Ухвала суду № 69616362, 03.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

Справа № 757/25242/17-ц Головуючий у 1-ій інстанції - Васильєва Н.П.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/8740/2017 Доповідач - Музичко С.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Музичко С.Г.,

Суддів - Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

при секретарі - Юрчуку С.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 13 червня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, Головного управління Національної поліції в Київській області, Прокуратури Київської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди від руйнування розташованого на земельній ділянці вчиненого за бездіяльності правоохоронних органів у кримінальному провадженні відкритому по факту шахрайського заволодіння вказаною земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року заяву ОСОБА_6, ОСОБА_7 про забезпечення позову ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, Головного управління Національної поліції в Київській області, Прокуратури Київської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди від руйнування розташованого на земельній ділянці вчиненого за бездіяльності правоохоронних органів у кримінальному провадженні відкритому по факту шахрайського заволодіння вказаною земельною ділянкою задоволено.

Накладено арешт на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 за адресою: смт. Козин, Обухівського району, Київської обл., яка на праві власності, зареєстрована за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 04 вересня 2014 року, заборонивши здійснювати будь-які дії, пов'язані з її відчудженням.

В поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що відповідно до рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16.04.2014 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, на яку накладено арешт. Посилається на те, що суд не мав підстав для накладення арешту на земельну ділянку, оскільки ОСОБА_2, як власник, нікому шкоди шляхом руйнування будівель та знищення насаджень не завдавала.

В поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Зазначає, що вид забезпечення позову не є співмірним заявленим позовним вимогам, оскільки предметом позову не є зазначена в ухвалі земельна ділянка. Крім того вказує, що судом першої інстанції не доведено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Посилається на те, що судом при постановленні ухвали не було враховано п.4 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

У судовому засіданні представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подану апеляційну скаргу підтримав, проти задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 не заперечував.

У судовому засіданні позивачі проти задоволення апеляційних скарг заперечували, просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

ОСОБА_2, представники ГУ Національної поліції Київської області та Державна казначейська служба не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що вони задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із того, що заява подана у відповідності до вимог ст. 151 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у травні 2015 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, Головного управління Національної поліції в Київській області, Прокуратури Київської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди від руйнування майна, розташованого на земельній ділянці, вчиненого за бездіяльності правоохоронних органів у кримінальному провадженні, відкритому по факту шахрайського заволодіння вказаною земельною ділянкою.

Позивачі просили стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 та Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7 грошові кошти в розмірі 458 954 грн. (чотириста п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири грн.) у відшкодування матеріального збитку; стягнути солідарно у розмірі, визначеному судом, з ОСОБА_2, ОСОБА_4 та Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7 грошові кошти в розмірі 60 000 грн. (шістдесят тисяч грн..) у відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 3 статті 152 ЦПК України визначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову - це вжиття заходів цивільного процесуального характеру, направлених на припинення дій, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Їх вжиття гарантує реалізацію позовних вимог у разі їх задоволення і саме по собі не може порушувати права відповідача, оскільки носить тимчасовий характер.

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З копії позовної заяви вбачається, що позивачі просять відшкодувати шкоду від руйнування майна на земельній ділянці та посилаються на те, що руйнування відбулося внаслідок шахрайського заволодіння цією ділянкою, про що відкрито кримінальне провадження.

Згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна земельна ділянка, за кадастровим номером НОМЕР_1 на праві власності належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 04.09.2014 року (а.с.132).

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Отже, ОСОБА_4, як власник земельної ділянки, може розпорядитися своїм майном, що у подальшому може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення даного позову.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_4

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про недостатність обґрунтування ухвали суду, є правомірними, проте, колегія суддів не вважає за можливе скасувати правильне по суті судове рішення лише з формальних підстав.

Посилання вказаної апеляційної скарги про те, що спірна земельна ділянка не є предметом позову, а відтак не відповідає заявленим позовним вимогам є необґрунтованими, оскільки дійсно між сторонами виник спір щодо відшкодування 458 954,00 грн. матеріальної шкоди та 60 000,00 грн. моральної шкоди, а тому існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Так, частиною 3 ст. 152 ЦПК України встановлено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність, зокрема, полягає у тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову за вартістю.

Відповідачем ОСОБА_4 не надано належних доказів про те, що вартість земельної ділянки не відповідає вартості позовних вимог. Не була спростована та обставина, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.

Твердження у апеляційній скарзі представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_8 є власником земельної ділянки на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16.04.2014 року, на правильність висновків суду першої інстанції не впливає, оскільки вказана особа також є відповідачем у справі. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Враховуючи те, що докази існування іншого майна, яке б за своєю вартістю відповідало ціні позову відсутні, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову та накладення арешту на земельну ділянку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена відповідно до вимог процесуального законодавства і законних підстав для її скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст.303, 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.

Ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 13 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді