Рішення № 69619377, 12.10.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" жовтня 2017 р.Справа № 916/1908/17

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"

до відповідачів: 1) товариства з обмеженою відповідальністю "САВАРГО"

2) селянського (фермерського) господарства "ПАВЕЛ"

про стягнення солідарно 104 907,00 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність

від відповідача 1: не зявився

від відповідача 2: не зявився

СУТЬ СПОРУ: позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "САВАРГО" та селянського (фермерського) господарства "ПАВЕЛ" пені в сумі 234,15 грн., інфляційних втрат в сумі 219,88 грн. та 3% річних в сумі 646,93 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.08.2017р. позовну заяву (вх.№2017/17) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/1908/17 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

На адресу суду надійшла заява позивача (вх.№2-4595/17) про збільшення позовних вимог, відповідно до якої останній просить стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "САВАРГО" та селянського (фермерського) господарства "ПАВЕЛ" пені в сумі 10 234,14 грн., інфляційних втрат в сумі 52 825,93 грн. та 3% річних в сумі 41 846,93 грн.

Зазначена заява судом прийнята до розгляду.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача 1 в судові засідання, не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Представник відповідача 2 в судові засідання, не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, що викладена у постанові від 07.07.2016р. у справі №910/21819/15, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для скасування судового рішення прийнятого за відсутності представника сторони спору.

За клопотанням позивач судові засідання проводились з використанням системи відеоконференцзв'язку

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

09 квітня 2007 року між ТОВ "КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" та СФГ „ПАВ укладений договір поставки №КП090407/2.

Відповідно до умов даного Договору ним визначалися умови купівлі-продажу засобів захисту рослин.

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням СФГ "ПАВЕЛ" взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору поставки №101090407/2 від 09 квітня 2007 року,

12 березня 2008 року ТОВ "КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" звернулося до господарського суду Кіровоградської області із позовною заявою про стягнення із СФГ "ПАВЕЛ" суми заборгованості за поставлений товар та штрафні санкції період із 26.10.2007 року по 12.03.2008 року згідно договору поставки №КП090407/2 від квітня 2007 року.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 21 травня 2008 року у справі №15/147, позовні вимоги ТОВ "КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" задоволено.

15 та 17 жовтня 2008 року, СФГ "ПАВЕЛ" в якості погашення боргу по рішенню господарського суду Кіровоградської області від 21 травня 2008 року у справі №15/147 було передано ТОВ "КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" товар (насіння соняшнику) в кількості 340 тон на загальну суму 476 000,00 грн., виходячи із 1 400,00 грн./т.

15 листопада 2012 року між ТОВ "КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" та ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" було укладено Угоду №15-11/12-135 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України).

Розділом 1 даної Угоди, встановлено, що Первісний кредитор (ТОВ "КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ") відступає Новому кредитору (ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС") право вимоги виконання Селянським (фермерським) господарством "ПАВЕЛ", що іменується надалі "Боржник", зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3% - річних та інфляційних витрат, набутих Первісним кредитором на підставі договору поставки №КП090407/2 від 09 квітня 2007 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки №КП090407/2 від 09 квітня 2007 року.

Окрім цього, Новий кредитор наділяється всіма правами Первісного кредитора, що випливають із умов договору поставки №КП090407/2 від 09 квітня 2007 року, по відношенню до Боржника щодо нарахування курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних витрат та штрафу, у зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки №КП090407/2 від 09 квітня 2007р.

На виконання умов п.4.1. угоди ТОВ "КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" передало позивачу перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання селянським (фермерським) господарством "ПАВЕЛ" обумовленого зобов'язання.

У відповідності до пункту 4.3. Угоди, ТОВ "КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" з повідомленням про зміну кредитора у зобов'язані, належним чином повідомило СФГ "ПАВЕЛ" про зазначені вище обставини.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Угодою №15-11/12-135 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року, 01 вересня 2016 року між ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" (Кредитор) та ТОВ "СОВАГРО" (Поручитель) було укладено Договір поруки №01-09-2016, за умовами якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку Селянським (фермерським) господарством "ПАВЕЛ" (код ЄДРПОУ 31217730) щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру пені у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та Угоди, передбаченою ст. 2 цього Договору Відповідно до п. 2.1. Договору поруки, під основним договором в цьому Договорі розуміють Угоду №15-11/12-135 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року, укладену згідно договору поставки №КП090407/2 від 09 квітня 2007 року.

Пункт 3.1. Договору поруки передбачає відповідальність Поручителя перед Кредитором обмежується частковою сплатою суми пені у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Пункт 4.1. Договору поруки встановлює, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) Боржником обов'язку за основною угодою, Кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до Боржника, так і до Поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед Кредитором.

Позивач додатково звернувся до ТОВ "СОВАГРО" із вимогою №17-9/09 від 2016 року, котра була одержана останнім 20.10.2016 року, проте залишена без виконання.

Неналежне виконання відповідачами договірних зобов'язань в частині здійснення сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст.663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Умовами ст.665 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст.656 Цивільного Кодексу України).

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

За приписами п.2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р., за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Як було вище встановлено судом, за порушення зобов'язань за договором позивач нарахував у відповідності до приписів договору пеню в сумі 10 234,14 грн., при цьому судом встановлено що наданий позивачем розрахунок здійснений не належним чином, у зв'язку з чим, судом було самостійно розраховано пеню наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочки397389.6013.03.2008 - 28.04.20084710.0000 %0.055 %*10206.18Отже, за самостійним розрахунком суду розмір пені складає 10 206,18 грн., у зв'язку з чим солідарному стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає пеня в сумі 10 206,18 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог про стягнення пені в сумі 27,97 грн. суд відмовляє.

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних в сумі 41 846,93 грн., судом встановлено, що його здійснено неналежним чином, у зв'язку з чим, судом було самостійно розраховано 3% річних наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів397389.6013.03.2008 - 13.10.20082153 %7003.18284396.7114.10.2008 - 15.11.201214943 %34896.87Таким чином, за самостійним розрахунком суду 3% річних складають 41 900,05 грн., але у зв'язку з тим, що позивачем до стягнення 3% річних заявлено в меншому розмірі, в сумі 41 846,93 грн., стягненню з селянського (фермерського) господарства "ПАВЕЛ" підлягають 3% річних в сумі 41 846,93 грн.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних, суд зазначає наступне:

Системний аналіз законодавства України свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 Цивільного кодексу України.

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

У зв'язку з тим, що в країні відбулись інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошових коштів, строк оплати яких настав, але не сплачених.

При цьому, суд зазначає, що сума інфляційних втрат повинна розраховуватись за весь період прострочення, тобто з урахуванням як інфляційних процесів так і дефляційних процесів, що мали місце в період такого прострочення.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних судом встановлено, що його здійснено неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано інфляційні наступним чином:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції13.03.2008 - 13.10.2008397389.601.09839007.86436397.4614.10.2008 - 15.11.2012284396.711.34698442.22382838.93За самостійним розрахунком суду інфляційні складають 137 450,08 грн., але у зв'язку з тим, що позивачем до стягнення інфляційні заявлено в меншому розмірі, в сумі 52 825,04 грн., стягненню з селянського (фермерського) господарства "ПАВЕЛ" підлягають інфляційні в сумі 52 825,04 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачами у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС".

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід солідарно стягнути з відповідачів на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 1 599,92 грн. та 7 997,60 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "САВАРГО" (65012, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. №2-А, код ЄДРЮОФОПГФ 33494460), селянського (фермерського) господарства "ПАВЕЛ" (28542, Кіровоградська обл., Долинський район, с. Пишне, код ЄДРЮОФОПГФ 31217730) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (03187, м. Київ, пр-т Академіка Глушкова, буд. №40, офіс №315, код ЄДРЮОФОПГФ 38039872) пеню в сумі 10 206 (десять тисяч двісті шість) грн. 18 коп., витрати на оплату судового збору в сумі 156 (сто п'ятдесят шість) грн. 11 коп. та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 780 (сімсот вісімдесят) грн. 57 коп.

3. Стягнути з селянського (фермерського) господарства "ПАВЕЛ" (28542, Кіровоградська обл., Долинський район, с. Пишне, код ЄДРЮОФОПГФ 31217730) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (03187, м. Київ, пр-т Академіка Глушкова, буд. №40, офіс №315, код ЄДРЮОФОПГФ 38039872) 3% річних в сумі 41 846 (сорок одна тисяча вісімсот сорок шість) грн. 93 коп., інфляційні в сумі 52 825 (п'ятдесят дві тисячі вісімсот двадцять п'ять) грн. 04 коп., витрати на оплату судового збору в сумі 1 443 (одна тисяча чотириста сорок три) грн. 41 коп. та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 7 217 (сім тисяч двісті сімнадцять) грн. 03 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України

Повний текст рішення складено 17 жовтня 2017 р.

Суддя О.В. Цісельський