Рішення № 69612764, 21.09.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3470/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2017 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання Струтинська Н.Ю.,

за участі :

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 міської ради про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_4 міської ради про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

Позовні вимоги мотивує тим, що рішенням ІV сесії V скликання ОСОБА_4 міської ради № 621 від 05.02.2008 року йому було надано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0960 га. для індивідуального житлового будівництва, в районі вулиці Озерної, поз. 233 в м. Ужгороді.

На виконання рішення, позивачем 12 червня 2008 року згідно квитанції № 81 через АКІБ УкрСиббанк було перераховано суму в розмірі 24 000,00 грн. до місцевого бюджету м. Ужгорода, з призначенням платежу: внесення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ужгорода. Фактично внесено кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ужгорода із розрахунку 25 грн. за один квадратний метр відповідно рішення ОСОБА_4 міської ради № 99 від 23.11.2006 р. ІV сесії V скликання, та рішення ІV сесії V скликання від 21.02.2017 року, після чого 22.10.2008 року йому був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №447705, згідно якого йому на праві власності фактично передано земельну ділянку площею 0,0960 га. Вказує, що рішення носило зобовязальний характер для громадян яким міською радою виділено земельні ділянки для індивідуальної забудови.

Окрім того, позивач зазначив, що кошти на розвиток інфраструктури відраховуються замовниками на підставі постанови КМ України «Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів» від 24.01.2007 p. №40, яка втратила чинність на підставі постанови KM України №415 від 28.04.2009 р. Розмір відрахування залежить від вартості будівництва, однак мова про вартість будівництва при оформленні та отриманні державного акту на право приватної власності на землю не йдеться. Крім того, позивач вказує на те, що постановою Ужгородського міськрайонного суду від 14.02.2013 року визнано незаконним та скасовано рішення ОСОБА_4 міської ради № 99 від 23.11.2006 року «Про умови надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва», а отже вважає, що йому було заподіяно матеріальні збитки.

Позивач зазначає, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду по справі № 876/6629/13 від 20.03.2014 року залишено в силі вищевказану постанову Ужгородського міськрайонного суду від 14.02.2013 року.

Про наявність вказаного рішення суду позивач дізнався в кінці березня 2017 року від сусідки по земельній ділянці ОСОБА_5, яка зверталась з позовом до суду про стягнення безпідставно набутих коштів.

З посиланням на викладене, вважаючи, що йому нанесена матеріальна шкода, позивач просить поновити йому строк позовної давності для захисту порушеного права та стягнути з ОСОБА_4 міської ради за рахунок місцевого бюджету на його користь безпідставно отримані грошові кошти в сумі 24 000,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 просила позовну заяву задовільнити з підстав та мотивів викладених у позові. Окрім того вказала, що товариство забудовників створено не було. Зобовязання позивача ОСОБА_4 міською радою сплатити кошти на розвиток інфраструктури до моменту оформлення позивачем права власності на земельну ділянку було безпідставним. Просила поновити строк позовної давності оскільки позивачу стало відомо про існування постанови Ужгородського міськрайонного суду від 14.02.2013 року в кінці березня 2017 року.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечила проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях. Вказала, про безпідставність позовних вимог, просила суд відмовити у задоволенні позову з мотивів безпідставності. Вказала, що товариство забудовників створено .

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

Згідно ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено судом, рішенням ІV сесії V скликання ОСОБА_4 міської ради № 621 від 05.02.2008 року ОСОБА_3 було надано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0960 га, для індивідуального житлового будівництва, в районі вулиці Озерної, поз. 233 в м. Ужгороді.

Судом встановлено, що рішенням IV сесії ОСОБА_4 міської ради V скликання № 99 від 23.11.2006 р. Про умови надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва та рішенням IV сесії міської ради V скликання № 245 від 21.02.2007р. Про зміни до рішення IV сесії міської ради V скликання № 99 від 23.11.2006 р. встановлено при вирішенні питань про надання у приватну власність громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва (крім пільгових категорій громадян, визначених законодавством) передбачити обовязковими наступні умови: перерахування громадянами, яким міською радою виділено земельні ділянки для індивідуальної забудови, коштів на розвиток інженерно транспортної та соціальної інфраструктури до цільового фонду соціально-економічного розвитку міста з розрахунку 25,00 гривень за 1 квадратний метр протягом 30-ти календарних днів з моменту підпису рішення сесії міським головою, тощо. Відповідно до п.3 рішення IV сесії міської ради V скликання № 99 від 23.11.2006 р. Про умови надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва у разі невиконання цих умов, рішення про надання земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва втрачає чинність

Таким чином, аналізуючи зміст вищезазначених рішень, суд приходить до висновку, що однією із обовязкових умов при вирішенні питань про надання у приватну власність громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва було перерахування громадянами яким міською радою виділено земельні ділянки для індивідуальної забудови, коштів на розвиток інженерно транспортної та соціальної інфраструктури до цільового фонду соціально-економічного розвитку міста з розрахунку 25,00 гривень за 1 квадратний метр. Інакше, у разі невиконання умов , відповідно до п.3 рішення IV сесії міської ради V скликання № 99 від 23.11.2006 р. Про умови надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва рішення про надання земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва втрачає чинність. Таким чином, рішення носило зобовязальний характер для громадян яким міською радою виділено земельні ділянки для індивідуальної забудови.

Судом встановлено, що позивач виконуючи обовязкові умови встановлені вищезазначеними рішеннями IV сесії міської ради V скликання № 99 від 23.11.2006 р. Про умови надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва та рішення IV сесії міської ради V скликання № 245 від 21.02.2007 р. Про зміни до рішення IV сесії міської ради V скликання № 99 від 23.11.2006 р. здійснив 12.06.2008 року перерахування коштів на розвиток інженерно транспортної та соціальної інфраструктури з розрахунку 25,00 грн. за один квадратний метр, в загальній сумі 24 000,00 грн., протягом 30 календарних днів, з призначенням платежу: оплата згідно рішення IV сесії міської ради V скликання № 245 від 21.02.2007 р. та IV сесії міської ради V скликання № 99 від 23.11.2006 р., що підтверджується квитанцією, що приєднана до матеріалів справи.

22.10.2008 року ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №447705, згідно якого йому на праві власності фактично передано земельну ділянку площею 0,0960 га.

Судом встановлено, що постановою Ужгородського міськрайонного суду від 14.02.2013 р. яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення ОСОБА_4 міської ради № 99 від 23.11.2006р. Про умови надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва яким встановлені обовязкові умови при вирішенні питань про надання у приватну власність громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва.

Даною постановою встановлено, що всі питання, повязані з виготовленням будь-яких технічних умов будівництва житлового будинку на земельній ділянці та повязані з цим витрати, в т.ч. і сплата коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів згідно постанови КМ України «Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів» від 24.01.2007 p. №40, повинні вирішуватися вже після отримання у власність земельної ділянки, а не при вирішенні питання її надання.

Частиною 3 статті 61 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналізуючи в сукупності зібрані докази, суд приходить до переконання, що зобовязання ОСОБА_4 міською радою позивача сплатити кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ужгород до моменту оформлення неим права власності на земельну ділянку, яка знаходяться за вищевказаною адресою, було безпідставним.

Згідно ч. 2 ст.14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України , законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Приписи ст. 15 ЦК України передбачають право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним із способів такого захисту є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

У відповідності до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У відповідності до ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, з урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що відповідачем не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача, приймаючи до уваги, що ОСОБА_4 міська рада після скасування постановою Ужгородського міськрайонного суду від 14.02.2013 року по справі №2-а-1024/11 рішення ОСОБА_4 міської ради від 23.11.2006р. №99 «Про умови надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва», на підставі якого ОСОБА_3 перераховано відповідачу кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури в районі вулиці Озерної, поз. 233 в м. Ужгороді в розмірі 24 000,0 грн., використовує ці кошти без достатніх правових підстав, а тому, враховуючи норми ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України, суд приходить до висновку, що строк звернення до суду слід поновити, а позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись cт. ст. 14,15,1212 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

Поновити перебіг строку позовної давності для звернення до суду із вищевказаним позовом ОСОБА_3.

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 міської ради про стягнення безпідставно набутих грошових коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 міської ради (код ЄДРПОУ 33868924) на користь ОСОБА_3 (інд. код НОМЕР_1) безпідставно набуті грошові кошти в сумі 24 000,00 грн. (двадцять чотири тисячі гривень), перераховані згідно квитанції № 81 від 12.06.2008 року на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ужгород.

Стягнути з ОСОБА_4 міської ради (код ЄДРПОУ 33868924) на користь ОСОБА_3 (інд. код НОМЕР_1 ) 640,00 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_6