує оформлення.

Згідно з приписами ст. 124 Земельного кодексу України набуттю права користування та права оренди передує волевиявлення особи, яка виявила бажання набути таке право, і лише після цього здійснюється волевиявлення відповідного органу місцевого самоврядування.

Господарським судом враховано також положення п. 3.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011 № 6 з подальшими змінами, в якому зазначено, що за змістом ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З огляду на приписи ст. 182, ч. 2 ст. 331, ст. 657 Цивільного кодексу України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

Рішенням виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 26.12.1996 № 771 на відповідача АТЗТ «Агроавтосервіс» покладався обовязок зареєструвати у двомісячний строк землекористування у відділі земельних ресурсів міськвиконкому (п. 2 рішення а. с. 78).

Всупереч положенням ч. 1 ст. 144 Конституції України та ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідачем проігноровано рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 26.12.1996 № 771. Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача за оформленням відповідних прав на земельну ділянку на підставі вказаного рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради ні у термін визначений цим рішенням, ні в подальшому, а ні під час розгляду справи в суді.

Статтею 13 Цивільного кодексу України унормовано, що при здійсненні своїх прав особа зобовязана утримуватись від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

З матеріалів справи вбачається, що термін користування відповідачем земельною ділянкою (з 1996 року) без належного оформлення права користування є доволі тривалим.

Визначальним колегія суддів вважає у даній справі наступне.

Правовий механізм переходу прав на землю, повязаний із переходом прав на будинок, будівлю або споруду, на момент виникнення у відповідача права власності на нерухомість регулювався відповідною статтею 30 Земельного кодексу, згідно якої при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів.

При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог ст. 23 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадку, якщо земельна ділянка перебувала у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Водночас, за змістом ст. 125 чинного Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналогічні норми містились і в Земельному кодексі України 1990 року. Так, відповідно до ст. ст. 22, 24 Земельного кодексу України від 18.12.1990, що був чинний до 25.01.2001, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Зважаючи на вказані положення, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обовязок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова від 12.04.2017 по справі № 922/207/15).

Колегією суддів встановлено, що ЗАТ «Агроавтосервіс» правомірно володіє нерухомим майном, яке розташоване на спірній земельній ділянці. При цьому ЗАТ «Агроавтосервіс» не вчинило дій, спрямованих на оформлення права на постійне землекористування вказаною земельною ділянкою. ЗАТ «Агроавтосервіс» не є субєктом плати за землю у формі земельного податку, оскільки віднесений до субєктів малого підприємства та перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності з 01.01.2002, а тому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України).

Таким чином, на момент введення в дію нового Земельного кодексу України у відповідача не виникло будь-якого права користування земельною ділянкою, оскільки воно не було оформленим у відповідності з чинним на той момент законодавством.

З урахуванням введення в дію нового Земельного кодексу України відповідач може оформити право користування земельною ділянкою, на якій розміщено обєкт нерухомості лише на правах оренди, у відповідності до ст. 93 вказаного кодексу.

При цьому, посилання відповідача на те, що в нього існує право постійного користування спірною земельною ділянкою помилкове, оскільки на момент введення в дію нового Земельного кодексу право постійного користування у нього не виникло за відсутності належного оформлення, а саме отримання Державного акта на право постійного користування.

Колегія суддів зауважує, що рішенням Конституційного суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 передбачено збереження вже існуючого права користування після введення в дію нового Земельного кодексу України, що не є тотожним обставинам даної справи.

Посилання відповідача на Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, в редакції Закону від 25.10.2001 № 2768-III, яким визначено, що рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу, колегія суддів відхиляє, оскільки у вказаній нормі йдеться про виконання раніше прийнятих рішень відповідно до вимог нового Земельного кодексу.

Нормами нового Земельного кодексу України не передбачено можливості надання відповідачу земельної ділянки в постійне користування.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Обєктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Рішенням дев'яностої сесії п'ятого скликання Олександрійської міської ради від 30.04.2010 № 1454 затверджено орендні ставки за користування земельними ділянками на території міста ОСОБА_2 відповідно до цільового призначення згідно з додатками та внесено зміни до Положення про регулювання земельних відносин в ОСОБА_2, затвердженого рішенням міської ради від 24.05.2000 № 335, а саме: викладено п. 7.14 Положення у наступній редакції: «Нарахування розміру річної орендної плати за користування земельними ділянками визначається у відсотках до нормативно-грошової оцінки земельної ділянки згідно зі ставками, затвердженими міською радою, з урахуванням коефіцієнтів індексації. В разі визначення орендаря на конкурентних засадах орендна плата, розрахована за цим Положенням, застосовується як стартова, а її розмір може бути збільшено за результатами проведення земельних торгів».

Рішенням від 25.05.2012 № 615 позивачем затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Олександрії.

В матеріалах справи міститься ОСОБА_3 з визначення та відшкодування збитків власнику землі від 21.07.2016 та Протокол № 2 засідання комісії по визначенню розміру збитків Олександрійської міської ради, завданих зволіканням землекористувачів оформляти права на земельні ділянки під обєктами нерухомого майна приватної власності від 21.07.2016, яким визначався розмір збитків за користування земельною ділянкою по вул. Дніпропетровське шосе, 4 ЗАТ «Агроавтосервіс». Розмір збитків обраховано, виходячи із нормативної грошової оцінки земельної ділянки, враховуючи локальні фактори.

Також в матеріалах справи міститься Довідка розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки на 2013-2016, показники якої покладені відповідачем в основу розрахунку збитків від недоотриманої орендної плати за землю (а. с. 113).

На підставі вищезазначених рішень та протоколів позивачем здійснено розрахунок загальної суми збитків у вигляді неодержаної Олександрійською міською радою орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою по вул. Дніпропетровське шосе, 4 в м. Олександрія, площею 1.5990 га за період з 01.07.2013 по 01.07.2016 рр., що становить 309461,66 грн.

Обґрунтований розрахунок збитків позивачем долучено до матеріалів справи (а. с. 26).

При цьому, колегія суддів враховує, що позивач вживав заходів щодо врегулювання питання щодо використання відповідачем земельної ділянки по Дніпропетровському шосе, 4 та зменшення збитків.

Так, позивач 14.01.2015 направляв на адресу відповідача лист-претензію № 5/10/06/1 з пропозицією вжити заходів щодо оформлення права користування вказаною земельною ділянкою, але дана пропозиція була залишена відповідачем без задоволення.

Водночас, колегія суддів критично відноситься до висновку місцевого господарського суду про те, що відповідач не повідомлений про прийняте рішення, оскільки вищезазначений лист-претензія направлялась фізичній особі - керівнику ЗАТ «Агроавтосервіс» ОСОБА_2 на адресу: 28000, Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Фадєєва, 14-а, в той час як відповідачем по справі є юридична особа - ЗАТ «Агроавтосервіс», що зареєстрована за адресою: 28000, Кіровоградська обл., м. Олександрія, Дніпропетровське шосе, 4, оскільки отримання вказаного листа відповідач не заперечував.

При цьому, колегія суддів враховує, що відповідачем не надано доказів оскарження та визнання недійсними, незаконними рішень виконавчого комітету позивача від 02.09.2016 № 594 «Про затвердження протоколів та актів з визначення та відшкодування збитків власнику землі», № 1 від 07.07.2016, № 2 від 21.07.2016 та № 3 від 11.08.2016 та актів до вказаних протоколів, рішенням від 30.04.2010 № 1454, рішенням від 25.05.2012 № 615.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (пункт «д» ч.1 ст. 156 Земельного кодексу України).

За змістом ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок.

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний доход це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

В той же час, відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України підставою для застосування цивільно-правової відповідальності є правопорушення, що включає як складові елементи: 1) шкоду (збитки), 2) протиправну поведінку особи, яка заподіяла шкоду, 3) причинний зв'язок між ними та 4) вину особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, виключає можливість притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Загальним поняттям позадоговірного зобов'язання з відшкодування шкоди охоплюються різноманітні конкретні види правопорушень, що мають ряд особливостей. Особливості застосування цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду можуть бути передбачені спеціальними законами, що регулюють питання охорони певного виду прав.

Саме питання відшкодування збитків власникам землі, до яких відноситься і територіальна громада м. Олександрія в особі її представницького органу міської ради, та землекористувачам врегульовано главою 24 Земельного кодексу України «Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», за ст. 156 якого закріплено вичерпний перелік підстав відшкодування збитків, заподіяних внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Наразі позивачем доведено перед судом всі елементи складу цивільного правопорушення в діях відповідача, як то: факт порушення відповідачем вимог земельного законодавства, що виявився у тривалому використанні земельної ділянки без договору оренди, що є підставою для нарахування збитків, визначення і відшкодування яких врегульовано чинним законодавством, причинного звязку між збитками і протиправною поведінкою відповідача, оскільки використання земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення, позбавило Олександрійську міську раду, як власника землі, права отримати від цієї земельної ділянки дохід у вигляді орендної плати.

Між тим, відповідач не довів належними та допустимими доказами відсутність своєї вини у спричиненні збитків. Натомість матеріали справи свідчать про бездіяльність відповідача щодо оформлення спірної земельної ділянки.

Так, відповідач не вчинив жодної дії спрямованої на оформлення права користування земельної ділянки за період з 1996 року до порушення провадження по справі.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідач будучи фактичним користувачем земельної ділянки, площею 1.5990 га за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Дніпропетровське шосе, 4, в порушення норм чинного законодавства, користується нею без договору оренди земельної ділянки та відмовляється від його укладення з позивачем, не сплачує передбачену законодавством плату за користування земельною ділянкою, внаслідок чого порушує права власника в особі Олександрійської міської ради щодо отримання орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою.

Отже, вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню повністю, а рішення господарського суду Кіровоградської області слід скасувати та прийняти нове рішення яким зобовязати відповідача відшкодувати позивачу заподіяні збитки у вигляді неодержання доходів за час тимчасового невикористання спірної земельної ділянки у сумі 309461,66 грн.

Розрахунок розміру збитків не заперечувався відповідачем ні в суді першої інстанції, а ні під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в обґрунтування свого рішення місцевий господарський суд неправомірно посилався на наказ Державного агенства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 № 110 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963, оскільки вказаний наказ на момент виникнення спірних правовідносин вже втратив чинність на підставі наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 17.06.2010 № 478.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Олександрійської міської ради Кіровоградської області задовольнити.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 03.07.2017 по справі № 912/1189/17 скасувати та прийняти нове рішення наступного змісту.

Позов задовольнити повністю.

Зобовязати Закрите акціонерне товариство «Агроавтосервіс» (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, Дніпропетровське шосе 4, ідентифікаційний код 24149391) відшкодувати Олександрійській міській раді (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, проспект Соборний 59, ідентифікаційний код 33423535) заподіяні збитки у вигляді неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, що розташована за адресою: Кіровоградська область, Дніпропетровське шосе, буд. 4, загальною площею 1,5990 га, у сумі 309461,66 грн. (триста девять тисяч чотириста шістдесят одну гривню) 66 копійок.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Агроавтосервіс» (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, Дніпропетровське шосе 4, ідентифікаційний код 24149391) на користь Олександрійської міської ради (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, проспект Соборний 59, ідентифікаційний код 33423535) 4641,92 грн. судового збору за розгляд справи господарським судом Кіровоградської області та 5106,11 грн. судового збору за перегляд справи в апеляційному порядку.

Видачу наказів доручити господарському суду Кіровоградської області.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 19.10.2017.

ГоловуючийЮ.Б. Парусніков

Судді:Л.М. Коваль

ОСОБА_3