Ухвала суду № 69616367, 17.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - П'ятничук І.В.

№ 22-ц/796/11117/2017 Доповідач - Борисова О.В.

справа №759/5267/17

м. Київ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.

при секретарі: Куркіній І.B.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 18 вересня 2017 року про залишення скарги без розгляду по справі за скаргою заявника ОСОБА_1 про визнання противоправною бездіяльність головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва територіального управління юстиції у м. Києві Пилипчука Костянтина Ростиславовича, визнання неправомірною та скасування постанови та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною скаргою.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18.09.2017 року скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України у зв'язку з повторною неявкою заявника та її представника.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу в якій просили скасувати ухвалу та передати питання із судового контролю на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог посилалися на те, що ухвала суду є незаконною, прийнятою з порушенням норм процесуального права.

Вказували на те, що з листа від 21.08.2017 року убачається, що суд повідомив осіб, які беруть участь у справі про перенесення на 17:00 год. на 18.09.2017 року судового розгляду і при цьому не повідомив про причини перенесення, не викликав їх, не визнав їх явку обов'язковою, не роз'яснював про наслідки не вчинення такої дії як от явка до суду на 17:00 год. на 18.09.17 року.

Крім того, листи від 21.08.17 року, підписані суддею П'ятничук І.В., на відміну від судової повістки повідомлення від 04.09.17 року, що підписаний помічником судді Желепа О. не містить назви «судова повістка» чи «судова-повістка повідомлення».

Заявник та головний державний виконавець Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва територіального управління юстиції у м. Києві Пилипчук К.Р. в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглядати справу у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи скаргу без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_2 у судові засідання повторно не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, заява про розгляд справи у їх відсутності до суду не надходила.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Як вбачається з матеріалів справи у судове засідання, призначене на 21.08.2017 року, заявник та її представник не з'явилися, про день, час та місце його проведення повідомлялись належним чином (а.с. 6-7).

Розгляд справи було відкладено на 18.09.2017 року.

21.08.2017 року суд першої інстанції направив ОСОБА_1 та її представнику ОСОБА_2 судові повістки із зазначенням часу та місця проведення наступного судового засідання - 18.09.2017 року о 17:00 год.

У судове засідання 18.09.2017 року ні ОСОБА_1., ні її представник ОСОБА_2 не з'явились повторно, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином (а.с.13-14).

Відповідно до роз'яснень, які викладені в п.17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК з особливостями, встановленими статтею 386 ЦПК, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються. До участі у справі як заінтересованої особи залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси.

Із урахуванням положень статті 11, частини третьої статті 169 та частини другої статті 386 ЦПК у разі повторної неявки до суду заявника чи його представника, які належним чином повідомлені про дату судового засідання, без поважних причин скарга залишається без розгляду відповідно до пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК, що не перешкоджає заявникові повторно звернутися до суду на загальних підставах.

Стаття 129 Конституції України визначає, що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, а відповідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

У зв'язку із цим, розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає належних відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням ст.129 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч.3 ст.169, п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Системний аналіз п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України та положень ст.169 цього Кодексу свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці позивача до суду. Це пов'язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

Таким чином, законодавець передбачив баланс захисту прав позивача (заявника), який повторно не з'явився в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача (суб'єкта оскарження та заінтересованої особи), який у зв'язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти.

Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не повинен з'ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого заявника в судове засідання і у випадку повторної неявки останнього, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає скаргу без розгляду.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).

З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо залишення скарги без розгляду з підстав, визначених ч.3 ст.169, п.3 ч.1 ст. 207 ЦПК України, оскільки в судові засідання ні ОСОБА_1, ні її представник ОСОБА_2 не з'явились повторно, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не повідомив ні заявника, ні її представника про причини перенесення розгляду справи, не визнав їх явку обов'язковою, не роз'яснив про наслідки не вчинення такої дії як явка до суду на 17:00 год. 18.09.2017 року колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані доводи не мають правового значення та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для залишення скарги заявника без розгляду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Отже, ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.218, 303, 305, 307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника -ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 18 вересня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді