Рішення № 69612943, 12.10.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5519/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.10.2017 м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Світлик О.М.,

при секретарі судового засідання Гайданці Г.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Державного підприємства «Дослідне господарство імені ОСОБА_3» ОСОБА_4 наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені ОСОБА_5» про визнання незаконним звільнення з роботи та поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовною заявою до Державного підприємства «Дослідне господарство імені ОСОБА_3» ОСОБА_4 наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені ОСОБА_5» про визнання незаконним звільнення з роботи та поновлення на роботі.

У позовній заяві посилається на те, що на підставі наказу (розпорядження) № 00000000075-0000002260, виданого 17.10.2016 року Державним підприємством «Дослідне господарство імені ОСОБА_3» ОСОБА_4 наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені ОСОБА_5», його ОСОБА_2 з 17.10.2016 року було прийнято на роботу головним інженером вказаного Державного підприємства.

В наказі про прийняття його на роботу не зафіксовані жодні спеціальні умови прийняття на роботу, як строковий характер трудового договору, призначення внаслідок обрання його до виконавчого органу тощо.

Зазначає, що листом від 06.04.2017 року № 53 з посиланням на абзац 2 п. 7.2 Статуту, затвердженого Академією аграрних наук України 01.12.2016 року, Державне підприємство «Дослідне господарство імені ОСОБА_3» звернулося до ОСОБА_4 наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені ОСОБА_5» про погодження його звільнення з посади головного інженера Державного підприємства у звязку з припиненням повноважень згідно з п. 5 ст. 41 КЗпП України.

ОСОБА_4 науковий центр «Інститут виноградарства і виноробства імені ОСОБА_5» листом від 22.05.2017 року № 264 надав згоду на його звільнення з посади головного інженера Державного підприємства «Дослідне господарство імені ОСОБА_3» у звязку з припиненням повноважень на підставі п. 5 ст. 41 КЗпП України.

Вказує, що 22.05.2017 року Державним підприємством «Дослідне господарство імені ОСОБА_3» видано наказ за № 154 про його звільнення з 28.03.2017 року у звязку з припиненням повноважень посадової особи, згідно з п. 5 ст. 41 КЗпП України. Як підставу зазначено погодження від 22.05.2017 року № 264, надане ОСОБА_4 науковим центром «Інститут виноградарства і виноробства імені ОСОБА_5».

22.05.2017 року Державним підприємством «Дослідне господарство імені ОСОБА_3» видано наказ за № 155 про внесення змін до наказу № 154 від 22.05.2017 року, якими змінено посилання на норму Кодексу законів про працю України та змінено дату звільнення. Так, замість п. 5 ст. 41 КЗпП України вказано п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України та замість дати звільнення 28.03.2017 року вказано дату звільнення 22.05.2017 року.

В трудовій книжці зроблено запис про звільнення його 22.05.2017 року із займаної посади згідно з п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України на підставі наказу № 154 від 22.05.2017 року.

Також зазначає, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, засновником Державного підприємства «Дослідне господарство імені ОСОБА_3» є ОСОБА_4 академія аграрних наук України (01010, м. Київ, Печерський район, вул. Суворова, буд. 9, код ЄДРПОУ 00024360).

Згідно з п. 74 розділу VIII Статуту НААН у віданні НААН перебувають підприємства та організації, зокрема, дослідні господарства.

Пунктом 75 розділу VIII Статуту НААН визначено, що головними науковими установами НААН, які проводять фундаментальні та прикладні дослідження і готують наукові кадри, є національний науковий центр та інститут, яким можуть підпорядковуватися дослідна станція, дослідне господарство, дослідне підприємство, дослідне виробництво, експериментальне виробництво.

Вказує, що згідно з п. 82 розділу VIII Статуту НААН керівник дослідного поля, керівник дослідного господарства, виробництва, іншого державного підприємства та організації, підпорядкованих науковій установі, призначаються на посаду на конкурсній основі та звільняються з посади директором наукової установи у визначеному законом порядку після погодження з президентом НААН.

Пунктом 56 розділу VI Статуту НААН визначено, що президент НААН затверджує положення про структурні підрозділи апарату президії та посадові інструкції їх керівників, штатний розпис, кошториси наукових та інших установ, підприємств та організацій, що перебувають у віданні НААН, призначає на посаду і звільняє з посади їх керівників та заступників керівників з наукової роботи, укладає трудові договори (контракти) з їх керівниками.

Зауважує, що на офіційному сайті НААН за посиланням http://naas.gov.ua/content/publichna-informaciya/ogoloshennya/3179/ розміщено оголошення, згідно з яким ОСОБА_4 академія аграрних наук України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 № 777 та Статуту ОСОБА_4 академії аграрних наук України, зареєстрованого наказом Міністерства юстиції України № 2335/5 від 27.07.2016 року, оголошує конкурс на заміщення вакантної посади директора Державного підприємства «Дослідне господарство імені ОСОБА_3» ОСОБА_4 наукового центру «Інституту виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова». Постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 № 777 затверджує Порядок проведення конкурсного відбору керівників субєктів господарювання державного сектору економіки.

Вважає незаконним звільнення його з 22.05.2017 року з посади головного інженера Державного підприємства «Дослідне господарство імені ОСОБА_3» на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, оскільки Державне підприємство не є господарським товариством, а головний інженер Державного підприємства не є спеціальним субєктом, щодо якого може бути застосована норма п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Крім того, зазначає, що порядковий запис № 6 у його трудовій книжці, зроблений на підставі наказу № 154 від 22.05.2017 року про його звільнення з Державного підприємства «Дослідне господарство імені ОСОБА_3», не відповідає змісту зазначеного наказу.

За твердженням позивача враховуючи, що одноосібним засновником Державного підприємства «Дослідне господарство імені ОСОБА_3» є ОСОБА_4 академія аграрних наук, статутом якої не передбачено утворення, обрання або призначення головного інженера як виконавчого органу Державного підприємства, згідно зі ст. 99 ЦК України та ст. 89 ГК України, відповідно головний інженер не є посадовою особою Державного підприємства, повноваження якого за ст. 99 ЦК України можуть бути в будь-який час припинені на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Згідно із змінами, внесеними наказом № 155 від 22.05.2017 року до наказу № 154 від 22.05.2017 року, його звільнено з посади головного інженера Державного підприємства «Дослідне господарство імені ОСОБА_3» на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Вважає, що головний інженер Державного підприємства «Дослідне господарство імені ОСОБА_3» не є посадовою особою та на нього не поширюються підстави звільнення, встановлені п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України припинення повноважень посадової особи з тих підстав, що термін «посадова особа» був використаний законодавцем саме у розумінні ст. 99 ЦК України, ст. 89 ГК України та Закону України «Про акціонерні товариства». Виходячи із цього вважає незаконним його звільнення 22.05.2017 року з посади головного інженера Державного підприємства «Дослідне господарство імені ОСОБА_3» на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Крім того, зазначає, що у його трудовій книжці вчинено запис № 6 про його звільнення 22.05.2017 року з займаної посади згідно з п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Як підставу для вказаного запису в трудовій книжці зазначено наказ № 154 від 22.05.2017 року. Згідно з наказом № 154 від 22.05.2017 року його звільнено 28.03.2017 року у звязку з припиненням повноважень посадової особи згідно з п. 5 ст. 41 КЗпП України.

У звязку викладеним наполягає на незаконності звільнення, оскільки наказ про звільнення не може бути виданий пізніше ніж дата фактичного звільнення. При цьому наказ № 155 від 22.05.2017 року про внесення змін до наказу № 154 від 22.05.2017 року у трудовій книжці підприємством не відображений, запис у трудовій книжці № 6 про підставу звільнення не відповідає наказу № 154 від 22.05.2017 року, при цьому сам наказ №154 містить неправильне посилання на норму КЗпП України, яка використана Державним підприємством як підстава його звільнення.

На підставі викладеного позивач просив суд: визнати незаконним звільнення ОСОБА_2 з посади головного інженера Державного підприємства «Дослідне господарство імені ОСОБА_3» ОСОБА_4 наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені ОСОБА_5» на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України; поновити ОСОБА_2 на посаді головного інженера Державного підприємства «Дослідне господарство імені ОСОБА_3» ОСОБА_4 наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені ОСОБА_5»; стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство імені ОСОБА_3» ОСОБА_4 наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені ОСОБА_5» на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Під час розгляду справи представник позивача на підставі ч. 2 ст. 31 ЦПК України зменшив розмір позовних вимог, про що подав відповідну заяву, в якій позивач остаточно просить суд:

визнати незаконним звільнення ОСОБА_2 з посади головного інженера Державного підприємства «Дослідне господарство імені ОСОБА_3» ОСОБА_4 наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені ОСОБА_5» на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України;

поновити ОСОБА_2 на посаді головного інженера Державного підприємства «Дослідне господарство імені ОСОБА_3» ОСОБА_4 наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені ОСОБА_5».

Представник позивача у даному судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини і просить їх задовольнити.

Відповідач явку свого уповноваженого представника на розгляд справи у дане судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надіслання судової повістки рекомендованим поштовим відправленням (штрихкодовий ідентифікатор 88000 21594160), про причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав.

Згідно з поданими до суду письмовими запереченнями на позовну заяву, що долучені до матеріалів справи, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2, зазначивши, що категорично заперечує проти заявлених позовних вимог в повному обсязі, вважає такі вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не відповідають закону, з огляду на наступне.

Представник відповідача у письмових запереченнях зауважив, що з 17.10.2016 року ОСОБА_2 перебував на посаді головного інженера ДП «Дослідне господарство ім. Суворова» згідно з наказом від 17.10.2016 року № 00000000075-0000002260. Наказом від 22.05.2017 року № 154 зі змінами, внесеними наказом від 22.05.2017 року № 155, ОСОБА_2 звільнено з 22.05.2017 року у звязку з припиненням повноважень посадових осіб згідно з п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Посилаючись на норми ст. 4, п. 4 ст. 36, п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України представник відповідача вказує, що поняття посадової особи в загальному розумінні щодо усіх сфер господарської та інших видів діяльності КЗпП України не визначено. Вважає, що зважаючи на ч. 8 ст. 8 ЦПК України при визначені поняття посадової особи необхідно керуватись аналогією закону.

Обґрунтовуючи свої заперечення положеннями ст. 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», Законом України від 11.07.1995 року № 282/95-ВР, примітки ст. 364 КК України, а також постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року № 5 представник відповідача зауважує, що як вбачається із посадової інструкції головного інженера, затвердженої 17.10.2016 року, з якою ОСОБА_2 ознайомлений під підпис, головний інженер входить до професійної групи «Керівники» (п. 1.1), очолює всю інженерно-технічну роботу (п. 1.3), є посадовою особою з ненормованим робочим днем (п. 1.6). Відповідно до Розділу 2 вказаної інструкції ОСОБА_2 на посаді головного інженера виконував наступні задачі і обовязки: організовує розробку і реалізацію планів щодо впровадження нових технологій, техніки, науково-дослідних, досвідно-конструкторських робіт, організаційно-технічних заходів та ін. Згідно з Розділом 3 головний інженер має право перевіряти діяльність структурних підрозділів підприємства та вимагати від відповідальних осіб виконання задач в межах їх і своєї компетенції та інше.

За твердженням представника відповідача посада головного інженера ДП «Дослідне господарство ім. Суворова» повязана з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій. Відтак вважає, що особа, що займає дану посаду, є посадовою особою.

Крім того, зазначає, що положення п. 5 ст. 41 КЗпП України не містить обмеження щодо категорії посадових осіб (наприклад тільки господарські товариства), з якими може бути розірвано трудовий договір на цій підставі, а тому дана норма могла бути застосована при звільненні позивача, який був посадовою особою.

Такий висновок за твердженням представника відповідача узгоджується із розясненням Державної інспекції з питань праці від 24.07.2014 року, у якому зазначено, що перелік посадових осіб, з якими може бути припинений трудовий договір на підставі п. 5 ст. 41 КЗпП України та обмеження щодо застосування звільнення працівника на підставі п. 5 ст. 41 КЗпП України в залежності від виду трудового договору (строковий чи безстроковий), законодавством не передбачено.

На підставі викладеного представник відповідача вважає, що посилання позивача на поширення положення п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України виключно на правовідносини, що виникають під час розірвання трудових договорів між власником або уповноваженим ним органом та посадовими особами господарських товариств з метою захисту інтересів відповідних інвесторів, є безпідставними і такими, що не заслуговують на увагу суду.

Також представник відповідача вказує, що відповідно до Статуту, затвердженого в новій редакції в.о. Президента ОСОБА_4 аграрних науки України від 01.12.2016 року, державне підприємство «Дослідне господарство імені ОСОБА_3» ОСОБА_4 наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені ОСОБА_5 перебуває у віданні ОСОБА_4 аграрних наук України. ДП «Дослідне господарство ім. Суворова» ОСОБА_4 наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені ОСОБА_5 безпосередньо підпорядковане ОСОБА_4 науковому центру «Інститут виноградарства і виноробства імені ОСОБА_5». Згідно з абз. 2 п. 7.9 Статуту заступники директора та головні спеціалісти призначаються на посаду і звільняються з неї директором підприємства за погодженням з Науковою установою, якій підприємство підпорядковане. Інші працівники підприємства приймаються на роботу і звільняються з неї в загальному порядку, передбаченому чинним законодавством.

Представник відповідача стверджує, що припинення 22.05.2017 року повноважень ОСОБА_2 відбулось у межах повноважень, наданих директору та у порядок, передбачений Статутом, та вважає, що факт звільнення позивача з грубим порушенням законодавства про працю позивачем не доведено, достовірних і переконливих доказів не надано, вимоги ґрунтуються лише на субєктивній думці позивача.

На думку представника відповідача наказ ДП «Дослідне господарство ім. Суворова» від 22.05.2017 року № 154 зі змінами, внесеними наказом від 22.05.2017 року № 155 «Про звільнення», прийняті в межах права наданого власнику або уповноваженому ним органу та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

З посиланням на викладене представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.

За приписами ч. 1 ст. 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів одного місяця.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до положень ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом відповідно до наказу (розпорядження) Державного підприємства «Дослідне господарство імені ОСОБА_3» ОСОБА_4 наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені ОСОБА_5» від 17.10.2016 року за № 00000000075-0000002260 позивач ОСОБА_2 був прийнятий на роботу до відповідача на посаду головного інженера Державного підприємства «Дослідне господарство імені ОСОБА_3» з 17.10.2016 року (а.с. 7).

З листа в.о. директора Державного підприємства «Дослідне господарство імені ОСОБА_3» ОСОБА_4 наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені ОСОБА_5» від 06.04.2017 року за № 53 вбачається, що відповідно до абз. 2 п. 7.2 Статуту ДП «Дослідне господарство імені ОСОБА_3», затвердженого Академією аграрних наук України 01.12.2016 року, відповідач звернувся до директора ОСОБА_4 наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені ОСОБА_5» про погодження пропозиції останнього щодо звільнення ОСОБА_2 з посади головного інженера зазначеного підприємства у звязку з припиненням повноважень згідно з п. 5 ст. 41 КЗпП України (а.с. 8).

Листом директора ОСОБА_4 наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені ОСОБА_5» від 22.05.2017 року за № 264, адресованого директору ДП «Дослідне господарство імені ОСОБА_3», повідомлено, що ОСОБА_4 науковий центр «Інститут виноградарства і виноробства імені ОСОБА_5» ОСОБА_4 академії аграрних наук розглянув подання ДП «Дослідне господарство імені ОСОБА_3» і дає згоду щодо звільнення ОСОБА_2 з посади головного інженера зазначеного підприємства у звязку з припиненням повноважень на підставі п. 5 ст. 41 КЗпП України (а.с. 9).

Згідно з наказом Державного підприємства «Дослідне господарство імені ОСОБА_3» ОСОБА_4 наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені ОСОБА_5» від 22.05.2017 року за № 154 ОСОБА_2, головного інженера Державного підприємства «Дослідне господарство імені ОСОБА_3» звільнено 28.03.2017 року у звязку з припиненнями повноважень посадової особи, згідно з п. 5 ст. 41 КЗпП України (а.с. 10).

Наказом відповідача від 22.05.2017 року за № 155, у звязку з технічною помилкою в наказі № 154 від 22.05.2017 року, наказано внести зміни, а саме вказати припинення повноважень посадової особи замість п. 5 ст. 41 КЗпП України, вказати п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, замість дати звільнення 28.03.2017 року вказати дату звільнення 22.05.2017 року (а.с. 11).

Згідно з даними в трудовій книжці ОСОБА_2 відповідачем було зроблено запис про його звільнення 22.05.2017 року із займаної посади згідно з п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України на підставі наказу № 154 від 22.05.2017 року (а.с. 15).

Матеріалами справи також встановлено, що згідно з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань датою державної реєстрації Державного підприємства «Дослідне господарство імені ОСОБА_3» ОСОБА_4 наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені ОСОБА_5» (код ЄДРПОУ 00413208) є 31.01.1994 року, основний вид економічної діяльності вирощування винограду (а.с. 30, 31).

Відповідно до п. п. 1.1, 1.5 Статуту Державного підприємства «Дослідне господарство імені ОСОБА_3» ОСОБА_4 наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені ОСОБА_5» (далі підприємство), що затверджений в.о. президента ОСОБА_4 академії аграрних наук України 01.12.2016 року, підприємство засноване на основі державної власності, перебуває у відданні ОСОБА_4 академії аграрних наук України, як органу управління державним майном, безпосередньо підпорядковане ОСОБА_4 науковому центру «Інститут виноградарства і виноробства імені ОСОБА_5» (далі Наукова установа). Підприємство створено з метою організаційно-господарського забезпечення Науковій установі умов для своєчасного та високоякісного проведення наукових досліджень та їх апробації, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння сільськогосподарських культур і саджанців, виробництво, переробка і організація оптової та роздрібної торгівлі продукцією сільськогосподарського виробництва, надання послуг підприємствам, організаціям і населенню, тощо (а.с. 32, 33).

Згідно з посадовою інструкцію позивача, що затверджена 17.10.2016 року директором ДП «Дослідне господарство імені ОСОБА_3», головний інженер входить до професійної групи «Керівники», очолює всю інженерно-технічну роботу, є посадовою особою з ненормованим робочим днем. Серед основних задач і службових обовязків головного інженера, є, зокрема організація розробки і реалізації планів щодо впровадження нових технологій, техніки, науково-дослідних, досвідно-конструкторських робіт, організаційно-технічних заходів. Головний інженер має право перевіряти діяльність структурних підрозділів підприємства та вимагати від відповідальних осіб виконання задач в межах їх і своєї компетенції (а.с. 111-115).

Надаючи правову оцінку підставам звільнення позивача із займаної посади суд встановив наступне.

За п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, крім підстав передбачених ст. 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний, також, у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Норму частини першої статті 41 КЗпП України було доповнено пунктом 5 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 13.05.2014 року № 1255-VII.

ОСОБА_6 набрав чинності 01.06.2014 року та метою його прийняття було покращення інвестиційного клімату шляхом надання інвесторам (власникам) господарських товариств права звільняти посадових осіб (керівників, членів виконавчих органів) без зазначення причин, а також узгодження в цьому контексті норм трудового та господарського законодавства. Як гарантію в таких випадках передбачено виплату працівникам вихідної допомоги в розмірі не менше, як шестимісячний середній заробіток (ст. 44 КЗпП).

Зокрема, ст. 41 КЗпП доповнена пунктом пятим, який встановлює додаткову підставу розірвання трудового договору «припинення повноважень посадових осіб».

Викладена норма характеризується юридичною невизначеністю, внаслідок чого неможливо встановити коло таких посадових осіб, а також випадки та підстави (причини) припинення їх повноважень. Формулювання цього положення є загальним та не містить посилань як щодо змісту та обсягу поняття «посадових осіб», так і типу та організаційно-правових форм юридичних осіб, яких вони стосуються.

Питання про можливість застосування відповідних правових норм до посадових осіб державних та комунальних закладів безперечно суперечить меті та логіці Закону № 1255-VII.

Поняття посадової особи у КЗпП України не визначено.

Водночас поняття «посадові особи господарського товариства» було визначено у ч. 2 ст. 89 ГК України, згідно з якою посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) голова і члени цієї ради.

У статті 2 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 року міститься уточнене поняття «посадових осіб органів акціонерного товариства». Це фізичні особи голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства.

Оскільки Законом № 1255-VІІ були внесені зміни у тому числі до ГК України і Закону України «Про акціонерні товариства», то, розглядаючи всі внесені зміни в їх системному звязку можна дійти висновку, що термін «посадові особи» був використаний законодавцем саме у визначенні цих двох законодавчих актів.

Отже, п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України поширюється на посадових осіб господарських товариств, які є спеціальними субєктами і щодо яких може бути застосована вказана норма.

Відтак, п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України стосується посадових осіб господарських товариств, яким не є Державне підприємство «Дослідне господарство імені ОСОБА_3» ОСОБА_4 наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені ОСОБА_5», а позивач ОСОБА_2 головний інженер не є спеціальним субєктом, щодо якого може бути застосована вказана норма, а тому суд приходить до переконання, що застосування відповідачем цієї норми для звільнення позивача є неправомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За таких обставин, враховуючи незаконне звільнення позивача суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 слід поновити на посаді головного інженера ДП «Дослідне господарство імені ОСОБА_3» ОСОБА_4 наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені ОСОБА_5».

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи представника відповідача, що викладені у письмових запереченнях на позовну заяву, про те, що позивача було звільнено у відповідності до вимог чинного законодавства України, не заслуговують на увагу, оскільки такі суперечать обставинам справи та спростовуються її матеріалами.

Що стосується позовних вимог позивача про визнання незаконним його звільнення з посади на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, суд вважає, що вони до задоволення на підлягають з огляду на те, що судом констатовано незаконність звільнення позивача, тобто зазначені вимоги є зайвими і недоцільними, у звязку з чим позов підлягає до часткового задоволення.

Частиною 7 ст. 235 КЗпП України визначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Враховуючи викладене та відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі (п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»).

Виходячи з наведеного, з відповідача підлягає до стягнення судовий збір у сумі 640,00 грн. в дохід держави за вимогу про поновлення на роботі.

На підставі ч. 3 ст.209та ч. 1 ст.218 ЦПК України12.10.2017 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 17.10.2017 року.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 223, 367, 294, 296, 367 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1) на посаді головного інженера Державного підприємства «Дослідне господарство імені ОСОБА_3» ОСОБА_4 наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені ОСОБА_5».

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство імені ОСОБА_3» ОСОБА_4 наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені ОСОБА_5» на користь держави 640 (шістсот сорок) гривень 00 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуюча О.М. Світлик