Ухвала суду № 69604295, 11.10.2017, Черкаський районний суд Черкаської області

707/1629/17

2/707/1139/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2017 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Морозова В.В.

при секретарі Швидкій І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на домоволодіння, яке розташоване за адресою вул. Франка 51 у с. Білозір’я Черкаського району Черкаської області, яке належить відповідачам.

Свої вимоги мотивує тим, що власники домоволодіння не проживають у ньому уже тривалий час, але можуть змінити свою думку та скориставшись своїм правом, розпорядитись майном, що у майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У відповідності до вимог ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У заяві про забезпечення позову заявником повинні бути зазначені причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, обґрунтування необхідності такого заходу, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» наголошує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Позивачем не наведено жодних підстав які б свідчили, що не вжиття відповідних заходів забезпечення позову може утруднити чи взагалі унеможливить виконання судового рішення, доводи заяви зводяться виключно до припущень, що у майбутньому відповідачі змінять свою думку та скористаються правом власника. Крім того, позивач зазначає, що відповідачі не проживають у будинку тривалий час, що добросовісно заволодів майном відповідачів, відкрито та безперервно продовжує ним володіти протягом 10 років.

Позивач не навів жодних доказів того, що відповідачами взагалі вчиняються якісь реальні дії, направлені на відчуження спірного майна.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає дану заяву безпідставною, необґрунтованою та приходить до висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

Одночасно суд роз'яснює, що ця відмова не позбавляє позивача на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України.

Згідно з абзацом 3 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» за змістом ст. 293 ЦПК України окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову, а також про його скасування, проте ухвали про відмову у забезпеченні позову оскарженню не підлягають.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає дану заяву безпідставною, необґрунтованою та приходить до висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Морозов